23 вересня 2025 року місто Київ
справа № 367/6865/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/14307/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кухленка Д.С. від 20 червня 2025 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором підряду,
Короткий зміст обставин справи
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила стягнути грошові кошти в сумі 48 000 доларів США, 3% річних в розмірі 366,90 доларів США, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
18 червня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити наступних заходів забезпечення позову: накласти арешт на належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0023, площею 0,0193 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:041:0011, площею 0,0115 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0022, площею 0,0383 га; 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,4 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт, що належить ОСОБА_3 на праві забудови (суперфіцію), а саме земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:041:0011, площею 0,1150 га; заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна.
Заява обґрунтована тим, що 14 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір підряду № 0114/0222, за умовами якого ОСОБА_3 , як виконавець, взяв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва житлового будинку, який має бути прийнятий в експлуатацію та перебувати в технічному стані, придатному для нормального використання і не мати недоліків. В день укладення договору підряду та на виконання його пункту 2.3. ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі передала ОСОБА_3 , а останній прийняв грошові кошти у розмірі 48 000 доларів США. За умовами договору ОСОБА_3 повинен був виконати роботи у строк до 30 червня 2022 року, однак станом на 27 лютого 2025 року жодних робіт із будівництва не проведено, житловий будинок в експлуатацію не прийнято. Вимогу про повернення отриманих для будівництва грошових кошів в сумі 48 000 доларів США ОСОБА_3 не виконав та кошти не повернув.
Зазначає, що ОСОБА_4 має незадовільний фінансовий стан та є відповідачем у інших судових спорах про стягнення з нього коштів за договором підряду, які перебувають на стадії судового розгляду; має не виконані зобов'язання у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Зокрема, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2025 року в справі № 367/10713/24 стягнуто зі ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 57 000 доларів США за подібним договором підряду. В цій же справі № 367/10713/24 ухвалено судове рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, належні на праві власності ОСОБА_3 .
На думку заявника, дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 допускає не виконання боргових зобов'язань, а відтак існує ризик недобросовісного відчуження відповідачем належного йому на праві власності майна на користь третіх осіб. В свою чергу такі дії відповідача можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також звертає увагу, що орієнтовна вартість нерухомого майна, щодо якого необхідно вжити заходів забезпечення позову, не перевищує ціни позову в сумі 2 109 963 грн 92 коп., тому заявлений вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що заявником не обґрунтовано та не доведено обставин, що свідчили б про можливі ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, що можуть призвести до неможливості виконання рішення суду, а самі лише посилання заявника про потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій, без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження таких обставин, не свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Заявлені заходи забезпечення позову неспівмірні з позовними вимогами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу
суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, а саме: накласти арешт на належне на праві приватної власності ОСОБА_3 нерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0023, площею 0,0193 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:058:3043, площею 0,0,0085 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0022, площею 0,0383 га; 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,4 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна.
Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував положення статей 149-150 ЦПК України, вимагаючи від позивача доказів конкретних недобросовісних дій відповідача, оскільки забезпечення позову допускається, якщо існує достатньо обґрунтоване припущення ризику вчинення, а не фактичних дій з боку відповідача.
Звертає увагу, що до заяви про забезпечення позову було надано копію рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/10713/24 про стягнення зі ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 57 000 доларів США та копію постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у цій же справі про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші земельні ділянки. На момент подання позову ОСОБА_1 земельні ділянки, на які було накладено арешт в іншій справі, вже не перебували у власності ОСОБА_3 . Також на момент подання даної апеляційної скарги склад майна ОСОБА_3 змінився і земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:041:0011 площею 0,0115 га, вибула з його власності.
Ці обставини вказують, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи ризик арешту майна, навмисно позбувається його, щоб уникнути його обтяження та ускладнити примусове виконання рішення суду.
Вказує, що суд не провів аналіз співмірності, що суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не подав.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, позиція суду апеляційної інстанції та застосовані норми права
Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктам 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 911/949/20).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , предметом якого є стягнення грошових коштів в сумі 48 000 доларів США за договором підряду, 3% річних у розмірі 366,90 доларів США та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за договором підряду отримав грошові кошти в сумі 48 000 доларів США, однак за умовами договору будівництво житлового будинку так і не розпочав. Вимоги ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів в сумі 48 000 доларів США ОСОБА_3 не виконав та відповідно кошти не повернув.
З наведеного слідує, що між сторонами існує спір щодо повернення грошових коштів внаслідок невиконання зобов'язань за договором підряду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що є обґрунтовані припущення про те, що ОСОБА_3 може відчужити належні йому на праві власності земельні ділянки та 1/2 частину житлового будинку за рахунок яких можливо виконати рішення суду у разі задоволення позову. До таких недобросовісних дій відповідач може вдатися з огляду на те, що в іншій судовій справі внаслідок не виконання зобов'язань за подібним договором підряду вже ухвалено рішення суду про стягнення з нього грошових коштів та в ході розгляду справи було накладено арешт на інші земельні ділянки.
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 також наголошувала на тому, що на момент подання нею позову до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів ним вже було відчужено земельні ділянки, на які накладено арешт у справі № 367/10713/24.
На думку скаржника, дані обставини вказують на те, що ОСОБА_3 , як власник земельних ділянок, які є предметом розгляду заяви про забезпечення позову у даній справі, може відчужити їх, що утруднить або взагалі унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на праві власності належать земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:045:0023, площею 0,0193 га, з кадастровим номером 3210800000- :01:045:0022, площею 0,0383 га, та 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,4 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 73-79).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пункті 23 постанови від 3 березня 2023 року в справі №905/448/22, а також були закріплені, зокрема і у постановах Верховного Суду від 7 квітня 2023 року в справі № 910/8671/22, від 27 квітня 2023 року в справі № 916/3686/22, від 9 квітня 2024 року в справі № 917/1610/23, від 4 жовтня 2024 року в справі № 913/289/24, від 7 жовтня 2024 року в справі №908/1291/24 та інших.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову та необхідності заявнику надати докази вчинення недобросовісних дій відповідачем, направлених на унеможливлення виконання рішення суду.
Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника щодо помилковості висновку суду першої інстанції про неспівмірність обраного виду забезпечення позову з позовними вимогами, з огляду на таке.
Верховний Суд в постанові від 3 березня 2023 року в справі № 905/448/22 зазначив наступне: "Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
До того ж, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у
нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника".
Суд першої інстанції наведених вище обставин та положень закону не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зважаючи на те, що наявними у справі матеріалами підтверджується, що між сторонами існує спір про право та відповідач може вчинити дії направлені на відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, оскільки є власником такого майна, що в подальшому може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0023, площею 0,0193 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0022, площею 0,0383 га, та 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,4 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності зареєстровані за відповідачем ОСОБА_3 .
Оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:041:0011, площею 0,0115 га, не належить ОСОБА_3 , а належить іншій особі - ОСОБА_5 , який не є учасником справи, у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову щодо цієї земельної ділянки.
Щодо вимоги апеляційної скарги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3210945600:01:058:3043, площею 0,0085 га, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки не була предметом розгляду в суді першої інстанції. За приписами частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Необхідності у вжитті додаткових заходів забезпечення позову у виді заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного вище майна колегія суддів також не вбачає.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на належне ОСОБА_3 нерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0023 площею 0,0193 га; земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:045:0022 площею 0,0383 га; частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102, 4 кв.м, житловою площею 47,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині вимог відмовити.
За даною постановою стягувачем є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; боржником: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Строк пред'явлення до виконання - три роки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: