вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/519/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
від позивача: Гайдук У.П. (в залі суду);
від відповідача: Нестерова І.Г. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 (повний текст складено 30.05.2025)
у справі № 910/519/25 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 224 075 969,42 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 298 064 374,36 грн, з яких: 280 859 988,97 грн - основна заборгованість, 2 416 479,02 грн - 3% річних, 14 787 906,37 грн - інфляційні втрати.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Компанією зобов'язань за договором №0261-09021 від 25.07.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у редакції додаткової угоди №10 від 12.08.2024.
07.03.2025 Товариство сформувало у системі «Електронний суд» заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просило стягнути з Компанії 298 064 651,38 грн, з яких: 280 859 988,97 грн - основна заборгованість, 2 416 668,04 грн - 3% річних, 14 787 906,37 грн - інфляційні втрати.
02.04.2025 Товариство сформувало у системі "Електронний суд" заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основної заборгованості, у якій просило стягнути з Компанії 224 075 969,42 грн, з яких: 206 871 395,01 грн - основна заборгованість, 2 416 668,04 грн - 3% річних, 14 787 906,37 грн - інфляційні втрати.
03.04.2025 Господарський суд міста Києва протокольними ухвалами прийняв до розгляду заяви Товариства від 07.03.2025 про збільшення розміру позовних вимог та від 02.04.2025 про зменшення розміру позовних вимог.
23.04.2025 Товариство сформувало у системи "Електронний суд" клопотання, у якому просило суд розділити у резолютивній частині рішення нарахування 3% річних та інфляційних втрат по періодах: з квітня 2024 року по серпень 2024 року включно; з вересня 2024 року по листопад 2024 року включно.
22.05.2025 Господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу, якою залишив без розгляду клопотання Товариства від 23.04.2025 на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
У цьому ж судовому засіданні представник позивача просив суд провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 28 574 417,55 грн закрити. В іншій частині позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Позиції учасників справи.
17 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 14 лютого 2025 року, в якому останній підтвердив факт наявності перед позивачем суми основної заборгованості за договором за період з квітня 2024 року по листопад 2024 року в загальному розмірі 280 859 988,97 грн. Разом із тим, на думку відповідача, здійснений Товариством розрахунок компенсаційних виплат є невірним та необґрунтованим, оскільки позивач не врахував необхідність заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19. Невиконання Компанією договірних зобов'язань пов'язано зі складним майновим станом останньої, нестійкістю її фінансово-економічного становища, наявною заборгованістю її контрагентів з оплати послуг з передачі електричної енергії та диспетчерського управління, у тому числі й наявною заборгованістю самого позивача перед відповідачем. У зв'язку з цим Компанія просила суд у задоволенні позову Товариства відмовити.
24 квітня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення.
20.05.2025 Товариство сформувало у системі "Електронний суд" додаткові пояснення, у яких вважає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання Компанії про відстрочення виконання судового рішення у цій справі з огляду на його необґрунтованість. У цих же письмових поясненнях позивач повідомив суд, що Компанія сплатила частину спірного основного боргу у розмірі 28 574 417,55 грн, на підтвердження чого надав копії відповідних платіжних інструкцій.
21.05.2025 через систему "Електронний суд" від Компанії надійшли: клопотання від 20.05.2025 про закриття провадження у справі в частині суми погашеної нею заборгованості з доказами її оплати, заперечення від 21.05.2025 на клопотання позивача від 23.04.2025, а також клопотання від 21.05.2025 про відстрочення виконання рішення.
У судовому засіданні 22.05.2025 Товариство заперечило проти відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 178 296 977,46 грн основного боргу, 2 416 668,04 грн 3% річних, 14 787 906,37 грн інфляційних втрат та 739 722,50 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Компанії на користь Товариства 28 574 417,55 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/519/25 в частині задоволення позовних вимог та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 277 ГПК України.
Скаржник зазначає, що у відзиві на позовну заяву не заперечував щодо загального боргу за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25.07.2019 за №0261-09021 за період з квітня 2024 року по листопад 2024 року у розмірі 280 859 988,97 грн, але при цьому зазначав, що позивач під час розрахунку інфляційних втрат використав формулу без заокруглення індексу інфляційних втрат, що суперечить висновкам Верховного Суду. Так, у постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 зазначено, що індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, а також у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23 (Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» було відповідачем у справі №910/4170/23). Враховуючи вище викладене, апелянт вважає, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, а також вважає, що суд першої інстанції на надав належної оцінки доданому до відзиву контррозрахунку 3% та інфляційних втрат.
Відповідач повідомляє, що надав пояснення щодо виникнення заборгованості, а саме навів справи, за якими стягується заборгованість з позивача, та зазначив, що єдиним джерелом фінансових надходжень відповідача є оплата послуг учасниками ринку по передачі електричної енергії.
Скаржник також вважає, що суд допустив арифметичну помилку під час розрахунку стягнення судового збору. Так, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача 739 722,50 грн судового збору. При цьому за час розгляду справи відповідач погасив заборгованість у розмірі 28 574 417,55 грн, а тому ціна позову з урахуванням погашення частини суми основного боргу становить 195 501 551,87 грн. Отже, судовий збір мав складати 637 381,00 грн та з урахуванням ст. 130 ГПК України сума стягнення мала бути у розмірі 318 690, 00 грн.
08.10.2025 у системі «Електронний суд» Компанія сформувала додаткові пояснення, у яких наводить обставини, яким, на її думку, суд першої інстанції не надав належної правої оцінки, що є підставою скасування рішення в частині відмови відстрочити виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що фактично подане Компанією пояснення є доповненням до апеляційної скарги, оскільки містить обґрунтування щодо скасування оскаржуваного рішення, яке скаржник не наводив за текстом апеляційної скарги, однак просить врахувати під час апеляційного розгляду справи. Так, в апеляційній скарзі Компанія висловлювала незгоду із застосованим судом порядком розрахунку інфляційних нарахувань та їх розміром, вважав, що суд мав відмовити у стягненні з неї 3% річних та інфляційних нарахувань, а також не погоджувалася з розміром присудженого до стягнення з неї судового збору. Водночас за текстом додаткового пояснення Компанія наводить доводи, за яких не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення.
Однак згідно з ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Отже, Компанія подала своє доповнення до апеляційної скарги (яке назвала додатковими поясненнями) з порушенням ч. 1 ст. 266 ГПК України.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/519/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 до надходження матеріалів справи №910/519/25.
03.07.2025 матеріали справи №910/519/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 залишено без руху. Надано Компанії строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 1 271 760,00 грн у встановленому порядку. Попереджено Компанію, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
17.07.2025 до апеляційної інстанції від скаржника на виконання вказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція № АУ-5395 від 15.07.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/519/25. Розгляд справи призначено на 08.09.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
08.09.2025 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву у розгляді справи до 08.10.2025 на підставі ст. 216 ГПК України.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
25.07.2019 Товариство та Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Підприємство), правонаступником якого є Компанія, уклали договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0261-09021, за умовами якого Товариство як постачальник послуг зобов'язався на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим тарифом" надати замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим правочином, а замовник - сплатити Товариству вартість таких послуг на умовах даного договору.
Вище вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.
Сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору.
Додатковою угодою №9 від 12.02.2024 сторони виклали договір разом з додатками до нього у новій редакції. Умови цієї додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 26.01.2024.
Додатковою угодою №10 від 12.08.2024 договір разом з додатками до нього викладено у новій редакції. Умови даної додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 31.07.2024.
Вартість і порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 №2651 (п. 2.1 вказаного правочину в редакції додаткової угоди від 12.08.2024 №10).
Пунктом 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 12.08.2024 №10) визначено, що постачальник послуг зобов'язаний, зокрема: надавати послугу; здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку; подавати Регулятору для затвердження розмір вартості послуги, погоджений замовником; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді.
За умовами п. 3.3 договору (у редакції додаткової угоди від 12.08.2024 №10) замовник зобов'язаний: приймати послугу, яку надає постачальник, за процедурою, визначеною Порядком; у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг, погодженої замовником та затвердженої Регулятором; повертати підписані та належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг протягом п'яти днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі.
Згідно з п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим правочином відповідно до чинного законодавства.
Договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2024 (п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди від 12.08.2024 №10).
На виконання умов вказаного договору за період з квітня 2024 року по листопад 2024 року Товариство передало, а Компанія - прийняла послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) уповноважених представників сторін актів приймання-передачі наданих послуг:
від 30.04.2024 №58/04 за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 на суму 96 899 705,02 грн з ПДВ,
від 31.05.2024 №59/05 за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 на суму 111 038 837,56 грн з ПДВ,
від 30.06.2024 №60/06 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 на суму 82 360 109,92 грн з ПДВ,
від 31.07.2024 №61/07 за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 на суму 76 106 592,32 грн з ПДВ,
від 31.08.2024 №62/08 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 на суму 96 231 070,18 грн з ПДВ,
від 30.09.2024 №63/09 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на суму 66 864 133,00 грн з ПДВ,
від 31.10.2024 №64/10 за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на суму 48 463 170,10 грн з ПДВ,
від 30.11.2024 №65/11 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 на суму 25 949 390,57 грн з ПДВ.
Зазначені розміри вартості послуг Товариства затверджені постановами НКРЕКП: від 28.05.2024 №1057, від 26.06.2024 №1210, від 31.07.2024 №1409, від 03.09.2024 №1573, від 01.10.2024 №1702, від 29.10.2024 №1855, від 26.11.2024 №2017, від 24.12.2024 №2364.
Оскільки Компанія надані їй за договором послуги оплатила частково, Товариство звернулося до неї з претензією №838/08 від 21.10.2024, у якій просило Компанію вжити всіх можливих заходів для невідкладного виконання грошових зобов'язань до договором.
Компанія листом №01/80587 від 24.12.2024 повідомила, що основним джерелом покриття його витрат на виконання ПСО є тариф на послуги з передачі електричної енергії і станом на сьогодні наявна значна заборгованість постачальників універсальних послуг перед Товариством за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії у зв'язку з порушенням платіжної дисципліни учасниками ринку, що негативно впливає на фінансовий стан Компанії та зумовлює накопичення його заборгованості перед Товариством за надання послуги.
Товариство у позовній заяві зазначало, що заборгованість Компанії за договором за спірний період на дату звернення до суду з цим позовом (з урахуванням заяв Товариства від 07.03.2025 про збільшення розміру позовних вимог та від 02.04.2025 про зменшення розміру позовних вимог) становила 206 871 395,01 грн.
Оскільки після закриття підготовчого провадження у справі Компанія у добровільному порядку сплатила на рахунок Товариства частину суми спірної основної заборгованості в загальному розмірі 28 574 417,55 грн (платіжні інструкції №ПУП009189 від 05.04.2025 на суму 9 650 778,20 грн, №ПУП009317 від 23.04.2025 на суму 7 538 660,17 грн та №ПУП009316 на суму 2 033 210,03 грн, №ПУП009945 від 19.05.2025 на суму 9 351 769,15 грн), Господарський суд міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі у відповідній частині.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі Компанія хоч і просить скасувати оскаржуване рішення повністю, однак зазначає, що «… у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував щодо загального боргу по Договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25.07.2019 за №0261-09021 за період з квітня 2024 по листопад 2024 у розмірі 280 859 988,97 грн, але при цьому зазначав наступне. Позивачем при розрахунку інфляційних втрат була використана формула без заокруглення індексу інфляційних втрат, що суперечить висновкам Верховного Суду...» (стор. 3 апеляційної скарги).
За текстом апеляційної скарги відсутні доводи, за яких відповідач не погоджується з розміром присудженого до стягнення з нього основного боргу, а також не вказує на допущені судом першої інстанції у відповідній частині порушення. Тому апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд справи у встановлених ст. 269 ГПК України межах (в межах доводів апеляційної скарги).
За доводами апеляційної скарги, позивач під час розрахунку інфляційних втрат використав формулу без заокруглення індексу інфляційних втрат, що суперечить висновкам Верховного Суду, а тому нараховані позивачем 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
З цього приводу суд зазначає таке.
Товариство просило (з урахуванням заяв від 07.03.2025 про збільшення розміру позовних вимог та від 02.04.2025 про зменшення розміру позовних вимог) стягнути з Компанії:
- 2 416 668,04 грн 3% річних, з яких:
75 454,69 грн - 3% річних, нараховані за період з 01.06.2024 по 19.06.2024 на суму основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2024 №58/04 за квітень 2024 року;
4 550,77 грн - 3% річних, нараховані з 02.07.2024 на суму основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 №59/05 за травень 2024 року;
539 029,03 грн - 3% річних, нараховані за загальний період прострочення з 06.08.2024 по 14.01.2025 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2024 №60/06 за червень 2024 року;
648 968,93 грн - 3% річних, нараховані за загальний період прострочення з 07.09.2024 по 14.01.2025 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2024 №61/07 за липень 2024 року;
647 041,04 грн - 3% річних, нараховані за загальний період прострочення з 05.10.2024 по 14.01.2025 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2024 №62/08 за серпень 2024 року;
324 623,64 грн - 3% річних, нараховані за загальний період прострочення з 02.11.2024 по 14.01.2025 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2024 №63/09 за вересень 2024 року;
146 305,88 грн - 3% річних, нараховані за загальний період прострочення з 30.11.2024 по 14.01.2025 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2024 №64/10 за жовтень;
30 694,06 грн - 3% річних, нараховані за загальний період прострочення з 28.12.2024 по 14.01.2025 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2024 №65/11 за листопад 2024 року;
- 14 787 906,37 грн інфляційних втрат, з яких:
1 065 896,76 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 01.06.2024 по 20.06.2024 на суму основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2024 №58/04 за квітень 2024 року;
3 288 529,10 грн - інфляційних втрати, нараховані за загальний період прострочення з 06.08.2024 по 31.12.2024 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2024 №60/06 за червень 2024 року;
4 118 447,96 грн - інфляційні втрати, нараховані за загальний період прострочення з 07.09.2024 по 31.12.2024 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2024 №61/07 за липень 2024 року;
3 992 803,24 грн - інфляційні втрати, нараховані за загальний період прострочення з 05.10.2024 по 31.12.2024 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2024 №62/08 за серпень 2024 року;
1 779 441,80 грн - інфляційні втрати, нараховані за загальний період прострочення з 02.11.2024 по 31.12.2024 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2024 №63/09 за вересень 2024 року;
542 787,51 грн - інфляційні втрати, нараховані за загальний період прострочення з 30.11.2024 по 31.12.2024 на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2024 №64/10 за жовтень 2024 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 8.35 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц.
У п. 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16.
У постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 об'єднана палата касаційного господарського суду Верховного Суду виснувала таке.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке касаційний суд визнав за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за ст. 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Отже, у разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У цій же постанові Верховний Суд не погодився з правильністю визначення величини приросту індексу споживчих цін 107,637090183%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року показник 107,6% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат з посиланням на дію правила заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми) та здійснив перевірку наданих сторонами розрахунків.
За результатами такої перевірки встановлено, що сума інфляційних втрат, нарахованих, зокрема, на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2024 №61/07 за липень 2024 року за загальний період прострочення з 07.09.2024 по 31.12.2024 становитиме 4 140 198,62 грн (тобто, на 21 750,66 грн більше розрахованої позивачем суми) (60 885 273,86 грн х 106,8% - 60 885 273,86 грн). Аналогічне суттєве збільшення сум інфляційних втрат у разі застосування округленого до десяткового значення сукупного індексу інфляції відбувається також щодо інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2024 №62/08 за серпень 2024 року в межах заявленого позивачем періоду прострочення (тобто за ті періоди, коли сума основної заборгованості протягом заявленого періоду прострочення була сталою). У свою чергу під час розрахунку інфляційних втрат на суми основної заборгованості, які виникли: за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2024 №58/04 за квітень 2024 року, за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2024 №60/06 за червень 2024 року та за актом приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2024 №64/10 за жовтень 2024 року позивач застосував інший метод розрахунку інфляційних втрат з використанням помісячних показників індексу інфляції (без застосування сукупного індексу інфляції).
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а також те, що заявлені Товариством до стягнення розміри 3% річних річних та інфляційних втрат не перевищують розраховані судом суми, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог Товариства про стягнення з Компанії зазначених нарахувань у заявлених позивачем розмірах є правомірним.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Щодо доводів скаржника в частині, що стосується розподілу судового збору, колегія суддів зазначає таке.
В апеляційній скарзі Компанія посилається на ч. 1 ст. 130 ГПК України та вважає, що суд допустив арифметичну помилку у розрахунку стягнення судового збору. Так, рішенням стягнуто з відповідача суму судового збору у розмірі 739 722,50 грн. При цьому за час розгляду справи відповідачем погашено заборгованість у розмірі 28 574 417,55 грн. Отже, ціна позову з урахуванням погашення частини суми основного боргу становить 195 501 551,87 грн, а тому судовий збір мав складати суму 637 381,00 грн. З урахуванням ст. 130 ГПК сума стягнення мала бути у розмірі 318 690, 00 грн.
Суд зазначає, що загальна сума до стягнення з відповідача склала 195 501 551,87 грн. Звертаючись з позовом у цій справі, Товариство, виходячи з ціни позову у 224 075 969,42 грн, сплатило 847 840, 00 (тобто 100% судового збору). Після закриття судом провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу ціна позову (за мінусом оплат на суму 28 574 417,55 грн) становила 195 501 551,87 грн, тобто 87,2478884621% від первісно заявлених вимог та, відповідно, судовий збір на суму 28 574 417,55 грн складає 12,7521115379%. Відповідно, 100% судового збору (847 840,00 грн) - 12,7521115379% судового збору = 739 722,50 грн судового збору.
Отже, стягнутий судом першої інстанції з Компанії судовий збір у розмірі 739 722,50 грн є правильним і таким, що відповідає положенням чинного законодавства і доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/519/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/519/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова