Справа № 758/16067/25
14 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О.І., розглянувши заяву адвоката Колошкіна П.І. подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
на адресу Подільського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката Колошкіна П.І. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позов до подання позовної заяви у якій просить забезпечити позов шляхом накладення заборони на вчинення нотаріальних дій, а саме посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей, вимог про нотаріальне посвідчення правочину тощо) та видачу свідоцтва про право на спадщину, стосовно квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3005987380000).
Зазначає, що у до Подільського районного суду міста Києва протягом десяти днів згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України буде подано цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Метою звернення до суду для встановлення даного юридичного факту є реалізація у подальшому прав ОСОБА_1 на спадкування за померлою ОСОБА_3 (зміна черговості одержання права на спадкування та прийняття спадщини). Іншими спадкоємцями є лише донька ОСОБА_3 від попереднього шлюбу ОСОБА_2 , яка подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3005987380000). Таким чином, після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини відповідач зможе отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на вказану квартиру. Після чого отримає можливість розпоряджатися даним майном на власний розсуд. Відповідач заявляє про свій намір виселити позивача з даної квартири, в якій він станом на даний момент фактично проживає, та яка є його єдиним житлом. Зважаючи на вищенаведені обставини, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, що полягають у забороні вчиняти нотаріальні дії стосовно квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3005987380000).
Суд розглядає заяву у відсутності осіб, які можуть отримати статус учасників справи, у відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення доказів у відсутності таких осіб.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, суддя прийшов до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ст. 150 ЦПК України передбачено перелік видів забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
До матеріалів заяви про забезпечення позову не долучено жодних доказів на підтвердження обставин, на які посилається заявник у своїй заяві.
Крім того, враховуючи принцип співмірності позовних вимог із заявленим видом забезпечення позову, приходжу до переконання про те, що вказані обставини не можуть бути підставами для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений заявником.
Зокрема, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Аналогічне положення міститься у п. 3 Глави 2 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595.
Отже, аналізуючи наведені норми права суд зазначає, що чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Суд зазначає, що саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення приватним нотаріусом дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а також не наведено фактичних обставин, що обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Окрім цього, оскільки порядок зупинення вчинення нотаріальних дій визначено відповідними нормативними актами, а заявником не надано суду доказів дотримання цього порядку, тобто доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 , як заінтересована особа, звертався до нотаріуса у межах спадкової справи з обґрунтованою письмовою заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій, а відтак відсутні підстав для вжиття таких заходів судом в порядку забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме шляхом заборони нотаріусу вчиняти будь-які дії щодо оформлення спадщини.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою, адже судом не встановлено підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до висновку про те, що у такій заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суддя
у задоволенні заяви адвоката Колошкіна П.І. подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 14 жовтня 2025 року.
Суддя О. І. Якимець