вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/436/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
розглянувши апеляційну скаргу
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 (повний текст складено 08.05.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 (повний текст складено 19.05.2025)
у справі № 910/436/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
про визнання недійсним рішення загальних зборів в частині, статуту в частині та зборів представників від об'єднання в частині,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):
1) визнати недійсним Рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фундуклєєвський» (далі - ОСББ) від 26.05.2021 в частині підп. 1 п. 1, яке оформлене Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, в частині затвердження підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції від 26.05.2021 щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;
2) визнати недійсним підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції від 26.05.2021, затверджений Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що оспорювані рішення суперечать приписам Закону.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву ОСББ проти заявлених до нього вимог заперечує та вважає, що права позивача не порушені. Відповідач наголошує, що позивач не зазначає, яким чином і які саме його права було порушено.
ОСББ також повідомляє, що з 04.02.2025 не існує рішення загальних зборів представників про преміювання працівників ОСББ у тій редакції, яку оскаржує позивач. Питання віднесення до виключної компетенції загальних зборів співвласників визначення розміру матеріального та іншого заохочення працівників ОСББ чинним законодавством не регулюється. За прийняття спірної редакції статуту ОСББ проголосували 68,2% або більше як дві третини від загального числа співвласників, отже, інтереси позивача не співпадають з інтересами більшості співвласників. Крім того, позивач пред'явив позов через понад 3,5 років після проведення загальних зборів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 закрито провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним рішення зборів представників ОСББ від 23.12.2024 в частині, передбаченій п. 3 «Про преміювання працівників керуючої дирекції». В іншій частині позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Рішення загальних зборів ОСББ від 26.05.2021 в частині підп. 1 п. 1, яке оформлено Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021 в частині затвердження підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ «Фундуклєєвський» в редакції від 26.05.2021 щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Визнано недійсним підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ «Фундуклєєвський» в редакції від 26.05.2021, затверджений Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Стягнуто з ОСББ в дохід Державного бюджету України 6 056,00 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що пп. 7 п. 6.12 розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів від 26.05.2021, оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління, яке відповідно до закону відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, суперечить чинним нормам законодавства.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 заяву про ухвалення додатково рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСББ на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині відмовлено.
Оцінивши надані ОСОБА_1 у матеріали справи докази на підтвердження понесених ним витрат, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи, підлягають розподілу у розмірі 20 000,00 грн. Такі витрати суд визнав співмірними з предметом спору та з виконаною роботою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2025, ОСББ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/436/25 та закрити провадження у справі, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/436/25 та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні заяви про розподіл судових витрат; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу та стягнути на користь відповідача судовий збір.
Скаржник зазначає, що оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ від 26.05.2021 в частині підп. 1 п. 1, яке оформлено протоколом загальних зборів ОСББ від 26.5.2021, щодо затвердження підп. 7 п. 6.12 розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ від 26.05.2021 щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визнання недійсним підп. 7 п. 6.12 розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції від 26.01.2021, затверджений протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління, вважає його необґрунтованим, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без застосування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Апелянт зауважує, що після подання позивачем позову у цій справі 23.03.2025 відбулися загальні збори ОСББ, на яких було затверджено нову редакцію статуту, яка 07.04.2025 пройшла державну реєстрацію та вже зареєстрована у Міністерстві юстиції України, і у цій редакції статуту взагалі відсутній підп. 7 п. 6.12, який оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було визнано недійсним. За доводами скаржника, затвердження нової редакції статуту (без п. 6.12 в цілому) було заплановане ще до подачі позову.
Скаржник вважає, що оскільки станом на день розгляду справи по суті у матеріалах справи містилася нова редакція статуту ОСББ без підп. 7 п. 6.12, то станом на дату розгляду справи (15.04.2025) був відсутній предмет спору.
На думку ОСББ, суд першої інстанції проігнорував, що підставою для задоволення позову у такій категорії справи має бути два факти, які існують спільно: факт невідповідності положень статуту чинному законодавству України та наявність факту порушення прав та інтересів позивача; якщо відсутній факт порушення прав позивача спірним положенням статуту, то у задоволенні позову слід відмовити.
Оскаржуючи додаткове рішення від 13.05.2025, ОСББ зазначає, що оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення був відсутній предмет спору, то суд був зобов'язаний закрити провадження у справі. Порядок розподілу судових витрат у такому разі визначено нормами ст. 130 ГПК України. Крім того, суд неправильно врахував висновки Верховного Суду у справі №922/2200/19, згідно з якими мав відмовити відповідачу у задоволенні позовної заяви, а відповідно - і відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.
Позиції учасників справи.
ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Позивач зауважує, що затвердження нової редакції статуту ОСББ не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з предметом позовних вимог цього позову, оскільки позивач просить суд визнати недійсними акти індивідуального характеру ОСББ, прийняті у 2021 році, а сам позов поданий до суду 14.01.2025 - ще до проведення загальних зборів об'єднання 23.03.2025. Тобто сам предмет позову існував на час відкриття провадження у справі. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав до суду першої інстанції нову редакцію Статуту з відповідним доказом щодо його реєстрації в установленому законом порядку (описом) та за таких підстав вважає цей доказ взагалі неналежним та таким , що не може бути прийнято до уваги судом.
Щодо доводів скарги про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки порушенню права позивача, ОСОБА_1 зазначає, що звернення до суду з позовом є його суб'єктивним правом, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України та є безумовним доступом до правосуддя. Як співвласник багатоквартирного будинку позивач має певні суб'єктивні права та охоронювані законом інтереси, передбачені діючим законодавством України, що полягає у наявності у нього юридичних можливостей приймати участь в управлінні будинком шляхом голосування на загальних зборах або через обрання до органів управління. Оскільки він до органів управління багатоквартирного будинку не обирався, своє право на управління будинком позивач реалізовував через участь у голосуванні. При цьому позивач, реалізуючи своє суб'єктивне право на управління будинком, мав законні сподівання, прагнення та очікування, пов'язані із законністю прийняття загальними зборами оскаржуваного рішення в частині та пункту статуту в частині.
Позивач вважає, що саме на відповідачеві лежить обов'язок неухильного дотримання законів України під час здійснення функцій управління та утримання спільного майна, саме відповідач повинен сприяти співвласникам будинку у правомірному здійсненні прав і свобод та попередженні можливих порушень та незаконних обмежень.
На думку позивача, відповідач навпаки припустився до порушення прав позивача на управління будинком, нехтуючи ними та не визнаючи їх, не забезпечив свого юридичного обов'язку дотримуватися законності у своїй діяльності, що й призвело до порушення права позивача.
За доводами позивача, порушення його прав стосується саме порушення відповідачем норм законодавства, а саме абз. 9 ч. 9 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015), що привело до того, що збори представників прийняли на себе повноваження загальних зборів співвласників ОСББ, хоча це є виключною компетенцією саме загальних зборів співвласників ОСББ.
ОСОБА_1 зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн, що складається з ознайомленням з апеляційною скаргою представника відповідача, написання відзиву на апеляційну скаргу та представництво у судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді.
ОСОБА_1. також подав заяву про розподіл судових витрат (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України), у якій заявив, що докази про надання професійної правничої допомоги будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/436/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 до надходження матеріалів справи №910/436/25.
09.06.2025 матеріали справи №910/436/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/436/25. Розгляд справи призначено на 09.07.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Щодо апеляційної скарги в частині вимог про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2025 №412234486 щодо об'єкта нерухомого майна (реєстраційний №700119780000) свідчить, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСББ створено власниками жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , та зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.05.2015.
ОСББ діє відповідно до Статуту (нова редакція), затвердженого протоколом від 26.05.2021загальних зборів ОСББ, оприлюдненого на сайті ОСББ за покликанням http://fundukleev.kiev.ua/wp-соntent/uploads/2021/06/Статут-Фундуклєєвський.рdf/.
Рішенням загальних зборів від 26.05.2021 співвласників ОСББ (http://fundukleev.kiev.ua/wp-content/uploads/2021/06/Рішення загальних зборів-26-травня-202l-p.pdf) по підп. 1.1 п. 1 порядку денного вирішено «затвердити нову редакцію Статуту ОСББ «Фундуклєєвський»».
Згідно з п. 6.1 Розділу 6 Статуту «Збори представників від Об'єднання» «за рішенням загальних зборів співвласників обираються збори представників від об'єднання, яким загальними зборами співвласників надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників».
Відповідно до Розділу 6 вказаного Статуту «Збори представників від Об'єднання», а саме п. 6.12, до питань, з яких приймають рішення збори представників на підставі делегованих повноважень (делегованої компетенції) у період між загальними зборами співвласників, відповідно до підп. 7 відноситься визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління, працівників Об'єднання.
23.12.2024 відбулись збори представників від об'єднання, які з питання 3 порядку денного «Про преміювання працівників керуючої дирекції» прийняли рішення преміювати працівників керуючої дирекції об'єднання (http://fundukleev.kiev.ua/wp-content/uploads/2024/12/2024-12-23- збори представників-рішення- pdf).
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника;
співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в ЦК України, законах України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі ст. 4 Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Статтею 7 Закону визначено, що статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке: назва і місцезнаходження об'єднання; мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання; статутні органи об'єднання, їхні повноваження та порядок формування; порядок скликання та проведення загальних зборів; періодичність проведення зборів; порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів; джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання; порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат; перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників; права і обов'язки співвласників; відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів; порядок внесення змін до статуту; підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим.
Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов'язковим.
Типовий статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 №238.
Типовий статут містить загальні положення, які мають бути відображені у ньому, форма складення та зміст статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є вичерпним, щодо положень, викладених у ньому, а може бути конкретизований та доповнений. Проте, не повинен суперечити загальним вимогам.
Разом з цим, якщо положення статуту ОСББ як акта, який визначає правовий статус цієї юридичної особи, суперечать законодавству та/або порушують права та охоронювані законом інтереси співвласників багатоквартирного будинку (в даному випадку позивача), за наявності відповідного спору окремі положення статуту можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту (його окремих пунктів).
Верховний Суд у постанові від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19 виснував, що підставами для визнання акту, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
За рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об'єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників. Статутом визначаються порядок скликання та голосування, перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників (ч. 10 ст. 10 Закону).
Згідно зі ст. 12 Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.
За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Співвласник має право брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання (абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону).
Суд встановив, що згідно з п. 6.12 розділу 6 Статуту ОСББ «Збори представників від Об'єднання» до питань, з яких приймають рішення збори представників від об'єднання на підставі делегованих повноважень (делегованої компетенції) у період між загальними зборами співвласників, відповідно до підп. 7 відноситься визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління, працівників ОСББ.
Абзацом 9 ч. 9 ст. 10 Закону визначені питання, які безумовно відносяться до виключної компетенції загальних зборів співвласників, зокрема, питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління.
Виключна компетенція - повноваження органу або посадової особи, які не можуть бути передані ними іншим органам або особам.
Отже, оскільки підп. 7 п. 6.12 розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції, затвердженій загальними зборами від 26.05.2021, який дозволяє зборам представників визначати розмір матеріального та іншого заохочення голови та членів правління, а це відповідно до закону відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, суперечить чинним нормам законодавства, то підлягає визнанню недійсним Статут ОСББ у відповідній частині та відповідне рішення загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, оформлене протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, в частині затвердження підп. 7 п. 6.12 розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції від 26.05.2021 саме щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині, що стосується статуту ОСББ в новій редакції, затвердженій загальними зборами ОСББ, які відбулися 23.03.2025, та пройшла державну реєстрацію 07.04.2025, колегія суддів зазначає таке.
У поданій суду першої інстанції заяві (пояснення у справі) від 10.04.2025 ОСББ повідомило суд, що 07.01.2025, тобто до подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва (13.01.2025), направило рекомендованим листом позивачу повідомлення про скликання загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , на 28.01.2025 о 16 годині 00 хвилин.
