Справа № 147/1206/25
Провадження № 1-кп/147/265/25
іменем України
15 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023020000000210 від 04.11.2023 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, освіта середня спеціальна, працює оператором на АЗС, раніше несудимого,
за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14.11.1970, ратифікованої Указом Президії Верховної ради Української РСР від 12.10.1988 N 5396-X1, держава учасниця зобов'язана запровадити відповідне свідоцтво, яким держава-експортер підтверджує, що вона дала дозвіл на вивезення однієї чи декількох культурних цінностей; заборонити вивезення зі своєї території культурних цінностей, до яких не додано зазначене свідоцтво.
Відповідно до ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художне, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачено, що заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після тимчасового вивезення культурні цінності підлягають обов'язковій державній експертизі. Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей та розміри плати за неї затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відмова фізичної чи юридичної особи, яка подала заяву про вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей, подати на державну експертизу заявлені до вивезення культурні цінності розглядається як відмова заявника від їх вивезення. За результатами державної експертизи заявлених до вивезення (тимчасового вивезення, культурних цінностей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, вносить їх до Державного реєстру національного культурного надбання незалежно від згоди особи, яка подала заяву про вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей Відповідно до ст. 13 Закону України Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», свідоцтво є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення або тимчасове вивезення культурних цінностей без свідоцтва забороняється.
Пунктом 26 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що у міжнародних поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені до ввезення на територію України та вивезення з території України відповідно до законодавства.
Згідно з п. 3.1 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого Наказом Державної митної служби України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27.10.1999 N680/108, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.1999, товари та інші предмети, які переміщуються в міжнародному поштовому відправлені юридичних та фізичних осіб (крім особистих листів громадян), підлягають декларуванню митним органам у встановленому порядку. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення, не підлягають пропуску через митний кордон України в міжнародному поштовому відправлені предмети: заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; відправлені з порушенням митних правил, актів Всесвітньої поштової конвенції та нормативно-правових актів, шо застосовуються у сфері надання послуг поштового зв'язку; на переміщення яких через митний кордону України встановлено обмеження внаслідок застосування державних заходів нетарифного регулювання (ліцензування, сертифікації тощо) або щодо яких діє дозвільна система з боку державних органів контролю, у разі відсутності відповідних дозвільних документів.
Відповідно до п. 1.6 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 N 285, вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.
Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 235 Митного кодексу України, зокрема, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-актами України відповідно відправленнях: товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території; товарів, відправлених з порушенням митних правил; товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, чи заборонених для пересилання відповідно до законодавства України та актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше липня 2023 року, в ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел на контрабандне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, з метою отримання прибутку від їх збуту. Такі культурні цінності ОСОБА_4 зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас ОСОБА_4 з 2010 року постійно займається купівлею, продажем та колекціонуванням предметів старовини, у тому числі користуючись послугами інтернет-сервісів для купівлі й продажу таких товарів, серед яких сайт для колекціонерів в Україні «Violity» та «еВау» - для пошуку покупців за межами України шляхом розміщення відповідних оголошень, у зв'язку із чим останній обізнаний з вимогами чинного законодавства України щодо охорони культурних цінностей та про спеціальний порядок їх переміщення через кордон України.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_4 отримав у своє розпорядження 50 бронзових наконечників стріл археологічного походження, які виготовлені методом лиття у форму з подальшою обробкою та використанням технологій доіндустріального періоду, 49 із яких с скіфськими VІ-IV століття до нашої ери та 1 - кіммерійський наконечник «новочеркаського» типу кінця VІІІ - середини VІІ століття до нашої ери.
Надалі, діючи у порушення вищенаведених вимог нормативно-правових актів України, реалізуючи свій умисел, направлений на переміщення культурних цінностей через державний кордон України з приховуванням від митного контролю, достовірно знаючи про заборону вивезення культурних цінностей за межі митної території України без свідоцтва на право вивезення культурних цінностей та порядок здійснення міжнародних поштових відправлень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17 липня 2023 року, перебуваючи за адресою свого проживання; АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , попередньо, за допомогою інтернет-сервісу «еВау.соm», знайшовши покупця для вказаних вище предметів у Румунії та переконавшись у здійсненні ним оплати, із використанням власного особистого кабінету інтернет-сервісу АТ «Укрпошта», зареєстрованого за допомогою адреси електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », сформував митну декларацію міжнародного поштового відравлення форми С№ 22 під номером RK063276660U4, указавши дані відправиика; « ОСОБА_6 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_2», а також отримувача «ОСОБА_12, АДРЕСА_3» та до якого в подальшому помістив 50 вищенаведених бронзових наконечників стріл, що належать до культурних цінностей та мають історичне, художнє, етнографічне і наукове значення.
Задля унеможливлення виявлення культурних цінностей митним органом, з метою їх приховання від митного контролю, ОСОБА_4 особисто упакував визначені культурні цінності у непрозоре пакування та зазначив недостовірні дані при створенні міжнародного поштового відправлення, з метою надання одним товарам вигляду інших, указавши про знаходження у поштовому відправленні: «І audio repair» за колом Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності 8540201000 - трубки телевізійні передавальні лампи, без зазначення наявності у вмісті поштового відправлення культурних цінностей.
Продовжуючи реалізацію кримінально протиправного у умислу, направленого на контрабандне переміщення через кордон України культурних цінностей, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17 липня 2023 року, ОСОБА_4 звернувся до поштового відділення АТ «Укрпошта» № 24300 за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, селище Тростянець, вул. Соборна, буд. 47, та передав для відправлення сформоване ним міжнародне поштове відправлення CN 22 N RK063276660UA, яке містило названі вище 50 бронзових наконечників стріл.
Водночас, кримінально протиправний умисел ОСОБА_4 щодо контрабанди, тобто переміщення культурних цінностей через державний кордон України з приховуванням від митного контролю, не був доведений ним до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки 21 липня 2023 року під час митного контролю міжнародного поштового відправлення CN 22 NRK063276660UА в зоні митного контролю митного посту «Укрпошта» Київської митниці Державної митної служби України на території Дирекції оброблення та перевезення пошти АТ «Укрпошта» за адресою: м. Киів, вул. Г, Кірпи, 2, було виявлено приховані від митного контролю 50 вищенаведених бронзових наконечників стріл, що належать до культурних цінностей та мають історичне, художне, етнографічне і наукове значення.
Вчиняючи дії з формування митної декларації міжнародного поштового відправлення та переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, ОСОБА_4 розумів протиправність своїх дій, усвідомлював, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного пересилання об'єктів матеріальної культури, що мають історичне, художне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню та охороні відповідно до законодавства України.
Згідно із висновком державної експертизи №379 від 15.08.2023 Національного військово-історичного музею України, вказанім вище 50 бронзових наконечників стріл мають історичну та культурну цінність.
Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України №257/6 від 09.09.2024 надані на дослідження 50 (п'ятдесят) наконечників стріл є бойовою та мисливською зброєю, типологічно визначені як кімеро-скіфські наконечники стріл, що побутували в кінці VI - IV ст. до н. е., виготовлені з бронзи, є об'єктами археології, мають художне, історичне етнографічне, наукове значення, відносяться до культурних цінностей.
Окрім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 отримав у своє розпорядження бойову бородоподібну сокиру археологічного походження, виготовлену методом кування та подальшої обробки з використанням технологій доіндустріального періоду, яка відповідає зразкам холодної зброї на древку та має культурну приналежність до періоду Київської Русі Х-XІ століття нашої ери.
Надалі, діючи у порушення вищенаведених вимог нормативно-правових актів України, продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на переміщення культурних цінностей через державний кордон України з приховуванням від митного контролю, достовірно знаючи про заборону вивезення культурних цінностей за межі митної території України без свідоцтва на право вивезення культурних цінностей та порядок здійснення міжнародних поштових відправлень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 липня 2023 року, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 попередньо, за допомогою інтернет-сервісу « ОСОБА_8 », знайшовши покупця для вказаного вище предмету у Швеції та переконавшись у здійсненні ним оплати, із використанням власного особистого кабінету інтернет-сервісу АТ «Укрпошта», зареєстрованого за допомогою адреси електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », сформував митну декларацію міжнародного поштового відправлення форми С№ 23 EМS під номером ЕА 062344385 UА, указавши дані відправника; « ОСОБА_6 НОМЕР_1 , АДРЕСА_4, a також отримувача «ОСОБА_13, АДРЕСА_5», та до якого в подальшому помістив зазначену сокиру, що належить до культурних цінностей та має історичне, художне, етнографічне і наукове значення.
Задля унеможливлення виявлення культурних цінностей митним органом, з метою їх приховання від митного контролю, ОСОБА_4 особисто упакував визначену культурну цінність у непрозоре пакування та зазначив недостовірні дані при створенні міжнародного поштового відправлення, з метою надання одним товарам вигляду інших, указавши про знаходження у поштовому відправленні; «Modem reproduction tool Інструмент сучасна робота» за кодом Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності 8201900000 - інші ручні інструменти, - що використовуються в сільському господарстві, садівництві або лісовому господарстві, без зазначення наявності у вмісті поштового відправлення культурних цінностей.
Продовжуючи реалізацію кримінально протиправного умислу, направленого на контрабандне переміщення через кордон України культурних цінностей, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 липня 2023 року, ОСОБА_4 звернувся до поштового відділення АТ «Укрпошта» №24300 за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, селище Тростянець, вул. Соборна, буд. 47, та передав для відправлення сформоване ним міжнародне поштове відправлення СN 23EMS під номером ЕА 062344385 UA, яке містило названу вище сокиру.
Водночас, кримінально протиправний умисел ОСОБА_4 щодо контрабанди, тобто переміщення культурних цінностей через державний кордон України з приховуванням від митного контролю, не був доведений ним до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки 23 липня 2023 року, під час митного контролю міжнародного поштового відправлення CN 23 EMS під номером ЕА 062344385 UА в зоні митного контролю митного посту «Укрпошта» Київської митниці Державної митної служби України на території Дирекції оброблення та перевезення пошти АТ «Укрпошта» за адресою: м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2, було виявлено приховану від митного контролю сокиру з ознаками старовини, що належить до культурних цінностей та має історичне, художнє, етнографічне і наукове значення.
Вчиняючи дії з формування митної декларації міжнародного поштового відправлення та переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, ОСОБА_4 розумів протиправність своїх дій, усвідомлював, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного пересилання об'єктів матеріальної культури. що мають історичне, художне, етнографічне та наукове значення підлягають збереженню та охороні відповідно до законодавства України.
Відповідно до висновку державної експертизи №382 від 15.08.2023 Національного військово-історичного музею України, вказана вище сокира має історичну та культурну цінність.
Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України № 258/6 від 23.08.2024 вказана сокира є бойовою бородоподібною сокирою (Bartaxt), яка належить добі Київської Русі, а сама: X-XIІ ст. н. е. виготовлена із заліза, є об'єктом археології, має художне, історичне, етнографічне, наукове значення, відноситься до культурних цінностей.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше березня 2024 року, ОСОБА_4 отримав у своє розпорядження натільний хрест археологічного походження, який відноситься до періоду подальшого фактичного передавання до АТ «Укрпошта». Після цього, 18 березня 2024 року ОСОБА_9 , прибула до відділення поштового зв'язку N24300 AT «Укрпошта» за адресою: Вінницька область. Гайсинський район, селище Тростянець, вул. Соборна, буд. 47. не знаючи про описані вище дії ОСОБА_4 , передала для відправлення сформоване ним міжнародне поштове відправлення СN 22 N LK067634521UА, яке містило названі вище дві електронні лампи та натільний хрестик.
Водночас. кримінально протиправний умисел ОСОБА_4 щодо контрабанди, тобто переміщення культурних цінностей через державний кордон України з приховуванням від митного контролю, не був доведений ним до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки 11 квітня 2024 року під час митного контролю міжнародного поштового відправлення CN 22 N LK067634521U4 в зоні митного контролю митного посту «Укрпошта» Київської митниці Державної митної служби України на території Дирекції оброблення та перевезення пошти AT «Укрпошта» за адресою: м. Київ вул. Г. Кірпи, 2, було виявлено прихований від митного контролю названий вище натільний хрестик, що належить до культурних цінностей та має історичне, художне, етнографічне значення.
Вчиняючи дії з формування митної декларації міжнародного поштового відправлення та переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, ОСОБА_7 , у тому числі використовуючи ОСОБА_9 для досягнення поставлених цілей, яка не була обізнана із кримінально протиправною діяльністю останнього, усвідомлював, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного пересилання об'єкта матеріальної культури, що має історичне, художне та етнографічне значення і підлягає збереженню та охороні відповідно до законодавства України.
Відповідно до висновку державної експертизи №84 від 13.05.2024 Національного музею історії України, вказаний вище натільний хрестик є предметом археології та має культурну цінність.
Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №303/6 від 23.09.2024 вказаний натільний хрестик, виготовлений способом лиття з мідного сплаву по типу хреста-енколпіона сирійсько-палестинського типу, що побутував столітті нашої ери на території Східної Європи, має художнє, історичне та етнографічне значення, відноситься до культурних цінностей.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч, 1 ст. 201 КК України та ч. 2 ст. 15 ч, 1 ст. 201 КК України, а саме: закінчений замах на контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.
Позиції сторін кримінального провадження.
Позиція сторони обвинувачення.
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 08 липня 2025 року слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Вінницькій області майором юстиції ОСОБА_10 та затверджений прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 .
За змістом обвинувального акта, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 ч, 1 ст. 201 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України, доводиться показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 та іншими матеріалами, які надані суду відповідно до порядку, встановленого ч. 3 ст. 349 КК України. ОСОБА_4 у лікаря нарколога, лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходило. При визначенні виду та міри покарання просить врахувати ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який вину у вчиненому визнав, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується, раніше несудимий та є особою похилого віку. Вказує, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України). Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення злочину особою повторно (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України). Враховуючи ці обставини, сторона обвинувачення вважає, що для ОСОБА_4 необхідним й достатнім покаранням для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи його особу, є покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 34077,6 грн. Залишити без змін до здійснення спеціальної конфіскації, накладений ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2025 та 24.03.2025 арешт, вирішивши долю речових доказів у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України та на підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, у порядку спеціальної конфіскації - конфіскувати 50 (п'ятдесят) наконечників стріл, бородоподібну сокирою та натільний хрестик, інші речові докази, які мають археологічне походження, в дохід держави, а інші речові докази (мобільний телефон та ноутбук) повернути власнику - ОСОБА_4 .
Позиція сторони захисту щодо пред'явленого обвинувачення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не оскаржував правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
В судових дебатах захисник зазначив, що його підзахисний визнає вину, розкаявся у вчиненому, шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, а тому просить призначити його підзахисному покарання менше нижньої межі санкції інкримінованої статті, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки та звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік. Основним завданням кримінального судочинства є виправлення, а не лише кара. Звернув увагу суду на те, що кримінальні правопорушення вчинені через незнання обвинуваченого про те, що вказані речі мають історичне, археологічне чи культурне значення. Просив суворо не карати його підзахисного. Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України та стягнути з обвинуваченого стягнути судові витрати пов'язані із залученням експертів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 КК України та ч. 1 ст.201 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв'язку з визнанням вини.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
В судових дебатах обвинувачений підтримав свого захисника та зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, правопорушення вчиненні тільки по незнанню, він не думав, що предмети становлять цінність для держави Україна. Просив суворо його не карати.
В останньому слові обвинувачений щиро розкаявся, ще раз повідомив, що в нього не було умислу вчиняти правопорушення, він просто запакував коробки і відправив їх. Шкодував щодо вчиненого через своє незнання та просив суворо не карати.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Показання обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 15, ч. 1 ст.201 Кримінального кодексу України визнав, дав показання, відповідно до яких він пояснив, що не хотів вчиняти правопорушення в жодному разі, не було на думці що ці предмети мають якусь історичну цінність. І навіть продавець не повідомив його про те, що сокира є автентичною, як і не знав що предмети становлять культурну цінність. Щиро розкаявся, повідомив, що вчинив правопорушення по незнанню, просив суворо не карати. На запитання прокурора чому під час формування відправлення зазначено коди класифікації, які не застосовувались (приховувались) і зазначено трубки телевізійні, радіолампи, ОСОБА_4 відповів, що хрестик він вклав в якості подарунку разом із радіолампами постійному покупцю. Продажем в мережі Інтернет займається з 2020 року, торгує радіолампами, інші речі археологічні виставляв на продаж, однак їх ніхто не купував. На запитання захисника чи є ОСОБА_4 колекціонером і чи може самостійно з'ясувати чи мають цінність певні предмети, відповів, що спеціалістом не є і не може вважати, що зазначені речі мають культурну цінність. В свій час близько 2-3 років тому їх придбав для своєї колекції. Повідомив, що має хобі: купував предмети старовини, оформляв в рамки, колекціонував. До спеціалістів чи експертів з метою з'ясування чи мають речі культурну чи іншу цінність ОСОБА_4 не звертався, не вбачав підстав, що ці предмети мають якусь цінність, адже купував він їх за невеликі гроші. Під час пакування в описі майна вказані інші речі тому, що він не вбачав необхідності їх вносити. Всі інші предмети, які вилучені під час обшуку, надалі продавати не буде, оскільки вже знає порядок, що потрібно звернутися до експерта для проведення експертизи і лише тоді продавати. До моменту викриття, раніше за межі України такі предмети не продавалися. Розуміє, що порушив Закон України. Зробив для себе висновки: для нього це шоковий стан, раніше ніколи не допускав жодних порушень закону. Критично оцінює свої дії і в подальшому обіцяє не допускати жодних порушень.
Документи зібрані стороною обвинувачення.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023020000000210 від 04.11.2023, яким підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальні правопорушення і початок досудового розслідування за наступними обставинами: громадянин України ОСОБА_4 передав АТ «Укрпошта» для доставки у Румунію міжнародне відправлення, у якому 21.07.2023 у ході митного огляду виявлено наконечники стріл, які мають історичну та культурну цінність. Також ОСОБА_4 передав АТ «Укрпошта» для доставки у Швецію міжнародне відправлення, у якому 23.07.2023 у ході митного огляду виявлено сокиру, яка має історичну та культурну цінність. До Управління СБ України у Вінницькій області надійшло повідомлення від Київської митниці ДМС України про те, що 20.03.2024 в зоні митного контролю м/п «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2 в ході огляду міжнародного поштового відправлення (відправник жителька м. Тростянець Вінницької області ОСОБА_11 ) було виявлено один металевий предмет, схожий на хрест з ознаками старовини. Відповідно до висновку Національного музею історії України вказаний предмет має культурну цінність.
Постанова про визнання майна речовими доказами від 21 березня 2024 року, відповідно до якої визнано у кримінальному провадженні №22023020000000210 речовими доказами 50 (п'ятдесят) металевих наконечників стріл із міжнародного поштового відправлення CN 22 №RK063276660UA, бородоподібну металеву сокиру із міжнародного поштового відправлення CN23 EMS №EA062344385UA, та натільний хрест з ознаками старовини із міжнародного поштового відправлення LK067634521UA.
Довідка-розрахунок №1/1393 фактичної вартості послуг з проведення судової мистецтвознавчої експертизи від 09.09.2024 в розмірі 9087,36 грн.
Висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України № 257/6 від 09.09.2024, відповідно до якого, надані на дослідження 50 (п'ятдесят) наконечників стріл є бойовою та мисливською зброєю, типологічно визначені як кіммеро-скіфські наконечники стріл, що побутували в кінці VIII - IV ст. до н. е., виготовлені з бронзи, є об'єктами археології, мають художнє, історичне, етнографічне, наукове значення, відносяться до культурних цінностей.
Висновок державної експертизи № 379 від 15.08.2023 Національного військово-історичного музею України, відповідно до якого 50 бронзових наконечників стріл мають історичну та культурну цінність.
Довідка-розрахунок №1/1305 фактичної вартості послуг з проведення судової мистецтвознавчої експертизи від 23.08.2024 в розмірі 10601,92 грн.
Висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України № 258/6 від 23.08.2024, відповідно до якого сокира є бойовою бородоподібною сокирою (Bartaxt), яка належить добі Київської Русі, а сама: Х-ХІІ ст. н. е., виготовлена із заліза, є об'єктом археології, має художнє, історичне, етнографічне, наукове значення, відноситься до культурних цінностей.
Висновок державної експертизи № 382 від 15.08.2023 Національного військово-історичного музею України, відповідно до якої, вказана вище сокира має історичну та культурну цінність.
Постанова про визнання предметів речових доказів від 08 серпня 2024 року, якою натільний хрест з ознаками старовини з первинним пакуванням, маркувальну етикетку, згідно проб від 11.04.2024, згідно з поштового відправлення LK067634521UA на 2 арк., вилучених протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.08.2024, відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/19209/24, з володіння Київської митниці Державної митної служби України - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22023020000000210.
Ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2024 у справі №127/26437/24 про арешт майна;
Довідка-розрахунок №1/1522 фактичної вартості послуг з проведення судової мистецтвознавчої експертизи від 23.09.2024 в розмірі 14388,32 грн.
Висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 303/6 від 23.09.2024 відповідно до якого вказаний натільний хрестик, виготовлений способом лиття з мідного сплаву по типу хреста-енколпіона сирійсько-палестинського типу, що побутував у XI-XIII столітті нашої ери на території Східної Європи, має художнє, історичне та етнографічне значення, відноситься до культурних цінностей.
Постанова про визнання майна речовими доказами від 19 березня 2025 року, відповідно до якої визнано у кримінальному провадженні №22023020000000210 речовими доказами вилучені у ОСОБА_4 , 19.03.2025 за результатами обшуку його житла - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , речі: мобільний телефон «OnePlus 9 Pro 5G», IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із SIM-карткою № НОМЕР_1 ; ноутбук HP Pavilion G7 № 584029-251, 2 металеві предмети (амулети) у 2 пакетах із зіп-застібками, 6 металевих кілець у пакеті із зіп-застібкою, 9 скляних намистин із фрагментом паперу з написом «3» у пакеті із зіп-застібкою, 9 скляних намистин із фрагментом паперу з написом «4» у пакеті із зіп-застібкою, металевий предмет (амулет) у формі сокири у пакеті із зіп-застібкою, металевий предмет (амулет) у формі голови коня у пакеті із зіп-застібкою, металева шпилька з кільцем у пакеті із зіп-застібкою, наконечник металевий у формі голови тварини у пакеті із зіп-застібкою, 3 цвяхи металевих у пакеті із зіп-застібкою, 5 цвяхів металевих у пакеті із зіп-застібкою, 43 кільця металевих у пакеті із зіп-застібкою, підвіска металева із зображенням хреста у пакеті із зіп-застібкою, сфера з ланцюгом металеві, 9 каменів-точил, глечик керамічний жовтого кольору, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України та на підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, у порядку спеціальної конфіскації - конфіскувати в дохід держави.
Ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року у справі №127/8902/25 про арешт майна.
Лист Вінницького обласного краєзнавчого музею Вінницької обласної ради №261 від 20.06.2025, зі змісту якого випливає, що згідно з експертною оцінкою, виконаною в. о. завідувача науково-дослідницького відділу археології Вінницького обласного краєзнавчого музею Яною Короленко, надані Службою безпеки України предмети археології мають історичну та культурну цінність. Надані предмети датуються періодами 4-3 тис. до н. е. (трипільська культура), ІІ-V ст. н.е. (черняхівська культура) та переважно ІХ-ХІІІ ст. (Київська Русь) з додатком Експертною оцінкою предметів археології, наданим УСБ України у Вінницькій області для проведення мистецтвознавчої експертизи.
Супровідний лист щодо відповідального зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №22023020000000210 та квитанції про отримання на зберігання речових доказів №825, 826, 827, 828, 829, 830.
Дані, які характеризують особу обвинуваченого відображені в: інформації Державної міграційної служби України про особу ОСОБА_4 ; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , картці фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_4 , вимозі №53/6/7-2492ві від 21.08.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, листі КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» №3175 від 02.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 під диспансерним спостереженням в їхньому медичному закладі не перебуває, за медичною допомогою не звертався; листі КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» від 06.09.2024, зі змісту якого випливає, що ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні перебував у 2021 році. 19.12.2023 за направленням сімейного лікаря звертався до лікаря-психіатра з діагнозом: «Змішаний тривожний і депресивний розлад» та 19.12.2025 звертався до лікаря-невролога з діагнозом: «Інші уточнені ураження головного мозку при хворобах, класифікованих в інших рубриках. Відділений період ВЧМТ (2021р. забій головного мозку з наявністю контузій них геморагічних вогнищ в лівій лобній та скроневій ділянках, субдуральні геморагічні нашарування в лівій скроневій ділянці, перелом основи черепа в ділянці піраміди лівої скроневої кістки), стійкий цефалічний, атактичний синдром». Даних щодо подальших звернень немає.
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаних вище кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Висновки суду.
В зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчинених ним злочинів, а прокурор та захисник не висловлювали жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання та доказів наданих прокурором. Водночас судом з'ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 та «Боротюк проти України» від 16.12.2010, де зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, тобто закінчений замах на контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.
Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу України чи виправдання суд не вбачає.
Обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання.
Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою повторно.
Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно із частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 Про практику призначення судами кримінального покарання особі, що вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і для попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, є тяжкими злочинами.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, є особою похилого віку.
Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 68 КК України судом враховується ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця - виявлення вказаних культурних цінностей працівниками митних органів.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, його сімейний стан, наявності обставин що пом'якшують та обтяжують відповідальність, також, судом враховано повне визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень та пояснення щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, а також його ставлення до вчиненого, яке полягає у щирому розкаюванні, відсутність шкоди внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про можливість призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 201 КК України на строк три роки шість місяців, що наближений до мінімального покарання передбаченого санкцією зазначеної статті.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаних діянь, а також те, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, розкаюється у вчиненому, суд переконаний, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та його перевиховання можливе без відбування покарання, а тому останнього необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладанням обов'язків, передбачених ч.1, п.2, ч.3 ст. 76 КК України.
Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд наголошує, що згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 суд вказав, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема справедливість.
Вважаю за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Призначаючи такий вид покарання обвинуваченому, суд виходить із принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання, яке своїм видом та розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самими обвинуваченим так і іншими особами, призначення більш м'якого покарання, на думку суду, не відповідатиме даним про особу обвинуваченого, та суперечитиме основним засадам призначення покарання та правовим положенням частини другої ст. 50 КК України, якою визначено мету покарання.
Стосовно доводів сторони захисту про застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання у виді двох років позбавлення волі суд зазначає таке.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, водночас зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
Суд не вбачає підстав для призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України, тобто із застосуванням положень ст. 69 КК України, адже врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та наявність обставини, яка обтяжує покарання, дані про особу обвинуваченого, а також те, що судом не встановлено обставин, які б істотно знижували б ступінь тяжкості вчинених тяжких злочинів і впливали б на пом'якшення покарання.
Стороною захисту не наведено переконливих і достатніх аргументів, які б доводили протилежне. Також сторона захисту не наводить доводів, які б вказували на те, що призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України за своїм видом і розміром є явно несправедливим через суворість.
З огляду на вимоги ст. 77 КК України підстав для застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням суд не вбачає.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно із п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України, майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Відповідно до ст. 18 Закон України «Про охорону археологічної спадщини», знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень (нерухомі та рухомі предмети, які були пов'язані з об'єктом археологічної спадщини і виявлені під час археологічних досліджень), є державною власністю.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі: обвинувального вироку суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
На підставі ч.1 ст.96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК України необхідно застосувати спеціальну конфіскацію в дохід держави до майна (предметів контрабанди - 50 (п'ятдесят) наконечників стріл, бородоподібної сокири та натільного хрестика), які є предметом кримінальних правопорушень, та до інших речових доказів, які мають археологічне походження, відповідно до висновку експертизи.
Процесуальні витрати на залучення експертів необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, що відповідає вимогам ст. 124 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Таким чином арешт накладений на майно ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2024 та від 24.03.2025, після набрання вироком законної сили, необхідно скасувати. Підстави для залишення без змін до здійснення спеціальної конфіскації, накладеного ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2025 та 24.03.2025 арешту немає, адже це суперечитиме вимогам ч. 4 ст. 174 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру, відповідно до вимог ст. 96-3 КК України, не встановлено.
Викривачу винагорода не пропонувалась у зв'язку з його відсутністю у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 96-1, 96-2, 100, 110, 174, 349, 368, 370, 395, 468, 473, 475, 476, 532, 615 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок перебігу іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на рахунок держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в розмірі 34077,60 грн (тридцять чотири тисячі сімдесят сім гривень 60 копійок).
Арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2024 та від 24.03.2025, після набрання вироком законної сили, скасувати.
Застосувати спеціальну конфіскацію щодо речових доказів - до майна (предметів контрабанди), а саме: 50 (п'ятдесяти) металевих наконечників стріл із міжнародного поштового відправлення CN 22 №RK063276660UA, бородоподібну металеву сокиру із міжнародного поштового відправлення CN23 EMS №EA062344385UA, та натільний хрест з ознаками старовини із міжнародного поштового відправлення LK067634521UA, які конфіскувавати в дохід держави, відповідно до ст.96-1, 96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України.
Речові докази, які є предметами археології та мають історичну та культурну цінність, а саме: 2 металеві предмети (амулети) у 2 пакетах із зіп-застібками, 6 металевих кілець у пакеті із зіп-застібкою, 9 скляних намистин із фрагментом паперу з написом «3» у пакеті із зіп-застібкою, 9 скляних намистин із фрагментом паперу з написом «4» у пакеті із зіп-застібкою, металевий предмет (амулет) у формі сокири у пакеті із зіп-застібкою, металевий предмет (амулет) у формі голови коня у пакеті із зіп-застібкою, металева шпилька з кільцем у пакеті із зіп-застібкою, наконечник металевий у формі голови тварини у пакеті із зіп-застібкою, 3 цвяхи металевих у пакеті із зіп-застібкою, 5 цвяхів металевих у пакеті із зіп-застібкою, 43 кільця металевих у пакеті із зіп-застібкою, підвіска металева із зображенням хреста у пакеті із зіп-застібкою, сфера з ланцюгом металеві, 9 каменів-точил, глечик керамічний жовтого кольору, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України та на підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, у порядку спеціальної конфіскації - конфіскувати в дохід держави.
Речові докази: мобільний телефон «OnePlus 9 Pro 5G», IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із SIM-карткою № НОМЕР_1 ; ноутбук HP Pavilion G7 № 584029-251, повернути власнику - ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1