07 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/698/25
Провадження № 22-ц/4815/1040/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2025 року у складі судді Гордійчук І.О., ухвалене в м. Рівне о 15 годині 38 хвилин, повний текст рішення складено 15 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що від шлюбу з відповідачем мають двох неповнолітніх дітей. Спільні діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні. За усною домовленістю відповідач певний час надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, проте відмовився надалі це робити. Вона постійно витрачає значну суму коштів на навчальні послуги дітей, продукти харчування, одяг, взуття, іграшки. Діти відвідують позашкільні гуртки, що також потребує грошових затрат. З недавнього часу вона не працює внаслідок складної економічної ситуації у країні в умовах війни. Єдиним джерелом доходу позивача є допомога по безробіттю, за якою вона звернулася до Рівненського міського центру зайнятості. Відповідач є працездатною особою, непрацездатних дружини чи батьків на утриманні не має, офіційно працює та має регулярний дохід. Відповідач спроможний сплачувати належні аліменти на дітей. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 січня 2025 року до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, та обґрунтовано тим, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку та спроможний і зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи доходу.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд при ухваленні рішення помилково керувався тим, що спільні його й позивачки діти проживають із матір'ю, ОСОБА_1 , та пояснює, що при розірванні шлюбу між сторонами він заявляв у відповідній позовній заяві до суду лише про розірвання шлюбу, а вимоги про визначення місця проживання дітей не висував. Додає, що залишення дітей після припинення шлюбу між їхніми батьками на проживання з матір'ю не є фактом визначення місця проживання дитини, а тому звернення позивачки з цим позовом про стягнення аліментів на утримання дітей є передчасним. Вважає необґрунтованим заявлений розмір аліментів, оскільки він і так надає грошове утримання дітям, і ці обставини визнає й позивачка. Вказує, що повністю оплачує витрати на дітей в період, коли діти перебувають із ним, та оплачує в цей період усі їхні потреби, забирає їх з навчального закладу та потім відвозить до позивачки. Зауважує, що в грошовому виразі заявлений позивачкою розмір аліментів на дітей - 1/3 частина його доходу - становить 27000 грн., і виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо їхніх дітей, таку ж суму утримання повинна надавати й позивачка, однак з грудня 2024 року по березень 2025 року вона отримувала лише допомогу по безробіттю в розмірі 8 000,00 грн. Додає, що за заявлених позивачкою вимог витрати на двох дітей в місяць повинні сягати 54 000 грн, проте жодних доказів витрат на дітей у такій сумі позивачкою не надано, а долучені нею докази витрат в значній частині взагалі не стосуються аліментів. Звертає увагу суду на те, що має утриманні батьків пенсіонерів. Визнає розмір аліментів, який дорівнює 1/5 частині його доходу, що в грошовому еквіваленті становить 16400 грн. на обох дітей, тобто по 8200,00 грн. на кожну дитину та вважає, що такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення їхніх потреб, а тому просить рішення суду в частині визначення розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. яким визначити розмір аліментів у визнаній ним частці.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Андрієнко Ірина Вікторівна вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 02.07.2013 року та серії НОМЕР_2 від 05.02.2016 року відповідно.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25.09.2024 року у справі №569/11906/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, неповнолітніх дітей сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено на проживання з матір'ю.
Як вбачається із довідки ОСББ «Ювілейне» №1 від 14.01.2025 року, діти сторін проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_1 вказувала, що після припинення спільного проживання з відповідачем та розірвання шлюбу між ними не було укладено письмової угоди щодо утримання дітей, і їхнє забезпечення здійснювала вона самостійно, періодично отримувала кошти від відповідача на його розсуд, а в подальшому він відмовився від фінансової участі у забезпеченні їхніх дітей, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання дітей аліментів в розмірі 1/3 усіх видів його доходів щомісячно.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не заперечує проти стягнення аліментів на утримання дітей, однак вважає їх розмір, визначений місцевим судом, надмірним у грошовому еквіваленті та таким, що порушує принцип рівності обов'язків батьків щодо утримання ними дітей, та погоджується сплачувати аліменти в розмірі 1/5 частини свого доходу.
Відповідно до вимог статті 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що для дітей віком до 6 років з 1 січня року прожитковий мінімум становить 2563 грн. Для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня року прожитковий мінімум становить 3196 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Сторонами визнається, що відповідач добровільно здійснює періодично переказ власних коштів на картковий рахунок позивача, і підтвердженням цьому є платіжні інструкції, копії яких містять матеріали справи.
При вирішенні питання щодо розміру частки на утримання дитини, суд враховує найкращі інтереси дитини, їх пріоритетність, чи буде відповідати розмір аліментів рівню життя, необхідного для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а також спроможність батьків сплачувати аліменти.
У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач як платник аліментів має на утриманні батьків пенсійного віку не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки саме по собі досягнення особою пенсійного віку не є передбаченою законом підставою і обставиною її перебування на утриманні власних дітей. Доказів того, що батьки відповідача є його утриманцями суду не подано. Окрім того, за положеннями сімейного законодавства діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, а батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав, тобто обов'язок утримання дітей є абсолютним.
Твердження апелянта про передчасність звернення позивачки з цим позовом суду з огляду на відсутність доказів визначення місця проживання дітей з нею, апеляційним судом оцінюються критично.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Наведена стаття наділяє правом звернення до суду з позовом про стягнення аліментів того з батьків, з ким проживають неповнолітні діти, на утримання яких і стягуються кошти. Саме той з батьків, з ким проживають діти, і є одержувачем аліментів
Так, як вбачається із рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25.09.2024 року у справі №569/11906/24 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено на проживання з матір'ю, де вони й проживають, що також підтверджує довідка ОСББ «Ювілейне» №1 від 14.01.2025 року. Вказане рішення суду набрало законної сили. Відомостей про те, що існує рішення суду у справі №569/4977/25 про визначення місця проживання дитини, про яку вказував апелянт, суду не надано і судом їх також не здобуто.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
Оцінюючи обставини справи в сукупності з нормами закону, що регулює спірні правовідносини, беручи до уваги, що діти сторін є неповнолітніми, а відтак обов'язок батьків по їх утриманню до досягнення повноліття є абсолютним, а можливість позивача як батька дитини таку допомогу надавати є доведеною, оскільки він є фізично здоровою особою працездатного віку, офіційно працевлаштований, має постійний заробіток, який дає йому змогу забезпечувати своїх дітей належним чином та забезпечити поруч із цим достатній рівень власного життя, а також враховуючи, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів - 1/3 частина доходу платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,у грошовому еквіваленті на момент ухвалення судом рішення становить суму 27000 грн. на двох дітей, і виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо їхніх дітей, який передбачає, що таку ж суму утримання повинна надавати й позивачка як мати дітей, і яка не надала доказів своєї фінансової спроможності надавати утримання дітям в зазначеному розмірі, апеляційний суд доходить висновку про те, що розмір аліментів підлягає зменшенню до 1/4 частини доходу платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і вважає такий розмір аліментів справедливим та достатнім у наявних обставинах справи, й таким, що забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, а також їхніх дітей.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а також за ним залишається судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 січня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.