П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3397/25
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Дата і місце ухвалення: 08.08.2025р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправним та скасування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, -
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому просив суд:
- визнати протиправним розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 році у розмірі 52665,10 грн., складений Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
- скасувати розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 році у розмірі 52665,10 грн., складений Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2024 році ФОП ОСОБА_1 виконав вимоги ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ та забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2024 році у розмірі 52665,10 грн., складений Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 968,96 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 08.08.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_1 протягом 2024 року не подавав до Миколаївського обласного центру зайнятості звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Судом необґрунтовано відхилені дані з офіційних державних реєстрів (Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності), які мають автоматизований характер формування на підставі даних, поданих роботодавцем, відповідно до яких середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю у ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 року складала 0 осіб. Відповідачем не заперечується факт працевлаштування з 18.12.2024р. позивачем на посаду завідувача складу ОСОБА_2 . Однак, вказану особу неможливо включити до середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, за 2024 рік. До того ж, строк дії довідки до акта огляду МСЕК відносно ОСОБА_2 закінчився 31.12.2022р. А відтак, ОСОБА_1 на момент прийняття вказаної особи на роботу не мав доказів встановлення йому інвалідності.
ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає про необґрунтованість посилань апелянта на те, що строк дії довідки до акта огляду МСЕК відносно ОСОБА_2 закінчився 31.12.2022р. Зазначає, що у 2022 році діяли особливі правила продовження інвалідності через повномасштабне вторгнення РФ до України, за якими інвалідність автоматично продовжувалася до кінця воєнного стану та ще 6 місяців після його завершення.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 році у розмірі 52665,10 грн., складеного Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи вказаний розрахунок суд першої інстанції виходив з того, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення. Водночас, за висновками суду, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок. У спірних правовідносинах Фондом передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання ФОП ОСОБА_1 нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, 04.03.2025р. через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України направлено позивачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
Не вдаючись до правової оцінки висновків суду першої інстанції по суті спору колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п.18 ч.1 ст.4 КАС України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Позивач оскаржує нарахування сум адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно зі статтею 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Статтею 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024р. у справі №340/4174/23 сформував правову позицію, згідно якої надісланий позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що питання про виконання чи невиконання позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.
Вказана правова позиція підтримана Верховим Судом в подальшому, зокрема, в постанові від 17.04.2024р. у справі №300/5834/23.
Крім того, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.01.2024р. у справі №340/4174/23.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що оцінка об'єктивності та обґрунтованості інформації, зазначеної в розрахунку, має надаватися судом при вирішення спору щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за позовом Фонду.
Оскільки дії щодо проведення нарахування фізичній особі-підприємцю адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом формування відповідного розрахунку не породжують правових наслідків безпосередньо для позивача та не порушують його права, то вони окремо не можуть бути оскаржені у судовому порядку.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Правова позиція такого змісту міститься й у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі №300/1263/22.
У пункті 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, скасування оскаржуваного рішення від 08.08.2025р. та закриття провадження у справі.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.3 ч.1 ст.315, ст.ст. 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року скасувати.
Провадження у справі №400/3397/25 закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук