15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18778/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року в адміністративній справі №160/18778/25 за позовом ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправними дії державного виконавця Зелінського Володимира Федоровича у частині відкриття виконавчого провадження №78249722 від 03.06.2025 року;
- зобов'язати відповідача зупинити виконавче провадження №78249722 до вирішення питання щодо чинності постанови 428 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2025 року;
- зобов'язати відповідача переглянути суму стягнення відповідно до вимог КУпАП та чинного законодавства.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2906,88 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач, є батьком дитини з інвалідністю, внутрішньо переміщеною особою, не працює, з 09.05.2025 року по 15.05.2025 року перебував на лікуванні, натомість суд першої інстанції не врахував надані позивачем докази, які підтверджували вказані обставини.
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Чабаненко С.В., Сафронова С.В.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачені випадки, коли суд може звільнити особу від сплати судового збору внаслідок наявності певних обставин, наприклад, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (пункти 1, 3 частини першої статті 8 Закону).
Як доказ відсутності у позивача доходів позивачем надано суду довідку про отримання допомоги.
Розглядаючи клопотання сторони позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зауважує, що одним із загальноправових принципів є принцип добросовісності, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано дослідів інформацію про відсутність у позивача доходів та неможливості сплатити судовий збір, та правильно зауважив, що позивачем не надано належних доказів, які б давали змогу встановити розмір його річного доходу.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору, переслідує законну мету.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, тому суд першої інстанції правильно зазначив, що в цьому випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв обґрунтовану ухвалу, а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в адміністративній справі №160/18778/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в адміністративній справі №160/18778/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова