15 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/6562/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадження Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі також - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) з остаточними позовними вимогами, про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення з січня 2025 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з січня 2025 року у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з січня 2025 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з січня 2025 року у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування па стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії.
В обґрунтування позовних вимог вказав на протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу у належному розмірі за час перебування ним на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за висновком військово-лікарської комісії. Тому просить позов задовольнити повністю.
28.07.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.07.2025 ухвалою суду клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 , замінено відповідача на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано довідку ВЛК на підтвердження продовження лікування, отже, у відповідача відсутні підстави для вищезазначених виплат.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 №48, позивача призначено на посаду командира 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 та зараховано до списків особового складу НОМЕР_4 окремого стрілецького батальйону до 26.06.2024.
З 31.03.2024 по теперішній час позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 04.04.2024 № 1515/1635 та військовим квитком.
Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2024 № 1515/1405 підтверджено обставини травми безпосередньої участі військовослужбовця ( позивача) у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме внаслідок скиду з БПЛА (напрямок невідомий) під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що позивача госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради», де останній перебував на стаціонарному лікуванні з 07.07.2024 по 09.07.2024.
З 09.07.2024 по 01.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради.
З 02.08.2024 по 27.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради.
З 27.08.2024 по 18.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікування у КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради».
З 19.09.2024 по 04.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікування КНП «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради.
Поранення, травма позивача пов'язані із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості «тяжка», що підтверджується довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_5 від 11.10.2024.
Згідно висновку військово-лікарської комісії №9978 від 11.10.2024, позивачу надана відпустка на лікування після поранення, травми тривалістю 30 календарних днів. Відпустка позивача тривала з 12.10.2024 по 12.11.2024.
Після завершення відпустки на лікування В/ч НОМЕР_2 направлено позивача на медичний огляд військово-лікарську комісію з метою встановлення придатності до військової служби, направлення №2091/746/МП від 12.11.2024.
В процесі проходження медичного огляду, позивач був госпіталізований та з 21.11.2024 по 23.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у В/ч НОМЕР_5 , що підтверджується довідкою.
Згідно висновку військово-лікарської комісії, що метиться в довідці №2253 від 23.12.2024 позивача звільнено від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду, необхідних для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-0321-1058 від 21.03.2025, ОСОБА_1 потребує звільнення від виконання обов'язків за станом здоров'я на строк необхідний для оформлення звільнення, але не довше 30 днів з дня закінчення медичного огляду.
Оскільки, у довідці ВЛК №2553 від 23.12.2024 та №2025-0321-1058 від 21.03.2025 не зазначено, що позивач потребує довготривалого лікування, відповідач припинив виплату додаткової винагороди з січня 2025 року.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168.
Пунктом 1 даної постанови встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, судом встановлено, що поранення, травма тяжкого ступеню та перебування позивача у відпустці для лікування після поранення підтверджено за висновком ВЛК у зв'язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, то застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку №260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
З огляду на зазначені норми Положення, висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Проте суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається висновку ВЛК про потребу в лікуванні в розумінні абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260 і, відповідно, підставою для виплати спірної допомоги з січня 2025 року.
Також суд звертає увагу, що повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними з огляду на таке.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Водночас повноваження не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд зауважує, що повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК.
Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження лікування за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23.
Водночас у матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, відповідачем правомірно не нараховано і не виплачено позивачу спірне грошове забезпечення.
Згідно положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірності своїх дій
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко