8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2740/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10)
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61)
про стягнення 43'515,12 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №298 від 28.03.2024 про постачання електричної енергії у сумі 43'515,12 грн за квітень 2024 року.
Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 12.08.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
19.08.2025 відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву (вх. 19083), в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова фінансуються виключно з Держбюджету. Відповідач вказує на те, що невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач вказує, що в його діях щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №928 від 28.03.2024 не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України. Тому в даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання відповідачем Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №928 від 28.03.2024 відповідачем.
21.08.2025 позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву (вх. 19252), в якій відхилив доводи викладені відповідачем у відзиві на позов, та просить позов задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова (далі - відповідач, Споживач) надав до ПрАТ "Харківенергозбут" (далі - позивач, Постачальник) підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг та приєдналося до умов двостороннє підписаного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 298 від 28.03.2024 (далі - Договір № 298) на умовах двостороннє підписаної Комерційної пропозиції № 2/1 для споживачів, що купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною (далі - Комерційна пропозиція №2/1) та підписаної заяви про укладання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в якій заявлені об'єкти, що приєднані до електричної мережі оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго".
Порядок розрахунків за Договором № 298 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №2/1, яка є невід'ємним додатком до Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору № 298 Постачальник продає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5-електрична енергія) як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 13.1.2 Договору № 298 передбачається, що Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 квітня 2024 року, в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно з п.п. 5.8, 5.9 Договору № 298 розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Відповідно до п. 5.10 Договору № 298 оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, терміни видачі якого зазначені у комерційній пропозиції.
Згідно з п. 3 Комерційної пропозиції № 2/1 розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Відповідно до п. 6.2 Договору № 298 Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції № 2/1 рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції №2/1 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформленням між Споживачем та Постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, на останній день розрахункового періоду споживача.
Згідно з переданими оператором системи розподілу (АТ "Харківобленерго") даними про обсяг спожитої електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут" відповідачу було сформовано та виставлено наступні рахунки за електричну енергію:
- за квітень 2024 року на суму разом з ПДВ 43'515,12 грн. Відповідачем за квітень 2024 року спожито згідно фактичних даних, а саме: відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам 16483 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2024 року надіслано Відповідачу поштовим зв'язком 08.05.2024, що підтверджується копією списку згрупованих відправлень та копією фіскального чеку. Строк оплати рахунку до 22.05.2024 року.
Розрахунок суми боргу додано до позовної заяви.
Акт звіряння розрахунків за Договором станом на 01.05.2025 надіслано поштовим зв'язком 19.06.2025, що підтверджується копією списку згрупованих відправлень та фіскальним чеком.
Таким чином, за квітень 2024 року відповідачу було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 16483 кВт*год на загальну суму 43'515,12 грн. Проте, в порушення умов договору, вказаний рахунок не був оплачено.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач своїм підписом в договорі взяв на себе обов'язок компенсувати позивачу суму спожитих користувачем комунальних послуг.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Таким чином, посилання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на те, що відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду - є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач за спожиту електричну енергію за Договором за квітень 2024 року на загальну суму 43'515,12 грн не розрахувався.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за використану електричну енергію за квітень 2024 року за Договором №298 у розмірі 43'515,12 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за Договором №298 від 28.03.2024 про постачання електричної енергії у сумі 43'515,12 грн за квітень 2024 року та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, м.Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328).
Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Суддя І.В. Трофімов