П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1130/25
Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. Дата і місце ухвалення: 21.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від 28 жовтня 2024 року щодо надання висновку ВЛК ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовцю - курсанту військової частини НОМЕР_1 , щодо його встановленого рівня придатності до військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 28 жовтня 2024 року та надати копію висновку ВЛК на ОСОБА_1 , військовослужбовця - курсанта військової частини НОМЕР_1 , щодо його встановленого рівня придатності до військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відсутності відповіді на заяву від 28 жовтня 2024 року щодо надання висновку ВЛК про придатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця - курсанта військової частини НОМЕР_1 , щодо його встановленого рівня придатності до військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву від 28 жовтня 2024 року та надати копію висновку ВЛК на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця - курсанта військової частини НОМЕР_1 , щодо його встановленого рівня придатності до військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є військовослужбовцем - курсантом військової частини НОМЕР_1 . Під час мобілізації у 2024 році з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 були порушені права ОСОБА_1 щодо об'єктивного встановлення рівня придатності позивача до військової служби шляхом обстеження ВЛК. Позивач стверджував, що огляд проводився формально, копію висновку ВЛК йому не надано. По прибутті до учбового центру ОСОБА_1 почав отримувати навантаження, які не міг витримувати фізично за станом здоров'я, його стан здоров'я погіршився. З приводу цього він звертався до лікарів частини, які на скарги військовослужбовця належним чином не реагували. На переконання позивача, за наявними у нього медичними документами, він має обмежену придатність до військової служби. 28.10.2024р. ОСОБА_1 звернувся з письмовим рапортом до командування в/ч НОМЕР_1 про ознайомлення з висновком ВЛК, на підставі якого його мобілізували, а також просив направити його на переогляд до ВЛК. Того ж дня ним подана заява до ІНФОРМАЦІЯ_3 про витребування висновку ВЛК, за яким позивача мобілізовано до лав ЗСУ. Однак, станом на дату звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 не повідомлено військовою частиною НОМЕР_1 про результати розгляду його рапорту, а також йому не надано ІНФОРМАЦІЯ_4 відповіді на його заяву.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 21.07.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та не захистив порушені права військовослужбовця. Фактично єдиною підставою для відмови в задоволенні позову став висновок суду про відсутність доказів отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 28.10.2024р. та ІНФОРМАЦІЯ_4 його заяви від 28.10.2024р. Апелянт стверджує, що отримання відповідачами рапорту і заяви позивача можна встановити засобами електронного контролю Укрпошти (трекінг відправлень), який спеціально створений для умов спрощення контролю і фіксації отримання поштових листів. До того ж, суд міг витребувати відповідні докази у позивача.
Апелянт вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину. Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що залишення ним військової частини мало місце з поважних причин - його незаконною примусовою мобілізацією, ненаданням інформації про стан його здоров'я, відсутність реагування військової частини на законні вимоги ОСОБА_1 щодо направлення його на лікування.
Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що рапорт ОСОБА_1 з приводу надання висновку ВЛК щодо його встановленого рівня придатності до військової служби на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив, не реєструвався, внаслідок чого на нього і не надавалася відповідь. Висновок ВЛК позивач вимагав у заяві від 28.10.2024р. у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не у військової частини.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.09.2024р. №221-М солдат запасу ОСОБА_1 призваний на військову службу з 28.09.2024р. за загальною мобілізацією для комплектування військової частини НОМЕР_1 .
Згідно довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.09.2024р. №4/4133 солдат ОСОБА_1 на підставі статті 39В графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби, про що зроблено відповідний запис у військовий квиток позивача серії НОМЕР_2 від 27.09.2024р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2024р. №294 солдат запасу ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарахований до списків особового складу військової частини та всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 29.09.2024р., зарахований у розпорядження командира військової частини та прикомандирований до 4 запасної роти.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.10.2024р. №305 солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 прибув у службове відрядження до НОМЕР_4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки 02.10.2024р. з метою проходження навчання.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.10.2024р. №2296 солдат ОСОБА_1 з 04.10.2024р. зарахований на навчання за Програмою базової загальновійськової підготовки в НОМЕР_4 навчальний батальйон школи індивідуальної підготовки військовослужбовців.
На підставі рапорту тимчасово виконуючого обов'язків командира НОМЕР_4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_2 від 02.11.2024р. вх.№15542, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.11.2024р. №2503 призначено службове розслідування щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.11.2024р. №338 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що припинив 02.11.2024р. навчання у НОМЕР_4 навчальному батальйоні школи індивідуальної підготовки у зв'язку із самовільним залишенням місця навчання.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 23.11.2024р. №1582 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення тимчасового місця розміщення НОМЕР_4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_1 02.11.2024», матеріали службового розслідування направлено до військової частини НОМЕР_1 та до Державного бюро розслідувань у м. Хмельницький.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024р. №336 солдата ОСОБА_1 , який знаходився у відрядженні до військової частини НОМЕР_3 , визнано таким, що самовільно залишив військову частину 02.11.2024р., у зв'язку з чим його з 02.11.2024р. знято з усіх видів забезпечення військової частини.
Судом першої інстанції, також, встановлено, що 28.10.2024р. ОСОБА_1 склав рапорт №1 про неспроможність виконання службових обов'язків у зв'язку зі станом здоров'я, оскарження висновку ВЛК, порушення права і негайну потребу лікування і переогляду, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 .
В вказаному рапорті ОСОБА_1 повідомив про незаконність його мобілізації, поганий стан здоров'я, неотримання висновку ВЛК про придатність до військової служби та просив: прийняти та зареєструвати рапорт згідно статуту внутрішньої служби в журналі рапортів; не надавати йому наказів, оскільки він неспроможний їх виконувати за станом здоров'я до проведення переогляду (переобстеження) ВЛК, визначення лікування і встановлення іншого рівня придатності; надати повторне направлення на ВЛК згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402, для переобстеження, визначення лікування та встановлення рівня придатності до військової служби; не рахувати вимушені дії як кримінальне правопорушення за ст.ст. 402, 407 КК України.
На підтвердження направлення рапорту від 28.10.2024р. до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 надав квитанцію АТ «Укрпошта» від 30.10.2024р.
Також, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.10.2024р., в якій позивач зазначив про незаконність його мобілізації, не видачу довідки ВЛК про придатність до військової служби, порушення процедури проведення ВЛК та наявність підстав для звільнення від мобілізації через стан здоров'я.
В означеній заяві позивач просив: прийняти і зареєструвати його заяву відповідно до вимог чинного законодавства і долучити до матеріалів особової справи; негайно надати висновок військово-лікарської експертизи ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно встановленого стану і рівня придатності ОСОБА_1 до військової служби для ознайомлення з ним і оскарження в судовому порядку; звільнити позивача від проходження служби (або припинити її на час розгляду суду) в ЗС України на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
На підтвердження направлення заяви від 28.10.2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 надав квитанцію АТ «Укрпошта» від 30.10.2024р.
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту від 28.10.2024р. і заяви від 28.10.2024р. та надання відповіді на них, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_1 не надано, а судом не здобуто доказів отримання військовою частиною НОМЕР_1 його рапорту від 28.10.2024р., а ІНФОРМАЦІЯ_4 - заяви від 28.10.2024р. Суд зауважив, що фіскальний чек Укрпошти не є доказом вручення поштового відправлення, оскільки він підтверджує лише факт оплати послуги відправлення, але не факт отримання такого одержувачем. А відтак, за висновками суду, відсутні підстави для висновку про наявність в діях відповідачів протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту та заяви позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.
У письмовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024р. №40, передбачено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України, є рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024р. №531, визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.
Положеннями Розділу І Порядку №531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531.
Так, згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
Відповідно до статі 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. (ч.1 ст.7 Закону №393/96-ВР).
Згідно із частинами першою та третьою статті 15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, пунктом 2 розділу II якої передбачено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
Пунктами 5, 6 розділу II Інструкції встановлено, що звернення може бути подано особисто як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) чи надіслане поштою (електронною поштою).
Письмове звернення надсилається поштою (електронною поштою) або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що чинним законодавством чітко врегульовано порядок звернення з рапортами/заявами, строки їх розгляду та надання відповіді на них.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду у встановленому порядку рапорту позивача від 28.10.2024р. та ІНФОРМАЦІЯ_3 - щодо розгляду та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 28.10.2024р.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 висловила правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Колегія суддів звертає увагу, що для надання правової оцінки бездіяльності відповідачів встановленню, передусім, підлягає факт отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 28.10.2024р. та ІНФОРМАЦІЯ_4 - його заяви від 28.10.2024р.
Лише з вказаною обставиною чинне законодавство пов'язує виникнення у відповідачів обов'язку щодо їх розгляду та вирішення.
Як вже зазначалося колегією суддів, в підтвердження надіслання до військової частини НОМЕР_1 рапорту від 28.10.2024р. ОСОБА_1 надав лише копію фіскального чека оператора поштового зв'язку Укрпошта від 30.10.2024р. Таким же чином позивач підтвердив надіслання до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви від 28.10.2024р.
Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу отримання відповідачами відповідних поштових відправлень, після чого, як вже зазначалося, у військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 виникає обов'язок щодо їх розгляду та надання відповіді за наслідками такого розгляду.
При цьому, військова частина НОМЕР_1 заперечує факт отримання рапорту ОСОБА_1 від 28.10.2024р. та його реєстрацію.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що в підтвердження відповідної обставини ним надано фіскальний чек від 30.10.2024р., оскільки фіскальний чек Укрпошти не є доказом вручення поштового відправлення, вказаний документ лише підтверджує факт оплати послуги відправлення.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності його порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому підстав для задоволення скарги позивача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук