Постанова від 30.09.2025 по справі 926/869-б/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2025 р. Справа №926/869-б/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Панова І.Ю.,

Суддів Зварич О.В.,

Матущак О.І.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржників: Новіков О.П.;

від боржника: Бурма С.В.;

від третьої особи: Єфтемій Р.Ф.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 22.07.2025 (вх. №01-05/2316/25 від 25.07.2025)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» Бурми Сергія Валерійовича

до ОСОБА_1

та до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на суму 2027518,28 грн

у справі №926/869-б/23 (суддя Ковальчук Т.І.)

за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос»

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос», код ЄДРПОУ 39478145, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бурму Сергія Валерійовича.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 29.03.2023 № публікації 70293.

Постановою від 11.07.2023 боржника ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурму С.В.

Повідомлення про визнання ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на веб-порталі судової влади України 12.07.2023, № публікації 70986.

Ліквідатор Бурма С.В. звернувся до господарського суду із заявою від 18.11.2024 про покладення на директора ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» ОСОБА_1 і учасника ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та просить стягнути з них солідарно 2027518,28 грн. на користь банкрута (т.с. 5, а.с. 1-16).

Заява ліквідатора обґрунтована тим, що в ході ліквідаційної процедури банкрута ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» ним проведено інвентаризацію майна боржника, виконано всі заходи з пошуку активів останнього та сформовано ліквідаційну масу, за рахунок реалізації якої відшкодовано згідно встановленої черговості витрати ліквідаційної процедури, частково виплачено основну грошову винагороду ліквідатора, частково задоволено вимоги кредиторів банкрута, однак для повного задоволення вимог кредиторів майна не вистачило.

При цьому, вказано у заяві ліквідатора Бурми С.В., ним проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника та замовлено в аудиторської фірми ТОВ “АК Профіт» аудиторську перевірку, за результатами яких:

- виявлені факти неодноразової безпідставної уцінки та списання залишків товарно-матеріальних цінностей боржника його керівником ОСОБА_1 , у результаті чого з активів боржника з І-го кварталу 2023 року виведено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 6435,6 тис. грн., у тому числі готової продукції на суму 4885,5 тис. грн., при цьому частина таких суттєво уцінених та списаних активів була передана самому ОСОБА_1 і учаснику товариства ОСОБА_2 у рахунок заборгованості із заробітної плати на суму, більшу за таку заборгованість;

- виявлено використання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 протягом 2020-2023 років нерухомого майна банкрута у власних цілях у діяльності ТОВ “Буковина Кайрос» (засновник ОСОБА_2 , керівник ОСОБА_1 ) і ТОВ “Юлан-М» (засновник і керівник ОСОБА_2 ) без відшкодування банкруту понесених ним на утримання такого майна витрат;

- встановлено неналежне документування керівником ОСОБА_1 дебіторської заборгованості боржника, що призвело до неможливості її стягнення;

- має місце недостовірність документів бухгалтерського обліку і звітності ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос», наявні ознаки стану банкрутства та дій доведення боржника до банкрутства з боку відповідачів.

За викладеними у заяві ліквідатора висновками:

- дії директора ТОВ “БВФ “Кайрос» з виведення із власності банкрута всіх оборотних активів, необґрунтоване припинення господарської діяльності товариства, безоплатне використання його майна в інтересах належних відповідачам суб'єктів господарювання, бездіяльність щодо проведення претензійно-позовної роботи свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно і не розумно, що призвело до завдання шкоди банкруту і кредиторам;

- засновник ОСОБА_2 , будучи наділеною функціями контролю за діяльність керівника та володіючи інформацією про фінансового-господарський стан боржника, не вжила заходів до припинення недобросовісних дій і рішень керівника, сама брала участь у їх реалізації, отримуючи у власність безпідставно уцінені товарно-матеріальні цінності та користуючись майном боржника через засновані нею “ТОВ “Буковина Кайрос» і ТОВ “Юлан-М» ;

- у діях відповідачів наявні ознаки доведення боржника до банкрутства та існує причинно-наслідковий зв'язок між їх діями/бездіяльністю і неможливістю задовольнити вимоги кредиторів на загальну суму 2027518,28 грн., що й стало підставою для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута на його керівника ОСОБА_1 і учасника ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025 у справі №926/869-б/23 задоволено частково заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» арбітражного керуючого Бурми Сергія Валерійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника. Покладено субсидіарну відповідальність у розмірі 2023293,35 грн. за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» у зв'язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 . Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» грошові кошти в сумі 2023293,35 грн. Відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Бурми С.В. у частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно коштів на суму 4224,93 грн.

Рішення мотивовано тим, що учасник ТОВ “БВФ “Кайрос» ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасниці ОСОБА_5 (період з 13.08.2021 по 26.06.2023) з боку директора ОСОБА_1 чинилися перешкоди в участі в управлінні Товариством та в ознайомленні з його господарсько-фінансовим станом за 2019-2021 роки та 1 півріччя 2022 року, що встановлено в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2023 року у справі № 926/255/23. ОСОБА_3 набув статусу учасника ТОВ “БВФ “Кайрос» 26.06.2023 - практично напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, отже не є дотичним до попереднього функціонування Товариства, а отже, апеляційний ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не можуть бути притягнені до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.

Також, суд першої інстанції встановив, що дії/бездіяльність відповідачів суперечили меті діяльності Товариства, не відповідали вимогам чинного законодавства, яке регулює діяльність суб'єктів господарювання та були недобросовісними та відповідачами отримана істотна (відносно масштабу діяльності боржника) вигода у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

Окрім цього, господарський суд вказав, що відповідачі використовували майно боржника як своє особисте, нехтуючи інтересами кредиторів, при цьому, бухгалтерський облік вівся незадовільно та не відображав реальних господарських операцій, вчинялися явно збиткові операції (списання практично всіх запасів, уцінка всієї готової продукції сукупно більш як у 5 раз, безоплатна передача у свою власність частини готової продукції і товарно-матеріальних цінностей, що використовуються у виробництві, безоплатне використання майна Товариства в своїх інтересах через ТОВ “Буковина Кайрос» і ТОВ “Юлан-М»).

Разом із цим, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт використання заснованими відповідачкою ОСОБА_2 . Товариствами з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос» і “Юлан-М» нерухомого майна банкрута за відсутності належним чином оформлених договірних відносин оренди майна, що відносилося до компетенції директора боржника ОСОБА_1 .

Щодо розміру відповідальності, господарський суд вказав, що за результатами ліквідаційної процедури не вистачило активів боржника для задоволення вимог кредиторів на загальну суму 2023293,35 грн, а отже, розмір субсидіарної відповідальності відповідачів складає 2023293,35 грн. з розрахунку 2619764,85 грн. (конкурсна маса) - 596471,50 грн.

У зв'язку із цим суд першої інстанції дійшов висновку, що зібраними у справі доказами в сукупності підтверджуються підстави для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика Кайрос» на суму 2023293,35 грн, а отже заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» арбітражного керуючого Бурми Сергія Валерійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника підлягає задоволенню та у частині вимог на суму 4224,93 грн. у задоволенні заяви ліквідатора належить відмовити.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 25.07.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025 у справі №926/869-б/23та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Зазначає, що на посаді директора ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» ОСОБА_1 діяв в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, в межах повноважень згідно зі статутом та з метою отримання прибутків, не мав мотиву доводити підприємство до банкрутства, банкрутство стало наслідком виправданого господарського ризику, а не його дій, у зв'язку з цим ризик невдалого бізнесу лежить на всіх учасниках ринкових відносин однаково, а особисте майно керівника та учасників юридичної особи мають бути захищені “корпоративним щитом». При цьому, бухгалтерські операції із списання, уцінки, реалізації ТМЦ, зарахування зустрічних вимог відображені у бухгалтерському обліку підприємства і ліквідатор не довів, що рішення/дії керівника були недобросовісними.

Також, зазначає, що ліквідатор не вказав, які конкретні дії по виведенню активів підприємства вчинено відповідачем з метою не платити борги, не надав доказів: 1) вжиття ним вичерпних дій і заходів для повернення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів (майна), які ніби-то були незаконно виведені з володіння боржника, вкрадені або втрачені, 2) на підтвердження факту списання матеріалів, їх обсягу і ринкової вартості та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням облікової процедури і банкрутством підприємства та ліквідатор не довів, що ціна виданого в рахунок заробітної плати уціненого взуття була заниженою, або що така видача мала на меті переважне задоволення інтересів пов'язаних осіб на шкоду іншим кредиторам.

Окрім цього, вказує, що продаж майна банкрута єдиним лотом був неефективним, майно реалізовано по заниженій ціні, наявні прямі втрати сумі 334914 грн., які могли бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, зменшивши не погашену заборгованість на 16,5% та суд першої інстанції допустив процесуальну помилку пославшись у рішенні на висновок судово-економічної експертизи кримінальному провадженні № 42019260000000231, поданий ліквідатором з порушенням встановлених ГПК України строків.

07.08.2025 від ТзОВ Буковинська взуттєва фабрика "Кайрос" надійшов відзив вих №02-01/195 від 07.08.2025 (вх. №01-04/6047/25), в якому боржник зазначає, що аудиторський висновок не є єдиною підставою для покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів, негативна різниця між сумою вимог кредиторів і вартістю ліквідаційної маси визначена після оплати витрат ліквідаційної процедури і сплати грошової винагороди, звіт ліквідатора про які схвалено зборами кредиторів боржника, дії ліквідатора спрямовані на поновлення порушених прав кредиторів у спосіб, передбачений КУзПБ - шляхом покладення субсидіарної відповідальності на керівника і засновників боржника та майнові претензії боржника до окремих дебіторів унеможливлені не передачею директором належних первинних документів ліквідатору.

Також, вказує, що до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» з боку керівника ОСОБА_1 і засновниці ОСОБА_2 мали місце дії з доведення Товариства до банкрутства, а саме: було припинено виробничу діяльність банкрута і перенесено виробничий процес на створені відповідачами Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос» і Товариство з обмеженою відповідальністю “Юлан-М», цим підприємствам передано в оренду основні засоби банкрута з покладенням на нього витрат по утриманню орендованого майна та плати за землю без належного документування орендних правовідносин, що призвело до неможливості стягнення заборгованості з орендної плати ліквідатором, не вживалися заходи зі стягнення дебіторської заборгованості та були відсутні підтверджуючі документи, що унеможливило стягнення дебіторської заборгованості в ліквідаційній процедурі банкрута, не здійснювалося належне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та з боку засновниці ОСОБА_2 не приймалися необхідні управлінські рішення та не вживалися заходи до запобігання погіршення фінансово-господарського стану боржника.

08.08.2025 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив б/н від 08.08.2025 (вх. №01-04/6104/25) в якому скаржник зазначає, що Ліквідатор у відзиві посилається на висновок експерта з кримінального провадження як на ключовий доказ вини. Однак цей доказ є недопустимим. Він був долучений Ліквідатором з порушенням строків, встановлених ГПК, без клопотання про поновлення строку. Суд першої інстанції не вирішив питання про його долучення у встановленому порядку, але безпосередньо послався на нього в тексті рішення.

11.08.2025 від ОСОБА_3 надійшов відзив вих. №926/869-б/23 від 08.08.2025 (вх. №01-04/6132/25) в якому третя особа зазначає, що дії керівника банкрута, які виразилися в необґрунтованій уцінці та списанні всіх оборотних засобів товариства, оберненні частини майна банкрута на користь відповідачів за відсутності заборгованості перед ними та по занижених цінах, приховування від засновників припинення господарської діяльності та дійсного фінансово-господарського стану підприємства, не вжиття заходів щодо погашення податкового боргу та стягнення дебіторської заборгованості, а також бездіяльність відповідачки ОСОБА_2 , яка, як засновниця товариства, не вживала заходів до попередження погіршення стану підприємства, в сукупності свідчать про вчинення відповідачами дій, які мали наслідком доведення ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» до банкрутства та спричинили недостатність майна для проведення розрахунків з кредиторами, що в свою чергу є підставою для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.

11.08.2025 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив б/н від 11.08.2025 (вх. №01-04/6158/25) в якому скаржник зазначає, що ліквідатор діяв неефективно та неможливо встановити, яка частина дефіциту майна утворилася внаслідок дій апелянтів, а яка - внаслідок бездіяльності чи неефективних дій самого ліквідатора. Це руйнує обов'язковий елемент складу правопорушення - прямий причинно-наслідковий зв'язок. Ліквідатор не може перекладати відповідальність за власні прорахунки на колишнє керівництво боржника. Доки ліквідаційна маса не буде сформована остаточно та з дотриманням принципів максимальної ефективності, будь-які вимоги про субсидіарну відповідальність є передчасними та не можуть бути задоволені.

Відповідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 22.07.2025 (вх. №01-05/2316/25 від 25.07.2025) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» Бурми Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на суму 2027518,28 грн у справі №926/869-б/23.

Ухвалою суду від 14.08.2025 призначено розгляд справи на 30.09.2025.

У судовому засіданні 30.09.2025 представник скаржників підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники боржника та третьої особи заперечили щодо доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» (далі в тексті рішення - ТОВ “БВФ “Кайрос», Товариство, Підприємство) зареєстроване 06.11.2014, код ЄДРПОУ 39478145, місцезнаходження - 60300, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Коростишівська, будинок 8, на податковий облік взято 07.11.2014 (т.с. 1, а.с. 13-18, 19-21).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 у справі № 926/869-б/23:

- відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос», визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора на суму 418228,84 грн. третьої черги задоволення, 781300,39 грн. штрафних санкцій і пені шостої черги, 26840,00 грн. судового збору;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бурму Сергія Валерійовича.

У ході провадження у справі визнано грошові вимоги кредиторів до боржника ТОВ “БВФ “Кайрос» на загальну суму 2619764,85 грн. (конкурсна маса), у тому числі:

1) ГУ ДПС у Чернівецькій області 2289612,82 грн. (43632,00 грн. судовий збір, 359735,97 грн. друга черга, 863411,48 грн. третя черга, 1022833,37 грн. шоста черга);

2) ОСОБА_3 36905,46 грн. (5368,00 грн. судовий збір, 31537,46 грн. четверта черга);

3) заборгованість із заробітної плати перед працівниками Підприємства 293246,57 грн. (перша черга) (ухвали суду від 28.03.2023, від 18.05.2023, від 19.09.2023, від 16.05.2024, від 02.09.2024).

Постановою від 11.07.2023 у справі № 926/869-б/23 боржника ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бурму С.В.

Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» (нова редакція 1), затвердженого Загальними зборами учасників (протокол № 2 від 10.03.2016 року), учасниками Товариства є:

- ОСОБА_2 , внесок у Статутний капітал 3030000,00 грн., 50% і

- ОСОБА_4 , внесок у Статутний капітал 3030000,00 грн., 50% (т. 6, а.с. 73-93).

Учасник Товариства ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_5 успадкувала 50% часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39478145), вартістю 3030000,00 грн. та набула статусу учасника Товариства (копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.08.2021, реєстровий номер 9398, запит ЄДРПОУ, т. 6, а.с. 94, 106-109).

По акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 26.06.2023 продавець ОСОБА_5 , учасник Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» передала, а покупець ОСОБА_3 прийняв у власність частку вартістю 3030000,00 грн., що становить 50% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос», відповідно, набув статусу учасника товариства.

Таким чином, учасниками ТОВ “БВФ “Кайрос» є ОСОБА_3 - з 26.06.2023 по даний час, ОСОБА_2 - з дня заснування Товариства по даний час, у період з 13.08.2021 по 26.06.2023 - ОСОБА_5 . Директором Товариства з 03.11.2014 призначений ОСОБА_1 (витяг з ЄДРПОУ, т.с. 1, а.с. 19-21, т.с. 6, а.с. 105).

Учасник ТОВ “БВФ “Кайрос» ОСОБА_2 є також засновником:

1) юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос», код ЄДРПОУ 42254759, місцезнаходження вул. Головна, буд. 90/1 с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області.

Вид діяльності 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний) 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах 46.42 Оптова торгівля одягом та взуттям 22.19 Виробництво інших гумових виробів 15.20 Виробництво взуття.

Керівник ТОВ “Буковина Кайрос» Морщагін Андрій Валерійович (дата запису державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.06.2018, номер запису 10361020000001219, т.с. 5, а.с. 136-138);

2) юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Юлан-М», код ЄДРПОУ 43530603, місцезнаходження вул. Головна, буд. 90/1 с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області.

Вид діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний) 46.42 Оптова торгівля одягом та взуттям 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами 15.20 Виробництво взуття.

Керівник ТОВ “Юлан-М» Боровльова Юлія Михайлівна (дата запису державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємціва та громадських формувань 25.02.2020, номер запису 10361020000001320, т.с. 5, а.с. 139-142);

З дати призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» згідно з постановою Господарського суду Чернівецької області від 11.07.2023 у справі № 926/869-б/23 арбітражний керуючий ліквідатор Бурма С.В. у межах повноважень, визначених статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства, виконав наступні дії:

1) наказом № 1/926/869-б/23 від 12.07.2023 на підставі отриманої від ГУ ДПС у Чернівецькій області інформації від 18.04.2023 визначив ліквідаційний рахунок ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в АТ “Креді Агріколь Банк», інші банківські рахунки банкрута в АТ “Креді Агріколь Банк» вирішив закрити.

Залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на початок ліквідаційної процедури складав 118,19 грн. (т.с. 5, а.с. 22-28, 29-33, 43);

2) на вимогу від 17.07.2023 отримав від керівника ТОВ БВФ “Кайрос» Морщагіна А.В. документи Товариства по особовому складу (прийняття на і звільнення з роботи, накази по кадрах, накази по підприємству, особові рахунки, особові картки), по касі, документи Акцент (так в акті), договори відповідального зберігання, печатку Товариства (акт прийому-передачі документів від 04.08.2023, т.с. 5, а.с. 20-21);

3) у період з 29.07.2023 по 03.08.2023 за участю директора Морщагіна А.В. провів інвентаризацію активів банкрута, за результатами якої складені:

3.1) Інвентаризаційний опис № 2 необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 29.07.2023, згідно якого за даними бухгалтерського обліку обліковуються:

- нежитлова будівля 1 шт., балансова вартість 748636,56 грн.,

- виробниче обладнання: машини та пристрої різного призначення для виробництва взуття і забезпечення технологічного процесу в кількості 59 шт. на загальну суму 2667058,84 грн., з яких три одиниці фактично відсутні - 4 машина грамак 591 п-2 балансовою вартістю 11200,00 грн. (поз. 13), машина окантовочна балансовою вартістю 20800,00 грн. (поз. 36), сушило прохідного типу мод. 168 балансовою вартістю 32000,00 грн. (поз. 49) (т.с. 6, а.с. 205-207);

3.2) Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 29.07.2023, згідно з яким за даними бухгалтерського обліку обліковується:

- дебіторська заборгованість шістнадцяти кредиторів - юридичних і фізичних осіб, перед ТОВ “БВФ “Кайрос» на загальну суму 949637,00 грн.;

- кредиторська заборгованість ТОВ “БВФ “Кайрос» на загальну суму 4069242,07 грн. перед кредиторами юридичними і фізичними особами в кількості 39 осіб.

Складено акт № 3 передачі договорів, первинних та інших документів, що підтверджують право вимоги (дебіторську заборгованість) від 30 серпня 2023 р., у графі 5 розділу якого наведено перелік переданих директором боржника ліквідатору документів на підтвердження дебіторської заборгованості (т.с. 5, а.с. 68-70, 71-77);

4) прийняв до свого відання від директора Морщагіна А.В. 67 одиниць майна банкрута, у тому числі:

- необоротні активи, розташовані у приміщеннях ПрАТ “Трикотажна фабрика “Арніка» в м. Чернівці, по вул. Прутська, 6, а саме 9 одиниць виробничого обладнання (машини камарб 21 5 шт., машина для витягу союзок 1 шт., машина для обрізки підкладки 1 шт., преси вирубочні 2 шт.) первісною вартістю 412000,00 грн. (акт № 1 приймання-передачі майна, яке розташоване в приміщеннях ПрАТ “Трикотажна фірма “Арніка» в м. Чернівці, вул. Прутська, 6, т.с. 5, а.с. 60).

Даний акт приймання-передачі складений відповідно до інвентаризаційного опису № 1 необоротних коштів від 15.05.2023 (в акті дата помилкова 15 травня 2022 - суд) , т.с. 2, а.с. 10-11);

- необоротні активи по вул. Головній в с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області 58 одиниць майна загальною балансовою вартістю 337249,40 грн., у тому числі нежитлова будівля 1 шт., балансова вартість 748636,56 грн., виробниче обладнання: машини та пристрої різного призначення для виробництва взуття і забезпечення технологічного процесу в кількості 57 шт. згідно з Інвентаризаційним описом № 2, в тому числі машина окантовочна балансовою вартістю 20800,00 грн. (поз. 58), яка під час проведення інвентаризації була відсутня.

Дві одиниці обладнання машина грамак 591 п-2 балансовою вартістю 11200,00 грн. і сушило прохідного типу мод. 168 балансовою вартістю 32000,00 грн. ліквідатору не передані (відсутні) (акт № 2 приймання передачі майна у складі необоротних активів, які розташовані по вул. Головній, 90/1 села Банилів-Підгірний Сторожинецької ОТГ Чернівецької області від 15.09.2023, т.с. 6, а.с. 208-110);

5) встановив, що ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» має зареєстровані речові права:

- право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н від 26.09.2018 р., орендодавець Сторожинецька міська рада Сторожинецького району Чернівецької області, земельна ділянка кадастровий номер 7324580500:03:001:0122 площею 0,6584 га несільськогосподарського призначення в с. Банилів-Підгірний, вул. Головна, 90/1;

- право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1480,40 кв.м, опис: столярний цех Літ А-І, прибудови Літ А1-І,а, сходи літ “а1», світлиця СВ, прохідна Б, ворота з хвірткою № 1, огорожа № 2 за адресою Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Банилів-Підгірний, вулиця Головна, будинок 90/1 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 361922871 від 15.01.2024, лист Сторожинецької міської ради № 1057 від 20.04.2023, договір оренди землі від 26.09.2018, т.с. 5, а.с. 90-92, 95, 147-153);

6) за результатами інвентаризації включив до ліквідаційної маси банкрута:

- нежитлову будівлю по вул. Головній,90/1 в с. Банилів-Підгірний Сторожинецької ОТГ Чернівецької області,

- необоротні активи - виробниче обладнання і пристрої в кількості 66 одиниць,

- права вимоги у складі дебіторської заборгованості на загальну суму 949637,00 грн. (т.с. 6, а.с. 116-117);

7) уклав із суб'єктом оціночної діяльності Нікітіною Людмилою Сергіївною договір від 20.10.2023 на проведення незалежної оцінки майна нежитлової будівлі загальною площею1480,40 кв.м. за адресою вул. Головна, 90/1 в с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області, вартість робіт 6000,00 грн. (договір, акт прийому передачі виконаних робіт від 01 листопада 2023 року, т.с. 6, а.с. 196-198).

Згідно з висновком Нікітіної Л.С. про вартість майна ринкова вартість будівлі по вул. Головній,90/1 в с. Банилів-Підгірний Чернівецького (бувшого Сторожинецького) району Чернівецької області визначено в сумі 1376624,00 грн. без ПДВ (висновок від 01.11.2023, т.с. 6, а.с. 126, оригінал звіту про незалежну оцінку майна нежитлової будівлі від 01.11.2023 у повному обсязі оглянуто судом у засіданні 19.06.2025);

8) уклав із суб'єктом оціночної діяльності Кіріяком Сергієм Анатолійовичем договір від 20.10.2023 на проведення незалежної оцінки об'єктів рухомого майна ТОВ “БВФ “Кайрос» - бувших у використанні машин і обладнання з виготовлення взуття в кількості 66 шт., вартість робіт 26400,00 грн. (договір, акт прийому-передачі робіт щодо незалежної оцінки вартості майна від 15.11.2023, рахунок-фактура № 1/К від 15.11.2023 (т.с. 6, а.с. 192-195).

Згідно з висновками про вартість майна - обладнання:

- ринкова вартість обладнання в кількості 59 одиниць (обладнання за адресою по вул. Головній в с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області, акт № 2 приймання передачі майна у складі необоротних активів, які розташовані по вул. Головній,90/1 села Банилів-Підгірний Сторожинецької ОТГ Чернівецької області від 15.09.2023 - суд) становить 397884,00 грн. без ПДВ,

- ринкова вартість обладнання в кількості 9 одиниць (обладнання за адресою ПрАТ “Трикотажна фабрика “Арніка» в м. Чернівці, по вул. Прутська, 6, акт № 1 приймання-передачі майна, яке розташоване в приміщеннях ПрАТ “Трикотажна фірма “Арніка» в м. Чернівці, вул. Прутська - суд) становить 68724,00 грн. без ПДВ (висновки про вартість майна, т.с. 6, а.с. 127-130, 131-133, оригінали звітів про оцінку майна 59 одиниць від 06.11.2023 та 9 одиниць обладнання від 20.11.2023 і від 20.22.2023 у повному обсязі оглянуто судом у засіданні 19.06.2025);

9) в ході опрацювання дебіторської заборгованості банкрута надіслав претензії всім дебіторам, включеним до акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 29.07.2023, в результаті чого:

9.1) повернув на ліквідаційний рахунок банкрута кошти у сумі 11805,56 грн. від Державної митної служби України та в сумі 3290,00 грн. від ТОВ “Сіті Медіа Груп» (заява від 10.08.2023, претензія від 25.09.2023, виписки з рахунку, , т.с. 6, а.с. 140-143);

9.2) встановив відсутність кредиторської заборгованості перед банкрутом з боку адвоката Новікова А.П. на суму 12500,00 грн. (претензія від 25.09.2023, акт про прийому-передачі наданих послуг (т.с. 7, а.с. 20-21) і ФОП Дутчак Лідії Іванівни на суму 486,00 грн. (претензія від 25.09.2023, лист-відповідь від 05.10.2023, т.с. 7, а.с. 23-24);

9.3) не отримав відповіді на претензії від решти дебіторів, а саме: ДП “Модітал», ТОВ “Євротехстандарт», ТОВ “Запорізька оптово-роздрібна фірма “Взуття», ТОВ “Юлан-М», адвокат Роскрут В.В., ФОП Турлай Ю.В., Мельничук Л.П., ОСОБА_6 , ТОВ “Центр сертифікації ключів “Україна», ТОВ “Міза» (претензії від 25.09.2023, докази надіслання, т.с. 7, а.с. 15-20, 22, 27-30);

9.4) звернувся до директора Морщагіна А.В. з вимогою про надання документів в підтвердження дебіторської заборгованості.

За поясненням ліквідатора відповіді на цей запит від Морщагіна А.В. він не отримав (вих. № 020-01/156 від 23.11.2023, т.с. 5, а.с. 78-80);

9.5) подав до Господарського суду Чернівецької області в межах справи про банкрутство ТОВ “БВФ “Кайрос» позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати на суму 338601,71 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі;

9.6) прийняв рішення від 01.07.2024 про виключення дебіторської заборгованості із ліквідаційної маси товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» щодо дебіторів банкрута в кількості 14 осіб з тих причин, що у двох дебіторів відсутня заборгованість (адвокат Новіков О.П., ФОП Дутчак Л.І.), а переданий ліквідатору керівником Морщагіним А.В. обсяг первинних документів щодо інших контрагентів не надає можливості стягнути дебіторську заборгованість, а саме:

ДП “Модітал» на суму 194151,41 грн. (акт про надання послуг з переробки № 1 від 27.02.2018 не відповідає визначенню первинного документа - не містить підпису ДП “Модітал»);

Євротехстандарт на суму 351543,20 грн. (борг не підтверджений документально - акт звіряння взаємних розрахунків на суму 351543,60 грн., накладна на суму 26928,00 не підписані ТОВ “Євротехстандарт»);

Запорізька оптово-роздрібна фірма “Взуття» на суму 2607,95 грн. (документально не підтверджена);

ТОВ “Буковина Кайрос» на суму 253601,71 грн. (відмовлено в стягненні за позовом ліквідатора рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2024 у справі № 926/869-б/23 унаслідок відсутності первинних документів та укладення договору оренди Морщагіним А.В. від імені обох сторін);

“Юлан-М» на суму 54063,67 грн. (первинні документи ліквідатору не подані);

адвокат Роскрут Вікторія Вікторівна на суму 2200,00 грн. (докази виникнення та існування заборгованості ліквідатору не передані);

адвокат Новіков А.П. на суму 12500,00 грн. (документально підтверджено надання адвокатом послуг на вказану суму);

Турлай Юрій Васильович на суму 790,00 грн. (наявна лише виписка по рахунку про передоплату 01.09.2015 за товар згідно рахунку № 16 від 01.09.2015, інші документи не передані, заборгованість поза межами строку позовної давності);

ФОП Дутчак Лідія Іванівна на суму 486,01 грн. (документально підтверджено надання ФОП Дутчак Л.І. товару - антифрізу на суму 586,01 грн.);

ФОП Мельничук Люся Петрівна на суму 1760,00 грн. (надані банківські виписки про сплату боржником 08.12.2015 коштів передоплати на суму 500,00 грн. і 1260,00 грн., інших документів не надано, заборгованість поза межами строку позовної давності);

ФОП Синякова Ілона Олександрівна на суму 11064,80 грн. (надана банківська виписка про сплату боржником 17.12.2014 коштів передоплати за шкіру на суму 121360,00 грн., інших документів не надано, заборгованість поза межами строку позовної давності);

Центр сертифікації ключів Україна»ТОВ на суму 1057,00 грн. (належні первинні документи не подані);

Sollіnі Gino S. r. l. на суму 1875,69 грн. (підтвердні документи не надані);

ТОВ “Міза» на суму 46840,00 грн. (підтвердні документи не надані).

Загальна сума виключеної із ліквідаційної маси дебіторської заборгованості згідно з рішенням ліквідатора від 01.07.2024 складає 934541,44 грн., однак у рішенні наявна арифметична помилка: сума виключеної дебіторської заборгованості визначена в розмірі 925331,44 грн. (т.с. 5, а.с. 81-86).

За результатами розгляду питання про виключення з ліквідаційної маси не підтвердженої документально дебіторської заборгованості комітетом кредиторів боржника вирішено затвердити рішення про виключення дебіторської заборгованості 14 кредиторів на загальну суму 925331,44 грн. з ліквідаційної маси ТОВ “БВФ “Кайрос» (протокол засідання комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» (т.с. 5, а.с. 87-88);

10) погодив з комітетом кредиторів умови продажу майна банкрута на аукціоні (протоколи засідання комітету кредиторів від 01.12.2023, від 15.01.2024, т.с. 6, а.с. 133-136) та реалізував на аукціонах майно банкрута на загальну суму 1031695,25 грн.:

10.1) на другому повторному аукціоні продано 66 одиниць виробничого обладнання та пристроїв, переможець аукціону Турчик Олег Миколайович (РНОКПП НОМЕР_3 ), ціна продажу лота 131694,00 грн. без ПДВ, винагорода оператора авторизованого електронного майданчика 5926,23 грн., у т.ч. ПДВ.

Кошти в сумі 131694,00 грн. надійшли на ліквідаційний рахунок ТОВ “БВФ “Кайрос» (протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20240109-06244 від 19.01.2024, акт № BRD001-UA-20240109-06244 про придбання майна на аукціоні від 08.02.2024, виписки АТ “Креді Агріколь Банк» про надходження коштів, т.с. 5, а.с. 61-64, т.с. 6, а.с. 139);

10.2) на другому повторному аукціоні продано нежитлову будівлю загальною площею 1480,40 кв. м, у тому числі столярний цех Літ А-І, прибудови Літ А1-І,а, сходи літ “а1», світлиця СВ, прохідна Б, ворота з хвірткою № 1, огорожа № 2 за адресою Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Банилів-Підгірний, вул. Головна, 90/1, переможець аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобус-Маркетинг» (код ЄДРПОУ 43230131), ціна продажу лота 900001,25 грн. без ПДВ, винагорода оператора авторизованого електронного майданчика 36000,05 грн. без ПДВ.

Кошти в сумі 900001,25 грн. надійшли на ліквідаційний рахунок ТОВ “БВФ “Кайрос» 28.02.2024 (протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20240306-24178 від 18.03.2024, акт № BRD001-UA-20240306-24178 про придбання майна на аукціоні від 31.03.2024, виписки АТ “Креді Агріколь Банк» про надходження коштів, т.с. 5, а.с. 65-67, т.с. 6, а.с. 137, 138).

Загальна сума коштів від реалізації майна становить 1031695,25 грн.;

11) провів розрахунки з кредиторами:

11.1) виплачено заробітну плату працівникам підприємства на загальну суму 293246,57 грн. (перша черга задоволення) (довідка № 1 від 15.05.2023 про заборгованість по заробітній платі, реєстр вимог кредиторів станом на 18.11.2024, реєстр вимог кредиторів станом на 16.06.2025, платіжна інструкція № 1 від 16.06.2025, платіжні інструкції від 29.04.2024 №№ 3- 18 і №№ 20-22, платіжна інструкція № 31 від 04.10.2024, квитанція № 1/2024 від 25.04.2024 про внесення суми в депозит нотаріуса, виписка з рахунку за період 01-07.2023-16.06.2025, т.с. 2, а.с. 18, т.с. 5, а.с. 118-120, т.с. 6. а.с. 144-164, т.с. 8, а.с. 10-20);

11.2) кредитору ОСОБА_3 сплачено 5368,00 грн. судового збору (перша черга задоволення) (виписка з рахунку за період 01.07.2023-16.06.2025, т.с. 8, а.с. 10-20);

11.3) кредитору ГУ ДПС у Чернівецькій області сплачено 297856,93 грн., у тому числі судовий збір у сумі 43632,00 грн. (перша черга задоволення) і 254224,93 грн. (друга черга задоволення) (виписка з рахунку за період 01-07.2023-16.06.2025, т.с. 8, а.с. 10-20);

12) здійснив оплату витрат ліквідаційної процедури, виплату основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого на загальну суму 450437,90 грн., у тому числі:

12.1) витрати, пов'язані з ліквідаційною процедурою - 77079,05 грн., які включають:

- банківські проценти і комісії на суму 9044,47 грн.,

- вартість проведеного ТОВ “Аудиторська компанія “Профіт» аудиту на суму 10200,00 грн. (у складі виплат ліквідатору, витрати здійснені у процедурі розпорядження майном, затверджені постановою від 11.07.2023 за результатами розгляду звіту розпорядника майна Бурми С.В. 07.07.2023 № 02-01/101 про нарахування і виплату основної грошової винагороди, відшкодування витрат за період з 28.03.2023 по 28.03.2023);

- вартість послуг оцінювачів Нікітіної Л.С. і Кіріяка С.А. з проведення незалежної оцінки майна на загальну суму 32400,00 грн.;

- вартість послуг Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації із виготовлення технічного паспорту на будівлю по вул. Головній, 90/1 у с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області на суму 12189,55 грн. (у складі виплат ліквідатору);

- судовий збір за подання позовної заяви до ТОВ “Буковина Кайрос» на суму 5079,03 грн.;

- вартість послуг приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В. за внесення коштів у депозит нотаріуса для виплати заробітної плати працівниці банкрута ОСОБА_7 на суму 5000,00 грн.;

- авансування послуг трудового архіву виконавчого комітету Чернівецької міської ради по впорядкуванню і зберіганню документів боржника на суму 3166,00 грн.;

12.2) виплатив собі основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора банкрута на суму 373358,85 грн. з розрахунку:

мінімальна зарплата у 2023 році складала 6700,00 грн., з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року - 7100,00 грн., з 01.04.2024 року - 8000,00 грн.

