Рішення від 15.10.2025 по справі 360/1491/25

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1491/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 28.09.2021 по 04.04.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.09.2021 по 04.04.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;

- зобов'язати Військову частину' НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу у вересні 2021 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2021 №279 позивача було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №98 від 04.04.2025 позивач 04.04.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключений - 05.04.2025. Загальна вислуга у ЗСУ станом на 04.04.2025 становила - 03 роки 03 місяці 19 днів.

Оскільки з позивачем не було проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, 12.05.2025 позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України про перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також 11.06.2025 звернувся до відповідача з вимогою надати довідку про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна.

Представником позивача 27.06.2025 на електронну пошту відповідача був направлений адвокатський запит щодо отримання вказаної інформації.

На заяву від 12.05.2025 позивач отримав відмову, заява від 11.06.2025 та адвокатський запит від 27.06.2025 відповідачем були проігноровані.

Вважаючи порушеним право на виплату грошового забезпечення в належному розмірі позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 30.07.2025 позовну заяву адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовну заяву оформлену відповідно до статті 160, 161, 172 КАС України вказавши обґрунтування об'єднання вимог в одній позовній заяві або з роз'єднанням позовних вимог; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; оригіналу документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 13 серпня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 19.07.2022 по 04.04.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 04.04.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки;

-зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки - повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про:

не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.09.2021 по 18.07.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 18.07.2022 року з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;

- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 18.07.2022 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому, зазначив наступне.

Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Відповідно до пункту 1, 2, 3 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідач зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Крім того, Законом №2011-ХІІ не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, при цьому, згідно частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження щодо визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань.

Також, Постановою №704 та Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення; право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення позивача з рапортом до відповідача про виплату такої допомоги.

Також відповідач звертає увагу, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності бюджетних асигнувань.

Щодо індексації грошового забезпечення відповідач зазначає наступне.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, індексація грошового забезпечення не може вважатися такою складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача ґрунтується також на тому, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей зазначених у відзиві на позов, щодо збільшення грошового забезпечення в Міноборони, та у зв'язку з дією особливого періоду.

Також відповідач зазначає, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Тобто, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).

При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок №1078 визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів". Відповідач зазначив, що внесені до п.5 Порядку №1078 зміни нормативно не встановили нового базового місяця для обрахунку індексації.

Дослідивши матеріали судової справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 08 квітня 2024 року серії НОМЕР_4 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини по (стройовій частині) НОМЕР_1 від 28.09.2021 № 279 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . З 28 вересня 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2910 гривень на місяць, шпк " старший солдат". Зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Зарахований на продовольче забезпечення з 29 вересня 2021 року.

Відповідно до витягу з наказу командира частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.03.2022 №69 солдат ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , знятий з грошового забезпечення з 08 березня 2022 року. Знятий з продовольчого забезпечення з 09 березня 2022 року.

Згідно з витягом з наказу командира частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2022 № 79 солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира з 18.03.2022, у зв'язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину.

Відповідно до витягу з наказу командира частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2022 № 251 солдата ОСОБА_1 , сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 повернуто з розпорядження та вважати таким, що з 03 вересня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 2640 гривень на місяць, шпк «солдат»

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2025 № 98 старший солдат ОСОБА_1 з 04 квітня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключений з 05 квітня 2025 року. Між тим, у витягу з наказу також зазначено: вислуга у Збройних Силах станом на 04.04.2025 становить: календарна - 02 роки 11 місяців 21 день, пільгова - 00 років 03 місяці 28 днів, загальна - 03 роки 03 місяці 19 днів. Періоди із 08.03.2022 по 04.09.2022, із 15.01.2023 по 04.02.2023 відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби. Щорічна основна відпустка за 2021 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 12 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 10 діб, виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у повному обсязі (30 діб). Щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки. Виплатити компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Дослідженням довідок про нараховане та утримане грошове забезпечення, судом встановлено, що позивачу грошове забезпечення за період з березня 2022 року по серпень 2022 року не нараховувалось та не виплачивалось.

Також дослідженням довідок про нараховане та утримане грошове забезпечення за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по березень 2022 року, судом встановлено, що позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, у тому числі грошова допомога на оздоровлення (грудень 2021 року), матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань (грудень 2021 року).

Згідно із довідкою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення від 14 серпня 2025 року № 4667 за період з 28.09.2021 по 07.03.2022 позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березень 2018 року за вересень 2021 року - 54,00 грн, жовтень 2021 року - листопад 2021 року - 540,03 грн щомісячно, грудень 2021 року - січень 2022 року - 563,19 грн щомісячно, лютий 2022 року 672,35 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011 установлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011 обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, установлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

За змістом Постанови № 704, у редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Слід зазначити, що з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.

Тому під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Постанова № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Тобто, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII та не підлягає застосуванню.

Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

З наведеного випливає, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2481,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в період з 28.09.2021 по 31.12.2021 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01.01.2022 по 07.03.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Судом установлено, що відповідачем виплачувалась позивачу грошова допомога для оздоровлення у грудні 2021 року у розмірі 10208,70 грн та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2021 року у розмірі 530,00 грн.

Отже, позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік.

Разом з цим, щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2021 році, суд зазначає, що перерахунок означеної допомоги має бути проведений з розміру одного окладу за військове звання, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок компенсації невикористаної щорічної основної відпустки суд зазначає наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення Збройних Сил України закріплені у Порядку №260, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Пункт 2 розділу І Порядку № 260 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначає, що грошове забезпечення охоплює:

- щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років);

- щомісячні додаткові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода за кібербезпеку, премія);

- одноразові додаткові (винагороди, додаткова винагорода на період воєнного стану, допомоги).

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що інші додаткові виплати, не передбачені цим Порядком, здійснюються згідно з чинним законодавством.

Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2025 № 98 старший солдат ОСОБА_1 з 04 квітня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, між іншого вказано, що щорічна основна відпустка за 2021 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 12 діб невикористаної відпустки.

З довідки про нараховане та утримане грошове забезпечення за період з 01 вересня 2024 по 31 серпня 2025 року убачається, що у квітні 2025 року позивачу була виплачена компенсація за невикористані відпустки у розмірі 72158,48 грн.

Отже, позовна вимога про зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого, другого частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац шостий частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци перший, другий пункту 5 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 7 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).

Відповідно до пункту 8 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виплачувалась позивачу одноразова грошова допомога при звільненні.

На підставі викладеного, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог стосовно перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2022 року по липень 2022 року, то судом встановлено, що позивачу грошове забезпечення за вказаний період не нараховувалось та не виплачувалось у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.

Згідно з вимогами пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Позивачем не надано жодних доказів оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2022 № 69, від 18.03.2022 № 79, а також вказані накази не є предметом судового оскарження в межах даної справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 по 18.07.2022.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 07.03.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла з 15 березня 2018 року до 2 квітня 2021 року):

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін (абзац перший);

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);

сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий);

до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 2 квітня 2021 року):

у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п'ятий);

до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий);

якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку (абзац сьомий).

Згідно з Постановою № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Верховний Суд у постанові від 9 січня 2025 року у справі № 160/17336/23 зазначив таке.

«51. Суд звертає увагу на те, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

52. Щодо «поточної індексації», то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

53. Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

54. Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

55. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

56. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) та від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 з подібними правовідносинами.

57. Отже, «поточна» індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А «індексація-різниця» - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.».

У межах спірних правовідносин березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, є місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9;

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення посадового окладу позивача (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці (грудні 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

У вересні - листопаді 2021 року прожитковий мінімум складав 2379,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення у вересні - листопаді 2021 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 540,03 грн щомісячно (2379,00 грн (прожитковий мінімум) х 22,7 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2021 року - січні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення у грудні 2021 року січні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 563,19 грн щомісячно (2481,00 грн (прожитковий мінімум) х 22,7 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У лютому-березні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення у лютому-березні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 672,35 грн щомісячно (2481,00 грн (прожитковий мінімум) х 27,1 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

За 3 дні вересня 2021 року індексація складає 54,00 грн (540,03 грн / 30 день = 18,00 грн; 18,00 грн х 3 дні = 54,00 грн).

За 7 днів березня 2022 року індексація складає 151,90 грн (672,35 грн / 31 день = 21,70 грн; 21,70 грн х 7 днів = 151,90 грн).

Отже, розмір «поточної» індексації грошового забезпечення за період з 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 3106,39 грн, вересень 2021 року - 54,00 грн, жовтень - листопад 2021 року - 540,03 грн щомісячно, грудень 2021 року -січень 2022 року - 563,19 грн щомісячно, лютий 2022 року - 672,35 грн, березень 2022 року 151,90 грн.

Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за період 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року відповідач нараховував та виплачував позивачу в поточному місяці за минулий поточну індексацію.

Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, відсутні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення з виходом суду за межі позовних вимог, коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушеного права та визначенням правильного періоду, за який відповідач має здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704;

- зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

Щодо доводів відповідача у відзиві стосовно несплати судового збору позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 28.09.2021 по 18.07.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 18.07.2022 року з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця.

Між тим суд звертає увагу, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 08 квітня 2024 року серії НОМЕР_4 .

Статтею 5 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" передбачені пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений в статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.

Відтак суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», доводи зазначені відповідачем стосовно того, що позов у цій справі не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій судом не беруться до уваги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Питання про розподіл судових витрат із сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відтак, стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом надано суду: договір про надання юридичних послуг від 10.06.2025 № М-710/25, договір про надання правової допомоги від 10.06.2025 №А-022/25, додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № А-022/25 від 10.06.2025, акт про надання юридичних послуг від 21.07.2025, свідоцтво адвоката серії ЗР №21/3407, ордер серії АО № 1186056 про надання правничої допомоги, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № @2РL846713 від 10.06.2025, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № @2РL833798 від 10.06.2025.

Відповідно до пункту 1.2 договору від 10.06.2025 № М-710/25 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект позовної заяви про перерахунок грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 1.3 договору від 10.06.2025 № М-710/25 надання юридичних послуг виконавцем за цим договором складається з послідовних етапів: I етап - вивчення наданих замовником документів та відомостей, визначення найбільш оптимального плану для виконання предмету, зазначеного у п.1.2. цього Договору. II етап - складання проектів документів, зазначених в пункті 1.2 цього Договору, на паперовому або електронному носії.

Згідно із пунктом 4.1 договору від 10.06.2025 № М-710/25 загальна вартість юридичних послуг, вказаних у пункті 1.2 цього Договору, становить 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 4.2 договору від 10.06.2025 № М-710/25 за надання правової допомоги, передбачено, що відповідно до пункту 1.3. цього Договору вартість І етапу становить 3000 (три тисячі) грн та підлягає обов'язковій оплаті.

Відповідно до пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги №А-022/25 від 10.06.2025 адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта у суді щодо перерахунку грошового забезпечення після звільнення з військової служби.

Згідно із пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги №А-022/25 від 10.06.2025 послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами Акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги з адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

У пунктом 4.3 договору про надання правничої допомоги №А-022/25 від 10.06.2025 зазначено, що акт вважається підписаним, якщо протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати його отримання Клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на такий Акт.

Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правничої допомоги №А-022/25 від 10.06.2025 отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно із пунктами 5.3, 5.4 договору про надання правничої допомоги №А-022/25 від 10.06.2025 загальний розмір гонорару становить 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок. При укладенні Договору клієнт вносить попередню оплату у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.

Відповідно до акту про надання юридичних послуг від 21.07.2025 виконавець - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та замовник - ОСОБА_1 далі іменовані «сторонами», підписали цей акт про те, що виконавець на підставі укладеного Договору про надання юридичних послуг №М-710/25 від 10.06.2025 виконав в повному обсязі та належним чином, а замовник прийняв наступні послуги: найменування послуг: проект позовної заяви про перерахунок грошового забезпечення. Вартість наданих послуг складає: 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. Послуги відповідають вимогам, зазначеним у Договорі про надання юридичних послуг №М-710/25 від 10.06.2025.

Згідно з інформаційним повідомленням про зарахування коштів № @2РL846713 від 10.06.2025 позивачем перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_2 5000,00 грн за надання правової допомоги.

Відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів № @2РL833798 від 10.06.2025 позивачем перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_2 20000,00 грн за надання юридичних послуг.

Таким чином, загальна вартість наданої правничої допомоги за договором становить фіксовану суму - 25000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, позовні вимоги, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 25000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 13.08.2025 позов повернуто в частині інших позовних вимог заявлених позивачем і в межах розгляду цієї справи предметом розгляду є позовні вимоги щодо правомірності нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, відтак заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 25000, 00 грн в цій частині вимог є неспівмірною з наданими послугами.

Разом з тим, під час надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу варто зазначити, що цей спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 25000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення 25000 грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні з виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер, відтак вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 28 вересня 2021 року по 07 березня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу, понесені у зв'язку із судовим розглядом цієї справи в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Захарова

Попередній документ

131010705

Наступний документ

131010707

Інформація про рішення:

№ рішення:	131010706
№ справи:	360/1491/25
Дата рішення:	15.10.2025
Дата публікації:	17.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Луганський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (06.11.2025)
Дата надходження:	06.11.2025

Учасники справи:

головуючий суддя:

КАЗНАЧЕЄВ ЕДУАРД ГЕННАДІЙОВИЧ

суддя-доповідач:

ЗАХАРОВА О В

КАЗНАЧЕЄВ ЕДУАРД ГЕННАДІЙОВИЧ

суддя-учасник колегії:

БЛОХІН АНАТОЛІЙ АНДРІЙОВИЧ

ГАВРИЩУК ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА