15 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/7968/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Військова частина НОМЕР_2 (далі також - НОМЕР_3 , третя особа) про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час проходження військової служби у період з 11.01.2023 по 04.11.2024 за виключенням вже виплачених сум винагороди;
- зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду за період проходження військової служби з 11.01.2023 по 04.11.2024 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;
- визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 11.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 11.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем за спірний період неправильно встановлено розмір грошового забезпечення, відповідно, проведена виплата у неналежному розмірі, а також не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн.
25.07.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив, у якому заперечував проти позовних вимог та зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось на підставі норм чинного законодавства України.
Третя особа подала письмові пояснення, в яких вказала, що за відсутності підтвердження виконання позивачем у спірний період бойових (спеціальних завдань), відповідач не мав законних підстав здійснювати нарахування та виплату додаткової винагороди. Позицію відповідача підтримує повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів від 11.01.2023 №9, від 04.11.2024 №315, в якому вказано про виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік.
Позивач вважає, що відповідач у період з 11.01.2023 по 04.11.2024 виплатив додаткову винагороду та за період з 11.01.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення у неналежному розмірі, чим порушив права позивача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду за період проходження військової служби з 11.01.2023 по 04.11.2024 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину, суд зазначає наступне.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що 'передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 “Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У редакції Постанови № 168 (від 28.02.2022) розмір додаткової винагороди для військовослужбовців Збройних Сил України (крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів) був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
На момент виникнення спірних правовідносин до Постанови № 168 внесені зміни зокрема:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Отже, приписами Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважено керівників державних органів визначати не тільки порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також її розмір (в розмірі до 30000 грн).
Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
В свою чергу з 01.02.2023 порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану унормовано нормами розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок).
Згідно з положеннями пункту 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується зокрема в таких розмірах:
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними,- бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Відповідно до пункту 8 роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №423/1932 від 11.04.2023 при отриманні командиром військової частини, яка включена в угруповання військ (сил) Сил оборони держави, бойового розпорядження на виконання бойових (спеціальних) завдань, його рішенням визначаються підрозділи (військовослужбовці), які необхідні для виконання цих завдань (в тому числі підрозділи управління, штабу).
Так, згідно довідки військової частини про розміри грошового забезпечення від 02.07.2025 № 151/699, позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань з 11 січня 2023 року по лютий 2024 року включно, а саме:
- в лютому 2023 року - 20322,58 грн. за січень 2023 року (30000,00/31 день х 21 день=20322,58 грн),(витяг з наказу № 20/АД від 01.02.2023, копія рапорту);
- в червні 2023 року - 30000,00 грн. за лютий 2023 року (витяг з наказу № 112/АД від 01.06.2023, копія рапорту);
- в липні 2023 року - 60000,00 грн. за березень та квітень 2023 року (витяги з наказів № 120/АД від 18.06.2023, № 141/АД від 19.07.2023, копія рапортів);
- в серпні 2023 року - 30000,00 грн. за травень 2023 року (витяг з наказу № 153/АД від 05.08.2023, копія рапорту);
- в вересні 2023 року - 60000,00 грн. за червень та липень 2023 року (витяги з наказів №173/АД від 05.09.2023, копія рапортів);
- в жовтні 2023 року - 41258,06 грн. за серпень (з 01 по 23 серпня) та вересень (з 10 по 28 вересня) 2023 року (витяги з наказів №193/АД від 04.10.2023, копія рапортів)(розрахунок: серпень: 30000,00 грн./31 х 23 дні=22258,07 грн, вересень: 30000,00 грн./30 х 19 дні=19000,00 грн. Разом: 22258,06 грн. +19000,00 грн.= 41258,06 грн.).
- з 24.08.2023 по 10.09.2023 позивач був у відпустці (витяг з наказу № 240 (по стройовій частині) від 23.08.2023) та відповідно не був залучений до виконання спеціальних (бойових) завдань;
- в грудні 2023 року - 32000,00 грн. за вересень (з 29 по 30 вересня 2023 року та жовтень 2023 року), (витяг з наказу №244/АД від 20.12.2023, копія рапорту);
-в січні 2024 року- 18000,00 грн. за листопад (період з 01 по 02 листопада та з 15 по 30 листопада), (витяг з наказів №16/АД від 20.01.2024 копія рапорту), (розрахунок: 30000,00 грн./30 х 18 дні=18000,00 грн.
- з 03.11.2024 по 15.11.2024 позивач був у відпустці (витяг з наказу № 316 (по стройовій частині) від 02.11.2023) та відповідно не був залучений до виконання спеціальних (бойових) завдань;
- в лютому 2024 року - 25161,29 грн. за грудень (з 01 по 10 грудня та з 16 по 31 грудня 2023 року), (витяг з наказу №57 від 26.02.2024, копія рапорту додаються), (розрахунок: 30000,00 грн./31 х 26 дні= 25161,29 грн.).
З 11 по 15 грудня 2023 року позивач був у відпустці (витяг з наказу №357(по стройовій частині від 10.12.2023 додається) та відповідно спеціальних (бойових) завдань не виконував;
- в березні 2024 року - 60000,00 грн. за січень та лютий 2024 року (витяги з наказів №65 від 05.03.2024, № 79 від 19.03.2024, копія рапортів).
З 01.03.2024 по 06.08.2024 військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 знаходились в пункті тимчасової дислокації та до виконання спеціальних(бойових) завдань не залучались.
З 06.08.2024 позивач не був залучений до виконання спеціальних(бойових) завдань. позивач у цей період, перебуваючи на посаді заступника начальника штабу, виконував свої функціональні обов'язки, залучався до добового наряду черговим та помічником чергового військової частини, та до виконання спеціальних (бойових) завдань не залучався.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст.267 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов'язків внутрішньої служби.
Згідно ст.5 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України «Внутрішня служба -це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, добовий наряд відноситься до повсякденної діяльності військової частини, як в мирний час так і військовий стан та не відноситься до бойових (спеціальних) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позивач не був залучений до бойових чергувань, оскільки на даний час Міністерством оборони України оприлюднено перелік військових частин, що несуть бойове чергування. Зокрема наказом Міністерства оборони України №302 від 07 червня 2019 року затверджено Перелік військових частин, підрозділів, які несуть бойові чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, протипідводно-диверсійної оборони та забезпечують недоторканність повітряного простору та простору в межах територіального моря України, а також виконують функцію з прикриття важливих об'єктів. Водночас Військова частина НОМЕР_1 не входить до переліку даних частин і відповідно військовослужбовці, що входять до її складу, не залучаються до бойових чергувань.
Оскільки позивачем та відповідачем не надано підтверджуючих документів про залучення до виконання спеціальних (бойових) завдань і тому документів, що підтверджують його участь у виконанні спеціальних (бойових) завдань у період з 01.03.2024 по 04.11.2024 у військової частині НОМЕР_1 підстави для виплати додаткової винагороди за березень -листопад 2024 року відсутні.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 11.01.2023 по 19.05.2023 (включно) та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача у обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення з 11.01.2023 по 19.05.2023, також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, є протиправними.
Суд враховує, що визначення розмірів основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас відповідачем не доведено правомірної поведінки у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплаті ОСОБА_1 з 11.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 11.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та відповідний тарифний коефіцієнт.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко