Справа № 642/6255/25
Провадження № 2-о/642/104/25
про передачу справи за підсудністю
14 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Гримайло А.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,-
10.10.2025 до Холодногірського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
Заяву подано в порядку окремого провадження.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Окремо слід звернути увагу на те, що на відміну від позову про розірвання шлюбу, який може бути пред'явленим одним із подружжя, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду за підписами обох із подружжя.
Відповідно до ст.109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Окремо, питання підсудності заяви про розірвання шлюбу не врегульовано, тому судом застосовуються положення ст.ст. 27-30 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст.28 ЦПК України передбачено що, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 13.10.2025 року №1885209 заявниця рибак ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, зареєстрованим місцем проживання заявниці є АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Дергачівського районного суду Харківської області.
Подружжя має неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на утриманні ОСОБА_1 , проживає та зареєстрований разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Спори між судами про підсудність не допускаються. У зв'язку з цим та для того, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов'язок правильно застосувати правила про підсудність то ЦПК України встановлює правило про недопустимість суперечок між судами про підсудність.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Враховуючи наведене, зареєстрованим місцем проживання заявниці є АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Дергачівського районного суду Харківської області, доходжу висновків, що позовну заяву необхідно передати на розгляд до Дергачівського районного суду Харківської області, розташованого за адресою: вул.1-го Травня,63, м.Дергачі, Харківська область, 62303, за підсудністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.19, 23, 27, 28, 30, 31, 32, 258, 260, 293, 294 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя передати на розгляд до Дергачівського районного суду Харківської області, розташованого за адресою: вул.1-го Травня, 63, м. Дергачі, Харківська область, 62303.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А. М. Гримайло