Відповідно до зазначеного повідомлення про проведення загальних зборів запропоновано порядок денний, пунктом 3 порядку денного якого є «Про нову редакцію статуту об'єднання». Проте через відсутність кворуму такі загальні збори, призначені на 28.01.2025, не відбулись. На загальні збори 23.03.2025 позивач також не з'явився. Повідомлення, які направлялось Позивачу 07.01.2025 та 04.03.2025 про проведення загальних зборів, на яких мало вирішуватись питання про затвердження нової редакції статуту ОСББ, позивач навмисно проігнорував, як проігнорував і будь-які інші повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ, на загальних зборах не з'являвся, про що зазначалось у відзиві на позовну заяву, а також у запереченнях на відповідь на відзив.
Як повідомив представник відповідача, 23.03.2025 відбулись загальні збори ОСББ, на яких було затверджено нову редакцію статуту, яка вже зареєстрована в Міністерстві юстиції України. Зокрема, в новій редакції взагалі відсутній пункт 6.12. статуту.
ОСББ зауважує, що затвердження нової редакції статуту (без п. 6.12.) було заплановано ще до подачі позову. Таким чином, на думку ОСББ, предмет спору взагалі відсутній, а отже позов було подано безпідставно. ОСББ наголошує на тому, що предмет спору відсутній не через подачу позовної заяви до суду або виконання відповідачем певних дій у через позов, або визнання позову, а саме через ініціювання внести зміни до статуту ще до дня подачі позову до суду. Прийняття статуту ОСББ в новій редакції є саме наслідком ініціювання проведення таких загальних зборів відповідача 07.01.2025. На думку відповідача, через свою бездіяльність (неотримання повідомлень про проведення загальних зборів ОСББ, неучасть в загальних зборах, систематичне невиконання своїх прав та обов'язків члена вищого органу управління ОСББ) позивач подав позов передчасно. Разом з тим, такі редакційні правки статуту жодним чином не вплинули і не могли вплинути на права та законні інтереси позивача, не відновили і не могли відновити їх, оскільки первісна редакція оскаржуваного рішення та підп. 7 п. 6.12 статуту не порушувала і не могла порушити права позивача, як це зазначалось у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, саме через відсутність та недоведеність підстав порушення прав позивача, неможливість відновлення прав позивача в разі задоволення позовних вимог №1 та №2 позову, відсутність та не доведеність порушення норм чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що станом на день подання цих пояснень оскаржувана редакція Рішення загальних зборів ОСББ «Фундуклєєвський» від 26.05.2021 в частині підп. 1 п. 1, яке оформлено протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, в частині затвердження підп. 7 п. 6.12. Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» статуту ОСББ «Фундуклєєвський» в редакції від 26.05.2021 існує та була виконана шляхом державної реєстрації Статуту, а оскаржуваний підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» статуту ОСББ в редакції від 26.05.2021 також був виконаний з тих самих причин.
Доводи майже аналогічного змісту покладені на обґрунтування апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначає, що наявна матеріалах справи копія статуту ОСББ (нова редакція), затвердженого загальними зборами ОСББ протоколом від 23.03.2025, не містить відмітки про його (статуту) реєстрацію у встановленому чинним законодавством порядку, а також на цій копії статуту відповідачем навіть закрито підписи нотаріусу у місцях, на яких вони (підписи нотаріуса) мають бути.
Колегія суддів зауважує, що у судовому засіданні 15.04.2025, у якому розглядалось питання долучення до матеріалів справи поданих відповідачем із заявою (поясненням по справі) доказів, суд на місці ухвалив повернутися на стадію підготовчого засідання, долучити зазначені докази до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні, за результатами якого оголосив у розгляді справи перерву.
Доводи ОСББ щодо закриття провадження у справі за наведених ОСББ у заяві (поясненнях у справі) підстав колегія суддів оцінює критично та зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у справі в цій частині, оскільки оскаржуваний позивачем пункт статуту діяв з моменту затвердження в редакції від 26.05.2021, а доказів того, що нова редакція статуту від 2025 року була належним чином зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, чи навіть десь оприлюднена, відповідач на момент ухвалення рішення місцевим судом не надав.
Вирішуючи питання про відповідність чинному законодавству України пункту статуту, який позивач просить визнати недійсним, суд застосовує відповідні норми, які діяли на час його (статуту) затвердження, тобто на 26.05.2021.
Крім того, незалежно від зазначених ОСББ у заяві (поясненнях у справі) обставин, за яких статут ОСББ (нова редакція) було затверджено 23.03.2021 відповідним рішенням загальних зборів, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі в той час, коли оскаржуваний ним статут був чинним.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки наявності факту порушення прав та інтересів позивача, колегія суддів зазначає, що, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, місцевий суд надав оцінку відповідним доводам ОСББ та зазначив, що фактично збори представників на підставі спірного положення статуту перебрали на себе повноваження загальних зборів співвласників щодо визначення та затвердження розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Позивач у позовній заяві зазначив, що його як співвласника всупереч Закону позбавили права брати активну участь у вирішення цього питання шляхом голосування.
Сама невідповідність спірної норми Статуту спеціальному Закону є підставою для задоволення відповідного позову будь-якого члена ОСББ чи іншої зацікавленої особи.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі ОСББ не оскаржує висновки суду в частині, якою закрито провадження у справі щодо вимог про визнання недійсними рішення зборів представників ОСББ від 23.12.2024 в частині, передбаченій п. 3 «Про преміювання працівників керуючої дирекції».
Також у апеляційній скарзі відсутні доводи або вказівки на допущені судом порушення щодо висновків суду про незастосування позовної давності.
Щодо апеляційної скарги в частині вимог про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У позовній заяві ОСОБА_1 повідомив, що орієнтована вартість його витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції складає 40 000,00 грн і докази таких витрат будуть надані додатково відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
У відзиві на позовну заяву ОСББ зазначило, що справа за поданим ОСОБА_1 позовом не є складною, витрачений адвокатом час зараз взагалі не доведений, вартість правової допомоги у розмірі 40 000,00 грн не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, оскільки ОСББ є неприбутковою організацією та фінансується за рахунок внесків співвласників. ОСББ зауважує, що позовна заява підписана та подана до суду та відповідачу самим позивачем, а тому витрати на правничу допомогу не можуть включати витрати на таку послугу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення зборів представників ОСББ від 23.12.2024 в частині, передбаченій п. 3 «Про преміювання працівників керуючої дирекції». В іншій частині позовні вимоги задоволені.
02.05.2025 в системі "Електронний суд" позивач сформував заяву про розподіл судових витрат, у якій просив покласти на ОСББ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500,00 грн.
До заяви позивач долучив договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 09.01.2025, додаткову угоду №1 від 09.01.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 09.01.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1789588, детальний опис №1 від 29.04.2025, акт №1 про надання професійної правничої допомоги від 29.04.2025, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія №1737/10 від 30.03.2020.
Суд встановив, що 09.01.2025 ОСОБА_1 (клієнт) уклав з адвокатом Дрьоміною Л.В. (далі - адвокат) договір про надання професійної правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Розмір оплати праці адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору (п. 4.1 договору).
Згідно з додатковою угодою №1 від 09.01.2025 до договору вартість надання правової допомоги складає:
- складання позовної заяви та додатків до нього - 10 000,00 грн;
- представництво в одному судовому засіданні - 3 500,00 грн;
- складання відповіді на відзив на позовну заяву, заяв, інших процесуальних документів, письмових пояснень - від 2 000,00 грн за один документ.
29.04.2025 сторони підписали акт №1 про надання професійної правничої допомоги, згідно з яким адвокат надала, а клієнт прийняв правову допомогу (послуги) на загальну суму 39 500,00 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З огляду на відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд також враховує висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 39 500,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 20 000, 00 грн, такі витрати співмірні з предметом спору та з виконаною роботою.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів ОСББ про те, що позовна заява підписана та подана самим позивачем, а тому такі витрати не можуть бути включені до витрат на правничу допомогу та стягнуті з відповідача, колегія суддів зазначає, що у детальному описі наданої правничої допомоги відсутня така послуга як подання суду та відповідачу позовної заяви. Крім того, така послуга не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому вартість такої послуги у будь-якому разі не може бути відшкодована за рахунок відповідача. Те, що позовна заява підписана не адвокатом, а самим позивачем, на переконання колегія суддів, не є свідченням того, що її склав саме позивач, а не адвокат. Позивач має право підписати позовну заяву, яку йому склав адвокат, і чинне законодавство не містить обмежень такого права. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 162 ГП України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/436/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/436/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова