вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа №920/688/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025
у справі №920/688/25 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 70 834,92 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - В/ч НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 70 834,92 грн, з яких: 54 188,96 грн - основний борг, 1 511,41 грн - три проценти річних, 7 573,75 грн - інфляційні втрати, 7 560,80 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 28.12.2023 №17-5189/24-БО-Т, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 54 188,96 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 1 511,41 грн трьох процентів річних, 7 573,75 грн інфляційних втрат та 7 560,80 грн пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 позов задоволено.
Стягнуто з В/ч НОМЕР_1 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 54 188,96 грн основного боргу, 7 560,80 грн пені, 1 511,41 грн трьох процентів річних, 7 573,75 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача та, враховуючи доведеність факту основної заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором на загальну суму 54 188,96 грн за січень-квітень 2024 року, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню. Крім того, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 7 560,80 грн пені є правомірною та підлягає задоволенню. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 511,41 грн трьох процентів річних та 7 573,75 грн інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, В/ч НОМЕР_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Так, скаржник не заперечує наявність заборгованості за поставлений природний газ за січень-квітень 2024 року в розмірі 54 188,96 грн. Проте, не погоджується нарахуванням штрафних санкцій та компенсаційних виплат через відсутність відповідного бюджетного призначення.
Також, апелянт, посилаючись на вимоги чинного законодавства та зважаючи на пункти 10.3 та 10.10 договору, зазначає про відсутність належних та достатніх підстав для нарахування штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 у справі №920/688/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 відмовлено В/ч НОМЕР_1 у відстроченні сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
01.08.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою В/ч НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/688/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 28.08.2025.
14.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/688/25.
Головуюча суддя Сітайло Л.Г. перебувала у відпустці з 07.10.2025 до 14.10.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
27.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 - без змін.
Так, у своєму відзиві позивач зазначає, що встановлений положеннями статті 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні трьох процентів річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантоване відновити майнові права кредитора. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо. На переконання позивача, вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач вказує, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2024 році та 2025 році за 2024 рік залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов'язань до кошторису на 2024 рік та на 2025 рік. Будучи ознайомленим з умовами договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність передбачена пунктом 7.2 договору.
Крім того, позивач зауважує, що відповідачем не надано суду сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, а також доказів повідомлення позивача про форс-мажорні обставини.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.12.2023 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та В/ч НОМЕР_1 (споживач) укладено договір постачання природного газу №17-5189/241-БО-Т, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а останній зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.5 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1 договору встановлено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
За умовами пункту 3.5.2 договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до пункту 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів, з дати одержання акта, зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з пунктом 3.5.4 договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача, відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, а також даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 3.6 договору встановлено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором, на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу, згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
На виконання умов договору, позивач у січні-квітні 2024 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 219 727,86 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.02.2024, від 11.03.2024, від 10.04.2024 та від 10.05.2024, а також інформацією Оператора ГТС про остаточні відбори природного газу.
Разом із тим, відповідачем лише частково сплачено суму основного боргу, у зв'язку з чим несплаченою залишилась вартість природного газу в розмірі 54 188,96 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 54 188,96 грн заборгованості. Крім того, позивачем нараховано 1 511,41 грн трьох процентів річних, 7 573,75 грн інфляційних втрат та 7 560,80 грн пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 оскаржується відповідачем в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача - прийняти та оплатити його на умовах викладених у спірному договорі.
Колегією суддів встановлено, що наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати природного газу за укладеним між сторонами договором. Цей факт також визнається і самим відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати природного газу за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 511,41 грн трьох процентів річних та 7 573,75 грн інфляційних втрат.
За умовами пункту 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку, згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 511,41 грн трьох процентів річних та 7 573,75 грн інфляційних втрат.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 560,80 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Як зазначалось вище, обов'язок зі сплати пені передбачений пунктом 7.2 договору.
Перевіривши розрахунок пені, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 560,80 грн пені є правомірною та підлягає задоволенню.
Заперечень щодо невірності розрахунку інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені доводи апеляційної скарги не містять.
Також, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача про те, що у зв'язку з закінченням бюджетного періоду останній не мав змоги оплатити у 2025 році заборгованість за спожитий у березні та квітні 2024 року природний газ, оскільки наведені обставини, відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати спожитого природного газу та від сплати штрафних санкцій і компенсаційних платежів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Посилання відповідача на пункти 10.3 та 10.10 договору не беруться колегією суддів до уваги з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 10.3, 10.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів, з дати їх виникнення, надати підтверджуючі документи, відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили.
У той же час, у матеріалах справи відсутні належні докази, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за спірним договором, які б і підтверджували неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу за договором. Також, матеріали справи не містять підтверджуючих документів повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин протягом 14 днів з дати їх виникнення.
При цьому, пункт 10.10, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, у спірному договорі не міститься.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга В/ч НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на В/ч НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/688/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.
4. Матеріали справи №920/688/25 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов