П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4579/25
Головуючий в 1 інстанції: Костюченко Г.С. Дата і місце ухвалення: 30.07.2025р., м.Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №266 вiд 30 квітня 2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Також, ОСОБА_1 просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що притягуючи його спірною постановою до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП відповідач необґрунтовано виходив з того, що 08.04.2025р. ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №3029267 та не зазначив поважних причин неможливості прибуття. Позивач стверджував, що у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки aнi особисто, aнi засобами поштового зв'язку він не отримував, а тому не знав i не мiг знати про дату, час та місце, кули потрібно з'явитися, а також мету такої явки. Позивач стверджував, що у період з 07.04.2025р. по 10.04.2025р. він знаходився у м. Одеса, тому що доглядав за хворим рiдним дядьком. В спірній постановi ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні докази того, що працівником об'єкта поштового зв'язку було проінформовано ОСОБА_1 про отримання рекомендованого повідомлення з позначкою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа. Посилався позивач і на те, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення №266 вiд 30 квітня 2025 року не вказано, якi саме відомості (персональні данi) не були оновленi позивачем i не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не доведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також на не повне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 30.07.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішення спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було достеменно відомо про наявність у ОСОБА_1 станом на 08.04.2025р. відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. На час надсилання відповідачем листа з повісткою на адресу ОСОБА_1 між ним та РТЦК та СП існував довготривалий конфлікт з приводу продовження відстрочки, а тому дії, які здійснюються працівниками ТЦК та СП відносно позивача, він розцінює як протиправні.
Також, апелянт посилається на те, що на конверті, яким відповідачем надсилалася позивачу повістка, адреса ОСОБА_1 вказана невірно, що унеможливило вчасну доставку листа ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу. До того ж, не вказано на конверті, що це є повістка, відсутній допис «вручити особисто», опис вкладення. ОСОБА_1 стверджує, що жодної повістки чи повідомлення про надходження повістки до відділення зв'язку він не отримував, а доводи відповідача про те, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до РТЦК та не з'явився без поважних причин є безпідставні.
Посилається апелянт і на те, що він був відсутній при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_4 24.03.2025р. сформовано повістку №3029267, якою ОСОБА_1 зобов'язано з'явитися 08.04.2025р. о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних.
Дану повістку 29.03.2025р. надіслано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), однак поштове відправлення 09.04.2025р. повернуто відправнику без вручення його адресату із зазначенням причини повернення «Одержувач відсутній за вказаною адресою».
30.04.2025р., начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , підполковником ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 складено постанову у справі про адміністративне правопорушення №266, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
У вказаній постанові зазначено, що 30.04.2025р. приблизно о 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою вирішення питання можливого порушення правил військового обліку. Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку було встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.01.2016р. Засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням №0601129292397 з описом вкладення та повідомленням про вручення ОСОБА_1 була направлена повістка №3029267 для прибуття 08.04.2025р. на 09:00 год. Дане поштове відправлення було направлено за адресою: АДРЕСА_2 , та повернуло на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням причини повернення «у зв'язку з відсутністю особи за вказаною адресою». 08.04.2025р. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, жодних заяв про поважність причин неприбуття не надав.
Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.201-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 належними та допустимими доказами підтвердив дотримання процедури повідомлення позивача про необхідність з'явитись за повісткою на 08.04.2025р. Оскільки ОСОБА_1 на виклик ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин такої неявки, тому, за висновками суду, спірною постановою його законно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі- Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 означеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч.1 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: - військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Так, частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у даному випадку полягає у неявці 08.04.2025р. ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Колегія суддів зазначає, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність/відсутність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Як вбачається з матеріалів справи, повістка про необхідність явки позивача 08.04.2025р. о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних була направлена позивачу за місцем його реєстрації, однак не була вручена та повернута адресату з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Колегія суддів зазначає, що процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Приписами п.30-3 Порядку №560 встановлено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Поряд із цим, з матеріалів справи не можливо встановити, чи складався до поштового відправлення №0601129292397 опис вкладення.
Крім того, приписами підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Змінами, внесеними постановою Уряду від 08 жовтня 2024 року №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У конкретній справі повістка про виклик до ТЦК та СП безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою». Однак, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки ОСОБА_1 стверджує, що він не був обізнаний про надходження повістки, в той час як відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, є достатньою підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач у встановленому порядку був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За наведених обставин та правового регулювання колегія суддів доходить висновку про скасування спірної постанови про адміністративне правопорушення від 30.04.2025р. №266 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з не правильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів доходить висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30 липня 2025 року, з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Часиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено 1211,20 грн. судового збору (квитанція від 07.05.2025р.), а при поданні апеляційної скарги - 3028,00 грн. судового збору (квитанція від 18.08.2025р.).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, відповідно до частин 1 та 2 статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
18.03.2020р. Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №543/775/17, у якій відступлено від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.12.2016р., згідно із якою за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір, сплаті не підлягає.
Зокрема, відступаючи від вказаної правової позиції Верховного Суду України, Великою Палатою Верховного Суду вказано на те, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд касаційної інстанції виходив з положень ч.5 ст.4 Закону України Про судовий збір, яка передбачає, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вказані положення законодавства при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір в сумі 605,60 грн., а при поданні апеляційної скарги - 908,40 грн.
А відтак, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1514,00 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 КАС України надмірно сплачена позивачем сума судового збору може бути повернута за його клопотанням за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30 липня 2025 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення від 30.04.2025р. №266.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1514,00 грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук