Єдиний унікальний номер 624/920/21
Номер провадження 22-ц/818/2855/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Ковток О. В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Лаврова В. В.,
третьої особа ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2025 року в складі судді Богачової Т.В. по справі № 624/920/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третіх осіб: ОСОБА_3 , Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Ліни Олексіївни, виконуючої обов'язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , Кегичівська селищна рада Берестинського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, державний нотаріус Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Ліни Олексіївни, виконуюча обов'язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно, у тому числі земельна ділянка площею 0,005 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій до 27 листопада 2021 року був розташований фотопавільйон загальною площею 29,8 кв.м.
Починаючи з літа 2021 року спадкодавця ОСОБА_5 почав турбувати ОСОБА_3 , який вимагав негайно прибрати належний тому фотопавільйон, вказуючи на те, що в 2019 році його дружина - ОСОБА_2 придбала земельну ділянку загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , на якій розміщено цей фотопавільйон.
В середині листопада 2021 року ОСОБА_3 вивантажив залізобетонні плити прямо перед вхідними дверима фотопавільйону, чим заблокував вхід до нього.
В ніч з 26 на 27 листопада 2021 року ОСОБА_3 самовільно перемістив належний Машинським фотопавільйон із вказаної вище земельної ділянки на інше місце, помістивши 01 грудня 2021 року на його місце залізобетонну плиту. За вказаним фактом 28 листопада 2021 відділенням поліції було порушене кримінальне провадження № 12021226070000111 за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст. 356 КК України.
Вказував, що земельна ділянка була набута його батьком 15 травня 1999 року на підставі договору купівлі-продажу ААР № 606239, за яким ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_6 спірну земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка була відчужена ОСОБА_6 як частина належної їй на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 0,16 га, право власності на яку посвідчувалося державним актом ХР 15-50-00-6261, виданим 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області.
21 грудня 2004 року ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 ту ж саму земельну ділянку площею 0,16 га на підставі того ж самого державного акту ХР 15-50-00-6261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області, без урахування того, що частина земельної ділянки площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства вже була нею продана раніше ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_6 не мала права нею розпоряджатися.
31 травня 2019 року на замовлення ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_7 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до якої було присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам: кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 земельній ділянці площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства.
27 серпня 2019 року ОСОБА_2 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства за договором купівлі-продажу.
Вказував, що межі належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області перетинаються з ділянкою з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047, яка належить відповідачці.
Спірна земельна ділянка, яка на праві власності належала ОСОБА_5 , безпідставно вибула з володіння поза волею власника на підставі договору купівлі-продажу, за яким її було передано у власність ОСОБА_4 , з подальшим відчуженням останньою на користь ОСОБА_2 також на підставі договору купівлі-продажу, а тому наявні усі підстави про витребування земельної ділянки площею 0,005 га згідно статті 388 ЦК України в межах її накладення.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив суд:
1) Визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 .
2) Визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31 травня 2019 року ФОП ОСОБА_7 , в частині її розробки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області .
3) Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області, здійснену на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31 травня 2019 року ФОП ОСОБА_7 .
4) Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , який був укладений 27 серпня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області виконуючою обов'язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О.
5) Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про право власності № 32964314 від 27 серпня 2019 року, внесене на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 603, виданий 27 серпня 2019 року, видавник Терещенко Л.О., державний нотаріус Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуюча обов'язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області.
6) Витребувати від відповідача ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, та передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15 травня 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785, яка розташована у складі земельної ділянки за кадастровим номером 6323155100:02:005:0047, в частині перетину (накладки), вказаному у рішенні Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № РВ-5600083262023 від 18 травня 2023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволені позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів прийняття спадщини ОСОБА_5 , постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої в.о. завідувача Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 оскаржена не була.
Позивачем не надано технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка належала померлому ОСОБА_5 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, спірна земельна ділянка у відповідності до чинного законодавства несформована, відомості про внесення земельної ділянки площею 0,005 га, розташованої по АДРЕСА_1 до Державного земельного кадастру у період з 15 травня 1999 року по 04 жовтня 2021 року відсутні.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15 травня 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785.
Витребувано від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15 травня 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785, яка розташована у складі земельної ділянки за кадастровим номером 6323155100:02:005:0047, в частині перетину (накладки), вказаному у рішенні Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № РВ-5600083262023 від 18 травня 2023 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
В задоволенні інших частин позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1444 грн 80 коп. з кожної.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5 , останній у передбачений законом спосіб набув право власності на земельну ділянку, а тому оскільки позивач позбавлений можливості отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно у позасудовому порядку, наявні підстави для визнання права власності на спірну земельну ділянку та задоволення позовних вимог в цій частині. Державна реєстрація спірної земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2 проведена без урахування того, що земельна ділянка площею 0,005 га перебувала у приватній власності ОСОБА_5 , наявні підстави для її витребування, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі та майнові права позивача підлягають захисту. Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з обранням неналежного способу захисту.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 19 березня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лавров Володимир Віталійович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що право власності на спірне спадкове майно не зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_5 у встановленому законом порядку.
Матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,005 га по АДРЕСА_1 , була сформована як об'єкт цивільного права протягом періоду з 15 травня 1999 року по 04 жовтня 2021 року, та має відношення до земельної ділянки належної ОСОБА_6 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області від 26 серпня 1998 року, № 82 площею 0,16 га.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 1999 року за № 785 не містить :
даних та посилань на документ, що посвідчує право власності продавця, ОСОБА_6 , на земельну ділянку, що відчужувалася, площею 0,005 га.;
даних про земельну ділянку площею 0,005 га (як про об'єкт юридичних прав: кадастрового номеру земельної ділянки).
Рішенням X сесії V скликання Кегичівської селищної ради Харківської області від 25 травня 2007 року № 146 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 », надано ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_2 , дозвіл на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 для зміни її цільового призначення в землі комерційного призначення. Загальна площа земельної ділянки становить 50,0 квадратних метрів. Земельна ділянка виділяється із земельної ділянки, придбаної ним у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Проте, з 25 травня 2007 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не було реалізовано його право, надане Рішенням X сесії V скликання Кегичівської селищної ради від 25 травня 2007 року за № 146, розробка технічної документації на земельну ділянку не замовлялась, жодних дій щодо формування земельної ділянки та її державної реєстрації не вчинялося.
27 серпня 2019 року державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючим обов'язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. було посвідчено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 603 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,010 га, кадастровий номер 6323155100:02:005:0047, призначену для ведення особистого селянського господарства. Дана архівна копія Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2004 року, № 2477 є єдиним належним доказом щодо відчуження земельної ділянки площею 0,16 га, та не містить будь-яких виправлень та доповнень, відповідно даний договір не може тлумачитися двояко.
На час посвідчення Договору купівлі продажу спірних земельних ділянок від 27 серпня 2019 року відомості щодо права власності на ім'я ОСОБА_5 на нерухоме майно: земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
18 квітня 2025 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому управління просило рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що заявлені вимоги щодо визнання недійсною технічну документацію ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31 травня 2019 року ФОП ОСОБА_7 , в частині її розробки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області, здійснену на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31 травня 2019 року ФОП ОСОБА_7 , не підлягають задоволенню, оскільки виключають порушене право позивача та є неефективним способом захисту.
Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , її представника адвоката Лаврова В. В. та третю особу ОСОБА_3 , які підтримали апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ковток О. В., які проти скарги заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (том 1, а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (том 1, а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 . Дану земельну ділянку ОСОБА_5 придбав 15 травня 1999 року у ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, за яким останньою відчужено земельну ділянку площею 0,005 га. Місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 , цільове призначення - ведення особистого підсобного господарства. Договір посвідчено державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785 (том 1, а.с. 12).
За Пунктом 5 вказаного договору «Інші умови» невід'ємною частиною договору є: план земельної ділянки з визначенням розмірів у випадку її продажу місцевою радою; Державний акт на право приватної власності на землю; Довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянки. Також зазначено, що цей Договір є підставою для видачі власнику державного акту про право приватної власності на землю.
16 грудня 1999 року комісією у складі голови Кегичівської селищної ради, головного санітарного лікаря району, державного інспектору району з екологічної безпеки, начальника відділення ДАІ Кегічівського РВ складено Акт обстеження земельної ділянки для розташування фотопавільйона приватного підприємця ОСОБА_5 в смт. Кегичівка по вул. Миру - пров. Волошина.
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки комісія, ознайомившись з генеральним планом смт. Кегичівка, розробленим інститутом «Укрміськстройпроект» в 1991 році, провели обстеження земельної ділянки площею 50 кв.м., яка була придбана ОСОБА_5 у ОСОБА_6 за довіреністю через ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. 15 травня 1999 року. Земельна ділянка має прямокутну форму розміром 13,0 х 4,5 м, розташована в південній частині смт. Кегичівка. На півдні та заході ділянка примикає до земель домоволодіння ОСОБА_6 , на сході - землі приватного домоволодіння ОСОБА_10 , на півночі - території існуючої автостоянки, що має тверде покриття, далі смуга відведення залізниці. До даного акту додається: план земельної ділянки, виготовлений Кегичівським госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним бюро (том 1, а.с. 13-14).
25 жовтня 2007 року Кегичівським підприємством технічної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт на виробничий будинок фотопавільйон, розташований по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , інвентаризаційна справа 2295, реєстраційний номер р. кн. № 1, р. № 81. Площа під будинком складає 34,2 кв.м. (том 1, а.с. 15-17).
Рішенням виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області № 259 від 29 жовтня 2007 року вирішено оформити за ОСОБА_5 право власності на павільйон, розташований в АДРЕСА_1 . (том 1, а.с 11).
29 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Кегичівської селищної ради Харківської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на фотопавільйон загальною площею 29,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області за № 259 від 29 жовтня 2007 року (том 1, а.с. 20).
Позивач звернувся до Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 28 березня 2022 року звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Кегичівською державною нотаріальною конторою Харківської області 15 травня 1999 року, але Постановою Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 102-31 від 11 квітня 2022 року ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що право власності на зазначене спадкове майно не зареєстроване за спадкодавцем (том 1, а.с. 124-125).
Після смерті ОСОБА_5 , а саме в ніч з 26 на 27 листопада 2021 року невідома особа самовільно перемістила фотопавільйон, розташований на ринку ПП «Торгівельні ряди» в смт. Кегичівка Красноградського району Харківської області, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального правопорушення за № 12021226070000111 від 28 листопада 2021 року за заявою ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 26).
21 грудня 2004 року ОСОБА_6 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_9 , продала ОСОБА_4 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,16 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки яка передана для обслуговування житлового будинку 0,15 га, та земельна ділянка розміром 0,010 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, яка передана для ведення особистого підсобного господарства, що належала продавцю на підставі державного акту ХР 15-50-006261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівською селищною радою Харківської області, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477 (том 1, а.с. 189).
Відповідно до Державного акту серії ХР 15-50-006261 на право приватної власності на землю, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області на ім'я ОСОБА_6 , осатаній у власність була передана земельна ділянка площею 0,16 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки яка передана для обслуговування житлового будинку 0,15 га, та земельна ділянка розміром 0,010 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, яка передана для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області від 26 серпня 1998 року № 82 (том 1, а.с. 191).
31 травня 2019 року на замовлення ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_7 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до якої було присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам: кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 земельній ділянці площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства. (том 2, а.с. 3-53).
Відповідно до технічної документації, для її виготовлення із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області замовником ОСОБА_4 були надані копії документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки, а саме: копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477 з застереженням на ньому, а саме - закреслено «0,160», дописано «0,155» та стоїть підпис нотаріуса скріплена печаткою (том 2, а.с. 29,30); копія витягу з Державного реєстру правочинів від 26 грудня 2004 року; копія Державного акту серії ХР 15-50-006261 на право приватної власності на землю, виданий 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області на ім'я ОСОБА_6 ; копія договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 21 грудня 2004 року; копія витягу з Державного реєстру правочинів від 26 грудня 2004 року.
27 серпня 2019 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 набула земельну ділянку біля житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,0100 га, кадастровий номер 6323155100:02:005:0047, призначену для ведення особистого селянського господарства та належала продавцю на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори, Харківської області, виконуючої обов'язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 603 (том 1, а.с. 119-121).
На замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_12 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області (том 2, а.с. 147-186).
Для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території територіальної громади Красноградського району Харківської області ОСОБА_1 були надані копії документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, а саме: копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 765; копія акту обстеження земельної ділянки від 16 грудня 1999 року; державного акту ХР 15-50-006261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівською селищною радою Харківської області; копія рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області № 259 від 29 жовтня 2007 року; копія свідоцтва про право власності на фотопавільйон від 29 жовтня 2007 року; технічний паспорт на виробничий будинок фотопавільйон; копія рішення Кегичівської селищної ради Харківської області № 146 від 25 травня 2007 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 ; копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27 жовтня 2021 року.
Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за № РВ-5600083262023 від 18 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки виявлено перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047; площа співпадає на 100 (накладка) та відсутні відомості про підставу набуття права власності (том 2, а.с. 142-146).
У частині 1 статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині 1 статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Нормами частини 1 статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтями 22-23 ЗК України (в редакції 1990 року) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
Частиною 1 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Згідно з частиною 3 статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).
Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Частинами 2, 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частин 1, 2 статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Частинами 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц.
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) зауважила, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту.
Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
Натомість усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц.
Положеннями статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02 листопада 2004 року в справі «Tregubenko v. Ukraine», заява № 61333/00, пункт 54).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
У справі встановлено, що 15 травня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239 площею 0,005 га за адресою АДРЕСА_1 .
27 серпня 2019 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 набула земельну ділянку біля житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,0100 га.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на перетин цих земельних ділянок, що унеможливлює зареєструвати право власності на спадкове майно, у зв'язку з чим просив витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,005 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала його батьку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Кегичівською державною нотаріальною конторою Харківської області 15 травня 1999 року.
Тобто площа земельної ділянки, на яку претендує позивач, за своїми розмірами не є тотожною площі земельної ділянки, що перебуває у власності відповідача.
Матеріали справи свідчать що ОСОБА_5 у 1999 році набув у визначений законом спосіб та порядок право власності на спірну земельну ділянку, проте не завершив складання відповідної документації та не вніс відповідні відомості щодо спірної земельної ділянки до Державного земельного кадастру України.
Постановою Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 102-31 від 11 квітня 2022 року ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що право власності на зазначене спадкове майно не зареєстроване за спадкодавцем.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц (провадження №14-122цс18), право постійного користування земельною ділянкою зберігається за землекористувачем до його належного переоформлення, якщо це право набуте позивачем відповідно до чинного на час відведення земельної ділянки законодавства, що не містило вимог щодо виготовлення та отримання державного акта на землю, а нормативні акти, що набрали чинності пізніше, не передбачали серед підстав припинення прав користування земельними ділянками неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.
Відповідно до рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за № РВ-5600083262023 від 18 травня 2023 року позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам в зв'язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та було рекомендовано: Дані про земельну ділянку в електронному документі не відповідають Постанові № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а саме відповідно до ст. 111 при перевірці електронного документу виявлено перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047; площа співвпадає на 100 (накладка) та відсутні відомості про підставу набуття права власності (т. 2, а.с. 142-146).
Отже, зазначені обставини унеможливлюють оформлення ОСОБА_1 спадкових прав після смерті батька у позасудовому порядку у зв'язку з перебуванням земельної ділянки площею 0,005 га у володінні відповідача.
Із матеріалів справи, зокрема Акту обстеження земельної ділянки від 16 грудня 1999 року вбачається, що компетентною комісією Кегичівської селищної ради було проведено обстеження та складено Акт обстеження земельної ділянки для розташування фотопавільйону приватного підприємця ОСОБА_5 в АДРЕСА_3 , згідно якого визанчено місце розташування земельної ділянки, її розміри та площу. До вказаного Акту додано план земельної ділянки, виготовлений Кегичівським госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним бюро (том 1, а.с. 13-14).
Крім зазначеного Акту, рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за № РВ-5600083262023 від 18 травня 2023 року також визначено місце розташування спірної земельної ділянки, її викопіювання з кадастрової карти (плану).
Наведені докази дають можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку за її місцезнаходженням, розмірами, площею та задовольнити позовні вимоги в частині її витребування.
Зважаючи, що набуття права власності та державна реєстрації земельної ділянки площею 0,01 га на ім'я відповідача проведена без урахування належності частини землі площею 0,005 га ОСОБА_5 , який користувався нею з грудня 1999 року по жовтень 2021 року, судова колегія погоджується з висновками суду про необхідність захисту майнових прав позивача і визнання за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , а саме: на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на праві власності, та витребування спірної земельної ділянки на його користь.
Отже, висновки суду про часткове задоволення позову, а саме визнання права власності на спадкове майно та його витребування є обґрунтованими, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд врахував, що судом першої інстанції акцентовано увагу на позицію відповідачки ОСОБА_4 , яка неодноразово надавала на адресу суду заяви щодо суті розгляду справи. Так, в заяві від 20 травня 2024 року визнала позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення. В клопотанні від 07 червня 2024 року підтримала раніше направлену на адресу суду заяву про визнання права власності та просила провести розгляд справи за її відсутності. 15 серпня 2024 року надала на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 19 листопада 2024 року направила на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, зазначила, що надані нею пояснення в судовому засіданні підтримує, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. 14 січня 2025 року надійшла заява на адресу суду в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, просила відправлені нею попередні заяви через Укрпошту не брати до уваги.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з доктриною venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки)ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, провадження № 14-175цс20.
Отже, позиція відповідачки ОСОБА_4 під час розгляду справи судом першої інстанції була непослідовною та свідчить виключно про порушення принципу добросовісності, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина