вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 910/113/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.09.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 (повний текст рішення складено 05.05.2025)
у справі №910/113/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю)
до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання зобов'язання припиненим
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулося Спільне українсько-швейцарське підприємство "Сітко-Поділ-Київ" (далі за текстом - СП "Сітко-Поділ-Київ", позивач) з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі за текстом - Департамент, відповідач)), в якому просить суд визнати зобов'язання СП "Сітко-Поділ-Київ" зі сплати на користь Департаменту 4 237 822, 53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567, 34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано Наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8648/23, припиненим.
Позивач зазначає, що після повної оплати пайової участі за договором від 26.05.2008 № 297, запроектований об'єкт, за який сплачено пайовий внесок в розмірі 4 561 320,00 грн, фактично не збудовано, що свідчить про безпідставність зберігання відповідачем коштів пайової участі.
Враховуючи відсутність законодавчого врегулювання питання щодо повернення коштів пайового внеску, позивач звернувся до відповідача із заявою про зустрічне зарахування вимог в силу чого вважає що його зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8648/23 є припиненим.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про неможливість зустрічного зарахування оскільки такі вимоги не є однорідними та не є зустрічними. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності, що наразі допущено позивачем.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 позов задоволено.
Визнано припиненим зобов'язання Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) зі сплати на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 4 237 822, 53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567, 34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8648/23.
Стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) судовий збір в розмірі - 2 422 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства ініційовано питання зустрічного зарахування вимог та відповідно вчинено односторонній правочин, щодо якого відповідач безпідставно заперечує, натомість не враховуючи того, що після виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 на користь відповідача буде стягнуто пайовий внесок у подвійному розмірі фактично при одному збудованому об'єкті нерухомості та неможливістю повернення такого внеску замовнику, навіть при відсутності підстав для його зберігання Департаментом;
- обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним оскільки є адекватним наявним обставинам та призведено до відновлення прав позивача щодо сплачених пайових внесків, за яким проект будівництва не був реалізований.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся 26.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/113/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник вказував, що судом першої інстанції не враховано неможливість зустрічного зарахування, оскільки такі вимоги не є однорідними та не є зустрічними, а їх зарахування суперечить приписам ст. ст. 601 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності, що наразі допущено позивачем. Крім того, позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
Також, скаржник наголошував на порушенні судом першої інстанції приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував преюдиційні обставини, встановлені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 06.11.2024 у справі № 91/8648/23.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції
09.06.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і у якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивач вказував, що судом першої інстанції обгрнутовано встановлено, що після повної оплати пайової участі за договором від 26.05.2008 № 297, запроектований об'єкт, за який сплачено пайовий внесок в розмірі 4 561 320,00 грн, фактично не збудовано, що свідчить про безпідставність зберігання відповідачем коштів пайової участі. Враховуючи відсутність законодавчого врегулювання питання щодо повернення коштів пайового внеску, позивач звернувся до відповідача із заявою про зустрічне зарахування вимог в силу чого вважає що його зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8648/23 є припиненим. При цьому, припинені грошові зобов?язання є зустрічними, однорідними та можуть бути зараховані в силу приписів ст. 601 Цивільного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 справу №910/113/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі № 910/113/25, розгляд справи призначено на 25.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 оголошено перерву до 03.09.2025.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 03.09.2025 з'явились: представник позивача та представник відповідача (скаржника).
В судовому засіданні 03.09.2025 представник відповідача (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради від 29.07.1999 № 5/481 "Про надання та вилучення земельних ділянок" затверджено проект відведення земельної ділянки спільному українсько-швейцарському підприємству "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі міста Києва. Надано відповідачу за умови виконання пункту 1 Додатку 1 до цього рішення в постійне користування земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі.
Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 108/829 "Про продаж земельної ділянки спільному українсько-швейцарському підприємству "Сітко-Поділ-Київ"/ товариство з обмеженою відповідальністю/ для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежитлових приміщень підприємства на вул. Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі" продано відповідачу земельну ділянку на вул. Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі" площею 1 568,0 кв. м за 568 260,00 грн.
Пунктом 26 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 339/1549 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", вирішено передати Спільному українсько-швейцарському підприємству "Сітко-Поділ-Київ", за умови виконання пункту 26.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 0,075 га для реконструкції з розширенням та подальшої експлуатації й обслуговування адміністративної (офісної) будівлі на вулиці Петра Сагайдачного, 1 за рахунок земель міської забудови, з них: площею 0,05 га в Подільському районі м. Києва та площею 0,025 га - у Шевченківському районі м. Києва.
Згідно з пунктом 26.1.5. рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 339/1549, наказано відповідачу вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".
01.11.2007 Спільне українсько-швейцарське підприємство "Сітко-Поділ-Київ" на підставі довіреності № 02-038/30 від 01.11.2007 делегувало ТОВ "Бізнес Центр "САГА" функції замовника згідно з укладеним між ними Договором про спільну діяльність від 20.09.2007.
29.02.2008 Державною архітектурно-будівельною інспекцією (далі - ДАБІ) Міністерства регіонального розвитку та будівництва України видано СП ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" дозвіл на виконання будівельних робіт № 10 із реконструкції з розширенням адміністративної (офісної) будівлі по вул. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва.
26.05.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Сага" (забудовник) укладено договір № 297 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури
м. Києва, у зв'язку із реконструкцією з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, заг. площею 760 кв.м. по вулиці Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що на виконання умов договору від 26.05.2008 № 297 в період з червня по вересень 2008 року ТОВ "СП "Сітко-Поділ-Київ" перерахувало Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 1 602 180,00 грн.
Згідно пункту 3 Додаткової угоди № 2 до Договору від 23.12.2009, решту пайового внеску в розмірі 2 959 140,00 грн зменшено на суму балансової вартості (3 054 185,95 грн) інженерних мереж (гідротехнічних споруд), які збудовані ТОВ "СП "Сітко-Поділ-Київ" за власні кошти і передані до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Отже, позивач стверджує, що ТОВ "СП "Сітко-Поділ-Київ" сплачено на користь Департаменту кошти пайової участі за "реконструкцію з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/ м, загальною площею 760,00 кв.м. по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва" в розмірі 4 561 320 грн.
Наказом № 188 від 29.12.2010 Державною архітектурно-будівельною інспекцією скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт СП ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" від 29.02.2008 № 10 з реконструкції з розширенням адміністративної (офісної) будівлі по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва на підставі подання замовником заяви про скасування дозволу на виконання будівельних робіт.
Як зазначав позивач, після повної оплати пайової участі за Договором, запроектований об'єкт «реконструкція з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м. по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва», за який сплачено пайовий внесок, фактично не було збудовано. Таким чином, оскільки запроектований об'єкт «реконструкція з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м. по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва» не було збудовано, відповідно його техніко-економічні показники наразі зменшились до нуля, у позивача до відповідача виникла грошова вимога у вигляді сплаченого пайового внеску згідно Договору.
Як наголошував позивач, СП ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" новий дозвіл № 14/13 на виконання будівельних робіт з "Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд" по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва.
Наведене підтверджується листом ДАБІ за № 40-16-7047 від 29.12.2010, адресованим зокрема відповідачеві.
Відповідно до сертифікату № УІ163192530913 від 10.09.2019 про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що будівельні роботи виконані на підставі дозволу ДАБІ № 14/13 від 29.12.2010; проект будівництва мав назву "Будівництво адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва, вид будівництва - нове будівництво; дата початку будівництва - 29.12.2010.
Таким чином, 10.09.2019 новий проект введено в експлуатацію, що підтверджується наявним в матеріалах справи Сертифікатом № УІ163192530913.
Зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024.
Крім того, договір пайової участі № 297 від 26.05.2008 укладений щодо реконструкції об'єкта, а новий дозвіл видано СП ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" на виконання будівельних робіт з "Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд", отже мало місце зміна об'єкта будівництва.
Отже, як зазначав позивач, договір пайової участі до введення об'єкта "Будівництво адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва» в експлуатацію, між забудовником та органом місцевого самоврядування не укладено, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 6 426 270,00 грн. пайового внеску на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, який СП ТОВ "Сітко-Поділ-Київ", як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 частково задоволено позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київради до СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО-ШВЕЙЦАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «СІТКО-ПОДІЛ-КИЇВ» про стягнення коштів і ухвалено: «Стягнути з Спільного українсько-швейцарського підприємства «Сітко-Поділ-Київ» (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, літ. А, код 20060725) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 04633423) 4 237 822, 53 грн (чотири мільйони двісті тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні 53 коп.) безпідставно збережених грошових коштів та 63 567, 34 грн (шістдесят три тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень 34 коп.) витрат зі сплати судового збору».
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 мотивовано наступним:
- відповідач, як замовник будівництва введеного в експлуатацію, не виконав свого обов'язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об'єкта будівництва у визначені законодавством строки чим порушив права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Таким чином, за твердженням позивача, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, який за розрахунком позивача становить 4 237 822 грн 53 коп., а отже зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України;
- пайова участь за новий проект, розрахована відповідно до формули, встановленої в редакції Порядку від 13.09.2018, що діяла на момент введення нового проекту в експлуатацію, підлягала сплаті у розмірі 5 082 465,54 грн. Крім того, позивачем в своєму розрахунку не враховано факт передачі відповідачем до комунальної власності територіальної громади м. Києва теплових мереж балансовою вартістю 844 643,01 грн, що підтверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 640 від 29.04.2013. Таким чином, на момент введення об'єкта в експлуатацію та необхідності сплати пайового внеску відповідач зберіг у себе кошти, враховуючи даний розрахунок, у сумі 4 237 822,53 грн, які і підлягають сплаті на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Крім того, вказаним рішенням на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стягнуто судовий збір в розмірі 63 567, 34 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/8648/23 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 було видано відповідний наказ від 17.10.2023, на виконання якого відкрито виконавче провадження № 73974391.
В подальшому, 20.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23 таким, що не підлягає виконанню, в обгрунтування якої заявник посилався на наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, а саме про зарахування сплаченого пайового внеску, згідно з договором пайової участі від 26.05.2008 №297 в розмірі 4 561 320,00 грн, в рахунок сплати коштів на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23.
На переконання Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ", рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 повністю виконане в порядку, передбаченому статтею 601 ЦК України, до відкриття виконавчого провадження №73974391. Однак Департамент безпідставно вимагає здійснення подвійного стягнення за виданим на виконання рішення наказом Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/8648/23 відмовлено у задоволенні заяви СП "Сітко-Поділ-Київ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що СП "Сітко-Поділ-Київ" пов'язує своє право на зарахування 4 561 320,00 грн сплаченого пайового внеску за об'єкт реконструкції зі скасуванням 29.12.2010 дозволу на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 №10 на вказаному об'єкті. Водночас, на переконання місцевого господарського суду, вказані обставини підлягають доказуванню та дослідженню в позовному провадженні, а тому право відповідача на захист своїх прав може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позову, установлених процесуальним законодавством. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що вимоги забудовника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не є безспірними, оскільки позивачем у своїх запереченнях заявлено про сплив строку позовної давності щодо вказаних вимог. Строк позовної давності сплив 30.12.2013, що у свою чергу не допускає зарахування заявлених зустрічних вимог СП "СіткоПоділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 602 ЦК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/8648/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/8648/23 залишено без змін.
Оскільки запроектований об'єкт "Реконструкція з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м. по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва" не збудовано, відповідно його техніко-економічні показники наразі зменшились до нуля, позивач стверджує, що у нього виникла грошова вимога у вигляді сплаченого пайового внеску згідно договору від 26.05.2008 № 297, яку він, посилаючись на положення статті 601 Цивільного кодексу України вважає зустрічно зарахованою за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано Наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8648/23 у зв'язку з цим просить суд визнати таке зобов'язання припиненим.
Так, позивач зазначає, що 25.10.2023 ТОВ "СП "Сітко-Поділ-Київ" направило відповідачу заяву вих. № 1-25- 10/23 від 25.10.2023 про зарахування вимог за рішенням із зустрічними однорідними вимогами до відповідача внаслідок чого вимоги відповідача, що виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 4 237 822,53 грн. та стягнення витрат зі сплати судового збору в розмірі 63 567,34 грн. - припинились повністю.
Заперечуючи щодо зустрічного зарахування вимог за заявою позивача вих. № 1-25- 10/23 від 25.10.2023 відповідач посилається на рішення Господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/2272/22, яке набрало законної сили 23.01.2023 та залишено без змін судом апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимогах ТОВ "Бізнес-Центр "Сага" про визнання припиненими усіх зобов'язання забудовника за договором № 297 від 26.08.2008.
Так, у вказаному рішенні судом встановлено обставини, зокрема, щодо первісного позову: 1) Суд вважає що обраний Департаментом спосіб захисту порушеного права в редакції - "зобов'язати забудовника укласти додаткову угоду до договору" не є належним та ефективним, оскільки прямо не відновлює порушене право; 2) Суд вважає, що будівництво і введення в експлуатацію проекту нового будівництва не підпадає під дію пунктів 3.5., 3.6. Договору і не призвело до виникнення у Відповідача зобов'язань по укладенню запропонованої позивачем додаткової угоди та доплаті пайового внеску.
Стосовно зустрічного позову Господарський суд міста Києва зазначив, що у даному випадку має місце істотна зміна обставин (скасування дозволу на виконання будівельних робіт і реконструкції об'єкта), а не повне виконання сторонами своїх зобов'язань.
Крім того, рішенням Господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/2272/22 (сторінка 7 абзац 3) встановлено, що пайова участь у розмірі передбаченому умовами договору від 26.05.2008 сплачена, а обов'язок забудовника щодо сплати пайової участі пов'язаний із правом забудовника на реалізацію проекта будівництва (реставрації).
Після сплати передбаченого договором пайового внеску, дозвіл на виконання робіт з реконструкції анульовано, тобто, ТОВ "Бізнес-Центр "Сага" фактично не мало дозвільних документів на виконання будівельних робіт по реконструкції об'єкту.
У зв'язку з відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт, у забудовника відсутня правова/фактична можливість реконструкції об'єкта.
У той же час наявність наміру замовника щодо реставрації об'єкта попри відсутність права на виконання будівельних робіт забороняє виконання будівельних робіт, оскільки останній втрачає статус замовника (забудовника) в розумінні діючого законодавства.
Стосовно неможливості зарахування зустрічних вимог, відповідач зазначав наступне:
- згідно з договором пайової участі від 26.05.2008 № 297 забудовником та платником пайового внеску в сумі 1 602 180 грн є ТОВ "Бізнес-центр "САГА", що свідчить про різні особи боржника та кредитора;
- вимоги не є зустрічними, оскільки ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" не є кредитором, а Департамент - боржником по жодному зобов'язанню;
- вимоги не є однорідними, ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" заявляє вимогу до Департаменту на суму 4 561 320 грн з яких 1 602 180 грн сплачені ТОВ "Бізнес-центр "САГА" за договором від 26.05.2008 № 297, а 2 959 140 грн це розмір балансової вартості інженерних мереж, водночас вимоги Департаменту до ТОВ "Сітко-Поділ-Київ", які зазначені у заяві, складаються із безпідставно збережених коштів пайової участі згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 у розмірі 4 301 389, 87 грн.
Відповідач стверджував, що ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" заявляє про кошти, які не сплачувало та балансову вартість інженерних мереж, що не є однорідним по відношенню до грошових вимог.
Також, відповідач зазначав про недопустимість зарахування зустрічних вимог ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" до Департаменту в силу вимог пункту 4 частини 1 статті 602 ЦК України - у зв'язку зі спливом позовної давності.
Окремо відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, щодо якої позивач заперечував та стверджував, що строк в три роки ним не пропущено оскільки пов'язує виникнення права на зарахування зустрічних однорідних вимог з набуттям чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8648/23 від 12.09.2023.
В свою чергу, позивач вказував, що у випадку не задоволення позову буде допущено подвійне стягнення коштів з позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У силу приписів статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату. Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов'язків.
За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов'язань такими, що припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду дійшла таких висновків:
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови);
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови);
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови);
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови);
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови).
Такі ж висновки, як і у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 16.06.2022 у справі № 908/2097/20.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог (заява вих. № 1-25- 10/23 від 25.10.2023) є чинним, та не є предметом розгляду у цій справі, і вказаний односторонній правочин не є нікчемним. Проте, те, що вказаний правочин не є нікчемним не позбавляє відповідача права спростовувати як наявність обумовлених законом підстав для зарахування, так і взагалі заперечувати таке зарахування. При цьому, передумовою для відповідача щодо подачі позову про визнання вказаного правочину недійсним є наявність відповідної вимоги про зарахування з боку позивача. Проте, подання такого позову також є і правом відповідача, і неподання такого позову не скасовує і не припиняє право відповідача заперечувати підстави для здійснення такого зарахування.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги, які на переконання позивача підлягають зарахуванню, не відповідають умовам статті 601 Цивільного кодексу України: - а саме вимоги не є зустрічними і не є однорідними, оскільки згідно з договором пайової участі від 26.05.2008 № 297 забудовником та платником пайового внеску в сумі 1 602 180 грн є ТОВ "Бізнес-центр "САГА", що свідчить про різні особи боржника та кредитора; вимоги не є зустрічними, оскільки ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" не є кредитором, а Департамент - боржником по жодному зобов'язанню, і ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" заявляє вимогу до Департаменту на суму 4 561 320 грн з яких: 1 602 180 грн сплачені ТОВ "Бізнес-центр "САГА" за договором від 26.05.2008 № 297, а 2 959 140 грн. - це розмір балансової вартості інженерних мереж, водночас вимоги Департаменту до ТОВ "Сітко-Поділ-Київ", які зазначені у заяві, складаються із безпідставно збережених коштів пайової участі, присуджених до стягнення згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/8648/23 у розмірі 4 301 389, 87 грн., яке набрало законної сили і є обов?язковим до виконання в силу приписів с. 326 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що СП "Сітко-Поділ-Київ" пов'язує своє право на зарахування 4 561 320,00 грн сплаченого пайового внеску за об'єкт реконструкції зі скасуванням 29.12.2010 дозволу на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 №10 на вказаному об'єкті.
Водночас, вимоги забудовника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не є безспірними, оскільки відповідачем у своїх запереченнях заявлено про сплив строку позовної давності щодо вказаних вимог, саме як підстави для застосування ст. 601 ЦК України.
Також, строк позовної давності сплив 30.12.2013, що у свою чергу не допускає зарахування заявлених зустрічних вимог СП "Сітко Поділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 602 ЦК України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що забудовник знав, що територіальна громада міста Києва користується пайовим внеском, сплаченим за договором від 29.05.2008 №297 після скасування 29.10.2010 дозволу на виконання будівельних робіт, отже з цього моменту починає свій перебіг трирічний строк позовної давності для їх заявлення. При цьому, жодних обгрунтувань щодо поважності підстав для його пропуску позивачем саме у даному провадженні в контексті застосування ст. 601 Цивільного кодексу України - не наведено.
З огляду на наведене, строк позовної давності щодо повернення цих коштів сплив 30.12.2013, що у свою чергу не допускає зарахування заявлених зустрічних вимог СП "Сітко Поділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 602 ЦК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність підстав для зарахування заявлених зустрічних вимог СП "Сітко Поділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 602 ЦК України, не позбавляє позивача права звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення спірних коштів на іншій правовій підставі.
При цьому, висновки суду першої інстанції щодо подвійного стягнення пайового внеску - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими, оскільки предметом Договору № 297 від 26.05.2008 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури
м. Києва, у зв'язку із реконструкцією з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, заг. площею 760 кв.м. по вулиці Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва, а предметом розгляду справи №910/8648/23 є стягнення спірних коштів пайової участі з підстав виконання згідно виданого дозволу № 14/13 будівельних робіт з "Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд" по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва, тобто нового будівництва загальною площею 11 900,50 кв.м.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають за наведених у дані постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову повністю.
Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника щодо неправильного обраного позивачем способу захисту в контексті спірних правовідносин у даній справі - є необгрунтованими, та такими, що суперечать ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Усі інші доводи, обгрунтування, посилання учасників справи враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові, з урахуванням наведених мотивів.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- з Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради слід стягнути 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
- судовий збір за подачу позову слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі № 910/113/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі № 910/113/25 - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4.У позові Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання припиненим зобов'язання Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) зі сплати на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 4 237 822, 53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567, 34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8648/23 - відмовити повністю.
5. Стягнути з Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю" (вул. Бульварно-Кудрявська, 22-А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20060725) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 04633423) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.
7. Матеріали справи № 910/113/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання п. 5 постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано: 16.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров