вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/718/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Собченко Дар?ї Олександрівни про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу)
за результатами розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 (повний текст рішення складено 12.05.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 (повний текст додаткового рішення складено 02.06.2025)
у справі №910/718/25 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни
про усунення перешкод, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 заяву Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/718/25 задоволено. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 63 000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся 02.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 30.05.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/718/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/718/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/718/25 залишено без змін.
15.09.2025 представник Фізичної особи-підприємця Собченко Дар?ї Олександрівни звернулася до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови у справі №910/718/25 та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 500,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.09.2025 заяву Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни про ухвалення додаткової постанови у справі №910/718/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 призначено до розгляду заяву Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на 01.10.2025.
23.09.2025 через систему «Електронний суд» від Керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, де прокурор зазначив, що заявлений представником ФОП Собченко Д.О. розмір витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, витрачений адвокатом час та ринкові ціни адвокатських послуг, є суттєво завищеним і не відповідає критеріям «реальності» та «розумності». Прокурор стверджує, що в порушення ч. 3 от. 126 Господарського процесуального кодексу України до заяви не долучено будь-яких документів, оформлених у встановленому законом порядку, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. На думку прокурора, поданий представником ФОП Собченко Д.О. відзив на апеляційну скаргу фактично дублює позицію викладену тим же представником у відзиві на позовну заяву, зокрема, містить однакове обґрунтування, посилання на норми законодавства.
Відтак, прокурор просив суд відмовити у задоволенні заяви ФОП Собченко Д.О. про стягнення з Київської міської прокуратури витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 19 500,00 грн.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, де представник відповідача просить суд провести судове засідання без його участі та про прийняте рішення повідомити в установленому порядку.
У судове засідання 01.10.2025 з'явився прокурор, просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Судом враховано, що від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.
Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні з винесенням додаткової постанови.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткової постанови, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Судовою колегією перевірено, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу не перевищуватиме 30 000 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Постанову в даній справі прийнято апеляційним судом 10.09.2025, а 15.09.2025 представник Фізичної особи-підприємця Собченко Дар?ї Олександрівни звернулася до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови у справі №910/718/25 та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 500,00 грн, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині п'ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем надано копії Договору №АБ/78-25 про надання правової допомоги від 05.09.2025 (далі Договір), Додатку № 1 до Договору, Акту №1 про виконання робіт (надання послуг) від 12.09.2025 на суму 19 500,00 грн та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатського бюро «АЛЛИ БЕЗНОСИК», необхідних для надання правової допомоги у справі №910/718/25.
05.09.2025 між Адвокатським бюро «АЛЛИ БЕЗНОСИК» (Адвокатське бюро) та Собченко Дарією Олександрівною (Клієнт) укладено Договір №АБ/78-25 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське бюро зобов'язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором (далі - послуга або правова допомога або захист та/або представництво), а Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським бюро послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським бюро послуги згідно рахунку протягом 5 (п'яти) днів з дня його отримання.
Згідно з п. 4.5 Договору при належному виконанні умов цього договору сторони підписують Акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний Акт підписується сторонами після виконання робіт (надання послуг), що випливають з цього договору, і є підставою для перерахунку винагороди Адвокатському бюро, яка є платою за виконані роботи (надані послуги).
Додатком №1 до Договору сторони погодили вартість окремих послуг, що надаються в рамках правової допомоги, зокрема:
- складення і подання документів правового і процесуального характеру (пояснень, відзивів) - 15 000,00 грн за документ;
- представництво інтересів Клієнта в цивільних, господарських, адміністративних справах, в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій та органах Державної виконавчої служби - 4 500,00 грн за засідання.
Зі змісту Акту №1 про виконання робіт (надання послуг) від 12.09.2025 вбачається, що відповідачу були надані послуги зі складення і подання до суду відзиву на позовну заяву вартістю 15 000,00 грн та участь адвоката у судових засіданнях (1 судове засідання) загальною вартістю 4 500,00 грн.
За змістом детального опису робіт відповідачу були надані послуги зі складення і подання до суду відзиву на апеляційну скаргу вартістю 15 000,00 грн та участь адвоката у судових засіданнях (1 судове засідання) загальною вартістю 4 500,00 грн.
Всього адвокатом надано правових послуг на суму 19 500,00 грн.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Прокурор, заперечуючи проти розміру витрат відповідача, зазначає, що заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, витрачений адвокатом час та ринкові ціни адвокатських послуг, є суттєво завищеним і не відповідає критеріям «реальності» та «розумності».
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується факт надання наведених в Акті про виконання робіт (надання послуг) №1 від 12.09.2025 послуг, а саме підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні 10.09.2025.
Відтак судова колегія дійшла висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 19 500,00 грн є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, а отже підлягають розподілу між сторонами.
Як було зазначено вище, прокурор, заперечуючи проти заяви відповідача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, зазначав наступне:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, витрачений адвокатом час та ринкові ціни адвокатських послуг, є суттєво завищеним і не відповідає критеріям «реальності» та «розумності»;
- в порушення ч. 3 от. 126 Господарського процесуального кодексу України до заяви не долучено будь-яких документів, оформлених у встановленому законом порядку, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги;
- поданий представником ФОП Собченко Д.О. відзив на апеляційну скаргу фактично дублює позицію викладену тим же представником у відзиві на позовну заяву, зокрема, містить однакове обґрунтування, посилання на норми законодавства.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що доказів того, що заявлена відповідачем вартість наданих адвокатом послуг не є ринковою - прокурор не надав.
Разом з тим, прокурором не доведено завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу, натомість як заявлений відповідачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним.
Посилання прокурора на дублювання у відзиві на апеляційну скаргу позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву не спростовують наданої адвокатом послуги щодо його підготовки, витраченого на це часу та зусиль адвоката.
Відхиляючи аргументи прокурора про ненадання заявником доказів оплати таких витрат судова колегія наголошує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено (зокрема, викладеному в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги відповідачу у цій справі в суді апеляційної інстанції у розмірі 19 500 грн, враховуючи необґрунтованість заперечень прокурора щодо їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Собченко Дар?ї Олександрівни про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та стягнення з Київської міської прокуратури на користь відповідача 19 500 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст.123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Собченко Дар?ї Олександрівни про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №910/718/25 задовольнити.2. Прийняти додаткову постанову до постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №910/718/25.
3. Стягнути з Київської міської прокуратури (Україна, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код: 02910019) на користь Фізичної особи - підприємця Собченко Дар'ї Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови у справі №910/718/25 доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/718/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на додаткову постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 16.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
С.А. Гончаров