16 жовтня 2025 року м. Рівне №460/7828/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2) про:
визнання протиправними дій відповідача-2 щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 № 172750006823;
зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій позивача станом на день її призначення, відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в січні 2024 року йому вперше призначено пенсію, а саме пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вказує, що на момент досягнення пенсійного віку набув понад 30 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з чим на підставі пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач набув право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. В травні 2024 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення спірної грошової допомоги, яку за принципом екстериторіальності розглянув відповідач-2. Рішенням відповідача-2 від 24.05.2025 № 172750006823 позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової допомоги на підставі пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки його страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 21 рік 9 місяців 9 днів. Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу та вважає його протиправним, оскільки записами у його трудовій книжці стверджується набуття спеціального стажу за посадою вихователя у дитячому садку на рівні 36 років 00 місяців 07 днів. З огляду на вказане, просить позов задовольнити в повному обсязі.
27.09.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, отримання спірної грошової допомоги становить 21 рік 09 місяців 09 днів. Так, спеціальний стаж враховано відповідно до наданих позивачем довідок від 22.01.2024 №№ 5,6, виданих Закладом дошкільної освіти № 2 (ясла-садок) "Веселка" міста Остріг Острозької міської ради Рівненської області. При цьому, до спеціального стражу згідно з вказаними довідками зараховано лише період з 23.04.2002 по 31.01.2024, а саме з моменту перереєстрації відповідного закладу на Острозький дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 2 "Веселка" у комунальну власність Острозької міської ради. Крім того, період роботи позивачки з 15.07.1987 по 08.09.1995 на посаді вихователя в дитячому садку не зараховано до стажу за вислугу років, оскільки дитячий садок знаходився у місті уссурійськ приморського краю, рсфср. З даного приводу відповідач-1 вказує на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", Уряд України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Відтак, до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 15.07.1987 по 31.12.1991, а з 01.01.1992 по 16.07.1994 - догляд за дитиною до 3 років; підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки на території російської федерації з 01.01.1992 немає. За наведених обставин, позивач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
14.11.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно з наданими позивачем документами спеціальний стаж позивача, який дає право на виплату спірної грошової допомоги, становить 21 рік 09 місяців 09 днів, тобто менше необхідних 30 років. Зокрема, до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не зараховано період роботи: з 19.03.1996 по 22.04.2002 в дитячому садку № 5 "Веселка", оскільки в представленій довідці від 22.01.2024 № 6 зазначено, що дитячий садок-ясла № 5 "Веселка" перереєстрований в дошкільний навчальний заклад згідно зі свідоцтвом про реєстрацію закладу освіти від 23.04.2002 № 89; з 15.07.1987 по 08.09.1995 на посаді вихователя в радгоспі "Корсіковський", оскільки не надано підтверджуючих документів, що заявниця працювала в дошкільному навчальному закладі. Таким чином, відповідач-2 стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2024, для розгляду адміністративної справи № 460/7828/24 було призначено суддю Махаринця Д.Є.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 № 709 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/7828/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025, головуючою суддею по розгляду справи № 460/7828/24 визначено суддю Поліщук О.В.
Ухвалою суду від 10.09.2025 адміністративну справу № 460/7828/24 прийнято до провадження судді Поліщук О.В. та розпочато її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку статті 262 КАС України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 21.01.2024 отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
17.05.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (вх. № 800 від 17.05.2024).
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення та виплату грошової допомоги від 17.05.2024 за № 800 направлено для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
24.05.2024 відповідачем-2 прийнято рішення № 172750006823, яким позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги на підставі пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки згідно з наданими позивачем довідками від 22.01.2024 №№ 5,6, виданих Закладом дошкільної освіти № 2 (ясла-садок) "Веселка" міста Остріг Острозької міської ради Рівненської області, його страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 21 рік 09 місяців 09 днів. Разом з тим, відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для жінок такий стаж повинен становити 30 років, а тому права на отримання спірної грошової допомоги позивач не набув. Також, суд враховує те, що у спірному рішенні відповідачем-2 допущено описку, а саме: вказано дату прийняття рішення "24.05.2022" замість "24.05.2024".
Позивач, не погоджуючись з такими рішенням та діями пенсійного органу, а також вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 у справі № 620/1178/19 та інших.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач-1 заперечує щодо зарахування періоду роботи позивачки з 15.07.1987 по 08.09.1995 на посаді вихователя в дитячому садку до стажу за вислугу років, оскільки дитячий садок знаходився у місті уссурійськ приморського краю, рсфср, а з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З даного приводу суд зауважує, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 30.09.1981) наявні наступні записи про періоди трудової діяльності:
запис № 11 від 15.07.1987 - призначена на посаду вихователя в радгоспі "Корсаковський" (наказ № 78к від 29.07.1987);
запис № 12 від 01.12.1991 - радгосп "Корсаковський" реорганізовано в КП "Зоря Примор'я" (рішення № 139 від 21.06.1991);
запис № 13 від 01.07.1993 - переведена до районного відділу народної освіти у зв'язку з передачею дитячих садків до комунальної власності району згідно з Постановою № 289 від 14.07.1993 (наказ № 44к від 16.07.1993);
запис № 14 від 01.07.1993 - призначена за переведенням вихователем 9 розряду в дитячий садок Крауновки у зв'язку з передачею дитячих садків в комунальну власність району (наказ № 44к від 19.07.1993 по уссурійську приморського краю);
запис б/н від 08.09.1995 - звільнена за власним бажанням у зв'язку з переїздом до іншої місцевості (наказ № 14 від 01.04.1995).
При цьому, суд враховує, що вказані записи містять необхідні відомості про роботу у такі періоди, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату звільнення з посади, зазначення відомостей, на підстави чого внесені відповідні записи, також записи про звільнення засвідчені чіткими відтисками печатки підприємства, при цьому жодних виправлень, закреслень такі записи не містять. Наведене спростовує сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами. Тобто, суд вважає такі записи належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача.
Також, суд враховує те, що період роботи позивача на території рф з 15.07.1987 по 31.12.1991 був зарахований відповідачами до загального страхового стажу. Тобто, відповідачами визнається той факт, що позивач дійсно працювала у вихователем у дитячому садку і такий період підлягає зарахуванню до загального стажу.
Втім, спірним в даному випадку є незарахування такого періоду роботи в рф після 31.12.1991 з тих підстав, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також враховуючи те, що 23.12.2022 набрав чинності Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 № 2783-ІХ.
Так, оцінюючи вищезазначені доводи відповідача-1 суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 № 2783-IX, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас, за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набула спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами другим, третім статті 6 Угоди від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.
Як вказував суд раніше, 29.11.2022 Уряд України прийняв Постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи настання конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи та зарахуванню заробітної плати позивача за такий період, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування періодів роботи в рф не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що не зарахування органами Пенсійного фонду України до загального стажу періоду роботи позивача на території рф з 01.01.1992 по 08.09.1995 на підставі записів у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення 30.09.1981) є протиправним.
У свою чергу, щодо можливості зарахування періоду роботи позивача на території рф з 15.07.1987 по 08.09.1995 до спеціального стажу, необхідного для призначення спірної грошової допомоги, то суд виходить з такого.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 вказує на відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 15.07.1987 по 08.09.1995 на посаді вихователя в радгоспі "Корсіковський" до спеціального стажу, оскільки останнім не надано підтверджуючих документів, що заявниця працювала в дошкільному навчальному закладі.
Однак, такі доводи пенсійного органу суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки, по-перше, неможливість надання позивачем будь-яких підтверджуючих документів за період роботи на території рф з 15.07.1987 по 08.09.1995 зумовлена військовою агресією російської федерації проти України та, відповідно, припиненням дипломатичного співробітництва з країною-агресором, що, як вказував суд вище по тексту рішення, не може ставити під сумнів інші надані позивачем документи, в т.ч. трудову книжку.
По-друге, не увесь спірний період мав місце під час роботи позивача на посаді вихователя в радгоспі "Корсіковський". Так, записами №№ 11-14 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 30.09.1981) стверджується, що позивач працювала на посаді вихователя в радгоспі "Корсіковський" з 15.07.1987 по 30.11.1991, на посаді вихователя в КП "Зоря Примор'я" з 01.12.1991 по 30.06.1993, на посаді вихователя в дитячому садку Крауновки з 01.07.1993 по 08.09.1995.
По-третє, згідно з пунктом 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (пункт 4 Порядку № 1191).
Вимоги пунктів 5 - 7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного загального та спеціального страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 234/13835/17, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (у редакції, чинній на день досягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону № 1058-IV) установлено перелік, зокрема закладів освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, в т.ч.: у дошкільних навчальних закладах всіх типів на таких посадах - директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи (далі - Перелік № 909).
При цьому, пунктом 2 Приміток до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", до переліку посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист.
Таким чином, робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи та, як наслідок, отримання грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що стаж роботи позивача на посаді вихователя в радгоспі "Корсіковський" з 15.07.1987 по 30.11.1991, на посаді вихователя в КП "Зоря Примор'я" з 01.12.1991 по 30.06.1993 та на посаді вихователя в дитячому садку Крауновки з 01.07.1993 по 08.09.1995 повинен зараховуватися до пільгового стажу в розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, хоч відповідні посади прямо і не передбачені в Переліку № 909.
Щодо можливості зарахування періоду роботи позивача 19.03.1996 по 20.01.2024 (день досягнення пенсійного віку) до спеціального стажу, необхідного для призначення спірної грошової допомоги, то суд вказує на таке.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 30.09.1981) наявні наступні записи, що стосуються відповідного періоду роботи:
запис № 15 від 19.03.1996 - прийнята тимчасово вихователем дитячого садку № 5 "Веселка" (наказ № 21 від 19.03.1996);
запис № 16 від 23.07.1996 - переведена на час відпустки по догляду за дитиною (наказ № 67 від 21.10.1996);
запис № 17 від 26.02.1998 - переведена на постійне місце роботи вихователем Острозького дитячого садка № 5 "Веселка" (наказ № 13 від 26.02.1998).
Відповідно до довідки Закладу дошкільної освіти № 2 (ясла-садок) "Веселка" міста Остріг Острозької міської ради Рівненської області від 22.01.2024 № 5 (далі - довідка № 5), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) була прийнята на посаду вихователя в дитячий садок № 5 "Веселка" м. Острог з 19.03.1996 (наказ № 21 від 19.03.1996) та працює по даний час. За вказаний період відпустка без збереження заробітної плати надавалася: з 15.07.1997 по 31.07.1997 (наказ від 15.07.1997 № 35). За вказаний період не перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.
Згідно з довідкою Закладу дошкільної освіти № 2 (ясла-садок) "Веселка" міста Остріг Острозької міської ради Рівненської області від 22.01.2024 № 6 (далі - довідка № 6), дитячий садок № 5 "Веселка" м. Острог перереєстровано в Острозький дитячий садок-ясла № 5 "Веселка" згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 31.12.1996, Острозький дитячий садок-ясла № 5 "Веселка" у 2002 році перереєстровано на Острозький дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 2 "Веселка" згідно зі свідоцтвом про реєстрацію закладу освіти від 23.04.2002 року № 89, виданим Острозькою міською радою. Згідно з рішення сесії Острозької міської ради від 30.07.2021 № 346, назву закладу змінено на заклад дошкільної освіти № 2 (ясла-садок) "Веселка" міста Острог Острозької міської ради Рівненської області.
Як вказує відповідач-2 у відзиві, період роботи з 19.03.1996 по 22.04.2002 в дитячому садку № 5 "Веселка" не зарахованого до спеціального стажу, оскільки згідно довідкою № 6, дитячий садок-ясла № 5 "Веселка" перереєстрований в дошкільний навчальний заклад згідно зі свідоцтвом про реєстрацію закладу освіти від 23.04.2002 № 89. Тобто, доводи пенсійного органу щодо незарахування названого періоду до спеціального стажу в розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ ґрунтуються на тому, що відповідна установа не мала статусу дошкільного закладу освіти і набула такий лише після реєстрації згідно зі свідоцтвом про реєстрацію закладу освіти від 23.04.2002 № 89.
Такі доводи відповідача-2 суд відхиляє як безпідставні з огляду на те, що положення Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII (в редакції, чинній з 19.03.1996 по 22.04.2002) відносили дитячі садки та дитячі ясла-садки саме до дошкільних закладів освіти, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що відповідачі безпідставно не зарахували період роботи позивача з 19.03.1996 по 22.04.2002 до спеціального стажу в розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд приходить до висновку про те, що на момент досягнення пенсійного віку стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ становить 35 років 11 місяців 27 днів (з 15.07.1987 по 08.09.1995 та з 19.03.1996 по 20.01.2024).
З огляду на вказане, суд висновує, що на момент призначення позивачу пенсії за віком (21.01.2024) вона досягла пенсійного віку, установлено статтею 26 Закону № 1058-IV, набула понад 40 років загального страхового стажу та понад 30 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а також не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Доказів на підтвердження протилежного сторонами в ході судового розгляду не надано, а судом не здобуто.
Таким чином, суд вважає, що у спірних відносинах позивачем дотримано всіх умов, визначених пунктом пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, для виплати спірної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача-2 щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV є протиправним, а рішення від 24.05.2024 № 172750006823 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У свою чергу, процедура призначення громадянам пенсії на законодавчому рівні врегульована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 (зі змінами та доповненнями; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Також пунктом 4.10. Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тому, з метою поновлення порушених прав позивача та забезпечення належного способу захисту, суд на підставі пункту 10 частини другої статті 245 КАС України вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 призначити та нарахувати позивачу спірну грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, а відповідача-1 - виплатити позивачу таку допомогу.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктами владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн, а тому судові витрати останнього в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, як суб'єкта владних повноважень чиї протиправні дії та рішення зумовили порушення прав позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та нарахуванні грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 № 172750006823.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 71 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн, 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16.10.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ 21084076);
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська обл., 61022; код ЄДРПОУ 14099344).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК