Єдиний унікальний номер 639/11863/14-ц
Номер провадження 22-ц/818/3725/25
09 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року в складі судді Рубіжного С.О. по справі № 639/11863/14-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби України у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби України у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Заява мотивована тим, що 03 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 48609762 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 квітня 2015 року у цивільній справі № 639/11863/14-ц за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до неї про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0192043097БН/2012-10 від 30 жовтня 2012 року у сумі 9343,17 грн та судового збору в розмірі 243,60 грн.
Постановою від 22 червня 2017 року у ВП № 48609762 вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу.
Наразі минуло більше 3 років з моменту повернення виконавчого листа у цивільній справі № 639/11863/14-ц, а тому у зв'язку зі спливом строків, передбачених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», спірний виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила визнати виконавчий лист у цивільній справі № 639/11863/14-ц за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до неї про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0192043097БН/2012-10 від 30 жовтня 2012 року у сумі 9343,17 грн та судового збору в розмірі 243,60 грн таким, що не підлягає виконанню.
13 травня 2025 року АТ «Укрексімбанк» подано відзив на заяву, в якому Банк заперечував проти задоволення заяви.
Відзив мотивовано відсутністю підстав передбачених ст.432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Станом на день подання даної заяви, оригінали виконавчого листа та постанова про повернення виконавчого документа до АТ «Укрексімбанк» не надходили, а тому стягувач був необізнаний про стан виконавчого провадження. Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано, станом на 13 травня 2025 року заборгованість перед Банком не сплачено.
Не знаходження виконавчого листа на виконанні не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому Банк не позбавлений можливості реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум після вирішення питання про поновлення строків пред'явлення до виконання виконавчого листа.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в контексті положень ст. 432 ЦПК України не є тими підставами, за яких вимоги заявника підлягали б задоволенню.
На вказане судове рішення 26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мариничев Юрій Павлович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву.
Апеляційна скарга мотивована спливом строків, передбачених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», що унеможливлює пред'явлення виконавчого листа до виконання та є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористались.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 жовтня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с.103-104), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 1, а.с.102).
Адвокатом Мариничевим Юрієм Павловичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 08 липня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.99).
ПАТ «Державним експортно-імпортним банком України» отримано 08 липня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.101).
Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби України у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано 08 липня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с.100).
На адресу суду від Мариничева Юрія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи без участі заявника та представника заявника (т. 1, а.с.123-130).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 квітня 2015 року позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0192043097БН/2012-10 від 30 жовтня 2012 року у сумі 9343 грн 17 коп та судовий збір у сумі 243 грн 60 коп (а.с. 1-3).
На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання.
Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області від 22 червня 2017 року виконавчий лист № 639/11863/14-ц виданий 08 липня 2015 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0192043097БН/2012-10 від 30 жовтня 2012 року у сумі 9343,17 грн та судового збору в розмірі 243,60 грн повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме -у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені протягом року виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними (а.с.14).
Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, відповідно до змісту указаної норми ЦПК, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин.
При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв'язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 р. (справа № 593/841/14) дійшов висновку, що відповідно до частин 2, 4 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Порушення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Натомість пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону № 606-XIV).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина