15 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 723/3982/23
провадження 822/738/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.,
секретар Скулеба А.І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс»,
апеляційна скарга на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року та додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2025 року,
головуючий у суді першої інстанції суддя Бужора В.Т.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Віріді-Люкс» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна.
Вказував на те, що 12 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06 липня 2007 року Сторожинецьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі договору дарування земельних ділянок від 01 серпня 2005 року, серії ВСІ 643576, Сторожинецький районний нотаріальний округ Чернівецької області, реєстр 2726, площею 0,1274 га, цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої у с. Годилів, кут Яблунівка , Сторожинецького району, Чернівецької області.
В подальшому, 31 серпня 2007 року, отримали дозвіл на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області за № 61 та за спільні кошти розпочали будівництво житлового будинку.
30 грудня 2014 року, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, з ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м., в тому числі житловою площею 120,7 кв.м., а саме: житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б, В», яма вигрібна №1, криниця №2, огорожа №3, ворота №4, ворота №5, огорожа №6, замощення І.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.
У зв'язку із смертю дружини, 18 травня 2021 року ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 , в інтересах яких діє батько ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , в подальшому, із заявою про прийняття спадщини звернулася також мати ОСОБА_5 .
Однак, як стало відомо, на день смерті ОСОБА_2 не була власником вказаного вище будинку, оскільки з 25 листопада 2020 року право власності на нього, а також на земельну ділянку зареєстровано за ТзОВ «Віріді Люкс».
Також, в подальшому, позивач дізнався, що 30 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки, згідно якого його дружина ОСОБА_2 поручається перед ВАТ КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії № 2007/840-МК/312 від 30 листопада 2007 року, в тому числі: повернути до 29 листопада 2014 року кредит у сумі 250 000 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).
В той же день, 30 листопада 2007 року, між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок, 81% готовності, по АДРЕСА_1 , загальною площею 311,2 кв.м. та вигрібна яма і криниця, а також земельна ділянка, площею 0,1274 га, яка розташована в с. Годилів, кут Яблунівка, Сторожинецького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, власником яких є ОСОБА_2 ..
Однак, про наявність вищевказаних договорів поруки та іпотеки, укладених між дружиною позивача та ВАТ КБ «Надра» позивачу нічого не було відомо, будь-яких дозволів на їх укладення він не надавав та не підписував, а тому вважає, що вони є незаконними та суперечать вимогам чинного законодавства, яке діяло як на момент укладення цих договорів так і на даний час.
Просив суд:
-визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , нерухоме майно, зокрема, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м.;
-визначити рівними частки в спільному майні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м.;
-припинити право власності на частку житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс»;
-визнати за ОСОБА_1 , право власності на частки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, площею 0,1274 га;
-припинити право власності на частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, площею 0,1274 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, зокрема, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м., в тому числі житловою площею 120,7 кв.м., а саме, житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б, В», яма вигрібна №1, криниця №2, огорожа №3, ворота №4, ворота №4, ворота №5, огорожа №6, замощення І.
Визначено частки в спільному майні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , рівними.
Визнано за позивачем ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м., в тому числі житлова площа 120,7 кв.м., а саме: житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б, В», яма вигрібна №1, криниця №2, огорожа №3, ворота №4, ворота №5, огорожа №6, замощення І.
Припинено право власності на 1/2 частку житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,9 кв.м., в тому числі житловою площею 120,7 кв.м., а саме: житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б, В», яма вигрібна №1, криниця №2, огорожа №3, ворота №4, ворота №4, ворота №5, огорожа №6, замощення І за ТзОВ «Віріді-Люкс».
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, площею 0,1274 га.
Припинено право власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, площею 0,1274 га за ТзОВ «Віріді-Люкс».
Додатковим рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2025 року стягнуто з ТзОВ «Віріді- Люкс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 52556 гривень 80 копійок, а саме, за сплату судового збору у розмірі 13956 гривень 80 копійок та на правничу допомогу у розмірі 38600 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 не вправі була одноосібно укладати договір іпотеки, щодо відчуження спільного майна подружжя, а тому договори укладені ОСОБА_2 є неправомірними.
Спірне майном є спільною сумісною власністю подружжя, то воно полягає поділу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТзОВ «Віріді-Люкс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Також вказувало на те, що спірна земельна ділянка була особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки набута, на підставі договору дарування від 01 серпня 2025 року, а тому не може бути спільним майном подружжя. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не знав про договори іпотеки та поруки є необґрунтований, оскільки позивачем надано письмову згоду на укладання цих договорів, що не спростовано позивачем.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
12 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
06 липня 2007 року Сторожинецьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі договору дарування земельних ділянок від 01 серпня 2005 року, серії ВСІ 643576, Сторожинецький районний нотаріальний округ Чернівецької області, реєстр 2726, площею 0,1274 га, з цільовим призначенням якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої у с. Годилів, кут Яблунівка, Сторожинецького району, Чернівецької області.
31 серпня 2007 року отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області за № 61 та за спільні кошти розпочали будівництво житлового будинку.
23 грудня 2014 року Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області було зареєстровано за № 142143570958 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації подану ОСОБА_2
30 грудня 2014 року, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,9 кв.м., в тому числі житловою площею 120,7 кв.м., а саме: житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б, В», яма вигрібна №1, криниця №2, огорожа №3, ворота №4, ворота №5, огорожа №6, замощення І, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 31944631, виданого Реєстраційною службою Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області, а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 грудня 2014 року, індексний номер витягу 31944796.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.
30 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки, згідно якого його дружина ОСОБА_2 поручається перед ВАТ КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії № 2007/840-МК/312 від 30 листопада 2007 року, в тому числі: повернути до 29 листопада 2014 року кредит у сумі 250 000 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).
30 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок, 81% готовності, по АДРЕСА_1 загальною площею 311,2 кв.м. та вигрібна яма і криниця, а також земельна ділянка, площею 0,1274 га, яка розташована в с. Годилів, кут Яблунівка, Сторожинецького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, власником яких є ОСОБА_2 ..
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованого 02 вересня 2023 року № 345085007, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області 25 листопада 2020 року, за ТзОВ «Віріді-Люкс».
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно з частиною першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі №910/6091/19,від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 не вправі була одноосібно укладати договір іпотеки, щодо відчуження спільного майна подружжя, а тому договори укладені ОСОБА_2 є неправомірними. Оскільки спірне майном є спільною сумісною власністю подружжя, то воно полягає поділу та визнання за ним права власності на частину спірного майна.
Як убачається з матеріалів справи, 30 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки.
Цього ж дня, 30 листопада 2007 року, між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок, 81% готовності, по АДРЕСА_1 загальною площею 311,2 кв.м. та вигрібна яма і криниця, а також земельну ділянку, площею 0,1274 га, яка розташована в с. Годилів, кут Яблунівка, Сторожинецького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7324582000:01:001:0797, власником яких є ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що: «стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Позивачем договори поруки та іпотеки від 30 листопада 2007 року, укладені між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» не оспорювалися.
Отже, договори поруки та іпотеки є дійсними і підлягали обов'язковому виконанню.
На підставі вказаних договорів та договору відступлення права вимоги № GL3N212012 від 23 грудня 2019 року ТзОВ «Віріді-Люкс» правомірно зареєстрували право власності на спірне майно.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не доведено порушення або обмеження відповідачем його прав на спірне майно.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2025 року є похідним від основного рішення, а тому воно також підлягає скасуванню.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 20935 гривень 20 копійок.
Отже, з відповідача на користь ТзОВ «Віріді-Люкс» слід стягнути 20935 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс» задовольнити.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року та додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віріді-Люкс» 20935 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 16 жовтня 2025 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: Н.Ю. Половінкіна
О.О. Одинак