Іменем України
15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10365/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 липня 2022 року надійшов адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарської санкції у розмірі 70 400,00 грн та пені у розмірі 4280,32 грн, що разом складає 74 680,32 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 28.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд» подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), вх. № 8/2659, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591 за погодженням з Держстатом.
Згідно вказаного звіту відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 35 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників. яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа.
Позивач зазначає, що відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, але відповідачем не працевлаштовано особу з інвалідністю, чив не виконано свій обов'язок.
Матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до статті 18 Закону № 875-ХІІ права осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно статті 18-1 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Таким чином, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення особи з інвалідністю до підприємства або звернення особи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим її направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
Відповідач зауважує, що Законом №875-ХІІ не встановлено способу, якими підприємство зобов'язано самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.
Водночас, частиною третьою статті 18 Закону Ms 875-XII чітко визначено обов'язки підприємства, що використовує найману працю, а саме: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для них, є звіт форми № 3-ПН.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі №804/8007/16.
Відповідач у 2021 році здійснював господарську діяльність, а саме ремонт і технічне обслуговування машин та устатковання промислового призначення на об'єктах замовників, переважно у м. Кам'янське Дніпропетровської області.
Згідно Наказу №4а від 24.05.2021 у відповідача створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю (посада інженера-технолога).
25 травня 2021 року, тобто протягом трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, у відповідності до Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 № 316 та діяв на той час, ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд» подано звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з додатками до Державної служби зайнятості у Кам'янський міський центр зайнятості про наявні вільні робочі місця і вакантні посади (посада інженера-технолога), на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, що підтверджується відміткою про її прийняття.
У подальшому 29.06.2021, 26.07.2021, 25.11.2021, 16.12.2021 відповідачем подавалася уточнювальна звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з додатками у Кам'янський міський центр зайнятості.
Зазначена інформація також підтверджується листом Кам'янського міського центру зайнятості №1379/2022 від 05.08.2022, яке надано ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд» на його запит.
Не зважаючи на вжиті відповідачем заходи, особи з інвалідністю до ТОВ «Будівелтна фірма Протектбуд» для працевлаштування Державною службою зайнятості не направлялися і самостійно не зверталися.
Позивачем не подані документальні підтвердження фактів відмови відповідачем у працевлаштуванні направлених на роботу осіб з інвалідністю.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
25.08.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими позивач зазначив таке.
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 р. № 2682-ІХ (далі - Закон 2682-ІХ). На даний час діє оновлений механізм нарахування адміністративно-господарських санкцій, визначений Законом 2682-ІХ.
Законом 2682-ІХ скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ. Тобто, за 2022 рік роботодавцем цей звіт вже не подається.
Також з листопада 2022 року всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд.
Вимоги законодавства стосовно працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю, виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також нарахування і сплати адміністративно-господарських санкцій за його не виконання, залишились без змін.
Відповідно до статті 19 Закону (редакція, яка була чинною на момент виникнення спору) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
На виконання статті 19 Закону відповідачем був поданий звіт за формою 10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік. Відповідно до 4 % нормативу на підприємстві повинна працювати 1 особа з інвалідністю, проте згідно вказаного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність, складає 0 осіб. Тобто відповідачем не працевлаштовано 1 особу з інвалідністю.
Також відповідачем зазначено, що відповідно до статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу. Відповідачем також не було подано інформацію про попит на робочу силу.
На підставі зазначеного позивач вважає, що відповідач не виконав норми статті 19 Закону та не вжив всіх належних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим просить задовільнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 прийнято адміністративну справу до провадження та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи в змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд» (код ЄДРПОУ 42890405) в установленому порядку зареєстровано в якості юридичної особи, яка на момент виникнення спірних правовідносин була зареєстрована за адресою: 04053, м.Київ, вул. Січових стрільців, буд. 37/41, офіс 9, що не заперечують сторони по справі.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1755654 від 09.09.2025, наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд» (код ЄДРПОУ 42890405) зареєстровано за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул.Тимчасова, будинок 2.
ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд» 28.02.2022 надало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), вх.№ 8/2659, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591 за погодженням з Держстатом.
Згідно вказаного звіту відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 35 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 2464,00; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 70400; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) 70400,00 грн.
На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.
За розрахунком Фонду розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з позивача, становить 70400,00 грн та пені - 4280,32 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права і свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною другою статті 17 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною третьою статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно із частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
На реалізацію цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 316 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 07 липня 2022 року).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
У пункті 5 розділу І Порядку № 316 вказано, що Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Згідно із пунктом 6 розділу І Порядку № 316 роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.
Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).
Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Порядком № 316;
- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;
- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Відтак, на підприємство (фізичну особу) покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 28 травня 2019 року у справі № 807/554/17, від 28 травня 2019 року у справі № 820/2287/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 820/2132/17, від 18 листопада 2021 року у справі № 2340/4207/18, від 25 липня 2022 року у справі № 160/4187/19.
Водночас, закон не покладає обов'язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до роботодавця, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом № 875-ХІІ нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається згідно із Порядком № 316.
Матеріалами справи підтверждено, що відповідно до наказу ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд» № 4а від 24.05.2021, до штатного розпису введено наступні посади: інженер-технолог (код Класифікатора професій ДК 003:2010 2149.2) - 1 штатну одиницю з посадовим окладом 7 000 грн (сім тисяч гривень, 00 копійок) в місяць та затверджено ввести в дію 25 травня 2021 року штатний розпис ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд» у кількості 57 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 368 785,00 гривень.
Тобто, відповідачем створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю (посада інженера-технолога).
25 травня 2021 року, тобто протягом трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, відповідачем подано звітність форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з додатками до Державної служби зайнятості - Кам'янський міський центр зайнятості про наявні вільні робочі місця і вакантні посади (посада інженера-технолога), на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, що підтверджується відміткою про її прийняття.
У подальшому, а саме 29.06.2021, 26.07.2021, 25.11.2021, 16.12.2021 відповідачем подавалась уточнювальна звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з додатками у Кам'янський міський центр зайнятості, що також підтверджується відмітками про її прийняття.
Відповідно до Порядку № 316 на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Водночас періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець навіть одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 11 вересня 2020 року у справі № 440/2010/19, від 03 серпня 2023 року у справі № 120/4975/22, від 06 березня 2024 року у справі № 120/7955/21-а.
Вказані обставини свідчать, що відповідачем своєчасно подано до центру зайнятості «Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій повідомлено про необхідність сприяння у працевлаштуванні особи з інвалідністю.
Тобто, відповідачем належним чином та у повному обсязі виконано свій обов'язок щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, покладений на нього відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю позивачем до суду не надано та не доведено факт протиправного ухилення або протиправної відмови відповідачем у працевлаштуванні на вакантні посади осіб з інвалідністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо ним вжито необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створив робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформував відповідні установи, але фактично не працевлаштував особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19, від 13 березня 2023 року у справі № 460/5056/21.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що відповідач у 2021 році мав працевлаштувати одну особу з інвалідністю. При цьому, суду не надано доказів працевлаштування відповідачем протягом 2021 року особи з інвалідністю, проте надано докази виконання покладеного на відповідача Законом № 5067-VI та Порядком № 316 обов'язку щодо подання до центру зайнятості інформації про наявність у нього робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.
Вказані обставини свідчать, що відповідач вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.
Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень та суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 104, м. Київ, ідентифікаційний код 22869098) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Тимчасова, будинок 2, код ЄДРПОУ 42890405) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогостаттею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян