Справа № 686/13000/25
Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
15 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1-го взводу 2-ї роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Бондар Вікторії Олександрівни, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №4656713 від 05.05.2025 року ОСОБА_2 поліцейської 1-го взводу 2-ї роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що за змістом оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. за те, що останній 05.05.2025 року о 10.27 год. по вул. Прибузькій в м. Хмельницькому, керуючи транспортним засобом Volkswagen LT 35 д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія на право керування відповідної категорії, здійснив проїзд перехрестя вул. Свободи - Прибузька на вимкнену секцію світлофора, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) та п.8.7.3 (з) ПДР України.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
За змістом статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 2.1. «а; б; ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу зобов'язаний мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Відповідно до абзацу 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджене Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340), особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).
Відтак, особа, яка має постійне місце проживання на території України має право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні, після закінчення вказаного терміну таке посвідчення водія є недійсне та не дає права керування транспортним засобом на території України.
Позивачем на місці зупинки пред'явлено працівникам поліції Посвідку на постійне проживання №900076916, яка видана 25.10.2022, і посвідчення водія, яке не було обміняне ним на національне посвідчення водія для отримання права на керування в Україні транспортним засобом.
Таким чином впродовж 60 днів від 25.10.2022 позивач мав обміняти своє посвідчення водія на національне посвідчення водія.
Щодо посилання позивача на те, що він постійно не проживає на території України, на підтвердження чого додано копію паспорту з відмітками про в'їзд, то варто зазначити, що Положенням чітко визначено обов'язок щодо заміни посвідчення водія протягом 60 днів з дня отримання посвідки на постійне проживання.
Враховуючи вищевикладене, поліцейський, наклавши на позивача адміністративне стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП, діяв у межах повноважень та у спосіб, який передбачений чинним законодавством.
Окрім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив що в матеріалах справи відсутні докази вчинення правопорушення позивачем так, як з представленого відеодоказу відповідачем, не можливо достовірно стверджувати факт проїзду позивачем перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції, яка забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Однак, досліджуючи наданий відповідачем до відзиву відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля, судом апеляційної інстанції встановлено, що на ньому зафіксовано як позивач, керуючи автомобілем Volkswagen LT 35 д.н.з. НОМЕР_1 , рухається на зустріч патрульному автомобілю, при цьому в момент виїзду на перехрестя стрілка зеленого кольору в окремій секції вже не горить, при цьому для автомобілів що знаходяться перпендикулярно до автомобіля позивача вже загорівся зелений сигнал світлофора.
Також слід зауважити, що в позовній заяві позивачем зазначено: «Можу вказати, що дійсно я проїхав перехрестя на вимкнену секцію світлофора і вину в даному порушенні я визнаю» (абз. 5 ст. 2).
Отже, позивачем порушено п. 8.7.3 (з) ПДР України, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Стосовно висновку суду першої інстанції щодо відсутності відомостей у постанові про участь перекладача в провадженні, слід зазначити наступне.
Згідно наявних в матеріалах справи відеодоказів, позивач на місці розгляду справи, а також в позовній заяві жодного разу не зазначав про те що йому не зрозуміла мова на якій здійснювався розгляд справи.
Крім того, на відеозаписі із відеореєстратора зафіксовано, що водію роз'яснено ст.268 КУпАП, ст. 63 Конституції України (Додаток №1 до відзиву, clip-0, година зйомки 10:30:40), при цьому водієм жодних клопотань чи заперечень не озвучувалось, також видно що за весь час спілкування водій весь час розумів суть порушення.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, є помилковим та не узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.