Постанова від 17.09.2025 по справі 910/7152/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2025 р. Справа№ 910/7152/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025)

у справі №910/7152/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб", що містить наступні вимоги:

1) розірвати договір оренди земельних ділянок, які розташовані на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 24607 кв.м. та 8000000000:90:010:0169 площею 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68436 кв.м., укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 12.04.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 238, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 63-6-00348;

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 24607 кв.м., розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання;

3) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку 8000000000:90:010:0169 площею 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68436 кв.м., розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги обґрунтовано систематичним невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди земельних ділянок від 12.04.2006 в частині сплати орендних платежів, а також невикористанням земельних ділянок відповідно до умов договору та п. 3.13. рішення Київської міської ради № 827/3402 від 19.07.2005, що є підставою для розірвання вказаного договору оренди земельних ділянок та повернення їх власнику.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- враховуючи вищезазначені вимоги діючого законодавства та умови укладеного Договору, систематичну несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою, а також не використання спірних земельних ділянок відповідно до умов Договору, суд дійшов висновку, що прокурором доведено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також завдання цим шкоди інтересам територіальної громади міста Києва, що є підставою для розірвання Договору;

- під час розгляду даної справи встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к накладено арешт на майно із забороною права відчуження, розпорядження та користування таким майном, зокрема: на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666422480000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "Академ-Клуб" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141); земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:41:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666388880000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "Академ-Клуб" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141). Арештоване майно передано судом Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к є обов'язковою для застосування усіма в силу імперативних положень Кримінального процесуального кодексу України та не може бути поставлена під сумнів;

- з матеріалів справи вбачається, що зі зверненням Офісу Генерального прокурора від 30.07.2024 № 10/1/3-39194-21 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшла ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к для здійснення заходів з управління;

- третя особа у поданих до суду поясненнях щодо позову повідомила, що наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 14.11.2024 № 525 затверджено рішення Комісії з питань проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності, що оформлено протоколом від 05.11.2024 № 80, яким обрано ТОВ "ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ" переможцем конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності та укладено договір про надання послуги з проведення незалежної оцінки активів (майна) та забезпечення рецензування звіту про оцінку активів (майна). Зазначено, що за результатами проведеної незалежної оцінки активів (майна) уповноваженою особою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з питань конкурсного відбору управителів активами із застосуванням електронної системи буде оголошено конкурсний відбір управителя;

- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на спірні земельні ділянки та їх передача в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів унеможливлює повернення відповідачем Київській міській раді таких земельних ділянок у придатному для використання стані, оскільки останні вибули з володіння відповідача. Більше того, щодо спірних земельних ділянок ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к було встановлено заборону права відчуження, розпорядження та користування ними.

- суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про розірвання Договору без задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки (які не можуть бути фактично виконані відповідачем з вищенаведених підстав) є неефективним способом захисту, оскільки не відновить порушених прав позивача, а матиме наслідком лише встановлення юридичного факту;

- Київська міська рада не позбавлена можливості прийняти відповідне рішення, яким розірвати укладений з відповідачем Договір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся 16.06.2025 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/7152/24 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Прокурор в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 525, 526, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 93, 96, 141, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 1, 2, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Європейської конвенції з прав людини), а також з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для його скасування.

Так, прокурор в апеляційній скарзі наголошував на наступному:

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що накладення арешту на спірні земельні ділянки та їх передача Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними є тимчасовим заходом та не свідчить про неможливість задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок;

- суд першої інстанції помилково врахував, що спірні земельні ділянки вибули з володіння ТОВ «Академ-Клуб», оскільки товариство є лише їх користувачем на підставі спірного договору оренди, в той час як Київська міська рада продовжує володіти цими земельними ділянками;

- арештоване майно передано на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження;

- позов прокурора про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок спрямований на припинення права оренди ТОВ «Академ-Клуб», у зв'язку з чим відпаде потреба в арешті таких ділянок, що дозволить їх власнику - Київській міській раді, у разі скасування арешту, відновити право територіальної громади на землю шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про розірвання договору та припинення права оренди;

- наведені прокурором у позові обставини свідчать про тривалу бездіяльність Київської міської ради щодо захисту державних інтересів, у зв'язку з чим прокурор відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язаний був вжити відповідних заходів представницького характеру пред'явивши позов в інтересах держави в особі Київської міської ради;

- судом першої інстанції не враховано, що договір оренди земельних ділянок від 12.04.2006 підлягає розірванню у судовому порядку, а земельна ділянка підлягає поверненню Київській міській раді, оскільки саме такий спосіб захисту порушення умов договору передбачено та погоджено сторонами у Договорі оренди;

- у даному випадку, з огляду на обставини даного спору, обраний прокурором спосіб захисту прав територіальної громади в особі Київської міської ради на землю є ефективним, належним та правомірним, який відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення цього права;

- на момент пред'явлення прокурором позову в червні 2024 року обставин накладення арешту та передачі ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 спірних земельних ділянок в управління АРМА не існувало;

- у даній справі прокурор звернувся до суду з метою захисту інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом розірвання договору від 12.04.2006 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 та 8000000000:90:010:0169 на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі міста Києва та їх повернення власнику - територіальній громаді в особі Київської міської ради, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати та забудови земельних ділянок;

- матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що вказані земельні ділянки перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, а АРМА здійснює лише тимчасове управління спірними земельними ділянками на період дії накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 арешту з метою їх збереження;

- суд першої інстанції не врахував, що управління активами, здійснюване АРМА, не змінює титулу власності та не перетворює активи на державну власність;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що накладений арешт та перебування спірних земельних ділянок комунальної власності в управлінні АРМА (які є тимчасовим заходом) не може бути обставиною, яка унеможливлює розгляд та вирішення даного спору по суті, а у подальшому виконання судового рішення про розірвання договору та повернення земельних ділянок їх власнику, зокрема, з огляду на можливість усунення обставин, які зумовили передачу таких ділянок в управління АРМА в порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції

03.07.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду (за підписом адвоката Друченко А.Ю.) та через систему «Електронний суд» (за підписом генерального директора Лисенко С.П.), від відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у яких відповідач проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач наголошував, що:

- суд першої інстанції вірно встановив, що вимога про зобов'язання повернути Спірні земельні ділянки є похідною від вимоги про розірвання Договору, оскільки, як відповідно до положень закону, так і згідно умов Договору, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки орендар (в даному випадку ТОВ "АКАДЕМ-КЛУБ") зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку;

- разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к накладено арешт на майно із забороною права відчуження, розпорядження та користування таким майном, зокрема: на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666422480000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "АКАДЕМ-КЛУБ" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141); земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:41:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666388880000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "АКАДЕМ-КЛУБ" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141); арештоване майно передано судом АРМА для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к є обов'язковою для застосування усіма в силу імперативних приписів частини другої ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України;

- з огляду на наявність арешту, накладеного на спірні земельні ділянки та їх передачу в управління АРМА, ТОВ "АКАДЕМ-КЛУБ" фактично позбавлено можливості повернути Київській міській раді у придатному для використання стані спірні земельні ділянки, оскільки останні вибули з володіння відповідача, відтак, задоволення похідних вимог прокурора про повернення спірних земельних ділянок КМР призведе до ситуації, за якої відповідач буде позбавлений можливості виконати таке рішення суду з незалежних від нього причин, що зумовить необхідність подання нового позову;

- з урахуванням обставин цього спору, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним (враховуючи, що позивач просить суд зобов'язати саме ТОВ "АКАДЕМ-КЛУБ" повернути спірні земельні ділянки), оскільки не захистить жодним чином права КМР, а навпаки, внаслідок задоволення таких вимог, створить стан правової невизначеності щодо спірних земельних ділянок у відносинах відповідача та КМР і вимагатиме від них подальших узгоджених дій з метою врегулювання такої ситуації, оскільки саме по собі розірвання Договору не призведе до захисту прав та інтересів КМР, яка і так є власником (проте не володільцем) спірних земельних ділянок, що не заперечується скаржником;

- згідно умов Договору він може бути розірваний в односторонньому порядку орендодавцем у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. Договору, та для такого розірвання укладення додаткової угоди не потребується, а отже, Київська міська рада не позбавлена можливості прийняти відповідне рішення, яким розірвати укладений з ТОВ "АКАДЕМ-КЛУБ" Договір;

- з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління АРМА, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна;

- будь-які дії, вчинені третіми особами щодо намагання передати (повернути) спірні земельні ділянки КМР не матимуть жодного значення для АРМА та не змінить їх правовий статус, а відтак, відповідач не матиме змоги повернути спірні земельні ділянки КМР з об'єктивних причин, навіть у разі, якщо припустити, що вимоги прокурора будуть задоволені, оскільки законна сила ухвали про накладення арешту залишиться незмінною;

- прокурор був обізнаний про накладення арешту як на спірну земельну ділянку, так і на решту земельних ділянок.

27.06.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому третя особа проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечувала, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа у відзиві наголошувала на тому, що судом обґрунтовано зазначено, що позовна вимога про розірвання Договору без задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки (які не можуть бути фактично виконані відповідачем з вищенаведених підстав) є неефективним способом захисту, оскільки не відновить порушених прав позивача, а матиме наслідком лише встановлення юридичного факту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7152/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/7152/24, розгляд справи призначено на 15.07.2025.

У зв?язку з оголошенням повітряної тривоги та затриманням через це попередньо призначених колегією суддів судових засідань, з метою недопущення створення загрози життю та здоров'ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 15.07.2025 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 розгляд справи №910/7152/24 призначено на 17.09.2025.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 17.09.2025 з'явились: прокурор, представник позивача - Київської міської ради, відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб", та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В судовому засіданні 17.09.2025 судом апеляційної інстанції повідомлено учасникам справи, що 09.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від ТОВ «Академ-Клуб» (за підписом генерального директора Лисенко С.П.) надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач зазначав, що хоча ним і було подано відзив на апеляційну скаргу, проте, на даний час він визнає позов прокурора повністю та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В свою чергу, 16.09.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду за підписом виконавчого директора ТОВ «Академ-Клуб» Марченко Я.Я. надійшли пояснення, в яких наголошувалось, що заява про визнання позову ТОВ «Академ-Клуб» (за підписом одноособово генерального директора Лисенко С.П.) є нечинною і незаконною, оскільки суперечить п. 10.17, п.п. 10.16.11 Статуту ТОВ «Академ-Клуб», яким передбачено погодження заяв товариства колегіальним органом - правлінням товариства, в яке входять Марченко Я.Я. та Лисенко С.П., у зв?язку з чим просив не брати таку заяву до уваги.

Також, 17.09.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду за підписом адвоката Ліндаєва О.С., як представника ТОВ «Академ-Клуб» надійшли пояснення, в яких наголошувалось, що заява про визнання позову ТОВ «Академ-Клуб» (за підписом одноособово генерального директора Лисенко С.П.) є нечинною і незаконною, оскільки суперечить п. 10.17, п.п. 10.16.11 Статуту ТОВ «Академ-Клуб», яким передбачено погодження заяв товариства колегіальним органом - правлінням товариства, в яке входять Марченко Я.Я. та Лисенко С.П., у зв?язку з чим просив не брати таку заяву до уваги.

Крім того, 17.09.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшли пояснення щодо поданої від ТОВ «Академ-Клуб» (за підписом генерального директора Лисенко С.П.) заяви про визнання позову.

Суд апеляційної інстанції дослідивши подану заяву та пояснення учасників справи щодо вказаної заяви, враховуючи приписи ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

В судовому засіданні 17.09.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/7152/24 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача - Київської міської ради в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/7152/24 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача надав пояснення по суті спору.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 за № 827/3402 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМ-КЛУБ" земельної ділянки для комплексної забудови та благоустрою території з відселенням мешканців, облаштуванням водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва" передано відповідачу в оренду на 25 років земельну ділянку площею 40,24 га для комплексної забудови та благоустрою території з відселенням мешканців, облаштуванням водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання вказаного рішення 12.04.2006 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМ-КЛУБ" (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок (надалі - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 238 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 13.04.2006 за № 63-6-00348 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно з п. 2.1. Договору об'єктом оренди за Договором є земельні ділянки з наступними характеристиками:

місце розташування - територія 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва;

розміри: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023 - 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг - 24607 кв.м.; земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:90:010:0169 - 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг - 68436 кв.м.;

цільове призначення земельних ділянок - для комплексної забудови та благоустрою території з відселенням мешканців, облаштуванням водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб;

кадастрові номери: 8000000000:90:009:0023, 8000000000:90:010:0169.

Відповідно до п. 3.1. Договору цей Договір укладено на 25 років.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що згідно з витягом з технічної документації № Ю-35317/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 09.11.2005 за № 1237 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023 становить 25 926 084,23 грн; згідно з витягом з технічної документації № Ю-35318/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 09.11.2005 за № 1238 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:010:0169 становить 15 019 709,86 грн.

У п. 2.3. Договору зафіксовано, що земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 827/3402.

Згідно з п. 4.2 Договору річна орендна плата за земельні ділянки на період будівництва встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Після введення об'єкта в експлуатацію річна орендна плата встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельних ділянок, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду та у розмірі 2 відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельних ділянок, що визначається пропорційно площі будівель та споруд нежитлового фонду.

Відповідно до п. 4.4. Договору зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та їх індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З 01.01.2017 нормативна грошова оцінка земель м. Києва розраховується відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777.

Крім того, з 01.01.2017 рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" внесені зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23, а саме встановлено мінімальні значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, які застосовуються при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Умовам п. 8.1. Договору визначено права орендодавця, який має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з Договором; дотримання місцевих правил забудови; своєчасного внесення орендної плати тощо.

Орендар, у свою чергу, відповідно до п. 8.4. Договору зобов'язаний приступати до використання земельних ділянок в строк, встановлений цим Договором та після підписання цього Договору і Акту приймання-передачі земельних ділянок та державної реєстрації договору; завершити забудову земельних ділянок в строк, встановлений проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення; своєчасного вносити орендну плату; здійснити заходи щодо комплексної забудови території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, зокрема, відселення мешканців, інженерну підготовку території, будівництво житлового мікрорайону із закладами соціально-побутового призначення, облаштування водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб тощо.

Пунктом 11.3. Договору передбачені випадки, в яких припиняється Договір. Згідно з п. 11.4. Договору цей Договір може бути припинено шляхом розірвання. Договір може бути розірваний або за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту приймання-передач земельних ділянок від 13.04.2006, Київська міська рада передала, а ТОВ "Академ-Клуб" прийняло у своє володіння і користування земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 площею 245 067 кв.м та 8000000000:90:010:0169 площею 157 369 кв.м. для комплексної забудови та благоустрою території з відселенням мешканців, облаштуванням водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" зареєстровано право оренди на земельні ділянки із кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0023 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу № 43477616 від 12.10.2018; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666422480000) та 8000000000:90:010:0169 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу № 43476515 від 12.10.2018; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666388880000).

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" ухиляється від сплати орендної плати за Договором, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/20838/20 за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" про стягнення коштів. Крім того, прокурор зазначає про те, що відповідачем з 2006 року так і не здійснено забудови земельних ділянок відповідно до умов Договору. Відтак, прокурор вважає, що наявні підстави для розірвання в судовому порядку Договору відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 11.4., 12.2. Договору та повернення земельних ділянок територіальній громаді міста Києва.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".

За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Суд зазначає, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування про порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор визначив позивачем Київську міську раду, яка є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", Київська міська рада виступає власником земель комунальної власності міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало, зокрема, відповідне листування з Київською міською радою.

Так, листом від 08.01.2024 за вих.№ 46-110ВИХ-24 прокурор повідомив Київську міську раду про те, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 4202310202000000027 від 21.03.2023 встановлено, зокрема, що земельні ділянки, передані в оренду ТОВ "Академ-Клуб", відносяться до зон охоронюваного ландшафту, і окрім цього, ТОВ "Академ-Клуб" тривалий час ухиляється від сплати орендної плати, а тому Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави, тому просив у строк до 12.01.2024 надати інформацію про вжиті заходи реагування цивільно-правового характеру щодо усунення вказаних порушень, або повідомити про причини їх невжиття.

У відповідь на вказаний лист прокурора Департамент земельних ресурсів листом від 17.01.2024 за вих. № 057031-641 повідомив, що за наявною у нього інформацією Київською міською радою не вчинялися заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокурора питань, водночас Департаментом земельних ресурсів опрацьовується питання щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 у зв'язку з порушенням умов вказаного договору.

Листом від 26.03.2024 за вих.№ 46-1718ВИХ-24 прокурор повторно звернувся до Київської міської ради щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держав, просив у строк до 08.04.2024 надати інформацію про вжиті заходи реагування цивільно-правового характеру щодо усунення вказаних порушень, або повідомити про причини їх невжиття.

У відповідь на вказаний лист прокурора Департамент земельних ресурсів листом від 08.04.2024 за вих. № 05716-4701 повідомив, що ним було ініційовано внесення на розгляд Київської міської ради проєкту рішення від 04.10.2019 № 08/231-3041/ПР про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006, вказаний проєкт було включено до проєкту порядку денного засідання Київської міської ради 29.02.2024, однак під час зазначеного пленарного засідання його було виключено з проєкту порядку денного рішенням більшості голосів депутатів/депутаток, наразі проєкт рішення перебуває в Управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради для внесення до попереднього проєкту порядку денного пленарного засідання Київської міської ради. За наявною у Департаменту земельних ресурсів інформацією Київською міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокурора питань, водночас Департаментом земельних ресурсів опрацьовується питання щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 у зв'язку з порушенням умов вказаного договору.

Листом від 04.06.2024 № 46-3244ВИХ-24 прокурор повідомив Київську міську раду про підготовку позовної заяви до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Академ-Клуб" про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 та повернення земельних ділянок на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 та 8000000000:90:010:0169.

В ході розгляду даної справи вже вирішувалось питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради, з огляду на самостійне подання Київською міською радою позову до ТОВ "Академ-Клуб" (розглядався в межах справи № 910/7451/24).

Так, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 08.10.2024 встановив, що незважаючи на тривале невиконання ТОВ "Академ-Клуб" умов Договору, орган місцевого самоврядування не здійснював жодних заходів, спрямованих як щодо проведення державного контролю за використанням та охороною земель, так і щодо розірвання договору і повернення земельних ділянок; протягом майже п'яти місяців, після отримання листа прокурора від 08.01.2024, жодних заходів взагалі не вживав. Суд апеляційної інстанції вказав, що такі обставини свідчать про факт самоусунення Київської міської ради від виконання покладених на неї законодавством обов'язків щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також відсутність будь-якої зацікавленості органу місцевого самоврядування у поновленні інтересів держави, що відповідно до законодавства вже є достатньою підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави на підставі положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Із наведеними висновками Північного апеляційного господарського суду погодився і Верховний Суд, та у постанові від 17.12.2024 у справі № 910/7152/24 виснував, що позивач як орган, на який покладено відповідні повноваження, неналежним чином здійснював свої повноваження, що вбачається з неподання позову самостійно до відповідача протягом тривалого часу.

Верховний Суд наголосив, що подання Київською міською радою позовної заяви вже після звернення прокурора з позовом у даній справі не може нівелювати законність підстав представництва інтересів держави та звернення прокурора з позовом у цій справі, оскільки відповідно до вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність бездіяльності компетентного органу оцінюється судом за конкретними фактичними обставинами, які передували зверненню прокурора з позовом до суду та, які були встановлені апеляційним судом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави. Проте, правові підстави позову, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів.

Щодо суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У п. 5.6 постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а у ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, тобто право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Згідно із частинами 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом із тим за змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Як зазначено прокурором у позові, відповідач систематично ухиляється від сплати орендної плати за Договором, у зв'язку з чим Київська міська рада вже зверталася із відповідним позовом до ТОВ "Академ-Клуб" про стягнення заборгованості у розмірі 69 961 571,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/20838/20 позов Київської міської ради до ТОВ "Академ-Клуб" про стягнення коштів за договором оренди земельних ділянок №238 від 12.04.2006 року задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Академ-Клуб" на користь Київської міської ради 62 107 251,28 грн боргу, 3 218 892,11 грн інфляційних втрат, 1 780 378,04 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 2 787 852,65 грн. основного боргу за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 та нарахованих на вказану суму 13 977, 45 грн 3% річних та 53 220,11 грн. інфляційних втрат суд відмовив у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Вказане рішення суду у справі № 910/20838/20 є таким, що набрало законної сили 22.07.2024 після повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на таке рішення.

За положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/20838/20, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів.

Як зазначав прокурор та не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи, останній продовжує ухилятися від сплати орендної плати за Договором, будь-яких доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з листом Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2024 № 4635/5/26-15-19-08-07 встановлено, що ТОВ "Академ-Клуб" протягом 2022 року сплатило 8 445 826,58 грн орендної плати з юридичних осіб, протягом 2023 року сплачено 365,81 грн, а у 2024 році орендна плата за договором - не сплачувалася.

Крім того, прокурор зазначав, що з 2006 року відповідач так і не приступив до використання спірних земельних ділянок відповідно до визначеного цільового призначення, заходів, спрямованих на виконання п. 3.13. рішення Київської міської ради № 827/3402 від 19.07.2005 не вчинив, на підтвердження чого надано протокол огляду місця події від 19.11.2023, складений у рамках кримінального провадження № 42023102020000027 від 21.03.2023, а також фотокопії супутникових знімків земельних ділянок.

Згідно з інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування, наданої листом від 19.01.2024 № 369/05/18-24, дозвільних документів щодо об'єкта будівництва, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 та 8000000000:90:010:0169 (замовник будівництва ТОВ "Академ-Клуб"), не виявлено. Також про відсутність дозвільної документації на будівництво та прийняття об'єктів в експлуатацію свідчить інформація з Порталу державної електронної системи у сфері будівництва.

З огляду на викладене, враховуючи вищезазначені вимоги діючого законодавства та умови укладеного Договору, систематичну несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою, а також не використання спірних земельних ділянок відповідно до умов Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором доведено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також завдання цим шкоди інтересам територіальної громади міста Києва, що є підставою для розірвання Договору в судовому порядку, а тому вимоги прокурора в цій частині є законними та обгрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За умовами п. 11.10. Договору, у разі його припинення або розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельні ділянки на умовах, визначених цим Договором.

Вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача в силу ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 11.10. Договору існує обов?язок з повернення спірних земельних ділянок територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у стані, придатному для їх подальшого використання.

В свою чергу, як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечувалось учасниками спору, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к накладено арешт на майно із забороною права відчуження, розпорядження та користування таким майном, зокрема: на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666422480000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "Академ-Клуб" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141); земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:41:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666388880000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "Академ-Клуб" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141). Арештоване майно передано судом Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень вищевказана ухвала Печерського районного суду м. Києва набрала законної сили 25.07.2024, докази її скасування у суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала суду, що набрала законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України. Ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України).

Таким чином, дійсно, вищезазначена ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к є обов'язковою для застосування усіма в силу імперативних положень Кримінального процесуального кодексу України та не може бути поставлена під сумнів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

З матеріалів справи вбачається, що зі зверненням Офісу Генерального прокурора від 30.07.2024 № 10/1/3-39194-21 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшла ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к для здійснення заходів з управління.

За приписами частин 1, 2 ст. 21 вищевказаного Закону, управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, третя особа у поданих до суду поясненнях щодо позову повідомила, що наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 14.11.2024 № 525 затверджено рішення Комісії з питань проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності, що оформлено протоколом від 05.11.2024 № 80, яким обрано ТОВ "ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ" переможцем конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності та укладено договір про надання послуги з проведення незалежної оцінки активів (майна) та забезпечення рецензування звіту про оцінку активів (майна). Зазначено, що за результатами проведеної незалежної оцінки активів (майна) уповноваженою особою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з питань конкурсного відбору управителів активами із застосуванням електронної системи буде оголошено конкурсний відбір управителя.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на спірні земельні ділянки та їх передача в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів унеможливлює повернення відповідачем Київській міській раді таких земельних ділянок у придатному для використання стані, оскільки останні вибули з володіння відповідача. Більше того, щодо спірних земельних ділянок ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к було встановлено заборону права відчуження, розпорядження та користування ними.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», агентство є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необгрунтованими.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необгрунтованими.

Водночас, управління активами не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому ст.ст. 316 та 317 Цивільного кодексу України.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24.

Наявність однакових правомочностей не дозволяє ототожнювати зазначені правові інститути, оскільки право власності - це інститут приватного права, у межах якого особа має повне, самостійне і незалежне право розпоряджатися майном у власних інтересах, а право довірчої власності (управління майном) - також належить до приватноправової сфери, але передбачає фідуціарний характер відносин: управитель володіє, користується і розпоряджається майном не для себе, а в інтересах іншої особи, тобто установника управління. Натомість управління активами відповідно до Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є правовим механізмом, що застосовується у кримінальному провадженні та у позовному провадженні у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2025 у справі № 903/421/24 виснувала, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Отже, власник активу, яким в контексті спірних правовідносин є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, зберігає право власності на спірні земельні ділянки у випадку передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності - воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, зокрема користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту. Це узгоджується зі ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, які гарантують непорушність права власності та передбачають, що позбавлення цього права можливе лише за законом, в інтересах суспільства та з дотриманням принципу пропорційності.

Чітке розмежування між правом власності та управлінням майном у межах Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є необхідною умовою дотримання конституційного принципу недоторканності власності та забезпечення балансу між публічним інтересом і захистом прав особи. Це також узгоджується з положеннями ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини щодо втручання у мирне володіння майном.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано, що управління активами, переданими відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України та положень Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому ст.ст. 316 та 317 Цивільного кодексу України.

У даній справі прокурор звернувся до суду з метою захисту інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом розірвання договору від 12.04.2006 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 та 8000000000:90:010:0169 на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі міста Києва та їх повернення власнику - територіальній громаді в особі Київської міської ради, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати та забудови земельних ділянок.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що вказані земельні ділянки перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів здійснює лише тимчасове управління спірними земельними ділянками на період дії накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 арешту з метою їх збереження.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність судового спору у даній справі та його вирішення, жодним чином не обмежує і не спростовує як чинність обмежень, встановлених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024, так і повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, обумовлених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Вирішення спору у справі № 910/7152/24 стосується виключно договірних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо прав оренди спірних земельних ділянок та правових підстав їх перебування у відповідача на правовому титулі оренди, і ухвалення рішення у даній справі встановлює виключно правову визначеність у даних правовідносинах, судовим актом здійснюється вирішення спору щодо розірвання договору та встановлення обумовленого законом та Договором зобов?язання відповідача повернути спірні земельні ділянки саме внаслідок розірвання договору оренди. Можливість виконання вказаного рішення не входить до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зміст суб'єктивного права власності формулюється через права володіння, користування та розпорядження. У суб'єктивному розумінні, право власності є абсолютним правом особи вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а необмеженій кількості осіб заборонено порушувати таке суб'єктивне право і створювати перешкоди в його здійсненні.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності можливе лише за умов суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості.

Право власності є безстроковим. Підстави припинення права власності передбачені, зокрема, ст. 346 Цивільного кодексу України.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельного кодексу України.

Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи, місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності.

За приписами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За інформацією з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, яка додана прокурором до позову:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023 (24,5067 га) має реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666422480000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "Академ-Клуб" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141);

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:010:0169 (15,7369 га) має реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1666388880000, власник - Київська міська рада, перебуває у користуванні/оренді ТОВ "Академ-Клуб" (код 33098121) на підставі договору оренди з Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141).

Таким чином, власник земельної ділянки - територіальна громада в особі Київської міської ради зберігає право комунальної власності та пов'язані з ним права володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками, а передача їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів зумовлена ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к, згідно якої спірні земельні ділянки передано з метою забезпечення їх збереження.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Київської міської ради, як власника спірних комунальних земельних ділянок, має право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд апеляційної інстанції також повторно наголошує, що спірні відносини у даній справі виникли виключно між Київською міською радою та ТОВ «Академ-Клуб», у зв'язку з порушенням товариством погоджених сторонами зобов'язань, за що умовами договору передбачена та погоджена сторонами відповідальність у вигляді його розірвання та зобов?язання повернути спірні земельні ділянки.

Доводи відповідача про те, що з огляду на наявність арешту, накладеного на спірні земельні ділянки та їх передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управління активами, ТОВ «Академ-клуб» фактично позбавлено можливості повернути Київській міській раді у придатному для використання стані спірні земельні ділянки, оскільки останні вибули з володіння відповідача, відтак, задоволення похідних вимог прокурора про повернення спірних земельних ділянок призведе до ситуації, за якої відповідач буде позбавлений можливості виконати таке рішення суду з незалежних від нього причин, що зумовить необхідність подання нового позову - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки по-перше, виконання певного судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», яким зокрема передбачені випадки зупинення виконавчого провадження або дії виконавця у випадку неможливості виконання певного рішення, а Господарським процесуальним кодексом України також обумовлені процесуальні інструменти, якими регулюються відповідні випадки. По-друге, накладений арешт на земельні ділянки згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 не спростовує обов?язок суду розглянути спір щодо правового статусу таких земельних ділянок виключно в контексті правовідносин за договором оренди між позивачем та відповідачем, і подальше виконання такого рішення має здійснюватись з урахуванням усіх обтяжень, які встановлені на спірний об?єкт правовідношення, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». По-третє, як зазначалось вище, саме можливість виконання вказаного рішення не входить до предмету доказування у даній справі, адже можливість або неможливість такого виконання ставиться в залежність від подальших дій учасників спору та наявності правових чинників можливості або неможливості його виконання, які будуть наявними саме на момент його виконання.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що позовна вимога про розірвання Договору без задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки (які не можуть бути фактично виконані відповідачем з вищенаведених підстав) є неефективним способом захисту, оскільки не відновить порушених прав позивача, а матиме наслідком лише встановлення юридичного факту - визнаються судом помилковими, адже встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, а у даній справі прокурором заявлено саме вирішення спору про право оренди спірних земельних ділянок та його припинення за відповідачем внаслідок розірвання Договору оренди земельних ділянок внаслідок порушення його умов.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що Київська міська рада не позбавлена можливості прийняти відповідне рішення, яким розірвати укладений з відповідачем Договір.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом стало істотне порушення відповідачем умов договору оренди, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, внаслідок чого існують підстави для розірвання в судовому порядку договору оренди земельних ділянок від 12.04.2006, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Академ-Клуб», і ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/488/18, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав є закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому, ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказані висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2350/18 (914/608/20), диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Отже, практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов'язаних принципах: 1) спосіб захисту має бути належним та ефективним; 2) має дотримуватися принцип процесуальної економії.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/488/18, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

З урахуванням вищенаведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що метою позову у даній справі є захист інтересів держави в особі Київської міської ради, який полягає у необхідності розірвати договір оренди земельної ділянки з недобросовісним орендарем, яким систематично порушуються умови договору в частині обов'язку своєчасної сплати орендних платежів та забудови земельної ділянки, а також зобов'язати його повернути передані за договором земельні ділянки, а отже обраний прокурором спосіб захисту є ефективним в контексті спірних правовідносин.

Усі інші доводи, обгрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позову Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" про розірвання договору оренди земельних ділянок, які розташовані на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 24607 кв.м. та 8000000000:90:010:0169 площею 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68436 кв.м., укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 12.04.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 238, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 63-6-00348, зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 24607 кв.м., розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку 8000000000:90:010:0169 площею 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68436 кв.м., розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання - є законними, обгрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, та підлягають задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення вказаного позову повністю у зв?язку їх правомірністю, законністю, а також належністю та ефективністю обраного прокурором способу захисту.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/7152/24 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" слід стягнути на користь Київської міської прокуратури 9 084 (дев?ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 (про залишення позову без розгляду) та 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/7152/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/7152/24 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельних ділянок, які розташовані на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 24607 кв.м., та 8000000000:90:010:0169 площею 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68436 кв.м., укладений між Київською міською радою (Україна, 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" (Україна, 02095, м.Київ, вул. Срібнокільська, 22, оф. 172; код ЄДРПОУ: 33098121), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 12.04.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 238, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 63-6-00348.

Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" (Україна, 02095, м.Київ, вул. Срібнокільська, 22, оф. 172; код ЄДРПОУ: 33098121) повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради (Україна, 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 24607 кв.м., розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" (Україна, 02095, м.Київ, вул. Срібнокільська, 22, оф. 172; код ЄДРПОУ: 33098121) повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради (Україна, 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку 8000000000:90:010:0169 площею 157369 кв.м., в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68436 кв.м., розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" (Україна, 02095, м.Київ, вул. Срібнокільська, 22, оф. 172; код ЄДРПОУ: 33098121) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019; Україна, 03150, м.Київ, вул. Предславинська, 45/9) 9 084 (дев?ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 (про залишення позову без розгляду) та 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу судових наказів по справі № 910/7152/24 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/7152/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.10.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга