24 вересня 2025 року
справа № 757/47727/24-ц
провадження № 22-ц/824/6346/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Київська міська рада
третя особа: державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицька Світлана Анатоліївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Ільєвої Т.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи: державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицька Світлана Анатоліївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у встановлений законом строк не змогла звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з наявністю об'єктивних підстав, а тому звернулась до суду з метою відновлення її прав.
З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:
- визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрований по адресі: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги обґрунтовані тим, що стан здоров'я апелянтки обмежував її у пересуванні, остання дізналася лише у 2020 році про змінене місце реєстрації свої матері. На цій підставі позивач вважала що фактичне зареєстроване місце проживання її померлої матері збігається з її особистою адресою, та будь-яких дій у нотаріальній конторі позивачу здійснювати не потрібно щодо успадкування майна. Також позивачка до 2020 року не знала про відсутність заповіту на частину квартири від ОСОБА_3 на користь третіх осіб, тому це була одна із причин, чому вона не зверталася до відповідного нотаріуса про відкриття спадщини. До закінчення шестимісячного терміну через захворювання опорно-рухового апарату позивача хвороба загострилася, відповідно до цього остання проходила лікування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Київської міської ради зазначає, що твердження позивачки, що остання вважала, що фактичне зареєстроване місце проживання її померлої матері збігається з її особистої адресою є необґрунтованим, адже ОСОБА_1 кожного місяця отримує квитанцію про сплату комунальних послуг із зазначенням кількості осіб, які зареєстровані за даною адресою. Погоджується з висновокм суду першої інстанції, що доводи позивача про тривале захворювання не є підставою для поновлення строку, оскільки матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто майже 23 року тому, що свідчить про те, що у позивача було достатньо часу для подання заяви про прийняття спадщини, отримання необхідної інформації та подачі заяви про відкриття спадкової справи, зокрема і через свого представника.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем обставини (причини) пропуску нею шестимісячного строку після смерті матері для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема необізнаність про місце реєстрації матері, не є такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для неможливості подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Також, суд вважав, що доводи позивача про тривале захворювання не є підставою для поновлення строку, оскільки матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто майже 23 роки назад, що, на думку суду, свідчить про те, що у позивача було достатньо часу для подання заяви про прийняття спадщини, отримання необхідної інформації та подачі заяви про відкриття спадкової справи, зокрема і через свого представника.
Окрім цього суд зазначив, що державний нотаріус відмовила позивачу у вчиненні нотаріальних дій ще у 2020 році, а позивач звернулась до суду вперше лише у 2023 році.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , актовий запис № 1249 від 24.01.2001, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Згідно зі свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , встановлено, що ОСОБА_3 є рідною матір'ю позивача.
Відповідно до договору міни від 05.05.1994, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
14.12.2020 ОСОБА_6 , яка діяла на підставі довіреності від імені позивача, подала заяву про видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с. 19).
21.02.2020 була заведена спадкова справа № 126/2020 щодо майна її матері ОСОБА_3 .
14.12.2020 року державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицька Світлана Анатоліївна винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
З даної постанови вбачається, що підставою для відмови позивачу у вчиненні нотаріальної дії є те, що ОСОБА_1 постійно не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та пропустила строк встановлений для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З обґрунтувань позовної заяви слідує, що позивач не змогла звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з тим, що померла мати позивача ОСОБА_3 , відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Печерської РДА № 105/26-20-1128 від 28.02.2020, деякий час була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , а саме з 03.01.1995 по 10.10.1995.
Позивач дізналась про дані обставини тільки у 2020 році, а саме те, що було змінене місце реєстрації її матері, хоча була впевнена, що померла ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
На цій підставі, позивач вважала, що фактичне зареєстроване місце проживання її померлої матері збігається з її особистою адресою, та будь-яких дій у нотаріальній конторі позивачу здійснювати не потрібно щодо успадкування майна.
Однак, відповідно до отриманих відомостей щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, встановлено, що мати позивача проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.10.1995, та, у зв'язку зі смертю була знята з реєстрації місця проживання 06.02.2001.
Окрім цього, позивач вказує, що остання має суттєві вади здоров'я, що підтверджуються довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 769079, якою встановлено що ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи довічно.
До закінчення шестимісячного терміну, через захворювання опорно-рухового апарату позивача хвороба загострилася, відповідно до цього остання проходила лікування. Позивач не могла ходити через постійні болі та тривалий час пересувалась на милицях і приймала знеболюючі препарати.
Зазначена обставина також в певній мірі вплинула на неможливість звернення позивача у визначені терміни з заявою до нотаріуса про вступ у спадщину.
Також ОСОБА_1 вказує, що її померла мати значний час проживала у свого співмешканця за межами міста Києва. Хвороба позивача стала причиною погіршенням сімейних стосунків, ОСОБА_3 не виходила на зв'язок з позивачем, що унеможливлювало встановлення її фактичного місця проживання.
Через певний проміжок часу, від сусідів, які на той час проживали за адресою АДРЕСА_4 , позивача було проінформовано про повернення ОСОБА_3 до свого зареєстрованого місця проживання.
З врахуванням зазначеного, позивач звернулась до суду та просить суд визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрований по адресі: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Позивачем ОСОБА_1 підставами для визнання поважними причини пропуску строку на прийняття спадщини зазначає її хворобу, у зв'язку з якою вона мала проблеми з пересуванням та фактично потребувала догляду третіх осіб. Крім того, зазначає, що вважала, що фактичне зареєстроване місце проживання її матері збігається з її особистою адресою, та будь-яких дій у нотаріальній конторі позивачу здійснювати не потрібно щодо успадкування майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про тривале захворювання не є підставою для поновлення строку, оскільки матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто майже 23 роки тому, що, на думку суду, свідчить про те, що у позивача було достатньо часу для подання заяви про прийняття спадщини, отримання необхідної інформації та подачі заяви про відкриття спадкової справи, зокрема і через свого представника.
Окрім цього, вбачається, що державний нотаріус відмовила позивачу у вчиненні нотаріальних дій ще у 2020 році, а позивач звернулась до суду вперше лише у 2023 році.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини не свідчать про існування поважних причин у розумінні статті 1272 ЦК України.
Зазначені ОСОБА_1 факти не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із позовною заявою про визнання поважними причини пропуску строку на прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Оскільки апелянт за відсутності будь-яких поважних причин не вчиняла дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було встановлено усі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 10 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді