П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4851/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 420/4851/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеси щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 по 20.06.2020 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову академію м. Одеси нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 по 20.06.2020 у фіксованій величині 4098,51 грн. в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 01.01.2016 року по 20.06.2020 року проходив військову службу у Військової академії (м. Одеса).Водночас, у спірний період йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Разом з тим, як зазначає позивач, проведення індексації грошового забезпечення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що у суду відсутні правові та фактичні підстави для визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 20.06.2020. Також представник відповідача у відзиві посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.05.2025 у справі № 420/4851/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язав Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.06.2020 включно індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у фіксованій величині 4 075,49 грн. в місяць.
Зобов'язав Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.06.2020 включно індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у фіксованій величині 4 075,49 грн. в місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової академії (м. Одеса) подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у позивача права на індексацію;
- суд першої інстанції не врахував, що позивачу нараховувалось грошове забезпечення та індексація в межах бюджетних асигнувань;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними адміністративним позовом, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 20.06.2020 проходив військову службу у Військовій академії (м. Одеса), що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось та додатково підтверджується витягом із наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 20.06.2020 №129.
На думку позивача, йому у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, а за період з 01.03.2018 по 20.06.2020 - індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.12.2015 по 28.02.2018 включно.
Разом з тим, як зазначив суд, оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації, позивач мав право на отримання щомісячної індексації грошового забезпечення у фіксованій величині.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи стосуються:
- визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 20.06.2020.
Вирішуючи спірне питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, колегія суддів зазначає про таке.
Так, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави колегії суддів дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу нараховувалась та виплачувалась з урахуванням базового місяця при проведенні індексації січень 2016 року.
Також, апеляційним судом встановлено, що з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, а відтак для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за спірний період має відбуватись з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі №400/1119/21.
При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року.
Щодо уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 20.06.2020.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 20.06.2020.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Як вбачається з матеріалів справи, в лютому грошове забезпечення позивача 2018 року становило - 7758,24 грн., а у березні 2018 року - 8145,90 грн.)
Відтак, грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 387,66 грн. (8145,90 грн.- 7758,24 грн.).
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 387,66 грн. = 4075,49 грн.
Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції про те, що за період з 01.03.2018 по 20.06.2020 сума індексації з урахуванням абз. 4,6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій 4075,49 грн. в місяць.
За наведеного, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними адміністративним позовом, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Оцінюючи наведені посилання скаржника колегія суддів виходить з таких міркувань.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, зокрема й індексації грошового забезпечення, дійшов наступних висновків
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)(див. пункт 65.1 постанови Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23).
У пунктах 75-75 вищевказаної постанови Судова палата виснувала, що період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у період з 01.01.2016 до 20.06.2020, тобто підлягають захисту в судовому порядку без обмеження будь-яким строком.
При цьому, апелянтом в ході розгляду справи не надано доказів письмового повідомлення позивача про всі належні йому суми до виплати при звільненні.
Відтак, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.
Разом з тим, положеннями статті 233 КЗпП України, в редакції після 19.07.2022 встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Водночас, частиною другою вказаної статті визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Проте, апеляційний суд акцентує, що апелянт на підтвердження аргументів про пропуск позивачем строку звернення до суду не долучив до матеріалів справи доказів письмового повідомлення позивача про належні йому суми при виключенні зі списків особового складу Військової академії (м. Одеса) та всіх видів забезпечення.
За наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачу нараховувалось грошове забезпечення та індексація в межах бюджетних асигнувань.
Колегія суддів відхиляє наведені аргументи скаржника з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 420/4851/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк