вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 911/298/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від АТ «МетаБанк» : Полуляхова Ю.С. - за довіреністю №10/25-3193 від 31.03.25;
від ОСОБА_1 : Бондар Я.О. - за ордером серії СВ №1136024 від 23.07.25;
арбітражний керуючий Куліченко М.В. - за посвідченням №1375 від 11.07.2013;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МетаБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_2 (суддя Наріжний С.Ю., повний текст ухвали складено та підписано - 26.05.2025)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 (суддя Наріжний С.Ю., повний текст ухвали складено та підписано - 26.05.2025), зокрема, заяву ОСОБА_2 від 12.03.2025 б/№ (вх. № 2009/25) задоволено; визнано грошові вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумах: 6056,00 грн - до задоволення вимог кредиторів; 1730000,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів; заяву АТ «МетаБанк» від 18.04.2025 б/№ (вх. № 5595) задоволено частково; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «МетаБанк» (код ЄДРПОУ 20496061) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумах: 4844,80 грн - до задоволення вимог кредиторів; 266292,01 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 382989,97 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів; в іншій частині заявлені вимоги відхилено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Акціонерне товариство «МетаБанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 по справі № 911/298/25 в частині задоволення заяви ОСОБА_2 від 12.03.2025 б/№ (вх. № 2009/25) та визнання грошових вимог ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумах: 6056,00 - до задоволення вимог кредиторів; 1 730 000,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не було проаналізовано та здійснено оцінку відсутності будь-яких доказів безпосередньої сплати ОСОБА_3 боржниці за договором новації боргу № 1 яких-небудь сум грошових коштів: у матеріалах справи не міститься розписки про отримання ОСОБА_4 грошових коштів саме від сина боржниці, відсутні розрахункові документи, платіжні інструкції абощо. Також судом взагалі не встановлювалось чи дійсно син- ОСОБА_3 боржниці мав необхідні фінансові можливості для погашення боргу перед кредитором ОСОБА_4 та чи дійсно здійснював погашення боргу за рахунок власних коштів (а не коштів боржниці - наприклад). Тобто судом визнано грошові вимоги ОСОБА_2 лише на підставі наданих договорів, основний з яких укладений між Боржницею та її сином - ОСОБА_3 , а отже є підстави вважати, що дані договори були укладені для створення так званого «дружнього кредитора» задля збільшення боргових зобов'язань боржника та включення цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів, як наслідок, зменшення конкурсної маси боржника за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів, тобто штучне створення підстав для здійснення процедури відновлення платоспроможності фізичної особи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
30.09.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з якими останні просять суд, ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 в частині та визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «МетаБанк»- без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 апеляційну скаргу у справі № 911/298/25 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 911/298/25 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/298/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства «МетаБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
09.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/298/25.
Слід зазначити, що судді Остапенко О.М. та Отрюх Б.В. перебували у відпустці 14.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 911/298/25, зокрема, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МетаБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 залишено без руху.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «МетаБанк» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 911/298/25, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/298/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «МетаБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_2 ; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «МетаБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_2 призначено на 08.10.2025.
Явка представників учасників справи
08.10.2025 у судове засідання з'явилися представники АТ «МетаБанк», ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Куліченко М.В.
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 08.10.2025 представник АТ «МетаБанк» просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити, а представник боржника - ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Куліченко М.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги банку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/298/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/298/25 про неплатоспроможність боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В.; призначено на 01.04.2025 проведення попереднього засідання у справі.
11.02.2025 Господарським судом Київської області в установленому порядку було здійснено публікацію оголошення № 75251 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Із матеріалів справи вбачається, що 17.03.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника у сумі 1 730 000 грн.
Так, розглянувши заяву ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 730 000 грн, суд встановив на наступне.
Судом встановлено, що 10.09.2019 між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір новації боргу № 1, відповідно до умов якого (п. 1.1.) зобов'язання, що виникне між сторонами на підставі цього Договору, замінює собою зобов'язання, що виникло між сторонами: позикодавцем ОСОБА_4 , позичальником ОСОБА_5 та поручителем ОСОБА_3 за договором позики № 18/01/13 від 18.01.2013.
Згідно п. 1.9. договору новації боргу № 1, позикодавець надав позику позичальнику в сумі 1 738 654,00 грн терміном до 10.09.2022.
Пунктами 1.10., 1.11. договору новації боргу № 1 визначено, що позичальник отримав позику до підписання цього договору. Позика надана без нарахування відсотків.
Відповідно до п. 1.16. Договору новації боргу № 1, позикодавець має право передати свої права за цим договором іншій особі (відступлення права вимоги), про що має бути укладений окремий договір. Зміна позикодавця за цим зобов'язанням здійснюється без згоди позичальника.
В подальшому, 12.11.2021 між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1, відповідно до умов якого (п. 1.1.) первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає новим кредитором згідно договору новації боргу № 1 від 10.09.2019.
Згідно п. 1.2. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1, на момент відступлення права вимоги борг боржника становить 1 730 000,00 грн.
За цим договором новий кредитор отримує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання таких зобов'язань: сплати боргу в розмірі 1 730 000,00 грн (п. 1.3. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1).
Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1, сума відступлених прав вимоги становить 1 730 000,00 грн.
Згідно повідомлення від 14.11.2021 про відступлення права вимоги, боржника- ОСОБА_1 було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні.
01.11.2022 ОСОБА_2 звернувся до боржника- ОСОБА_1 з вимогою про повернення боргу в розмірі 1 730 000,00 грн до 31.12.2022.
Так, суд першої інстанції встановивши, що боржник- ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за договором новації боргу № 1 на користь нового кредитора ОСОБА_2 , і зворотного належним чином не доведено, при цьому боржник визнає свою заборгованість перед ОСОБА_2 в розмірі 1730000,00 грн, яка виникла на підставі договору новації боргу № 1 від 10.09.2019 та договору про відступлення правові вимоги (цесії) № 1 від 12.11.2021, також керуючий реструктуризацією боржника визнав заявлені ОСОБА_2 грошові вимоги в повному обсязі, отже господарський суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_2 грошові вимоги до ОСОБА_1 є обґрунтованими та документально підтвердженими, отже підлягають визнанню.
Відтак, з огляду на наведене вище, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для визнання грошових вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 6 056,00 грн - судовий збір - до задоволення вимог кредиторів; 1 730 000 грн (заборгованість за основним боргом) - 2 черга задоволення вимог кредиторів з правом вирішального голосу.
За наслідками розгляду вищевказаних заяв про визнання грошових вимог, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Північний апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «МетаБанк» підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст. 1 КзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст. ст. 45, 46, 47 КзПБ.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з КзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
У справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Таким чином, задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.
Як зазначалось вище, кредитор - ОСОБА_2 звернувся з грошовими вимогами до фізичної особи-боржника в розмірі 1 730 000 грн, які виникли на підставі договору новації боргу № 1 від 10.09.2019 та договору про відступлення правові вимоги (цесії) № 1 від 12.11.2021. Ці кредиторські вимоги до боржника були визнанні судом першої інстанції, оскільки підтвердженні належними доказами.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що за відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують факт того, що вказана сума позики була передана боржнику у даній справі, зокрема не додано будь-яких доказів передачі коштів (квитанції, банківські виписки, показання свідків, тощо), а також кредитор ОСОБА_2 до своєї заяви не надав копію боргової розписки, на підтвердження дійсної фактичної передачі такої значної суми позики фізичній особі боржнику ОСОБА_1 .
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання кредитором ОСОБА_2 до боржника фізичні особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 1 730 000 грн за недоведеності.
При цьому, апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника, які наведені в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 не надав відповідних документів на підтвердження реальної передачі грошових коштів ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 , за борговою розпискою від 23.08.2016, посилання на яку є у п.1.4. договору новації, укладеного між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), отже не надано доказів які б свідчили про надання боржнику таких значних сум позики.
Таким чином, оскільки, як було зазначено вище, запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МетаБанк» слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника скасувати, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника у зв'язку з недоведеністю заявлених кредиторських вимог, належними доказами.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За змістом положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак, наявні правові підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МетаБанк» задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2025 у справі № 911/298/25 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника - скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника.
3. Справу № 911/298/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко