13.10.25
22-ц/812/1628/25
Єдиний унікальний номер судової справи:468/680/25 Суддя першої інстанції Іщенко Х.В.
Провадження № 22-ц/812/1628/25 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 468/680/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Чистою В.В.,
без участі учасників справи належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2025 року, повне судове рішення складено 14 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Іщенко Х.В., в залі судового засідання в смт. Казанка, за позовом ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю,
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала наступним.
Позивач вказувала, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4823681100:13:009:0003, площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 .
На земельній ділянці розташований житловий будинок, загальною площею 75,5 кв.м, житловою площею 53,1 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, в якому з 23 березня 2009 року зареєстрована позивачка та з 17 грудня 1998 року - її мати ОСОБА_2 .
Правовстановлюючий документ на право власності на цей житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у позивача відсутній.
В розпорядженні сім'ї позивача на спірний житловий будинок наявні лише Акт комісії колгоспу «Комунар» від 23 липня 1981 року про продаж колгоспного будинку ОСОБА_3 (діду позивачки та батьку третьої особи у справі) та довідка правління колгоспу «Комунар» про внесення колгоспником ОСОБА_3 оплати в колгосп за вартість житлового будинку по АДРЕСА_2 в розмірі 7664 рублів.
Позивачка вказувала, що відповідачем відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок у зв'язку з відсутністю відомостей (запису) про це майно у господарській книзі сільської ради та відсутності відомостей про його реєстрацію.
Посилаючись на те, що вона більше десяти років разом із сім'єю (матір'ю) добросовісно, відкрито та безперервно володіють та користуються житловим будинком, позивачка просила суд визнати за нею право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами за вказаною адресою за набувальною давністю.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у житловому будинку проживала та була зареєстрована їхня донька - ОСОБА_2 (третя особа), яка, як спадкоємниця першої черги за законом, може претендувати на житловий будинок, що достеменно було відомо позивачу.
Фактично з 13 вересня 2017 року позивачка (з часу зняття з реєстрації) не проживала, не володіла та не користувалась спірним житловим будинком, що виключає підстави визнання права власності за набувальною давністю.
Обставин, які свідчать про тривале та безперервне володіння майном позивачкою матеріали справи не містять та позивачем не доведені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині визнання права власності за набувальною давністю та провадження у справі закрити за відсутністю предмета спору; наявні в справі матеріали за її позовом направити до суду першої інстанції для реєстрації та автоматизованого розподілу через ЄСІТС з метою визначення судді для розгляду справи.
Позивач вказувала, що на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху в порядку усунення недоліків направила в суд позовну заяву у новій редакції позовних вимог, а саме про визнання права власності на садибу на підставі статей 381, 188, 182, 375, 392 ЦК України. Таким чином остаточно позов було заявлено з інших підстав аніж набуття права власності за набувальною давністю. Вимогу про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю з позову повністю виключено. Проте, суд першої інстанції справу за позовом про визнання права власності на садибу по суті не розглядав, без розгляду не залишав.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.
09 вересня 2025 року позивачка ОСОБА_1 надіслала поштовим відправленням заяву про розгляд справи у її відсутність. Повністю підтримала апеляційну скаргу та додатково повідомила, що відводу складу колегії суддів не заявляє.
09 вересня 2025 року представник Казанківської селищної ради Асмолов О.В. надіслав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі та відсутності заперечень проти задоволення позову.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, будучи повідомленою про день, час і місце розгляду справи (а.с. 140).
На підставі частини другої статті 372 ЦПК України апеляційний суд вважав можливим розглянути справи за відсутності учасників справи, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 (третя особа) є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
09 січня 1993 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_7 . Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно копії акту комісії правління колгоспу «Комунар» від 23 липня 1981 року, складеному на підставі рішення правління колгоспу «Комунар», прийнято рішення про продаж колгоспного будинку за АДРЕСА_3 колгоспнику ОСОБА_3 за балансовою вартістю будинку 7764 рублів.
За змістом копії довідки, за підписом голови колгоспу та головного бухгалтера колгоспу «Комунар» від 1981 року, колгоспник ОСОБА_3 сплатив колгоспу «Комунар» в рахунок продажу житлового будинку по АДРЕСА_4 .
Сумом встановлено, що запис у погосподарській книзі за вказаний період часу про домоволодіння по АДРЕСА_5 не вносились (відсутні), що зазначено у позовній заяві. Будинкова книга на вказане домоволодіння не заводилась та не видавалась.
Суд за наданими матеріалами справи констатував, що договір купівлі-продажу житлового (колгоспного) будинку, сторонами якого були ОСОБА_3 та колишній колгосп «Комунар», після його оплати покупцем за балансовою вартістю не укладався, договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався, реєстрація права власності у виконавчому комітеті Веселобалківської сільської ради не проводилась, запису у по господарській книзі по Веселобалківській сільській раді не проводилось, правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні.
На підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що після смерті батьків: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спірному будинку проживала та була зареєстрована їх донька, - ОСОБА_2 (третя особа), яка як спадкоємиця першої черги за законом може претендувати на вказаний житловий будинок.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади Казанківської селищної ради ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою, - АДРЕСА_1 , в якому проживає станом на час подання позовної заяви.
Позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 23 березня 2009 року та знята з реєстрації місця проживання за цією адресою 13 вересня 2017 року (строк проживання 8 років) та фактично, з цього часу, у будинку не проживала, не володіла ним та не користувалась.
Аналізуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вказані обставини унеможливлюють визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до положень статті 344 ЦК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідно до положень статті 344 ЦК України.
Щодо вимог апеляційної скаргипро закриття провадження у справі за позовом про визнання права власності за набувальною давністю за відсутністю предмета спору.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження в справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір (правовий конфлікт) між позивачем і відповідачем (див., зокрема постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18, від14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18).
При цьому підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Такі висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 916/1042/22, від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21, від 22 травня 2024 року у справі №204/1150/23.
Закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19)).
У справі, яка переглядається, встановлено, що спір (правовий конфлікт) між ОСОБА_1 і відповідачемКазанківською селищною радою Баштанського району виник з приводу набуття позивачем права власності на будинок за набувальною давністю, що, на думку позивачки, призводить до порушення її права на отримання його у власність.
Ураховуючи, що за обставинами справи між сторонами не врегульовані спірні питання та об'єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір (правовий конфлікт) між позивачкою і відповідачем не припинив існування в процесі розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі з інших підстав позивачка не зазначала.
З матеріалів справи убачається, що на виконання ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем була подана нова позовна заява, в якій вона просила визнати за нею право власності на садибу, яку вона набула у порядку статей 381, 188, 182, 375, 392 ЦК України.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2025 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю, який судом першої інстанції розглянуто та вирішено по суті.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
За частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Отже, позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається.
Із поданої позовної заяви ОСОБА_1 в новій редакції вбачається, що позивачка одночасно змінила предмет і підстави позову, тому суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті та розгляді такого позову. Судом першої інстанції, дійсно, не було ухвалено окремого судового рішення щодо неприйняття позовної заяви в новій редакції, але дії суду свідчать, що вони були правильними.
Відповідно до приписів частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням процесуального права. Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.