Справа № 607/21594/24Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.
Провадження № 22-ц/817/1000/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
13 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої Хома М.В.
суддів Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
секретар Дідух М.Є.
з участю ОСОБА_1 та її представника - адвоката Семусь Т.А.,
Шуста І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семусь Тетяна Андріївна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року, постановлене суддею Якімцем Т.І. у справі №607/21594/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Семусь А.Т. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову вказувала, що з 18 жовтня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2015 року. У цьому шлюбі у подружжя народилося двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із матір'ю.
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2023 року (справа № 607/22789/23) з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на дітей в розмірі 1/3 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Вказувала, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їхнє навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, є наслідком винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити своє ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та роз'яснено, що у разі ухилення від обов'язку щодо виховання дітей він може бути позбавлений батьківських прав.
Покладено на Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.
В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 - адвокат Семусь Т.А. просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вказує, що суд порушив приорітетність захисту інтересів дітей і поставив права батька вище за ці інтереси, що є неприпустимим і грубо порушує права дітей. Вважає, що судом не надано правової оцінки позиції неповнолітніх дітей, які були опитані в судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_5 .
Зазначає, що судом не взято до уваги факт хронічного алкоголізму у відповідача, зокрема факт зловживання алкогольними напоями ще під час спільного проживання відповідача з позивачкою та дітьми.
Вказує, що з моменту попередження відповідача судом стосовно необхідності змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків, відповідач не змінив свого ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, що є достатнім доказом свідомої винної поведінки батька щодо нехтування ним своїми батьківськими обов'язками і підтвердженням того, що його заперечення проти позову саме по собі не свідчить про інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку на краще.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Семусь Т.А., які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 , пояснення якого були суперечливими, зокрема, який пояснював, що визнає його самоусунення протягом тривалого часу від участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, однак вказав, що має бажання виправити свою поведінку, налагодити стосунки з дітьми та спілкуватися з ними і приймати участь у їхньому вихованні, проте вже у судових дебатах висловився про бажання бути позбавленим батьківських прав, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, всебічно встановивши обставини справи, заслухавши думку дітей, врахувавши висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, прийшов до законного та обгрунтованого висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Оскільки у даній справі відсутні докази неможливості змінити поведінку батька у кращу сторону, відповідач категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав, має бажання відновити зв»язок зі своїми дітьми та належним чином у подальшому виконувати свої батьківські обов»язки, тому суд прийшов до висновку про відмову у позбавленні відповідача батьківських прав та попередив його про необхідність змінити поведінку щодо виховання дітей.
При вирішенні справи суд врахував усталену практику ЄСПЛ, згідно якої у якнайкращих інтересах дитини є збереження її зв»язків із сім»єю, крім випадків, коли сім»я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. Розірвання сімейних зв»язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин судом першої інстанції не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Обставини справи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з 18 жовтня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2015 року.
У шлюбі в них народилося двоє доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу між сторонами проживають разом з матір»ю за адресою: АДРЕСА_1 .
2 серпня 2024 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
За час навчання дітей у дошкільних закладах та школі навчанням дітей цікавилась лише матір , Батько ОСОБА_3 навчальні заклади не відвідував та не спілкувався з педагогами щодо навчання дітей, участі у класному житті дітей не брав, дітей до школи приводила і забирала тільки мати, що підтверджується наявними у справі довідками навчальних закладів:
- Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №2 Тернопільської міської ради (довідки № 11 від 06 лютого 2024 року та № 14 від 08 лютого 2024 року);
- Тернопільської початкової школи «Ерудит» Тернопільської міської ради від (довідки №8 від 13 лютого 2024 року та 315 від 06 березня 2024 року);
Тернопільського ліцею № 21 - спеціалізована мистецька школа імені Ігоря Герети (довідки № 02/12-38, № 02/12-39 від 12 лютого 2024 року).
З довідок БФ "Шпиталь ім. митрополита Андрея Шептицького" від 26 вересня 2024 року №89 та №90 вбачається, що дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на огляд приводить мати, всі призначення виконуються вчасно і в повному обсязі. За весь час перебування на обліку у поліклінічному закладі батько дітей не з'являвся, участі у оглядах і лікуванні дітей не брав.
