П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40608/24
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусик А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 420/40608/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.12.2024 № 057250004924.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.12.1991 по 25.11.1992, а також період провадження підприємницької діяльності з 27.10.1999 по 31.12.2003 та призначити пенсію за віком з дня звернення, а саме: починаючи з 26.11.2024.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке своїм рішенням від 02.12.2024 № 057250004924 відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з неврахуванням до загального стажу роботи періоду з 03.12.1991 по 25.11.1992 через відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу, та неврахуванням до загального трудового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 27.10. 1999 по 31.12.2003. Позивач вважає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Звертаючись до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії, позивач надав трудову книжку НОМЕР_1 , в якій є запис, що в період з 03.12.1991 по 25.11.1992 він працював в МПП “Олександр». Вказані записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи записані чітко та мають посилання на відповідні накази, на підставі яких вони внесені. Тому період з 03.12.1991 по 25.11.1992 протиправно не зараховано відповідачем до його страхового стажу. Позивач також вважає, що період провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 27.10.1999 по 31.12.2003 зараховується до стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Тому відповідачем необґрунтовано та безпідставно не зараховано період провадження позивачем підприємницької діяльності з 27.10.1999 по 31.12.2003.
07.01.2025 від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області через систему “Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач зазначив, що позивач 31.01.2023 вперше звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Харківській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 31.01.2023. Після перевірки наданих позивачем документів, ГУ ПФУ в Харківській області було встановлено, що вік позивача - 53 роки, а страховий стаж позивача складає 20 років 05 місяців 21 день, а пільговий стаж за Списком № 1 становить 07 років 04 місяці 05 днів та 08.02.2023 винесено Рішення № 057250004924 про відмову у призначенні пенсії позивачу, в зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Однак, позивач рішення Головного управління не оскаржив, натомість, 26.11.2024 знову звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону № 1058. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким було встановлено, що вік позивача - 55 років 3 місяці 20 днів, загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 8 місяців 21 днів, стаж роботи за Списком № 1 - 07 років 11 місяців 26 днів та було винесено рішення № 05725004924 від 02.12.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового та страхового стажу.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.08.1986 не враховано період роботи з 03.12.1991 по 25.11.1992 у зв'язку з відсутністю назви підприємства при прийнятті.
Відповідач вважає, що для зарахування до страхового стажу періоду з 27.10.1999 по 31.12.2003 позивач повинен надати відомості про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. В індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування будь - яка інформація щодо страхового стажу позивача, його заробітної плати та сплати страхових внесків за спірні періоди відсутня.
Відповідач вважає, що позивачем річні звіти за спірні періоди не подавались та страхові внески не сплачувались, а отже відсутні законні підстави для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду.
28.01.2025 від відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області судом отриманий відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, і просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач 26.11.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто спеціалістами ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів було прийнято рішення від 02.12.2024 № 057250004924 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з наданими документами, вік позивача на дату звернення становить 55 років 3 місяці 20 днів. Стаж роботи позивача за Списком № 1 (із врахуванням 2 років 11 місяців 9 днів строкової військової служби і навчання) становить 7 років 11 місяців 26 днів.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 не враховано до загального стажу роботи періоди з 03.12.1991р. по 25.11.1992р. у зв'язку з відсутністю назви підприємства при прийнятті. Також, не враховано до загального трудового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 27.10. 1999р. по 31.12.2003р. Відповідач вважає, що обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності є сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до ПФУ.
Відповідач вказує, що період здійснення підприємницької діяльності позивача зараховано відповідно до інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зокрема за період з 27.10.1999р. по 31.12.2003р. відсутня сплата страхових внесків. Позивач до своєї заяви не надав документи, що підтверджують систему оподаткування та підтвердження сплати страхових внесків.
Відповідач також вказує, що п. 3-1 розділу XV Закону № 1058 передбачає зарахування періодів до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ст. 26, а позивач звертався за призначенням пенсії за віком, список № 1, згідно ст. 114 Закону.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2025 у справі № 420/40608/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.12.2024 № 057250004924 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.11.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У решті позову - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 605,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване, винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що запис № 9 наданої позивачем трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.08.1986 не підтверджує трудовий стаж та не може враховуватись при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підтвердження даного періоду, а саме з 03.12.1991 по 25.11.1992 потребує уточнення довідкою;
- належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 (а.с.8-12).
У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 (а.с. 14-20) є записи № 9 та № 10 (а.с.17), згідно яких у період з 03.12.1991 по 25.11.1992 позивач працював в МПП “Олександр». Вказані записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи записані чітко та мають посилання на відповідні накази, на підставі яких вони внесені. Запис про прийняття на роботу засвідчений директором підприємства, запис про звільнення з роботи також засвідчений директором підприємства.
Крім того, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.10.1999, що підтверджує Свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 39).
26.11.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.98).
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке своїм рішенням від 02.12.2024 № 057250004924 (а.с.41) відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з неврахуванням до загального стажу роботи періоду з 03.12.1991 по 25.11.1992 через відсутність назви підприємства при прийнятті. Також, не враховано до загального трудового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 27.10.1999 по 31.12.2003.
Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області всупереч приписів пунктів 3-5 ч.1 ст.47 Закону України “Про адміністративну процедуру» не повідомило позивача про право на участь в адміністративному провадженні; про порядок ознайомлення з матеріалами справи, його права і обов'язки; не надало позивачу можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження щодо здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та сплати страхових внесків, та довести обставини, що мають значення для вирішення справи.
Так, суд вказав, що вказані вище обставини справи та наведений вище аналіз законодавства спростовують доводи пенсійного органу про правомірність рішення відповідача та про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи з 03.12.1991 по 25.11.1992, а також про необхідність додаткового з'ясування обставин щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності позивача з 27.10. 1999 по 31.12.2003.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “ Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162), що втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також, згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.2-2.4 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться:
Відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Матеріалами справи встановлено, а зокрема, записами №№ 9 та 10 в трудовій книжці, що позивач працював у МЧП “Александр» (мовою оригіналу) з 03.12.1991 по 25.11.1992.
Вказані записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи записані чітко та мають посилання на відповідні накази, на підставі яких вони внесені. Запис про прийняття на роботу засвідчений директором підприємства, запис про звільнення з роботи також засвідчений директором підприємства.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в рішенні ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 02.12.2024 № 057250004924 безпідставно до страхового стажу позивача не зараховано період: з 03.12.1991 по 25.11.1992 згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 .
На рахунок правомірності оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 02.12.2024 № 057250004924 в частині не врахування до загального трудового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю з 27.10. 1999 по 31.12.2003 колегія суддів вказує про таке.
Частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-ІV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державною демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Пунктом 1 частини 2статті 22 Закону №1058-ІVвизначено, що відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
До стажу зараховується лише той період (строк), за який особа сплатила страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. З дня набрання чинності Законом №1058-IV, а саме: з 01.01.2004, повний місяць роботи зараховується в повному обсязі за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімально встановлений розмір. Якщо сума сплачених внесків є меншою, то лише за умови здійснення доплати до мінімального розміру цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць.
Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, яким розділ XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 в наступній редакції: “До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту Порядок №637 в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі -Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
До спірних правовідносин слід застосовувати чинну на момент їх виникнення редакцію пункту 4 Порядку №637, який, зокрема, передбачає, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Отже, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, за умови перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач мав підтвердити органу ПФУ: свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Повертаючись до змісту пункту 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, суд зазначає, що вказаною нормою передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, передумовою включення спірного періоду з 27.10.1999 по 31.12.2003 до страхового стажу, за умови надання визначених законом документів, є ведення позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку.
Проте, суд першої інстанції встановив, що будь-яких документів, що підтверджують провадження підприємницької діяльності у спірний період за спрощеною системою оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, позивачем надано не було.
Поміж іншого, відповідно до ч.1 ст.47 Закону України “Про адміністративну процедуру» під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності:
1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління;
2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта;
3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні;
4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов'язки;
5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи;
6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі;
7) виконує інші передбачені законом обов'язки в рамках адміністративного провадження.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що витребування необхідних документів та відомостей, збирання доказів, проведення слухання у справі та інші процедурні дії під час адміністративного провадження здійснюються відповідно до вимог цього Закону.
Частиною 1 ст.63 Закону передбачено, що учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.
Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.
Таким чином, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області всупереч приписів пунктів 3-5 ч.1 ст.47 Закону України “Про адміністративну процедуру» не повідомило позивача про право на участь в адміністративному провадженні; про порядок ознайомлення з матеріалами справи, його права і обов'язки; не надало позивачу можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження щодо здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та сплати страхових внесків, та довести обставини, що мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів, погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем порушене передбачене ст.63 Закону право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес.
За таких підстав, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.12.2024 № 057250004924 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.
Керуючись статтями 308, 309, 315,316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 420/40608/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк