13 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа №727/2504/24
провадження № 22-ц/822/740/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М.І.,
суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.,
секретар Скулеба А.І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 червня 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради, Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спілкуванні з правнуком.
В обґрунтування позову посилається на те, що 14 лютого 2014 року між її онуком - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився її правнук - ОСОБА_4 .
Вказує на те, що подружнє життя між її онуком та відповідачем не склалося і 02 лютого 2022 року, за рішенням Галицького районного суду м. Львова, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано.
Зазначає, що її правнук зареєстрований разом із своїм батьком, але фактично проживає з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що після розірвання шлюбу між її онуком та відповідачем наявні часті конфлікти, остання чинить перешкоди у спілкуванні позивачу та іншим членам родини з правнуком.
Вказує, що відповідач не допускає жодних контактів між нею та правнуком, у зв'язку з чим вона не має можливості поспілкуватися по телефону, привітати його з днем народження та подарувати подарунки.
Зазначає, що намагалася приїхати за фактичною адресою місця проживання відповідача і правнука, однак ворота у будинку були зачинені, а на телефонні дзвінки відповідач не відповідала.
Просить суд зобов?язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди їй, ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити їй, ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_4 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком - ОСОБА_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку; встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 , з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 на всі державні свята в Україні, а також на день народження правнука - ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день народження прабаби - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківськогоо районного суду м. Чернівці від 05 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради, Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з правнуком та встановлення способів участі прабаби у вихованні і спілкуванні з правнуком задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 спосіб її участі у спілкуванні із правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного місця проживання АДРЕСА_1 , особисто засобами телефонного зв'язку. В решта частині заявлених вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи не встановлено, що позивачу, як прабабі малолітньої дитини, відповідачем чиняться перешкоди. Саме в судовому засіданні, позивач і в її інтересах представник не могли вказати, які ж перешкоди чиняться відповідачем у перешкоджанні спілкуванні прабабусі із правнуком.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 червня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_4 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком ОСОБА_4 особисто, засобами поштового, електронного та іншого засобу зв'язку; встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 на всі державні свята в Україні, а також на день народження самого правнука - ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день народження прабаби - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивовано тим, що після розірвання шлюбу між правнуком позивача та відповідачем наявні часті конфлікти та відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивачу та іншим членам родини з правнуком. Відповідач не допускає жодних контактів між прабабою і правнуком, не дає можливості поспілкуватися по телефону, привітати його з днем народження та подарувати подарунки.
Апелянт зверталася з відповідними заявами до органів поліції та відповідних органів опіки та піклування. Саме по собі подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з правнуком та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що між нею, як прабабою, яка проживає окремо і дитиною, її правнуком, повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, оскільки спілкування дитини з прабабою, служитиме задоволенню життєво важливих потреб дитини. Дана обставина не врахована судом першої інстанції, оскільки часткове задоволення позову не забезпечуватиме постійному та систематичному контакту прабаби із правнуком, що у свою чергу не надасть можливості повноцінного виховання дитини.
У зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем виникли непорозуміння, які носять особистий характер і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку спілкування з правнуком, позивач вимушена дане питання вирішити в судовому порядку, оскільки саме такий спосіб може захистити право на спілкування та виховання правнука та є визначений сімейним законодавством у разі порушення його з боку батьків дитини. Часткове задоволення позову судом першої інстанції не забезпечує повний захист прав позивача, як прабаби, на спілкування та виховання правнука.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 лютого 2014 року (т.1, а.с.54).
02 лютого 2022 року Галицьким районним судом міста Львова прийнято рішення по справі №448/1288/21 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яким вирішено розірвати шлюб, актовий запис №142, між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.55-56).
Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 від 28липня 2023 року, актовий запис №413 (т.1, а.с.48).
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 26 липня 2023 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом 1 групи, підгрупи Б, по зору (т.1, а.с.42).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру Львівської міської територіальної громади №118789 (т.1, а.с.43.)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є прабабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по лінії батька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_8 Серії НОМЕР_5 від 10 вересня 1961 року та ОСОБА_3 сСерії V- НОМЕР_6 від 11 лютого 1982 року (т.1, а.с.46-47).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , та фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та довідкою (т.1, а.с.49-50).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з сином ОСОБА_4 , фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками та актом (т.1, а.с.51-53).
З метою усунення перешкод у спілкуванні з правнуком позивач ОСОБА_1 зверталася з відповідними заявами до органів поліції та органів опіки та піклування що підтверджується заявами ОСОБА_1 від 09 липня 2023року, листами від 28 липня 2023 року та заявою ОСОБА_1 від 30 липня 2023 року, листом від 16 серпня 2023 року (т.1, а.с.57-63).
Згідно акту оцінки сім'ї ОСОБА_9 від 17 лютого 2023 року (адреса: АДРЕСА_1 ) умови проживання дитини ОСОБА_4 задовільні, в будинку чисто та прибрано. Для дитини створені належні умови проживання (т.1, а.с.134-140).
05 квітня 2023 року відповідачем ОСОБА_2 було подано до Служби у справах дітей Судововишнянської міської ради скаргу на неправомірні дії батька ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , до якої також долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_10 (т.1, а.с.141-147).
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , свекруха відповідачки, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, справа №727/2496/24 (т.1, а.с.186-188). ОСОБА_11 , свекор відповідача, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, справа №727/3032/24 (т.1, а.с.189-196).
ОСОБА_3 , колишній чоловік відповідача, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, справа №727/2492/24 (т.1, а.с.197-204).
Як вбачається з висновку оцінки потреб сім'ї від 19 квітня 2024 року, у ньому не вказано про загрозливі умови проживання дитини (т.1, а.с.211-212).
Як вбачається з акту оцінки потреб сім'ї від 19 квітня 2024 року, у ньому вказано, що «зі слів дитини він не бажає спілкуватись з батьком та бабусею ОСОБА_12 , хлопчик хоче проводити час з мамою» (т.1, а.с.217-221).
Згідно акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, що складений 11 вересня 2023 року, не вбачається, що дитина в складних життєвих умовах. Зі змісту акту встановлено, що «малолітній ОСОБА_4 не хоче спілкуватись та бачитись із батьком та бабусею ОСОБА_12 ; коли бачить батька думає як від нього втекти» (т.1, а.с.222-226).
З акту обстеження умов проживання дитини №83 від 18 листопада 2024 року, який отриманий у якості відповіді на адвокатський запит представника відповідача від 13 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_4 не знає абсолютно позивача і немає бажання з нею спілкуватись. Мама дитини повідомила, що позивач жодного разу не була в м.Судова Вишня, за останні 3 роки (т.2, а.с.166-168).
На виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 жовтня 2024 року, Виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Львівської області надано письмовий висновок стосовно розв'язання спору, а саме усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні прабабусі ОСОБА_1 із правнуком ОСОБА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області від 03 лютого 2025 року №11 затверджено вказаний висновок.
Із вказаного висновку вбачається, що наступне вирішення спору: «зобов?язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім правнуком ОСОБА_4 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком - ОСОБА_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку; встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 , з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 на всі державні свята в Україні, а також на день народження самого внука - ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день народження баби - ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2, а.с.180-183).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення та додаткове рішення в оскаржуваних частинах не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).
Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні (частина перша статті 257 СК України).
Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (частина друга статті 257 СК України).
Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України).
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що:
«законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що:
«будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява № 10383/09, пункт 100).
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 641/9155/20.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити останній перешкоди у спілкуванні з правнуком ОСОБА_4 , оскільки враховуючи обставини встановлені судом у вказаній справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачу будь-які перешкоди у спілкуванні з правнуком.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 750/3539/20 (провадження № 61-3495св21), зроблено висновок, згідно якого якщо позивачі стверджують про наявність перешкод, то вони мають послатися на обставини, які їх підтверджують та докази, які б доводили щодо наявності перешкод з боку відповідача у спілкуванні позивачів із дітьми.
Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано доказів того, коли конкретно, яким чином та за яких обставин відповідачем чинилися позивачу перешкоди у спілкуванні з правнуком та які заходи застосовували ними щодо побачення і спілкування з правнуком.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 06 квітня 2023 року у справі справа № 466/3563/19.
Отже, наведене вище свідчить про те, що між сторонами існують суперечності саме щодо способу спілкування прабаби з її правнуком, а не наявності перешкод у їхньому спілкуванні з правнуком з боку його матері.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ щодо розв'язання спору відносно участі у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 308/9575/18 (провадження № 61-5102св20) вказано, що: «системний аналіз норм Сімейного Кодексу України дає підстави вважати, що баба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Отже, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування баби з внуком обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та його участь у судовому засіданні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17 (провадження № 61-40050св18) вказано, що: «на рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Отже, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда з внуком обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні ».
Враховуючи норми сімейного законодавства України та указані висновки Верховного Суду, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда та баби з внуком обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 466/3563/19.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № № 654/2895/19 вказано, що при розгляді позовних вимог про визначення способу участі бабусі у вихованні онука обов'язковим є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання вимог частини п'ятої статті 19 СК України Виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Львівської області надано письмовий висновок про визначення способу участі позивача ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 .. Рішенням Виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області від 03 лютого 2025 року №11 затверджено вказаний висновок.
Згідно з указаним висновком орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити спосіб участі вказаної особи у вихованні правнука у наступний спосіб:
Зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм правнуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з правнуком ОСОБА_4 такі способи участі: надати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з правнуком - ОСОБА_4 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку; встановити можливість систематичних побачень ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 , з можливим відвідуванням дитиною місця проживання прабаби; надати можливість на спільне дозвілля ОСОБА_1 з правнуком ОСОБА_4 на всі державні свята в Україні, а також на день народження самого правнука - ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день народження прабаби - ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2, а.с.180-183).
Однак, апеляційний суд не може погодитися із визначеним у вказаному висновку органу опіки та піклування способом участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з правнуком, оскільки у висновку, всупереч вимогам закону, не конкретизовано, чітко не визначено час, місце виконання способів участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини.
Також у висновку не враховано, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, їй понад 85 років, вона має серйозні проблеми зі здоров'ям, є особою з інвалідністю І групи, потребує постійного догляду.
За таких обставин, визначені органом опіки та піклування у висновку способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з правнуком не відповідають інтересам дитини та позивача.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц Верховний Суд вказав, що «висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо».
Врахувавши вимоги Конвенції про права дитини, статей 159, 257 СК України, встановивши той факт, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування прабабусі з правнуком, бажання бачитися, піклуватися та виховувати правнука, психологічну прив'язаність й бажання позивача бути рідною людиною у житті дитини і те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку хлопчика, врахувавши малолітній вік дитини, його індивідуальні потреби у цьому віці для здорового розвитку, звичний розпорядок дня, стан здоров'я, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з правнуком змінити.
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з правнуком ОСОБА_4 :
-спілкуватися з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв'язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв'язку) за бажанням дитини, за виключенням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій, тощо;
-систематичні побачення кожної третьої неділі місяця з 11 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин, у присутності матері дитини, за місцем проживання дитини, з можливим відвідуванням спортивних, розвиваючих, навчальних, виховних, розважальних, культурних закладів, з можливістю зміни графіка зустрічей за домовленістю сторін та з урахуванням стану здоров'я дитини.
Саме такий спосіб участі прабаби у вихованні малолітньої дитини, на думку колегії суддів, відповідатиме її найкращим інтересам.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2025 року
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. на додаткове рішення, задовольнити часткво, мотивовано тим,
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги на представництво інтересів №03/02.02.2024, укладений між ОСОБА_1 та АО «АК «Фавор», в особі керуючого партнера Лука Т.М., та додатком №1 від 06.06.2025 року до договору про надання правової допомоги №03/02.02.2024 від 02 лютого 2024 року; актом приймання виконання робіт від 09 червня 2025 року.
Всього надано послуг на суму 55 000 гривень.
Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, оскільки вони є фактично понесеними.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню,
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат, на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 15000 гривень.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо співмірності стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
При визначенні суми відшкодування суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану апелянта.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з правнуком слід змінити.
Керуючись ст.ст.367,368,374, 375, 376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2025 року в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу її участі у вихованні та спілкуванні правнука змінити.
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з правнуком ОСОБА_4 :
- спілкуватися з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв'язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв'язку) за бажанням дитини, за виключенням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій, тощо;
- систематичні побачення кожної третьої неділі місяця з 11 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин, у присутності матері дитини, за місцем проживання дитини, з можливим відвідуванням спортивних, розвиваючих, навчальних, виховних, розважальних, культурних закладів, з можливістю зміни графіка зустрічей за домовленістю сторін та з урахуванням стану здоров'я дитини;
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з правнуком ОСОБА_4 залишити без змін.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена - 16 жовтня 2025 року.
Головуючий Кулянда М.І.
Судді: Одинак О.О.
Половінкіна Н.Ю.