Справа №: 953/9707/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1259/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного заходу
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 09 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят ) днів - до 14 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про тримання під вартою останнього.
Встановлено строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 16 вересня 2025 року до 14 листопада 2025 року включно.
Вимоги апеляційних скарг, з узагальненими доводами осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, яка містить прохання: скасувати ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 09 2025 та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду обставин справи, не вмотивував своє рішення, жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України, не доведений, судом не розглянуті альтернативні запобіжні заходи.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судове засідання апеляційного суду прокурор, підозрюваний та його захисник не з'явилися. Про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Від захисника ОСОБА_7 надійшла заява, в якій просить провести розгляд справи без її участі.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та від яких надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Додатково адвокат ОСОБА_7 надала до суду звернення командира військової частини НОМЕР_1 про зміну ОСОБА_6 існуючого запобіжного заходу на такий запобіжний захід як особисте зобов'язання.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , близько 21.10 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, керуючи технічно справним фургоном КАМАЗ р.н. НОМЕР_2 з причепом ГКБ р.н. НОМЕР_3 , рухаючись зі сторони с. Новопокровка, Чугуївського району Харківської області, під'їхавши до перехрестя з автодорогою М03 «Київ-Харків-Довжанський», виконуючи переїзд головної дороги у напрямку руху до м. Харків, діючи необережно, не виконав вимоги дорожнього знаку розділу 33 п.п. 2.2 ПДР України «проїзд без зупинки заборонено», не впевнившись у безпеці свого маневру, почав здійснювати переїзд з другорядної дороги на головну тим самим не надав дорогу водію ОСОБА_9 , який рухався за кермом автомобіля «Hyundai» р.н. НОМЕР_4 який рухався по головній дорозі зі сторони м. Харків в бік м. Чугуїв Харківської області, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, чим грубо порушив вимоги п.п 16.11 та дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- п. 16.11 ПДР України «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;
- розділ 33 п. 2.1 «. Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.».
Після вказаного зіткнення водій ОСОБА_6 , не зупиняючись покинув місце події, внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_9 , від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.
15.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, в також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення зазначає, що орган досудового розслідування вважає за неможливе визначення розміру застави стосовно підозрюваного відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 .
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, вказувала на недоведеність ризиків, просила врахувати, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, позитивно характеризується з місця роботи, має двох неповнолітніх дітей. Просила відмовити в задоволенні клопотання, або застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання, або застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зазначив, що він військовослужбовець за контрактом, мешкає та працює в м. Харкові.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою без застави, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що, виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до восьми років, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем, в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що може створити умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України.
Крім того, беручи до уваги той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_6 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення кримінальної відповідальності.
Додатково, суд апеляційної інстанції погоджується із думкою слідчого судді щодо можливості усвідомлення тяжкості та невідворотності покарання за вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_6 , у разі доведення його винуватості, останній може залишити та змінити своє місце проживання, а також може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Щодо ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що свідки по даному кримінальному провадженню ще не допитані, та вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Крім того, слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_6
більш м'якого запобіжного заходу, але, враховуючи вищевикладене, було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із заставою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризику, передбаченому п.5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційних скаргах сторона захисту стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку захисника підозрюваного є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керувався ч. 4 ст. 183 КПК України, враховав підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, законно не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застави щодо ОСОБА_6 .
Суд ставиться критично до звернення командира військової частини НОМЕР_1 про зміну ОСОБА_6 існуючого запобіжного заходу на такий запобіжний захід як особисте зобов'язання, адже у зверненні відсутні належні обґрунтування того, що ризики, визначені п.1,3 ст.177 КПК України, перестали існувати або зменшились. Особисте зобов'язання є значно м'якшим запобіжним заходом, тому його застосування можливе лише за наявності переконливих підстав, що підозрюваний ОСОБА_6 не буде ухилятися від суду чи перешкоджати правосуддю.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно без застави ОСОБА_6 , та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданих апеляційних скарг.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 09 2025 про застосування щодо підозрюваного за ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 14 листопада 2025 року, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4