розрахунок основної винагороди на суму 380400,00 грн:

- за період з 01.08.2023р. по 31.12.2023р. склала 100500,00 грн. (із розрахунку 6700,00 грн. х 3 = 20100,00 грн. х 5 місяці = 100500,00 грн.);

- за період з 01.01.2024р. по 31.03.2024 р. - 63900,00 грн. (із розрахунку 7100,00 грн. х 3 = 21300,00 грн. х 3 місяці=63900 грн.);

- за період з 01.04.2024р. по 01.10.2024р. - 216000,00 грн. (із розрахунку 8000,00 грн. х 3 = 24000,00 грн. х 9 місяців = 216000,00 грн.).

Основна грошова винагорода виплачена частково на суму 373358,85 грн. (виписка з рахунку).

Згідно з протоколом засідання комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» від 02.08.2024 комітетом кредиторів схвалено звіт про виконану роботу, винагороду арбітражного керуючого та витрати ліквідаційної процедури станом на 01.08.2024 та визнано роботу ліквідатора задовільною (т. 5, а.с. 87-88).

Залишок коштів на ліквідаційному рахунку банкрута станом на 16.06.2025 становить 0,00 грн. (т. 8, а.с. 20).

Протягом процедури розпорядження майном боржника арбітражний керуючий Бурма С.В. здійснив запити до органів і установ, які покладено облік окремих видів майна, з метою виявлення активів ТОВ “БВФ “Кайрос».

Згідно доданих до заяви про покладення субсидіарної відповідальності відповідей і довідок, наданих на запити арбітражного керуючого Бурми С.В., ТОВ “БВФ “Кайрос» не має іншого, аніж включене до ліквідаційної маси, майна, як-от: відсутні пакети голосуючих акцій, транспортні засоби, земельні ділянки, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми, вантажопідіймальні крани, великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, тварини, вантажні вагони, локомотиви, під'їзні колії, повітряні судна, радіочастоти (довідка Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 10/04/4065 від 18.04.2023, листи Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 1057 від 20.04.2023, Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 01/02-08/901 від 19.04.2024, довідка Регіонального сервісного центра ГСЦ МВС у Чернівецькій області № 31/24/1042-05-2023 від 18.04.2023, довідка Держпродспоживслужби № 29-19-9545 від 14.04.2023, довідки Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № Ц/1/11966-23 від 12.05.2023, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ/1/3305-23 від 24.04.2023, Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № СХ/2/2354-23 від 24.04.2023, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/1/10448-23 від 01.05.2023, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПНС/2/5336-23 від 04.05.2023, Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/2/5322-23 від 03.05.2023, лист Державного підприємства “Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» № 570/8-11 від 18.04.2023, лист Філії “Головний обчислювальний центр “АТ “Українська залізниця» № 45/1503 від 21.04.2023, лист Управління підтримання льотної придатності Державної авіаційної служби України № 12/12.5-1559-23 від 16.05.2023, довідка Державного підприємства “Український державний центр радіочастот» № 80/09.4.2/4057/23 від 18.04.2023, т. 5, а.с. 93-113).

Товариству також не надавалися спецдозволи на користування надрами, що підтверджується довідкою Державної служби геології та надр України № 2151/05-1/2-23 від 24.04.2023, і на спеціальне водокористування та на проведення робіт на землях водного фонду, про що надано довідку Державного агентства водних ресурсів України № 2037/5/4/11-23 від 20.04.2023 (т.с. 6, а.с. 114, 115).

На запит арбітражного керуючого Бурми С.В. № 02-02/136 від 05.05.2025 Товариство з додатковою відповідальністю “Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма “Акцент ЛТД» листом № 119 від 08.05.2025 повідомило, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» (вул. Коростишівська,8 м. Чернівці) на початку 2022 року з'їхало з території фірми ТДВ ЧВТКФ “Акцент ЛТД» і вивезло все належне йому майно і цінності, на даний момент на фірмі ніякого майна чи обладнання не значиться (т. 7, а.с. 235-237).

Підсумовуючи, господарський суд встановив, що за результатами ліквідаційної процедури ТОВ “БВФ “Кайрос»:

1) згідно з реєстром вимог кредиторів конкурсна маса (загальна сума реєстру вимог кредиторів) складає 2619764,85 грн.;

2) загальна сума коштів, що надійшли на ліквідаційний рахунок банкрута від виконання заходів ліквідаційної процедури, складає 1046909,00 грн., у тому числі:

- залишок на рахунку на початок ліквідаційної процедури 118,19 грн.,

- дебіторська заборгованість в сумі 15095,56 грн. (дебітори Державна митна служба України, ТОВ “Сіті Медіа Груп»),

- 1031695,25 грн. виручка від реалізації майна банкрута на аукціоні;

3) вимоги кредиторів задоволені на загальну суму 596471,50 грн., залишок непогашеної кредиторської заборгованості склав 2023293,35 грн., у тому числі:

- заборгованість перед ГУ ДПС у Чернівецькій області у сумі 1991755,89 грн. (109246,57 грн. другої черги, 863411,48 грн. третьої черги, 1022833,37 грн. шостої черги);

- заборгованість перед ОСОБА_3 31537,46 грн. четвертої черги;

4) витрати ліквідаційної процедури склали 450437,90 грн. (1046909,40 грн. - 596471,50 грн.), і включають в себе:

4.1) оплату банківських процентів і комісій (9044,47 грн.), послуг суб'єктів оціночної діяльності (32400,00 грн.), послуг нотаріуса (5000,00 грн.), судового збору (5079,03 грн.), авансування послуг трудового архіві (3166,00 грн.), разом на суму 54689,50 грн.;

4.2) відшкодування витрат арбітражного керуючого Бурми С.В. на загальну суму 22389,55 грн., у тому числі за аудиторський висновок ТОВ “Аудиторська компанія “Профіт» (10200,00 грн., витрати затверджені постановою від 11.07.2023 про визнання боржника банкрутом) і за виготовлення технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна банкрута Чернівецькому міському комунального бюро технічної інвентаризації (12189,55 грн.) (у складі отриманих ліквідатором готівкових коштів на загальну суму 395775,40 грн.);

4.3) виплату основної грошової винагороди ліквідатору Бурмі С.В. на суму 373385,85 грн.

Дослідженням наявних у справі виписок з рахунку, підтвердних документів щодо здійснення витрат в процедурах банкрутства ТОВ “БВФ “Кайрос» суд не встановив неправильного чи нецільового чи не підтвердженого документально витрачання коштів арбітражним керуючим Бурмою С.В. на фінансування витрат ліквідаційної процедури, оплату винагороди та відшкодування витрат;

5) відсутнє будь-яке інше належне банкруту майно чи майнові права, які можливо включити в ліквідаційну масу.

Таким чином, господарський суд виснував, що результати ліквідаційної процедури свідчать про недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів на суму 2023293,35 грн. (2619764,85 грн. - 596471,50 грн.).

У заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ліквідатор Бурма С.В. вказує, що саме дії і бездіяльність зазначених осіб - директора і учасниці ТОВ “БВФ “Кайрос», призвели до банкрутства Підприємства та унеможливили задоволення вимог кредиторів боржника у повному обсязі.

Перевіряючи дані доводи, суд першої інстанції встановив наступне.

1) 30.05.2023 розпорядник майна ТОВ “БВФ “Кайрос» Бурмою С.В. (Замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю “Аудиторська компанія “Профіт» (Виконавець) договір № 4/Г про проведення аудиту (аудиторської перевірки), предметом якого визначено проведення аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік та станом на 31.03.2023 року (т.с. 2, а.с. 52-54).

Згідно з висновками виконаного ТОВ “Аудиторська компанія “Профіт» звіту незалежного аудитора про фактичні результати виконання узгоджених процедур від 30.06.2023 (т.с. 5, а.с. 121-135) в межах проведеного дослідження було проаналізовано фінансово-господарський стан ТОВ “БВФ “Кайрос» та встановлено, що:

1.1) першим кварталом 2023 року Товариство провело по бухгалтерському обліку уцінку облікованої готової продукції за попередні періоди - 2020 рік та 2021 рік, при цьому існують дві бухгалтерські довідки переуцінки (уцінки) собівартості готової продукції та списання готової продукції та товарно-матеріальних цінностей без дати на різну суму уцінки:

- по одній бухгалтерській довідці без дати продукція уцінена в 2020 році та в 2021році на загальну суму 4321917,70 грн., у бухгалтерському обліку за 2022 рік уцінка не відображена, у першому кварталі 2023 проведена реалізація готової продукції в оплату праці та залік заборгованостей по оплаті праці на суму 969723,20 грн. з ПДВ, а по актах переоцінки сума продажу готової продукції в рахунок оплати праці по собівартості становить 402475,66 грн., арифметично залишкова вартість готової продукції за даними бухгалтерського обліку становить від'ємне значення, що є неможливим, стверджувати про достовірність цієї довідки неможливо;

- по другій бухгалтерській довідці без дати - всі залишки готової продукції - 15370 пар взуття, спочатку були переоцінені (уцінені), в кінці списані, продаж готової продукції в рахунок оплати праці не взято до уваги, стверджувати про достовірність цієї довідки не є можливим.

Наказ про проведення та склад комісії для проведення переоцінки (уцінки) відсутній;

1.2) мала місце реалізація готової продукції директору, засновнику та працівникам з наступним зарахуванням зустрічних однорідних вимог по цінах з урахуванням переоцінок (тобто нижче собівартості), реалізація проводилася в 2020 та 2021 роках, у фінансовій звітності даних періодів не відображена.

Аналіз наведено в додатку № 5, зокрема:

- ОСОБА_1 реалізовано готову продукцію у 2020 і 2021 роках на загальну суму 388511,87 грн. у рахунок зустрічних однорідних вимог на суму 360485,39 грн.,

- ОСОБА_2 реалізовано готову продукцію у 2020 і 2021 роках на загальну суму 208469,53 грн. у рахунок зустрічних однорідних вимог на суму 232334,00 грн.;

1.3) по накладній № 1 від 05.07.2022 здійснено продаж товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 на суму 70163,35 грн., які (ТМЦ) попередньо були уцінені одночасно на 75% та 50% в загальній сумі уцінки на 4098286,19 грн. (акт переоцінки № 1 від 03 січня 2022 є тільки в електронному варіанті);

1.4) відповідно до показників, наведених у додатку № 3 є ознаки дій Товариства з доведення до банкрутства:

Показники в тис. грн.на початок 2020 рокуна кінець 2020 рокуна кінець 2021 рокуна кінець 2022 рокуна 31.03.2023

забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами6146,95866,25842,55740,5-881,7

забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами2794,62513,92490,22504,1-3082,2

розмір чистих активів6146,95866,25842,55740,5-881,7

майно, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (необоротні активи (їх залишкова вартість ) та запаси)10190,69787,99787,99787,92200,5 (залишкова вартість основних засобів)

Таким чином, за висновками звіту незалежного аудитора TOB “АК “Профіт» від 30.06.2023 р. проведена перевірка показує недостовірність документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення уцінки і списання товарно-матеріальних цінностей з порушенням процедури та документування, реалізацію ТМЦ пов'язаним особам (директору) по знижених цінах, наявність ознак стану банкрутства та дій доведення ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» до банкрутства.

З наданих ліквідатором документів фінансової звітності (баланс) ТОВ “БВФ “Кайрос» убачається, що на балансі Товариства обліковувалися оборотні активи запаси (код рядка балансу 1100):

- станом на 31.12.2019 року - на суму 6649,6 тис. грн. (у тому числі готова продукція (код рядка балансу 1103) на суму 4271,1 тис. грн., інші запаси 2378,5 тис. грн.);

- станом на 31.12.2020 року - на суму 6838,3 тис. грн. (у тому числі готова продукція на суму 4912,50 тис. грн., інші запаси 1925,80 тис. грн.);

- станом на 31.12.2021 - на суму 6435,60 тис. грн. (у тому числі готова продукція на суму 4885,50 грн., інші запаси 1550,1 тис. грн.);

- станом на 31.12.2022 - на суму 6435,6 тис. грн. (у тому числі готова продукція на суму 4885,50 тис. грн., інші запаси 1550,1 тис. грн.);

- станом на 31.03.2023 - на суму 6435,6 тис. грн. (у тому числі готова продукція на суму 4885,50 грн., інші запаси 1550,1 тис. грн.) (т.с. 5, а.с. 44-53).

Однак, під час проведення 29.07.2023 і 15.09.2023 інвентаризації майна банкрута ліквідатор Бурма С.В. не виявив хоча б якісь залишки готової продукції і запасів за місцем знаходження підприємства.

Згідно наданих йому директором підприємства Морщагіним А.В. документів усі запаси, в тому числі готова продукція або списані, або уцінені і реалізовані в рахунок заробітної плати працівникам ТОВ “БВФ “Кайрос» на підставі угод про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, в матеріалах справи наявна бухгалтерська довідка (в зв'язку з неможливістю подальшого використання сировини та інших комплектуючих - пліснява, іржа та інші ушкодження, на підприємстві проведене списання ТМЦ, але помилково не включили у витрати та не відобразили в обліку та звітності) без дати, підписана одноособово Морщагіним А.В. з переліком актів про списання товарів:

1) акт про списання товарів № 3 від 28.02.2022 - списані ТМЦ на суму 155474,74 грн., всього 115 позицій (склад № 1, матеріали на крій), підстава - подальше використання сировини неможливе - пліснява та інші ушкодження;

2) акт про списання товарів № 4 від 28.02.2022 - списані ТМЦ на суму 127,08 грн., всього 8 позицій (склад № 1, матеріали на крій), підстава - подальше використання сировини неможливе - пліснява та інші ушкодження;

3) акт про списання товарів № 5 від 28.02.2022 - списані ТМЦ на суму 66300,48 грн., всього 70 позицій (склад № 2, допоміжні матеріали), підстава - подальше використання сировини неможливе - пліснява та інші ушкодження;

4) акт про списання товарів № 6 від 28.02.2022 - списані ТМЦ на суму 935901,27 грн., всього 583 позиції (склад № 3, підошва, стельки, колодки, короба), підстава - подальше використання сировини неможливе - пліснява та інші [ушкодження];

5) акт про списання товарів № 7 від 28.02.2022 - списані ТМЦ на суму 62050,48 грн., (центральний склад), підстава - подальше використання сировини неможливе - пліснява та інші ушкодження, списано 13 позицій, у тому числі бензин у кількості 1323,52 л на суму 32693,96 грн.;

6) акт про списання товарів № 8 від 28.02.2022 - списані ТМЦ на суму 2541,00 грн., всього 5 найменувань (блискавка, голка в асортименті) в кількості 710 шт. (склад № 1, допоміжні матеріали), підстава списання не зазначена (т.с.5, а.с. 153-172).

З даних документів слідує, що одномоментно - 28.02.2022, за рішенням директора Морщагіна А.В. на підприємстві було списано сировину, матеріали (запаси) на загальну суму 1222395,05 грн.

При цьому, документи, які б підтверджували, що на підприємстві в установленому порядку було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, які підлягали списанню, створено комісію для огляду та оцінки стану цих об'єктів і проведено їх огляд і оцінку з визначенням виду пошкодження, ступеня непридатності та можливості подальшого використання у господарській діяльності відсутні.

У документах фінансової звітності - балансах ТОВ “БВФ “Кайрос» станом на 31.12.2022 та станом на 31.03.2023, списання (вибуття) запасів не відображено.

Ураховуючи показники балансів підприємства, які були незмінними станом на 31.12.2021, станом на 31.12.2022 і станом на 31.03.2023, за такого списання товарів на підприємстві на дату відкриття провадження у справі про банкрутство мали би залишитися товарно-матеріальні цінності на суму 327704,95 грн. (6435600,00 грн. (всього запаси) - 4885500,00 грн. (готова продукція) - 1222395,05 грн. (списані ТМЦ) = 327704,95 грн.).

Однак, як встановлено вище у рішенні, крім будівлі по вул. Головній, 90/1 у с. Банилів-Підгірний і 66 одиниць виробничого обладнання, інші активи ліквідатору Бурмі С.В. керівник Морщагін А.В. не передав, про їх наявність і місцезнаходження не повідомляв та такі не були виявлені в ході проведеної ліквідатором інвентаризації майна боржника.

Також до заяви ліквідатора додано бухгалтерську довідку без дати з переліком актів переоцінки готової продукції в зв'язку з неможливістю подальшого використання, а саме втратою економічних вигод від їх використання (продукція прийшла в стан неможливий для продажу). У довідці зазначено, що була зроблена переоцінка готової продукції від залишкової вартості, але помилково не включили у витрати та не відобразили в обліку та звітності, наведено акти переоцінки :

1) акт переоцінки № 1 від 02.01.2020 року - уцінено 15370 одиниць взуття на 50% з суми 4843715,74 грн. до суми 2421857,87 грн., причини уцінки - у зв'язку з важким фінансовим станом на підприємстві, попитом на продукцію та карантинними обмеженнями;

2) акт переоцінки № 2 від 02.04.2020 року - уцінено 15370 одиниць взуття на 25% з суми 2421857,87 грн. до суми 1791696,85 грн., причини уцінки - у зв'язку з важким фінансовим станом на підприємстві, попитом на продукцію та карантинними обмеженнями.

Загальний відсоток уцінки за цими двома актами становить 62,5% (50% + (50% х 25%) : 100);

3) акт переоцінки № 3 від 02.07.2020 року - уцінено 14701 одиниця взуття (15259 шт. (залишок на складі) - 558 шт. (продано в рахунок заробітної плати)) на 50% з суми 1721466,04 грн. (1791696,85 грн. (загальна ціна на складі) - 70230,81 грн. (ціна реалізації)) до суми 860733,00 грн., причини уцінки - у зв'язку з важким фінансовим станом на підприємстві, попитом на продукцію та карантинними обмеженнями.

З цього акту видно, що частина взуття в кількості 558 одиниць продано в рахунок заробітної плати по ціні, що в середньому менша на 62% від первісної собівартості після двох попередніх уцінок (для прикладу: перший рядок акту товар 1330 туфлі дитячі сині - ціна пари до уцінки 361,27 грн., продано в рахунок заробітної плати по ціні 134,46 грн. за пару: 134,46 грн. х 100 : 361,27 грн. = 37,2% від попередньої ціни);

4) акт переоцінки № 4 від 05.10.2020 року - уцінено 11304 одиниць взуття (за виключенням 3397 одиниць, проданих в рахунок заробітної плати на суму 206264,75 грн.) на 25% з суми 654468,25 грн. до суми 490792,59 грн.

Причини уцінки - у зв'язку з важким фінансовим станом на підприємстві, попитом на продукцію та карантинними обмеженнями;

5) акт переоцінки № 4 від 04 січня 2021 року (в бухгалтерській довідці вказано акт № 1 від 04 січня 2021 р.) - уцінено 9454 одиниць взуття (за виключенням 1850 одиниць, проданих в рахунок заробітної плати на суму 93051,36 грн.) на 70% з суми 397741,23 грн. до суми 9454,00 грн., сума уцінки 119322,34 грн.

Причини уцінки - у зв'язку з важким фінансовим станом на підприємстві, попитом на продукцію та карантинними обмеженнями (т.с. 5, а.с. 174-181).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку уцінки готової продукції, як і при списанні товарів, відсутні документи, які б підтверджували прийняття директором ОСОБА_1 рішення про уцінку, що оформляється наказом, в якому був би зазначений склад комісії, відповідальної за визначення товарів, що підлягають уцінці, та розмір зниження ціни, проведення цією комісією інвентаризації та аналізу товарів, які потребують уцінки, визначення розміру зниження ціни для кожного конкретного товару, виходячи з його стану та можливої ринкової вартості, відображення результатів уцінки у бухгалтерському обліку шляхом списання суми уцінки на витрати.

Господарський суд дослідив додані до заяви ліквідатора Бурми С.В. первинні документи про реалізацію уціненої готової продукції і встановив, що Морщагін А.В. по складених ним самим від імені продавця і покупця видаткових накладних отримав від ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» готову продукцію (взуття):

1) по видатковій накладній № 00002 від 11.01.2020 - 111 пар товару 4181-01 Черевики хлопчачі чорні по ціні 252,49 грн. з ПДВ за пару на загальну суму 28026,61 грн. з ПДВ.

Згідно з актом переоцінки № 1 від 02.01.2020 вартість товару 4181-01 Черевики хлопчачі чорні після уцінки на 50% становила 296,66 грн. без ПДВ за одиницю, тобто продаж здійснено за ціною, що нижче ціни після уцінки;

2) по видатковій накладній № 00003 від 20.04.2020 - 137 пар товару в асортименті на загальну суму 20487,50 грн. по цінах після уцінки згідно з актом переоцінки № 2 від 02.04.2020 року;

3) по видатковій накладній № 00013 від 27.07.2020 - 202 пари товару в асортименті на загальну суму 25401,60 грн. по цінах після уцінки згідно з актом переоцінки № 2 від 02.04.2020 року;

4) по видатковій накладній № 00014 від 26.08.2020 - 244 пари товару в асортименті на загальну суму 39131,02 грн. по цінах після уцінки згідно з актом переоцінки № 2 від 02.04.2020 року;

5) по видатковій накладній № 00015 від 02.09.2020 - 268 пар товару в асортименті на загальну суму 40714,72 грн.

6) по видатковій накладній № 00024 від 15.10.2020 - 230 пар товару артикул 4295-115 по ціні 201,57 грн. без ПДВ за пару на загальну суму 55633,32 грн. (з ПДВ).

Стосовно даної видаткової накладної суд зазначає, що:

- згідно з актом переоцінки № 2 від 02.04.2020 ціна на товар артикул 4295-115 складає 201,57 грн. без ПДВ, ціна товарної партії в кількості 230 пар складає 46361,48 грн. без ПДВ;

- в акті переоцінки № 3 від 02.07.2020 цей товар уцінено до ціни 100,79 грн. без ПДВ за одиницю на загальну суму 23180,74 грн. без ПДВ за партію 230 одиниць;

- згідно з актом переоцінки № 4 від 05.10.2020 товар артикул 4295-115 в кількості 230 пар зазначений як виданий в рахунок заробітної плати в кількості 230 пар на суму 23180,74 грн. без ПДВ.

Таким чином, товар по видатковій накладній № 00024 від 15.10.2020 переданий пізніше, аніж проведений по бухгалтерському обліку як виданий в рахунок заробітної плати, при цьому на дату видачі товару на нього діяла ціна після переоцінки згідно з актом № 3 від 02.07.2020, а не ціна, по якій товар виданий Морщагіну А.В. Наведене ілюструє недостовірність бухгалтерського обліку результатів переоцінки готової продукції та передачі її в рахунок заробітної плати;

7) по видатковій накладній № 00033 від 20.11.2020 - 486 пар товару в асортименті на загальну суму 53468,63 грн. з ПДВ.

8) по видатковій накладній № 00034 від 10.12.2020 - 570 пар товару в асортименті на загальну суму 57797,02 грн. з ПДВ.

Аналіз цієї господарської операції також показує недостовірність її документування в бухгалтерському обліку, як і у випадку з видатковою накладною № 00024 від 15.10.2020;

9) по видатковій накладній № 00011 від 08.02.2021 - 669 пар товару в асортименті на загальну суму 67850,45 грн. з ПДВ. (т.с. 5, а.с. 204-214).

Всього по зазначених видаткових накладних ОСОБА_1 отримав готову продукцію - взуття в асортименті в кількості 2917 пар на загальну суму 388510,87 грн.

10 грудня 2020 року і 08 лютого 2021 року ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» в особі директора ОСОБА_1 (Сторона-1) і ОСОБА_1 (Сторона-2) уклали дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог:

1) згідно з угодою від 10.12.2020 зараховуються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав за такими договорами: по видаткових накладних № 00002 від 11.01.2020, № 00003 від 20.04.2020, № 00013 від 27.07.2020, № 00014 від 26.08.2020, № 00015 від 02.09.2020, № 00024 від 15.10.2020 № 00033 від 20.10.2020 (дата помилкова, має бути 20.11.2020 - суд), № 00034 від 10.12.2020, за якими Сторона-2 ( ОСОБА_1 ) зобов'язаний сплатити Стороні-1 (ТОВ “БВФ “Кайрос») борг за отриману продукцію у сумі 292634,81 грн., Сторона-1 зобов'язана виплатити заборгованість по заробітній платі Стороні-2 у сумі 292634,81 грн.

При цьому, загальна вартість переданої ОСОБА_1 по вказаних у цій угоді накладних продукції складає 320660,42 грн., а не 292634,81 грн., тобто на 28025,61 грн. більше;

2) згідно з угодою від 08.02.2021 зараховуються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав за такими договорами: по видаткових накладних № 00011 від 08.02.2021, за яким Сторона-2 ( ОСОБА_1 ) зобов'язаний сплатити Стороні-1 (ТОВ “БВФ “Кайрос») борг за отриману продукцію у сумі 67850,45 грн., Сторона-1 зобов'язана виплатити заборгованість по заробітній платі Стороні-2 у сумі 67850,45 грн. (т.с. 5, а.с. 213- 214).

Таким чином, за вище вказаними видатковими накладними ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» передало ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 388510,87 грн., у т.ч. ПДВ, а не на суму 360485,26 грн., яку сукупно зазначено в двох угодах б/н від 10.12.2020 та 08.02.2021 про зарахування зустрічних вимог.

У цей же час, згідно даних бухгалтерського обліку (рахунок 66 “Розрахунки за виплатами працівникам» за 2020 рік) заборгованість ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» по заробітній платі ОСОБА_1 становила 126223,73 грн. (т.с. 6, а.с. 71).

Господарський суд встановив, що доказів оплати ОСОБА_1 вартості отриманої готової продукції на суму 262287,14 грн. (388510,87 грн. - 126223,73 грн.) матеріали справи не містять.

Відповідачка ОСОБА_2 також отримала від ТОВ “БВФ “Кайрос» уцінену готову продукцію на загальну суму 208469,53 грн., вартість якої в подальшому було зараховано в погашення заборгованості із заробітної плати:

1) по видатковій накладній № 00012 від 15.07.2020 - 269 пар взуття в асортименті на загальну суму 46313,23 грн.,

2) по видатковій накладній № 00023 від 14.10.2020 - 272 пари взуття в асортименті на загальну суму 42833,96 грн.,

3) по накладній № б/н від 03.03.2021 - 9454 пари взуття на загальну суму 119322,34 грн.

Згідно з угодою про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 04.03.2021 між ТОВ “БВФ “Кайрос» в особі директора ОСОБА_1 (Сторона-1) і ОСОБА_2 (Сторона-2) зараховані зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав за такими договорами: по накладних № 00012 від 15.07.2020, № 00023 від 14.10.2020 та б/н від 03.03.2021, за якими Сторона-2 ( ОСОБА_2 ) зобов'язана сплатити Стороні-1 (ТОВ “БВФ “Кайрос») борг за отриману продукцію у сумі 232334,00 грн., Сторона-1 зобов'язана виплатити заборгованість по заробітній платі Стороні-2 у сумі 232334,00 грн. (т.с. 5, а.с. 226).

По даних бухгалтерського обліку (рахунок 66 “Розрахунки за виплатами працівникам» за 2020 рік, т.с. 6, а.с. 71) заборгованість ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» по заробітній платі перед ОСОБА_2 становила 89141,88 грн. (т.с. 6, а.с. 71).

Документи, які б підтверджували заборгованість Підприємства перед ОСОБА_2 на загальну суму 232334,00 грн. із заробітної плати, ліквідатору не надані, згідно із угодою від 04.03.2021 в погашення заборгованості із заробітної плати ОСОБА_2 зараховано більшу вартість продукції, аніж вартість переданого їй взуття.

За відсутності інших документів щодо розрахунків за даними господарськими операціями та щодо нарахування заробітної плати за інший період - до 04.03.2021, можна зробити висновок, що ОСОБА_2 отримала від підприємства товар на суму 119327,65 грн. безоплатно (208469,53 грн. - 89141,88 грн.). При цьому, в угоді про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 04.03.2021 проведено зарахування однорідних зустрічних вимог у розмірі, що не відповідає наявним первинним документам бухгалтерського обліку як щодо вартості переданого товару, так і щодо розміру заборгованості із заробітної плати.

Згідно наявних у справі документів ТОВ “БВФ “Кайрос» передало іншим своїм працівникам у рахунок заборгованості із заробітної плати уцінену готову продукцію на загальну суму 376217,52 грн. по тій же схемі: складені в період з 07.04.2020 по 21.01.2021 видаткові накладні про передачу товару та угоди про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (працівники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (т.с. 6, а.с. 2-70).

05 липня 2022 року по видатковій накладній № 1 ТОВ “БВФ “Кайрос», в особі директора ОСОБА_1 (Постачальник) передало ОСОБА_1 (Покупець) 1648 одиниць товару (ємність для клею, кліше, колодки, різаки, лампи настільні, лампи світлодіодні LED, чайники) загальною вартістю 70163,35 грн. з ПДВ (т.с. 5, а.с. 227-265).

Згідно угоди про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 05.07.2022 р., що підписана ОСОБА_1 за двох сторін - за себе та від імені ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос», грошові зобов'язання ОСОБА_1 перед банкрутом щодо оплати за придбані по накладній № 1 від 05.07.2022 р. товарно-матеріальні цінності на суму 70163,35 грн. були припинені шляхом зарахування заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 на суму 70163,35 грн.

При цьому, як встановлено вище, облікована в бухгалтерському обліку заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 у сумі 126223,73 грн. погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з угодою б/н від 10.12.2020 р., бухгалтерські документи, які б підтверджували наявність невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати станом на день укладення угоди про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 05.07.2022 р., відсутні. Документи про оплату цього товару ОСОБА_1 також не надані.

Суд бере до уваги, що станом на 28.02.2022 на підприємстві було списано запаси на загальну суму 1222395,05 грн. за відсутності документів, які б надавали підстави для уцінки, та без відображення операцій зі списання у документах фінансової звітності відповідного звітного періоду, а доля запасів на суму 327704,95 грн., які ймовірно мали бути в наявності, є невідомою (див у рішенні вище).

При цьому, згідно з висновком незалежного аудитора ТОВ “АК “Профіт» указані записи попередньо були уцінені на 75% та 25%, документ про уцінку наявний лише в електронному вигляді.

Відтак, за наявної документації з бухгалтерського обліку ТОВ “БВФ “Кайрос» неможливо встановити:

- чи дані ТМЦ були списані, а потім реалізовані директору ОСОБА_1 (що в такому випадку є суть фіктивною господарською операцією);

- чи вони обліковувалися по бухгалтерському обліку Підприємства на дату передачі Морщагіну А.В. та за якою ціною і чи відповідає ця ціна тій, по якій вони були передані відповідачу;

- яким чином ОСОБА_1 компенсував Підприємству вартість цих товарно-матеріальних цінностей за відсутності документів про їх оплату та заборгованості із заробітної плати Підприємства перед ним.

Також господарський суд встановив, що з метою стягнення дебіторської заборгованості ТОВ “БВФ “Кайрос» в особі ліквідатора Бурми С.В. звернулося у ліквідаційній процедурі із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 338601,71 грн. за договором оренди від 01.07.2021, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос» були передані в оренду нежитлові приміщення в будівлі столярного цеху в с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області.

За результатами розгляду даної позовної заяви у рішенні від 04 квітня 2024 року у справі № 926/869-б/23 господарський суд встановив, що подані позивачем на обґрунтування позовних вимог три договори оренди нежитлових приміщень майна від 01 липня 2021 року, від 01 березня 2022 року та від 01 липня 2022 року між орендодавцем ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» і орендарем ТОВ “Буковина Кайрос» про передачу в платне орендне користування приміщень комерційного призначення за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Банилів-Підгірний, вул. Головна, 90/1, укладені (підписані) однією і тією ж особою - Морщагіним А.В., який зазначений директором обох названих товариств, при цьому договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2022 укладений на 3 роки і 10 місяців і не був нотаріально посвідчений, як це передбачено статтею 793 ЦК України (т.с. 4).

Також у даній справі судом першої інстанції встановлено, що відсутні будь-які первинні документи в розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтверджували здійснення сторонами спору господарських операцій з передачі позивачем в оренду та платного тимчасового використання відповідачем нежитлових приміщень по вул. Головній, 90/1 у с. Банилів-Підгірний Чернівецької області, наявний лише складений і підписаний від імені ТОВ “БВФ “Кайрос» і ТОВ “Буковина Кайрос» однією особою - Морщагіним А.В., акт звірки взаєморозрахунків без дати згідно якого наявна дебіторська заборгованість на користь ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» станом на 01.04.2023 року на суму 283601,71 грн. без зазначення, за якими господарськими операціями виникла дана заборгованість.

Відтак у рішенні від 04.04.2024 господарський суд встановив, що позовні вимоги ліквідатора ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» про стягнення заборгованості з орендної плати засновані на договорах оренди нежитлових приміщень, які не відповідають закону (підписані одним і тим же представником, ч. 3 ст. 238 ЦК України), при цьому один з договорів, а саме від 01.03.2022, є нікчемним (не дотримано вимогу закону щодо нотаріального посвідчення, ст.ст. 220, 739 ЦК України), тобто не породжує зобов'язальних правовідносин між сторонами спору, всупереч вимогам статті 795 ЦК України відсутні акти приймання-передачі приміщень в оренду до всіх трьох договорів, що свідчить про відсутність в орендаря (відповідача) підстав для сплати орендної плати, та відсутні будь-які первинні документи якими б підтверджувався факт орендного використання відповідачем нежитлових приміщень за адресою вул. Головна, 90/1 в с. Банилів-Підгірний Чернівецької області, відтак, у задоволенні позову судом відмовлено.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2023 року у справі № 926/255/23, яке набрало законної сили 07.08.2023, задоволено позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» про зобов'язання провести аудиторську перевірку, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» в особі директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» Морщагіна Андрія Валерійовича забезпечити аудитору Товариству з обмеженою відповідальністю аудиторська компанія “Профіт» можливість проведення аудиту фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» за 2019-2021 роки та 1 півріччя 2022 року та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів відповідно до визначеного в укладеному між учасниками ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторська компанія “Профіт» договорі № 7/Г про проведення аудиту (аудиторської перевірки) від 23.11.2022 та Додатку № 1 до Договору протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили (т.с. 6, а.с. 95-103).

Під час розгляду справи № 926/255/23 суд першої інстанції встановив, що відповідач ТОВ “БВФ “Кайрос» в особі директора ОСОБА_1 протиправно не забезпечив проведення аудиторської перевірки, ініційованої учасницею Товариства ОСОБА_5 , яка володіє 50% частки статутного капіталу, при тому, що обов'язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону (стаття 41 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною 1 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно ч.1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ЦК України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв'язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У цьому висновку колегія суддів зазначає про правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (кредитором, ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають, на момент прийняття рішення, прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень ст. 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Суб'єктами правопорушення є особи визначені ч. 2 ст. 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор/кредитор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора/кредитора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Для визначення статусу особи як відповідача у разі субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясування наявності підстав для покладення на цю особу субсидіарної відповідальності має дослідити, в тому числі бездіяльність, що сприяла виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Аналогічна за змістом правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20, від 21.11.2024 у справі № 910/18250/16 (910/17658/23)).

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п'ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ (розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, у разі недостатності майна боржника) є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож, сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (п. 9.34. постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21)).

У даній справі об'єктом правопорушення є права кредиторів ГУ ДПС у Чернівецькій області і ОСОБА_3 , грошові вимоги яких до банкрута на загальну суму 2023293,35 грн. не задоволені в ліквідаційній процедурі ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» за браком майна останнього.

Щодо суб'єктів відповідальності, то такими в даній справі є відповідачі учасник Товариства ОСОБА_2 , яка є його первісним засновником, і директор ОСОБА_1 , призначений на цю посаду 03.11.2014.

Господарським судом встановлено, що учасник ТОВ “БВФ “Кайрос» ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасниці ОСОБА_5 (період з 13.08.2021 по 26.06.2023) з боку директора ОСОБА_1 чинилися перешкоди в участі в управлінні Товариством та в ознайомленні з його господарсько-фінансовим станом за 2019-2021 роки та 1 півріччя 2022 року, що встановлено в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2023 року у справі № 926/255/23. ОСОБА_3 набув статусу учасника ТОВ “БВФ “Кайрос» 26.06.2023 - практично напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, отже не є дотичним до попереднього функціонування Товариства.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не можуть бути притягнені до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.

Згідно із статтями 5, 6 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII) учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а також зобов'язані дотримуватися статуту, виконувати рішення загальних зборів учасників товариства, можуть також мати обов'язки, встановлені законом та статутом товариства.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган, загальні збори є вищим органом товариства (стаття 28, частина 1 статті 29 Закону № 2275-VIII).

Відповідно до положень статті 39 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства, до їх компетенції, серед іншого віднесено визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; (частина 1, пункти 8, 11, частини 2 статті 39).

За приписами частин 1-4 статті 39 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є “директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно з пунктом 11.6 Статуту ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» виконавчим органом товариства є директор, який призначається загальними зборами учасників. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю в межах компетенції і прав, що визначені внутрішніми документами товариства та рішенням загальних зборів учасників. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, представляти його інтереси в усіх вітчизняних та іноземних підприємствах і організаціях, органах місцевого самоврядування, митницях, судах, господарському суді виконавчій службі та інших державних органах, укладати, підписувати договори та правочини, видавати довіреності, відкривати поточні, валютні та інші рахунки в банках, має право розпорядчого підпису банківських, фінансових та господарських документів, користується правом розпорядження засобами, затверджує штат, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників товариства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства здійснює ревізійна комісія, яка обирається та порядок роботи якої встановлюється загальними зборами учасників товариства (пункти 11.7, 11.8 Статуту).

Отже, відповідачі учасник Товариства ОСОБА_2 і директор Товариства ОСОБА_1 є особами, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки та визначати всю його господарську діяльність, а тому є суб'єктами субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.

Згідно з пунктом 3.1 Статуту метою Товариства є здійснення господарської та іншої діяльності, спрямованої на розв'язання економічних і соціальних проблем та одержання прибутку.

Колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов до правомірного висновку, що дії/бездіяльність відповідачів суперечили меті діяльності Товариства, не відповідали вимогам чинного законодавства, яке регулює діяльність суб'єктів господарювання та були недобросовісними.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що з боку відповідача директора ОСОБА_1 мало місце вчинення одноособових дій, які направлені на вибуття майна підприємства всупереч його економічним інтересам і заявленій статутній меті отримання прибутку, а саме:

1) одноосібне одномоментне проведення списання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1222395,05 грн. за відсутності документів, які б підтверджували ступінь псування ТМЦ, можливість їх подальшого використання чи повну/часткову утилізацію.

При цьому, інвентаризація зіпсованої сировини та інших товарно-матеріальних цінностей перед їх списанням відповідно до пункту 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, не проводилася, у фінансовій звітності результати списання не відображалися, доля запасів на суму 327704,95 грн. у бухгалтерському обліку не відображена.

2) одноосібна переоцінка (уцінка) всією облікованої на підприємстві готової продукції балансовою вартістю 4885479,23 грн. послідовно на 50%, 25%, 50%, 25%, 70 % за період з січня 2020 року по січень 2021 року, при цьому документальне обґрунтування підстав переоцінки відсутнє, процедура проведення переоцінки (прийняття наказу, створення комісії, проведення інвентаризації, визначення ступеня уцінки тощо) не дотримана, по бухгалтерському обліку підприємства операції з переоцінки не проводилися до 31.03.2023 року, в якості підстав для переоцінки зазначалися карантинні обмеження в період, коли карантин не було введено, що викликає обґрунтовані сумніви щодо того, коли дійсно була проведена переоцінка готової продукції.

Згідно з матеріалами справи, реалізація готової продукції підприємством за період з 2020 по 31.03.2023 не проводилася, в рахунок заробітної плати було видано взуття на суму після уцінки в розмірі 973197,92 грн., з них на загальну суму 596980,40 грн. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та на суму 376217,52 грн. шістнадцятьом працівникам підприємства;

3) передача самому собі уціненої готової продукції на загальну суму 262287,14 грн. безоплатно в рахунок неіснуючої заборгованості із заробітної плати (див. вище в рішенні);

4) передача ОСОБА_2 уціненої готової продукції на загальну суму 119327,65 грн. безоплатно в рахунок неіснуючої заборгованості із заробітної плати (див. вище в рішенні);

5) передача самому собі 1648 одиниць товару (ємність для клею, кліше, колодки, різаки, лампи настільні, лампи світлодіодні LED, чайники) на загальну суму 70163,35 грн. безоплатно в рахунок неіснуючої заборгованості із заробітної плати, при цьому, неможливо перевірити справедливість відпускної ціни товару;

6) не забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності ТОВ “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» в період з 2020 року по 31.03.2023 року, відсутність належного документування господарських операцій з контрагентами, що призвело до неможливості задоволення позовної заяви ліквідатора Бурми С.В. про стягнення на користь банкрута заборгованості з орендної плати на загальну суму 934541,44 грн. та прийняття в подальшому рішення про виключення дебіторської заборгованості з ліквідаційної маси банкрута на суму 925331,44 грн.;

7) створення в господарській діяльності документів, які завідомо не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, укладення договорів оренди приміщень у своїй особі від імені ТОВ “БВФ “Кайрос» і ТОВ “Буковина Кайрос», що унеможливило стягнення орендної плати за використання нерухомого майна боржника з ТОВ “Буковина Кайрос» на суму 338601,71 грн.;

9) відсутність будь-якої претензійно-позовної роботи зі стягнення дебіторської заборгованості на суму 949637,00 грн., що утворилася в період 2015-2019 років.

Окрім цього, протягом 2021-2022 років згідно зі звітами про фінансові результати дохід від продажу товарів (робіт, послуг) відсутній, відображалися тільки інші доходи, в складі яких декларувалися доходи від здавання основних засобів банкрута в оренду, при цьому орендарями були ТОВ “Буковина Кайрос» (засновник ОСОБА_2 , керівник ОСОБА_1 ) і ТОВ “Юлан-М» (засновник і керівник ОСОБА_2 ). Юридичною адресою обидвох цих товариств є вул. Головна, буд. 90/1 с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області, тобто будинок, який до реалізації на аукціоні належав банкруту.

Відображена у фінансових звітах за 2021-2022 роки сума доходів у вигляді орендної плати за користування основними засобами банкрута з боку цих товариств не сплачувалася, розмір облікованої у ТОВ “БВФ “Кайрос» дебіторської заборгованості вказаних суб'єктів господарювання за оренду станом на 01.04.2023 склав у ТОВ “Буковина Кайрос» 253601,71 грн., у ТОВ “Юлан-М» 54063,67 грн.

При цьому, передані директором Морщагіним А.В. документи не надали ліквідатору Бурмі С.В. можливість стягнути указану дебіторську заборгованість з ТОВ “Буковина Кайрос» (рішення суду у справі від 04.04.2024) і з ТОВ “Юлан-М» - передані акт звірки розрахунків і договір відступлення вимоги, договір оренди, акт приймання-передачі приміщень в оренду відсутні (див. акт № 3 передачі договорів, первинних та інших документів, що підтверджують право вимоги (дебіторську заборгованість) від 30.08.2023 року, рішення про виключення дебіторської заборгованості з ліквідаційної маси товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» від 01.07.2024).

Отже, відповідачі використовували належне банкруту нерухоме майно без сплати орендної плати та компенсації частини витрат на його утримання.

При цьому, ТОВ “БВФ “Кайрос» несло витрати по сплаті до бюджету орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим № 7324580500:03:001:0122 по вул. Головна, 90/1 в селі Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області, яка є власністю територіальної громади м. Сторожинець Чернівецької області (договір оренди землі від 26.09.2018, т.с. 5, а.с. 147-152). Податковий борг з орендної плати за землю на суму 148598,20 грн. не сплачувався та визнаний у складі грошових вимог ГУ ДПС у Чернівецькій області до боржника.

Також, як правомірно становив суд першої інстанції, в матеріалах справи №926/869-б/23 наявна низка актів про результати проведених ГУ ДПС у Чернівецькій області перевірок дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» вимог податкового законодавства за 2022 і 2023 роки, аналіз яких свідчить про те, що Товариство неодноразово порушувало строки сплати податкових зобов'язань, не дотримувалося вимог податкового законодавства щодо складання та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ, подавало податкову звітність з помилками або недостовірними відомостями, за що до Підприємства застосувалися штрафні санкції у значному розмірі (т. 2, а.с. 122 т. 2, а.с. 133-175, 176-178, 187-188).

Згідно із матеріалами справи, в Товаристві не було передбачено посади головного бухгалтера (бухгалтера), відповідні обов'язки виконував директор Морщагін А.В., отже, і вся повнота відповідальності за ведення бухгалтерського обліку, фінансової і податкової звітності також покладаються на відповідача, а також відповідачами не вживалися заходи до зменшення податкового боргу ТОВ “БВФ “Кайрос» перед бюджетом.

Щодо відповідачки ОСОБА_2 господарський суд зазначив, що нею не було надано ліквідатору Бурмі С.В. та суду будь-яких доказів на підтвердження виконання своїх обов'язків як учасника Товариства, визначених його Статутом та нормами чинного законодавства, спрямованих на здійснення контролю за діяльністю директора та фінансово-господарським станом Підприємства, запобігання банкрутству ТОВ “БВФ “Кайрос».

Так, у спірний період відповідачка не вживала заходів до запобігання банкрутства ТОВ “БВФ “Кайрос», не скликала і не проводила збори учасників Товариства, звіти про господарсько-фінансовий стан Підприємства, звіти про роботу директора ОСОБА_1 на розгляд зборів не виносилися і не розглядалися, будь-які докази, що відповідачка, як засновник Товариства, хоча б якимось чином намагалася реалізовувати свої повноваження та виконувати свої обов'язки на користь боржника, відсутні.

Окрім того, ОСОБА_2 отримала від Підприємства 9995 пар взуття по ціні після уцінки на загальну суму 208469,53 грн., частину якої на суму 119327,65 грн. їй зараховано в погашення неіснуючої заборгованості по заробітній платі. Тобто, відповідачка отримала за рахунок банкрута безоплатно матеріальну вигоду на суму 119327,65 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 використовувала активи ТОВ “БВФ “Кайрос» для отримання вигоди підприємствами, які вона заснувала та є їх єдиним бенефіціаром - ТОВ “Буковина Кайрос» і ТОВ “Юлан-М».

Названі суб'єкти господарювання використовували приміщення банкрута по АДРЕСА_1 , однак у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували сплату ними орендної плати та компенсацію відповідної частини витрат на утримання будівлі та земельної ділянки, в тому числі комунальних послуг та частини орендної плати за землю, яку банкрут мав сплачувати до бюджету.

Господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив, що сукупно відповідачі отримали від банкрута частково за зниженим цінами, частково безоплатно готову продукцію взуття в асортименті в кількості 12912 пар із загальної кількості уціненого взуття 15370 пар (2917 пар ОСОБА_1 і 9995 пар ОСОБА_2 ), та матеріали для виробництва взуття в кількості 1648 одиниць ( ОСОБА_1 ).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачами отримана істотна (відносно масштабу діяльності боржника) вигода у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі використовували майно боржника, нехтуючи інтересами кредиторів, при цьому, бухгалтерський облік вівся незадовільно та не відображав реальних господарських операцій, вчинялися явно збиткові операції (списання практично всіх запасів, уцінка всієї готової продукції сукупно більш як у 5 раз, безоплатна передача у свою власність частини готової продукції і товарно-матеріальних цінностей, що використовуються у виробництві, безоплатне використання майна Товариства в своїх інтересах через ТОВ “Буковина Кайрос» і ТОВ “Юлан-М»).

В ході аналізу господарсько-фінансової діяльності боржника арбітражний керуючий ініціював проведення аудиторської перевірки ТОВ“АК “Профіт», згідно звіту незалежного аудитора від 30.06.2023 документи бухгалтерського обліку і звітності Підприємства є недостовірними, а проведений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, аналіз показників для виявлення ознак дій доведення до банкрутства за період з 2020 року по 31.03.2023 року свідчить про наявність дій з доведення ТОВ “БВФ “Кайрос» до банкрутства (т. 5, а.с. 128).

Також, колегія суддів не погоджується із твердженнями скаржників, що аудиторський висновок не може бути доказом наявності ознак доведення боржника до банкрутства та покладення субсидіарної відповідальності, оскільки Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 05.02.2025 у справі №914/1196/20.

Окрім цього, апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт використання заснованими відповідачкою ОСОБА_2 . Товариствами з обмеженою відповідальністю “Буковина Кайрос» і “Юлан-М» нерухомого майна банкрута за відсутності належним чином оформлених договірних відносин оренди майна, що відносилося до компетенції директора боржника ОСОБА_1 .

Відсутність/неналежне оформлення цих документів і перешкодило задоволенню позовної заяви ліквідатора про стягнення з ТОВ “Буковина Кайрос» на користь боржника заборгованості з орендної плати за правилами, які регулюють договірні зобов'язання, а також унеможливило стягнення ліквідатором боргу з ТОВ “Юлан-М» у ході опрацювання дебіторської заборгованості ТОВ “БВФ “Кайрос» та зумовило прийняття ліквідатором Бурмою С.В. у подальшому рішення про виключення дебіторської заборгованості з ліквідаційної маси банкрута.

Однак, відповідачами не надано належних доказів, які б підтверджували проведення розрахунків ТОВ “Буковина Кайрос» і ТОВ “Юлан-М» з боржником за оренду приміщень по вул. Головній, 90/1 в с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області, щодо сум якої в подальшому було прийнято рішення ліквідатора про виключення з ліквідаційної маси.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не подано доказів, які б підтверджували невиконання ліквідатором Бурмою С.В. передбачених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства повноважень, тоді як матеріали справи № 926/869-б/23 підтверджують здійснення ним у повному обсязі передбачених ліквідаційною процедурою дій, зокрема звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, що свідчить про належне виконання ліквідатором обов'язків і є безсумнівним для кредиторів та суду.

Відповідно до частини 3 статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено). Дії арбітражного керуючого повинні буди розумними, економічно доцільними та не завдавати шкоди державі, учасникам справи про банкрутство та іншим особам.

Проаналізувавши підстави, викладені у рішенні ліквідатора Бурми С.В. про виключення дебіторської заборгованості з ліквідаційної маси банкрута в сукупності з іншими доказами у справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачами не спростовано доводів ліквідатора Бурми С.В. та не доведено відсутність своєї вини у вчиненні дій та бездіяльності, які спричинили недостатність майна у ТОВ “БВФ “Кайрос» для погашення вимог кредиторів.

Щодо розміру відповідальності, апеляційний господарський суд зазначає, що розмір суми субсидіарної відповідальності визначається, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Згідно матеріалів справи, за результатами ліквідаційної процедури не вистачило активів боржника для задоволення вимог кредиторів на загальну суму 2023293,35 грн.

Відповідно до статті 30 КУзПБ у разі, якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна і додаткова винагороди арбітражного керуючого сплачуються за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника.

За змістом даної статті КУзПБ право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, а згідно з положеннями статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому до першої черги задоволення відносяться витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури.

Підсумовуючи вищевикладене апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ліквідатор після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі правомірно звернувся із заявою про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика Кайрос» на суму 2023293,35 грн та, в даному випадку, розмір субсидіарної відповідальності відповідачів складає 2023293,35 грн. з розрахунку 2619764,85 грн. (конкурсна маса) - 596471,50 грн.

Щодо тверджень скаржників про те, що суд першої інстанції допустив процесуальну помилку пославшись у рішенні на висновок судово-економічної експертизи кримінальному провадженні № 42019260000000231, поданий ліквідатором з порушенням встановлених ГПК України строків зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доказування (onus probandi) покладається на сторони в судовому процесі.

Згідно зі статтею 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункт 3 частини першої статті 177 ГПК України). Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (частина перша статті 194 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2024 заяву про покладення субсидіарної відповідальності прийнято і призначено до розгляду.

13.02.2025 ліквідатор боржника Бурма С.В. подав заяву про приєднання доказів до матеріалів справи та просив приєднати до матеріалів справи № 926/869-б/23 відповідь ГУ НП в Чернівецькій області № 22307-2025 від 13.02.2025р. з висновком судового експерта №10 від 12.02.2025 року, який складений за результатами проведення судово-економічної експертизи по матеріалам кримінального провадження №42019260000000231.

Частина восьма статті 80 ГПК України містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №909/965/16).

Особа має письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/2875/21).

Заява ліквідатора обґрунтована тим, що висновок судового експерта №10 виготовлений тільки 12.02.2025 року, про його існування ліквідатор об'єктивно зміг дізнатися тільки 13.02.2025 року, тобто вже після подання у листопаді 2024 року позовної заяви, коли цього висновку ще не існувало. Тому ліквідатор відразу 13.02.2025 року звернувся до органу досудових розслідувань із запитом на отримання копії цього висновку судового експерта та отримав його в той самий день 13.02.2025 року, про що свідчить відповідь ГУ НП в Чернівецькій області № 22307-2025 від 13.02.2025р. на запит ліквідатора № 02-01/22 від 13.02.2025 року, копія якої додається до цього клопотання разом із копією висновку судового експерта.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18).

Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов'язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №910/114/19 та надалі знайшов відображення у низці інших його постанов (від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, від 19.07.2024 у справі №917/549/23, від 24.07.2024 у справі №917/550/23, від 06.08.2024 у справі №917/892/23).

За змістом частин першої, другої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19).

Водночас Суд звертає увагу, що висновок судового експерта №10, який складений за результатами проведення судово-економічної експертизи по матеріалам кримінального провадження №42019260000000231 датується задовго до пред'явлення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, а саме - 12.02.2024.

З моменту подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (18.11.2024) до подання заяви про приєднання доказів до матеріалів справи (13.02.2025) минуло більше ніж 2 місяці.

Колегія суддів вважає, що саме лише посилання ліквідатора на необізнаність про існування окремих доказів, які знаходилися у матеріалах кримінального провадження, не є об'єктивною та непереборною обставиною, яка унеможливила їх подання до суду.

Як до пред'явлення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, так і після цього ліквідатор міг вжити заходів, що спрямовані на здобуття необхідних доказів, у тому числі одержати дозвіл на розголошення в порядку статті 222 ГПК України, а в разі неможливості надати докази самостійно - ініціювати їх витребування судом у порядку статті 81 ГПК України.

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/20010/20, від 16.11.2022 у справі №910/4390/21).

Частиною другою статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.07.2025 у справі №924/1334/23.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що ліквідатором належним чином не обґрунтовано неможливість подання висновку судового експерта №10 від 12.02.2024 у встановлений строк, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправомірно, із порушенням ст.ст. 118-119 ГПК України та засад змагальності й рівності сторін останній взято до уваги. Проте, вказане не призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що ліквідатором не надано належного обґрунтування причин неможливості подання висновку судового експерта №10 від 12.02.2024 у встановлений процесуальний строк, що свідчить про недотримання вимог ст.ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України та принципів змагальності й рівності сторін. За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно прийняв зазначений висновок як доказ у справі, чим допустив процесуальне порушення. Водночас, колегія суддів зазначає, що вказане порушення не є істотним, оскільки саме по собі не вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи та не призвело до ухвалення незаконного чи необґрунтованого рішення по суті спору.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зібраними у справі доказами в сукупності підтверджуються підстави для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика Кайрос» на суму 2023293,35 грн, та стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» грошові кошти в сумі 2023293,35 грн, а отже, господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська взуттєва фабрика “Кайрос» арбітражного керуючого Бурми Сергія Валерійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідачів.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025 у справі №926/869-б/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 22.07.2025 (вх. №01-05/2316/25 від 25.07.2025) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2025 у справі №926/869-б/23 - залишити без змін.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2025.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Матущак О.І.