Справа №949/2271/25
14 жовтня 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
13 жовтня 2025 року з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 047874 від 20 серпня 2025 року, того ж дня о 14 год. 20 хв. прикордонним нарядом "Контрольний пост" на південній околиці н.п. Берестя Сарненського району Рівненської області, за 32 км до лінії державного кордону, під час перевірки маршрутного транспортного засобу сполученням "Рівне-Дубровиця" було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про державний кордон України", тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення також додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , схему виявлення порушення на ділянці 16 прикзас " ІНФОРМАЦІЯ_2 " без дати, рапорт інспектора прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника першого відділення НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_1 ) старшого сержанта ОСОБА_2 від 20 серпня 2025 року, який описує обставини, зазначені у протоколі, заява ОСОБА_1 , про розгляд справи без його участі, довідка первинного опитування та копія фотографій ОСОБА_1 .
Від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився, що також стверджується підписами свідків, проте надав пояснення у яких зазначив, що рухався без військово-облікових документів.
У протоколі про адміністративне правопорушення зроблено запис про розгляд справи у Дубровицькому районному суді 13 жовтня 2025 року.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення не підписано особою, відносно якої його складено, з метою належного повідомлення особи про місце і час розгляду справи, помічником судді Мазур О.Л., 13 жовтня 2025 року повідомлено про розгляд справи на 14 жовтня 2025 року, до початку розгляду якої ОСОБА_1 виявлено бажання надати пояснення, заперечуючи при цьому обставини викладенні у протоколі, спробу перетину державного кордону. Вказані дії були оформленні відповідною телефонограмою.
Також, з метою встановлення обставин усіх вчинення правопорушення до суду було викликано для допиту у якості свідка інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (БпПС) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам - старшого сержанта ОСОБА_3 , яким було складено протокол відносно ОСОБА_1 .
До початку розгляду справи від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло пояснення із документами, у яких він повністю заперечує порушення, що йому інкримінується. Зокрема, ОСОБА_1 повідомляє, що він є внутрішньо-переміщеної особою та вданий час разом із батьками проживає в АДРЕСА_2 й довідку, що це підтверджує пред'являв працівникам прикордонної служби на блок-посту с. Берестя. Також повідомив, що згідно направлення слідчого ДБР, оригінал якого теж пред'явив прикордонному наряду, для проходження 21 серпня 2025 року у м. Рівне ВЛК, для подальшого проходження військової служби. Крім цього, повідомив, що працівникам прикордонної служби пред'являв скріншоти військово-облікових документів, оскільки оригінали були втрачені. Незважаючи на пред'явленні документи та надані пояснення його було затримано та звинувачено у спробі незаконного перетину державного кордону, що не відповідає дійсності. Повідомляє про тиск з боку прикордонників та спонукання до підписання адміністративних матеріалів щодо спроби незаконного перетину державного кордону з рб. До своїх пояснень ОСОБА_1 додає копію довідки ВПО, копію направлення на ВЛК та копії сторінок військового квитка серії НОМЕР_3 .
Постановою судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Здійснюючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, суди повинні враховувати, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Отже, під час розгляду даної справи Дубровицьким районним судом Рівненської області були виявлені порушення законодавства, які є підставою для ухвалення окремої постанови суду.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Тобто, диспозиція даної статті передбачає відповідальність за вчинення умисних дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.
При цьому, диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України "Про державний кордон України", відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка інспектор прикордонної служби 2 категорії - оператора (БпПС) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам - старший сержант ОСОБА_3 повідомив, що крім його припущень щодо можливого перетину державного кордону ОСОБА_1 ніяких доказів цьому не має.
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , яка є документом наперед віддрукованим із завчасним визнанням вини особи та згодою із обставинами справи, що є недопустимим з точки зору презумпції невинуватості, та її підписання заперечується самим ОСОБА_1 .
У вказаній справі відсутні протоколи особистого огляду, огляду речей та вилучення таких речей і документів (зміні речі, карти, гроші та інш.), які напряму вказували б про намір перетину державного кордону України.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Отже, суд позбавлений можливостей самостійно вносити зміни до протоколу та інших додатків до протоколу адміністративного правопорушення, і які мають значення для розгляду справи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 03 від 21 липня 2011 року, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що запис у протоколі складеному 20 серпня 2025 року, про місце і час розгляду справи (13 жовтня 2025 року) проставляється юристами їхнього підрозділу, що також є не допустимим з точки зору Закону.
Враховуючи неповноту даних та неправильність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд у постанові від 14 жовтня 2025 року зазначив, що в матеріалах справи відсутні достатні і беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі кримінального обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000).
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення оформлений без додержання вимог КУпАП, тому докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають "розумні сумніви", а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" слідує, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Таким чином, на підставі вищенаведених обставин, постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У той же час, чинний КУпАП не містить правових норм реагування судом, як органом, що здійснює розгляд адміністративних матеріалів згідно своєї компетенції, в разі виявлення суттєвих порушень з боку посадових осіб державних органів в ході такого розгляду.
Таким чином, враховуючи, що питання винесення окремого процесуального документу не врегульовано нормами діючого КУпАП, суд вважає за необхідне винести по даній справу додаткову (окрему) постанову.
За аналгією з ЦПК, Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначив, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.
Так, окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.
Отже, суд вважає, що перевірка вказаних вище фактів та відповідне правове реагування на них посадовими особами в межах своїх повноважень буде сприятиме підтриманню авторитету держави в суспільстві, виховання суспільної думки в дусі законності, правопорядку та недопущення на майбутнє повторення протиправної поведінки певного кола осіб.
За вказаних обставин, суд вважає необхідним для усунення подібних порушень Закону, шляхом винесення додаткової (окремої) постанови, довести викладені обставини до відома начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вказавши на недбале та безвідповідальне ставлення інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (БпПС) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам - старшого сержанта ОСОБА_3 до виконання своїх посадових обов'язків, що виразилося в направленні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 до суду за відсутності доказів вчинення правопорушення за яке складено адміністративний протокол згідно вимог КУпАП, що є перевищенням наданих законом повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245 КУпАП, суд, -
Обставини, викладені в постанові, довести до відома начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 для реагування в межах повноважень з метою недопущення в подальшому зазначених порушень норм законодавства, усунення подібних порушень в майбутньому.
Про розгляд постанови повідомити Дубровицький районний суд Рівненської області протягом місяця з дня отримання копії даної постанови та роз'яснити, що залишення посадовою особою без розгляду окремої постанови суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему постанову суду тягне за собою адміністративну відповідальність визначену чинним законодавством.
Посилити контроль на предмет підвищення якості складання та оформлення адміністративних матеріалів про притягнення осіб до адміністративної відповідальності при направленні їх до суду.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення окремої ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.