Справа № 600/5656/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Граб Л.С. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 200116,32 грн до місцевого бюджету.
06.02.2023 р. судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №600/5656/21-а.
29.07.2025 р. до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача (боржника) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням заявником (відповідачем) подано до суду апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначену ухвалу, прийняти нове рішення про визнання виконавчого листа №600/5656/21-а таким, що не підлягає виконанню.
Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу в якій просили оскаржену ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.308, ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається на підставі матеріалів справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, обгрунтування відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із ч.2 ст.374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Судом встановлено, що 06.02.2023 р. складено виконавчий лист в адміністративній справі №600/5656/21-а, в якому визначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 11.04.2023 року.
Ухвалою суду від 21.12.2023 р. поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа №600/5656/21-а від 06.02.2023 р. до виконання.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 р. ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні заяви Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа №600/5656/21-а - відмовлено.
В обґрунтуванні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню представник заявника (боржник) зазначав про неможливість виконання рішення суду, оскільки строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання закінчився 11.04.2023 року. При цьому, заявник посилався на постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 р. як на підтвердження пропуску стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та вказував, що стягувачу було двічі видано виконавчий документ по справі, що суперечить положенням процесуального законодавства.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що дійсно постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 р. ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Водночас, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.02.2025 р. констатував, що причини, зазначені в ухвалі Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року для поновлення строків пред'явлення виконавчого документу до виконання не були поважними.
Разом із тим, згідно із ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Однак, Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №2129-IX від 15.03.2022 було доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 102, в якому міститься норма наступного змісту: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Закон України №2129-IX набрав чинності 26 березня 2022 року. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.
У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 102 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.
Отже, твердження заявника про те, що виконавчий лист №600/5656/21-а від 06.02.2023 року є таким, що не підлягає виконанню, з підстав закінчення терміну пред'явлення виконавчого документа до виконання, ґрунтується на ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» без врахування пункту 10-2 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону, а тому є безпідставними та необґрунтованими.
Також суд відхилив доводи заявника щодо повторної видачі стягувачу виконавчого листа, оскільки оригінал виконавчого листа в адміністративній справі №600/5656/21-а було складено єдиний раз 06.02.2023 р. У подальшому, позивач отримав вказаний оригінал виконавчого листа у суді 14.02.2023 р. для пред'явлення його до примусового виконання.
14.03.2024 р. постановою державного виконавця у ВП №73720980 про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем оригінал виконавчого листа від 06.02.2023 року було повернуто до Чернівецького окружного адміністративного суду. У подальшому, за заявою стягувача від 03.07.2025 р. Головне управління ДПС у Чернівецькій області отримало оригінал виконавчого листа від 06.02.2023 року. Процесуальне законодавство не обмежує право стягувача на отримання оригіналу виконавчого листа по справі, у випадках повернення такого виконавчого листа, у передбачених законом випадках, до суду. Доводи заявника щодо необхідності видачі дубліката виконавчого листа по справі також є помилковими та необґрунтованими, оскільки виконавчий лист по справі №600/5656/21-а від 06.02.2023 р. не було втрачено чи знищено, а він знаходився в матеріалах справи №600/5656/21-а.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції покладеними в основу оскарженої ухвали та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч.1ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно з ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Стаття 12 Закону №1404-VIII регулює строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини першої зазначеної статті, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 за № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану продовжувався і триває на час розгляду даної справи.
Разом з цим, відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого Законом №2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Граб Л.С. Ватаманюк Р.В.