Справа № 560/14799/25
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
15 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначено, що недоліки можуть бути усунені шляхом подання до суду:
-заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено;
-доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами.
08.09.2025 року на виконання вимог вказаної ухвали представником позивача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку, в якій останній вказує, що через невиконання Відповідачами основних гарантій нарахування заробітної плати у Позивача не було фізичної можливості дізнатися про порушення свого права, оскільки він не був повідомлений про складові елементи нарахованого грошового забезпечення, а отже строк звернення до суду не пропущено.
Ухвалою від 10 вересня 2025 року визнано неповажними підстави ОСОБА_1 для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не вказав, які саме обставини перешкодили йому своєчасно звернутись до відповідача із заявою для одержання необхідної інформації, та як наслідок звернутись до суду з позовом в строк визначений статтею 116 КЗпП України.
16 вересня 2025 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частина НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 01.07.2022) передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022.
Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач дізнався у день звільнення 24.02.2025 року. З адміністративним позовом позивач звернувся до суду 26.08.2025 року. Відтак, тримісячний строк звернення до суду, позивачем пропущений
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на доводи позивача, що він не отримував грошового атестату при переведенні та при звільненні із військових частин. Як стверджує апелянт, відомості про суми, нараховані і виплачені йому в період служби вперше ним були отримані з листа-відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025.
Відповідачі жодним чином не спростовують доводи представника позивача щодо неповідомлення позивача про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні.
Суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Враховуючи викладені вище обставини відсутності інформації щодо повідомлення позивача про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, ненадання відповідачем відповідних доказів в обґрунтовування доводів стосовно пропуску строку звернення до суду, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до суду, встановлених ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідачем в межах ст.77 КАС України не доведено протилежного.
З огляду на вказане, доводи суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, а тому суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без руху, а згодом дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.