П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6841/25
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 31.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому, за виключенням позовних вимог, позов в частині яких повернуто ухвалою від 20.05.2025р., просила суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо проведення перерахунку грошового забезпечення та інших виплат, які обраховуються виходячи з величини грошового забезпечення, за період з 25.02.2022р. по 18.07.2022р. з врахуванням вимог п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що була чинною до 24.02.2018р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести за період з 25.02.2022р. по 18.07.2022р. перерахунок і виплату недоплаченої частини грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, допомоги на оздоровлення, за невикористані дні щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014р. №460 у разі звільнення з військової служби з урахуванням проведених виплат у відповідності до вимог п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що була чинною до 24.02.2018р., а саме: визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,14.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка протиправно, починаючи з 25 лютого 2022 року здійснювала розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018р. (1762 грн.), замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що призвело в цілому до помилкового розрахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення). Позивач зазначала, що зв'язку з набранням чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18, якою скасовано внесені зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови КМУ №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), її грошове забезпечення з 25.02.2022р. підлягало розрахунку із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено військову частину НОМЕР_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 25.02.2022р. по 18.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплачених за цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021р. №1928-ІХ відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 25.02.2022р. по 18.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021р. №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, з врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 31.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням військової частини НОМЕР_1 , що вона не є належним відповідачем у справі, оскільки військову службу у спірний період позивач проходила у військовій частині НОМЕР_2 . Нарахування коштів військовою частиною НОМЕР_2 та здійснення відповідних виплат військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося в порядку спільного фінансового господарства. Наразі військову частину НОМЕР_2 з 26.04.2025р. знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 та передано до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, апелянт посилається на те, що при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період правомірно було застосовану таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, як це передбачено пунктом 4 Постанови КМУ №704 в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ №103. Незважаючи на скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 пункту 6 Постанови КМУ №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, відповідні зміни до п.4 Постанови №704 внесені не були та у спірний період вказаною нормою визначалося, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.».
ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що Постановою №704 було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому. Таким чином, для осіб, які проходять військову службу, виникають підстави для проведення щорічного перерахунку грошового забезпечення з 01 січня поточного року. У спірний період військова частина НОМЕР_1 була органом фінансового забезпечення для військової частини НОМЕР_3 та функціонально здійснювала перерахунок грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , тобто в частині задоволення позову ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.02.2022р. по 26.09.2023р. ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала в цей період на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2023р. №204-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за п.п. «г» (за сімейними обставинами) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.09.2023р. №275 позивача виключено з 26 вересня 2023 року зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати їй під час проходження служби в період з 25.02.2022р. по 26.09.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 2022-2023 роки, звернулася до суду з цим позовом.
З урахуванням повернення ухвалою суду від 20.05.2025р. частини позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022р. по 26.09.2023р., суд досліджував правомірність обчислення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 25.02.2022р. по 18.07.2022р.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року. Таким чином, за висновками суду, відповідачем не правильно здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2022р. по 18.07.2022р.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII вказано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018р. збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, у пункті 6 якої передбачено внесення змін до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.01.2018р. та 01.01.2019р. пункт 4 Постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020р. неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. має застосовуватись у наступній редакції:
«Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
З вищевикладеного слідує, що у період з 25.02.2022р. по 18.07.2022р. у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Варто зазначити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містить.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошове забезпечення позивача за вказаний період підлягає перерахунку.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що вона не є належним відповідачем у даній справі, так як у спірний період ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка і здійснювала їй нарахування грошового забезпечення.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 і саме військова частина НОМЕР_1 здійснювала виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, варто зазначити, що суд першої інстанції не визнавав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення грошового забезпечення позивачу, оскільки відповідне нарахування здійснювалося військовою частиною НОМЕР_2 .
Військову частину НОМЕР_2 знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 лише з 01.05.2025р. на підставі доручення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 12.04.2025р. №220/10/1344.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки у спірний період військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , тому саме на військову частину НОМЕР_1 слід покласти обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в належному розмірі, приведення якого у відповідність до вимог чинного законодавства буде здійснено військовою частиною НОМЕР_2 .
Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук