про залишення позовної заяви без руху
15 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4932/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Поряд з позовними вимогами позивач просить витребувати від Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію щодо розмірів грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 16.02.2015 року по 13.07.2017 року, а саме витребувати інформацію про те, чи виплачувалась ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 16.02.2015 року по 13.07.2017 року.
Розглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом даного позову є оскарження дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки. При цьому, будь-яких доказів про те, чи отримував таку компенсацію - позивач не надає. В свою чергу, останній клопоче про отримання таких доказів від відповідача. Іншими словами, позивач сформувавши в позовній заяві предмет позову стосовно невиплати компенсації, на час звернення в суд не надає доказів про невиплату такої компенсації.
Відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, в тому числі, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій статті містяться терміни - дізналася та повинна була дізнатися, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом даного позову є оскарження дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року внесено зміни до ст. 233 КЗпП, а отже змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України в редакції чинній на момент звернення до суду працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином, станом на 14.10.2025 року (дата звернення до суду) стаття 233 КЗпП не містить норм, відповідно до яких у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач повинен був і міг дізнатися про порушення свого права на грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки, під час звільнення з військової служби у 2017 році.
Однак, позивач з позовною заявою щодо оскарження таких дій звернувся лише 14.10.2025 року. Таким чином, даний позов поданий з пропущенням строків на звернення, встановлений як ч. 2 ст. 122 КАС України так і ст. 233 КЗпП.
Разом з тим, суд зазначає, що представник позивача, звертаючись до суду не заявив клопотання про поновлення строків звернення до суду, та останнім не наведено жодних належних і допустимих аргументів, які підтверджують поважність пропуску строку звернення позивача за захистом свого порушеного права.
Суд вважає за необхідне також звернути увагу представника позивача на норми статті 234 КЗпП України, зокрема - у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Як свідчать матеріали справи, позивач звільнений з військової служби на підставі наказу № 248 -ос від 12.07.2017 року.
Згідно з частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження дій відповідача з приводу нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 роки. Відтак, суд зазначає про можливість подання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та належні докази поважності причин його пропуску.
Окремо суд звертає увагу, що при виготовленні та поданні вказаної заяви необхідно врахувати позицію Верховного Суду висловлену, зокрема, в Постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 12.04.2023 року по справі №380/14933/22.
В рішенні від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказаний адміністративний позов, слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Боднарюк