Справа № 392/2032/25
Провадження № 2/392/1242/25
про залишення позовної заяви без руху
09 жовтня 2025 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Назаренко К. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішень про державну реєстрацію,
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі встановлено, що вона подана до суду без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно положень ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Крім того, зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору, так як адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Як вбачається із змісту заяви, остання підписана адвокатом Попович Світланою Михайлівною. Представником позивача додано до матеріалів справи ордер серія ВА № 1128138 на надання правничої допомоги Залєсному В. В., в якому зазанчено, що його видано на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 01 вересня, але рік укладення даного договору визначити неможливо через нерозбірливий почерк, так як і рік видачі даного ордера. Самого ж договору на підставі якого видано ордер до матеріалів справи не додано.
З метою усунення сумнівів у даних реквізитах ордеру, обсягу повноважень, наданих договором про надання правничої допомоги, позивачу слід надати копію відповідного договору, а в заяві про усунення недоліків ще раз уточнити рік укладення договору та видачі ордеру.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Всупереч вказаним вимогам позивачем до позову не додано належним чином завірених копій договорів дарування, які позивач просить визнати недійсними та інших документів, на підтвердження обставин, викладених позивачем у позові. Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем зазначено, що ним подано запити на отримання належним чином завірених копій дарування, які будуть надані додатково.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви 26.03.2025 до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, у справі № 392/604/25, було заявлено аналогічну позицію щодо надання додатково копій договорів дарування у зв'язку з подачею ним запитів на отримання цих документів.
Тож суд, враховуючи строк першого звернення позивача до суду з тим самим предметом і з тих самих підстав, ставить під сумнів той факт, що позивачем взагалі надсилалися дані запити.
З метою усунення відповідних сумнівів позивачу слід надати копії згадуваних запитів та відповідей на них з копіями договорів дарування.
Зідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Всупереч вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач копій позовної заяви та всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, не надав.
Ч. 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 4, п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 3'028 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1'211,20 грн.
Судом встановлено, що заявлених немайнових позовних вимог у прохальній частині позовної заяви вказано п'ятдесят вісім, хоча прохальна частина містить значну кількість помилок і після уточнення позовних вимог їх кількість може змінитися. Детальніше помилки в прохальній частині описано нижче.
В той же час позивачем/представником позивача у позові зазначається, що заявлено лише 50 позовних вимог, з урахуванням того, що визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права фактично є однією немайновою вимогою.
Проте, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, остання містить такі вимоги немайнового характеру як визнання недійсним договорів дарування (в кількості 29 вимог) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (в кількості 29 вимог) а тому позивач має сплатити судовий збір за кожну із вимог (постанова Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21), що складає 70'249,60 грн.
Позивач долучив до позову копії 34 платіжних інструкцій, згідно кожної з яких сплачено 1'211,20 грн судового збору на загальну суму 41'180,80 грн.
За зверненням суду у даній справі вжито заходів щодо надання чіткої та детальної інформації про зарахування судового збору до державного бюджету згідно з поданими позивачем платіжними документами.
З довідки щодо зарахування судового збору встановлено, що під час перевірки зарахування судового збору до Державного бюджету України, не вдалося сформувати виписку про підтвердження зарахування судового збору, оскільки усі платіжні документи (34 штуки), що містяться в поданих матеріалах, вже внесені до автоматизованої системи документообігу суду по іншій справі - ЄУН 392/604/25. В ОСК на справу за ЄУН 392/2032/25 встановлено позначку «Враховано раніше» та встановлено, що двіплатіжні квитанції №0.0.4255465407.1; №0.0.4255537940.1 від 17.03.2025 двічі подано до суду (продубльовано). Тобто всього до позовної заяви додано копії 30 платіжних інструкцій в одному екземплярі та 2 по 2 екземпляри на загальну суму 38 758,40 грн.
Проте жодна з них не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Постановою правління НБУ від 29.07.2022 № 163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція).
Пунктом 37 Розділу ? Інструкції встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов?язковий реквізит - призначення платежу.
Відповідно до пункту 41 Інструкції, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31.05.2018 у справі № 922/496/17 та у постанові від 19.01.2019 у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов'язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Також, згідно роз'яснень, наведених у п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Проте, у 34 копіях згаданих платіжних інструкцій у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101;2942610834;22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) ОСОБА_1 , 03.2025». При цьому, прізвище відповідачів, до яких позивач звертається з позовними вимогами, в них не вказане.
Отже інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позову до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачем сплачено судовий збір, відсутня. Тому суд дійшов висновку, що додані позивачем платіжні інструкції не є належним доказом сплати судового збору за даним позовом.
Отже позивачу необхідно надати докази підтвердження сплати судового збору у даній справі у відповідності до уточненої кількості позовних вимог немайнового характеру.
Згідно ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
При цьому, суд зазначає, що у справі про визнання недійсним фраудаторного правочину можуть бути залучені треті особи, які не є безпосередніми сторонами правочину, але мають певні права чи інтереси, пов'язані з ним.
Предметом спору у даній позовній заяві є визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були посвідчені приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області. Разом з тим, позивачем до участі у справі не залучено приватного нотаріуса, яким посвідчено договори дарування земельних ділянок.
За наведених обставин, позивачу необхідно вказати належний склад сторін та інших учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Суд наголошує, що належне формулювання позовних вимог особливо важливе, оскільки, при задоволенні позову, відповідні вимоги наводяться у резолютивній частині рішення суду. Суд не може відступати від вимог, заявлених позивачем в силу принципу диспозитивності та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК). Тому, якщо позовні вимоги зазначені нечітко, незрозуміло чи суперечать закону, вони підлягають уточненню.
Суд, дослідивши прохальну частину позову, дійшов висновку, що позовні вимоги сформульовані неоковирно, нечітко, а подекуди і незрозуміло. Очевидним є те, що вимоги виписувалися шляхом копіювання даних з державних реєстрів, без необхідної корекції для приведення їх змісту у належну форму. Суд не може аналізувати недоліки кожної з 58 позовних вимог, тож вважає за можливе вказати на типові недоліки лише кількох, вважаючи, що такий аналіз буде достатнім для позивача, щоб належно уточнити зміст решти вимог.
В прохальній частині, на сторінці 17 в першому абзаці вказано: "Визнати недійсним договір дарування укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія та номер: 50, посвідчений Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.03.2025 23 27.01.2021,Ковальова О. О. приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області тип об'єкта: будівля для сільськогосподарської продукції, об'єкт житлової нерухомості: Ні Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 1050.5, Опис: будівля для сільськогосподарської продукції загальною площею 1050,5 кв.м. адреса: АДРЕСА_1 ."
Якщо прізвище дарувальника (ймовірно) вказано у правильному відмінку, то прізвище обдарованої чомусь наводиться у називному. Незрозуміло, чому ОСОБА_3 має серію та номер: 50, так само незрозуміло - 50 це номер чи все ж серія? Про який "посвідчений Документ сформований в системі «Електронний суд»" йдеться? Якщо про договір дарування, то до чого тут система "Електронний суд"? Крім того незрозуміло, яку саме дату його посвідчення слід брати до уваги. Якщо договір посвідчений приватним нотаріусом Ковальовою, то саме у такому відмінку її і слід згадувати, а не в називному. Інакше, внаслідок цього, та відсутності розділових знаків, ми читаємо, що ОСОБА_4 є типом об'єкта: будівлею для сільськогосподарської продукції, об'єктом житлової нерухомості. Після двокрапки, з великої букви йде слово "Ні" а за ним, знову з великої букви, "Опис об'єкта:". З великої букви починаються речення та найменування. Очевидно, що тут йдеться не про найменування. Але що хотів сказати позивач окремим реченням: "Ні"? І для чого двічі згадувати, що це будівля для сільськогосподарської продукції, що її площа 1050,5 кв.м.? Адже суд це зрозумів і з першого разу.
У наступному абзаці об'єднано дві вимоги щодо визнання недійсним договору дарування серія та номер: 351, посвідченого 09.10.2020 та скасування державної реєстрації об'єкту, вказаного у попередньому абзаці, що може призвести до плутанини при прийнятті рішення по даній справі.
Коли у позовних вимогах йдеться про визнання недійсними договорів дарування об'єктів будівництва, наводиться надлишкова інформація, яку недоцільно вказувати у резолютивній частині судового рішення, як то площі внутрішні приміщень, кімнат та навіть вбудованих шаф, обладнання балконами та лоджіями, описи допоміжних приміщень (лазні, погріби, замощення, криниці, паркани, хвіртки, вбиральні та вигрібні ями) з відповідними літерними позначеннями. Суд вказує, що якщо у позові наводяться подібні деталі, позивач має надати оригінали або належно засвідчені копії технічних паспортів відповідних приміщень, для звірки оголошених площ та співставлення літерних позначень у документах та позові.
Хаотичне і невідповідне вживання відмінків, розділових знаків, малих літер на початку речень та великих усередині, зайва інформація у вимогах, зумовлена бездумним копіюванням технічних характеристик без наступного коригування, унеможливлює належне формулювання рішення суду, у випадку задоволення позову. Отже такі позовні вимоги суперечить закону і підлягають уточненню. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Тож вимога п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України є невиконаною, позовні вимоги належним чином не сформульовані.
Враховуючи викладене, вважаю, що позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України слід залишити без руху, як таку, що подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України,
Позовну заяву залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки позовної заяви, що вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К. П. НАЗАРЕНКО