14.10.25
22-ц/812/1844/25
Провадження № 22-ц/812/1844/25
іменем України
14 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа № 945/2253/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області, ухвалене 13 травня 2025 року під головуванням судді Шаронової Н.О., в приміщенні цього ж суду, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, у цивільній справі
за позовом
Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В жовтні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підписавши Анкету - заяву, Клієнт беззастережно підтвердив, що на момент її підписання ознайомився з текстом Умов і правил, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозумів їхній зміст, погоджується з викладеним, розуміє свої права та обов'язки. Своїм підписом в Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в Анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору. Таким чином, 30 травня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Згідно з тарифами по картці monobank пільговий період складає 62 дні, пільгова відсоткова ставка - 0,00001 % річних, розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитом - 4 % від заборгованості, базова відсоткова ставка - 3,1 % на місяць, та 6,2 % на місяць в разі наявності простроченої заборгованості.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 30 квітня 2023 року у відповідача наявне прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення відповідачем зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Позивач зазначає, що 30 квітня 2023 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погашення суми заборгованості, при цьому відповідач на контакт не виходив, суму заборгованості не погасив, у зв'язку з чим, відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, станом на 08 серпня 2023 року має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26001 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2684грн.
Правом відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не скористався.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2025 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 вересня 2025 року, у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме по собі звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору, не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів. АТ «Універсал Банк» не надав доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку чи перерахування коштів на кредитну картку, доказів зарахування кредитних коштів, кредитного ліміту, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Наданий представником позивача розрахунок боргу складений представником банку в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом, ні факт наявності заборгованості.
При цьому, виписки з рахунку відповідача, меморіального ордеру про зарахування відповідачу кредитних коштів, представником позивача до матеріалів справи не надано, клопотань про їх витребування, згідно вимог статті 84 ЦПК України, представником позивача не заявлялось, а також ним не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Отже, позивачем не доведено факту відкриття відповідачу кредитного рахунку, видачі йому кредитних коштів, зокрема, шляхом встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту, фактичного користування відповідачем кредитними коштами та порушення своїх зобов'язань з їх повернення.
Суд вважає, що позивач не довів підстави для стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду є незаконним, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, не урахував особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, Правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Враховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що Відповідач був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання. Невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору. Підписанням договору клієнт підтвердив, що ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Поміж цього клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису. Умови ї правила обслуговування, опубліковані на офіційному сайті Банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. У підписаній анкеті- заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід'ємною складовою Договору. Також клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватись із чинною редакцією Умов і правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та або https://www.monobank.сom.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього. Враховуючи те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надав свою згоду із змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг від 30 травня 2018 року. А тому, посилання суду першої інстанції про недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Апелянт зазначає, шо відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість.
Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2022 №758/10335/16-ц (61-17055св21)).
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами. Крім того, Банк звертає увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про снування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Узагальненні доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідача до апеляційного суду не надійшов.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову 26001 грн, яка є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалено за відсутності учасників справи, повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року, датою ухвалення рішення є 14 жовтня 2025 року.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послу (а.с. 11).
В анкеті-заяві зазначено, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Згідно пункту 3 анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Крім того, в пункті 6 анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором.
Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису...
Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору» (пункт 11 анкети-заяви).
Звернувшись із позовом, Банк стверджував про те, що на підставі зазначеної вище заяви з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умови якого визначені Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, а згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за цим договором станом на 08 серпня 2023 року становить 26001 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Банк у позові зазначив, що виконав передбачені Договором зобов'язання, надавши відповідачу кредит у вигляді ліміту на платіжну картку.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з цим позовом, банк надав до суду копії Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», інформацію про Чорну картку monobank з тарифами за її користування, розрахунок заборгованості.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Між тим, позивач не надав суду первинних документів, які б підтверджували передачу кредитних коштів відповідачу, а наданий банком розрахунок заборгованості сам по собі не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.
До основних засад цивільного судочинства віднесено диспозитивність. Так, в силу частин1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував, що позивач на власний розсуд визначився із обсягом доказів, які він надав до позовної заяви, але які не є достатніми та належними для встановлення факту передачі відповідачу кредитних коштів, їх розміру, як і розміру повернутих ним коштів, а отже і для встановлення наявності та розміру заборгованості. Зокрема, позивачем до позовної заяви не долучалися виписки по рахунках ОСОБА_1 у Банку.
В апеляційній скарзі позивач також не посилається на докази, які б підтверджували передачу відповідачу кредитних коштів.
За такого, висновок суду про недоведеність позовних вимог, є правильним.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, судом першої інстанції рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010, ВС КЦС від 03 лютого 2022 року у справі №758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі №367/4970/13-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У справі №355/385/17 розглядався позов про стягнення страхового відшкодування.
У справах № 524/5556/19, 127/33824/19, 234/7159/20, 404/502/18, 758/10335/16-ц, 732/670/19 вирішувалось питання про недійсність кредитного договору.
У справі №910/18036/17 розглядався позов про зобов'язання вчинити дії та визнати договір припиненим, а у справі №917/1307/18 - про зобов'язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки.
Водночас, у справі №367/4970/13-ц Верховний Суд зазначив, що заяви на видачу готівки та виписки по рахункам підтверджують факт надання банком та отримання позичальником кредитних коштів.
Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах (у неподібних правовідносинах) не має правового значення для справи, яка є предметом апеляційного перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
За таких обставин посилання заявника про те, що судом ухвалено рішення у справі без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є помилковими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
Судді:Н.О. Тищук Н.О. Шаманська
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.