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2023 року (справа № 607/22789/23) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_8 станом на 20 вересня 2024 року становить 4 577,90 грн.
Згідно висновку психологічного дослідження ОСОБА_3 , від 23 грудня 2024 року, складеного практичним психологом, психотерапевтом ФОП ОСОБА_5 , спілкування з батьком було повністю відсутнє протягом останніх семи років, відповідно й емоційний зв'язок між дитиною та батьком ( ОСОБА_2 ) відсутній. Дитина пригадала, що під час спілкування з батьком відчувала страх та небезпеку. На основі проведеного дослідження, враховуючи пріоритетність інтересів дитини та важливість збереження її ментального здоров'я, оскільки між батьком і дитиною відсутній психологічний зв'язок і дитина, з огляду на її вік і тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає ОСОБА_2 як батька, вважає, що подальше спілкування дитини з батьком може мати травмуючий характер та негативний вплив на почуття безпеки дитини.
У висновку психологічного дослідження ОСОБА_4 , від 23 грудня 2024 року, складеного практичним психологом, психотерапевтом ФОП ОСОБА_5 , вказано, що спілкування з батьком було повністю відсутнє протягом останніх семи років, відповідно й емоційний зв'язок між дитиною та батьком ( ОСОБА_2 ) відсутній. На основі проведеного дослідження, враховуючи пріоритетність інтересів дитини та важливість збереження її ментального здоров'я, оскільки між батьком і дитиною відсутній психологічний зв'язок і дитина, з огляду на її вік і тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає ОСОБА_2 як батька, вважає, що подальше спілкування дитини з батьком може мати травмуючий характер та негативний вплив на почуття безпеки дитини.
Висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджено рішенням Тернопільської міської ради від 15 січня 2025 року №78, комісія вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції покладено на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, враховуючи об'єктивні обставини спору, а тільки потім права батьків.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Розглядаючи цей спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції врахував поведінку батька та попередив його про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов»язків.
Позивачкою не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав.
Колегією суддів не встановлено виняткових обставин для розірвання сімейних зв'язків між батьком ОСОБА_2 та його доньками - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і позбавлення їх спорідненості з батьком, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей не відповідатиме їх якнайкращим інтересам.
Доводи апеляційної скарги щодо алкогольної залежності у відповідача колегія суддів оцінює критично, з огляду на таке.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 164 СК України безумовною підставою для позбавлення батьківських прав є хронічний алкоголізм або наркоманія.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перебування відповідача на диспансерному обліку: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання алкоголю та наркотичних засобів, що свідчить про патологію, яка, згідно з 10 МКХ-10 має назву "хронічний алкоголізм", також відсутні докази притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173 КУпАП, що негативно впливає на моральний приклад та виховання дітей.
Інших доводів на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.164 СК України стороною позивачки не надано, а тому такі доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції думки допитаних в судовому засіданні дітей колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1-2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Згідно ч.3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
У постанові ВС від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Відтак, думка опитаних в судовому засіданні дітей взята судом до уваги, однак питання позбавлення батьківських прав з'ясовується на підставі різних доказів, при цьому, суд при прийнятті рішення взяв до уваги супутні фактори, які можуть мати вплив на висловлений дитиною інтерес, а тому думка дитини не є абсолютною та оцінена у сукупності із іншими доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що з моменту попередження відповідача судом стосовно необхідності змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків, відповідач не змінив свого ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, що є достатнім доказом свідомої винної поведінки батька щодо нехтування ним своїми батьківськими обов'язками і підтвердженням того, що його заперечення проти позову саме по собі не свідчить про інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку на краще, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що в суді апеляційної інстанції відповідно до ч.6 ст. 367 ЦПК України не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Підставою позову було неналежне виконання відповідачем батьківських обов»язків станом у період до пред»явлення позову та ухвалення рішення суду першої інстанції.
Невиконання рішення суду першої інстанції в частині необхідності змінити ставлення до виховання дітей у проміжок часу між ухваленням рішення судом першої інстанції та до моменту перегляду цього рішення у суді апеляційної інстанції не може слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав і наголошує на тому, що вказаний судовий процес повинен слугувати попередженням батьку для зміни його поведінки щодо дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семусь Тетяна Андріївна - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.