Справа № 404/926/25
Провадження № 2/392/637/25
26 серпня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом овариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ "Юніт Капітал"звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року в розмірі 32439,82 грн, судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійно правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 23.10.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 592991983, який укладено в електронній формі, шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до умов договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 16 000.00 грн., шляхом перерахунку 23.10.2021 року, на його банківську карту № НОМЕР_1 -ххххх-3358 грошових коштів. Умовами договору сторони погодили умови кредитування. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали довгостроковий Договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28.11.2019 року. Додатковою угодою від 28.11.2019 №19, строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. Додатковою угодою від 31 грудня 2020 року № 26 строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року, крім того договір факторингу викладено у новій редакції, без зміни дати укладення. Додатковою угодою від 31.12.2021 року №27, строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року . Додатковою угодою від 31.12.2022 року №31, продовжено строк дії договору до 31.12.2023 року. Додатковою угодою від 31.12.2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №170 від 25.01.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року на загальну суму 25899,74 грн. Реєстр прав вимоги №170 від 25.01.2022 року підписаний вже після укладання кредитного договору між ТОВ «Ианівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 23.10.2021 року. Згідно Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року на загальну суму 32439,82 грн. 23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01. 04.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року на загальну суму 32439,82 грн. Через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, станом на день звернення до суду, за період з 04.09.2024 року по 06.01.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 32439,082 грн., в зв'язку з чим позивач ТОВ "Юніт Капітал" звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2025 року дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Маловисківського районного суду Кіровоградської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Василець М.С., подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. На обґрунтування свої позиції посилається на те, що досліджені розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості щодо нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування. Як вбачається з договору № 592991983 від 23.10.2021 року, сторони обумовили строк кредиту: 30 днів, тобто до 22.11.2021 року. Згідно розрахунку первісного кредитора, нарахування відсотків відбувалося після спливу строку договору. Вважає, що розмір відсотків відповідно до умов договору має бути 8032,00 грн, а не 32439,82 грн.
Крім того, вважає, що оскільки право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал». При цьому, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання відповідача за Кредитним договором №592991983 від 23.10.2021 ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за Кредитним договором №592991983, укладеним 28.11.2018 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Окрім того, відповідач звільнений від сплати відсотків, оскільки є військовослужбовцем та відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені с.15 ст.14 ЗУ «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що підтверджується довідкою, військовим квитком та посвідченням УБД.
Представник позивача ТОВ «ЮнітКапілат» - адвокат Тараненко А.І. в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без виклику сторін.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Василець М.С. у відзиві на позовну заяву, просила проводити розгляд справи без її участі та участі відповідача.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд у межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти, обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що 23.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №592991983.
Відповідно до п.1.3 Договору, відповідачу надано кредит у сумі 16000.00 грн.
Згідно п.1.7 Договору Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 22.11.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Пунктом 1.8. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 1.9 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 186,15 (сто вісімдесят шість цілих п'ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 0,51 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1); за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 619,19 (шістсот дев'ятнадцять цілих дев'ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п.1.9.2).
Згідно п. 1.9.3 Договору якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченомуп.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Сторінка 5 із 9 Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Факт виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умов кредитного договору №592991983 від 23.10.2021 року, підтверджується платіжним дорученням, відповідно до якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 перераховано кредитні кошти в сумі 16000.00 грн. на його картковий рахунок № НОМЕР_1 -хххх-3358.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений довгостроковий договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п. 1.3, п.2.1 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалася відступити ТОВ «Таліон Плюс» права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, строк платежів за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Строком дії до 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2022 року. (а.с. 81)
31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 170 від 25.01.202 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року на загальну суму 25899,74 грн.
Згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року на загальну суму 32439,82 грн.
04.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 0409/24, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги до боржників згідно з реєстром боржників (додаток № 1 до договору), а ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 року, станом на день звернення до суду, заборгованість ОСОБА_1 складає: 32439,82 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7567,80 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 24872,02 грн.
Тобто матеріалами справи підтверджується, що 23.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 592991983 за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачу кредит на суму 16000 грн у формі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику .
Договір кредитної лінії № 592991983 від 23.10.2021 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору
становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3статті 11 зазначеного Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3ст. 207 ЦК України).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 16000 грн.
Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.
Доводи представника відповідача, про те, що ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №592991983 від 23.10.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Доводи представника відповідача, про те, що нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі сплавом строку дії договору після 22.11.2021 року, суд вважає, слушними та зазначає таке.
Позивач ТОВ «Юніт Капітал», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 30 днів, тобто до 22.11.2021 відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 592991983 від 23.10.2021 вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 30 днів, а тому, заборгованість станом на кінець строку дії договору становить 18448,00 грн, з яких 16000 грн, сума основного боргу, 2448,00 сума відсотків за користування кредитом (16000*0,51%*30).
При цьому, відповідно до наданого розрахунку заборгованості позивачем, відповідач 13.11.2021 року сплатив тіло кредиту у розмірі 8431,40 грн, відсотки у розмірі 1713,60 грн, 20.11.2021 року тіло кредиту у розмірі 0,80 грн, відсотки у розмірі 270,20 грн. Всього відповідач сплатив 10416,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 8032,00 грн заборгованості за Договором № 592991983 від 23.10.2021.
Разом з тим, суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що в силу ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач звільняється від нарахувань процентів за користування кредитом, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних із моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Відтак, відповідачам, як військовослужбовцям, не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за кредитним договором, оскільки на них поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).
З довідки командира військової частини НОМЕР_3 від 15.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 , 07.11.2020 року ОСОБА_1 прийняв військову присягу у військовій частині НОМЕР_5 .
Згідно посвідчення УБД ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавство України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на нього поширюються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі, положення п. 15 ст. 14 вказаного Закону, а тому у кредитора були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом згідно договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 7567,80 грн заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором 592991983 від 23.10.2025 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо стягнення судових витрат на професійно правничу допомогу та судового збору.
Положеннями ст.59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк були надані документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги №09.09/24 від 09.09.2024 та довіреності, виданої директором ТОВ «Юніт Капітал» від 09.09.2024, якою уповноважив Тараненка А. І. бути представником ТОВ «Юніт Капітал» в суді.
Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №09/09/2024-02 від 09.09.2024), укладеного між виконавцем адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та клієнтом ТОВ «Юніт Капітал», виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 592991983 від 23.10.2021 р 2 години (вартість послуги - 4 000 грн); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2592991983 від 23.10.2021 р. 1 година (вартість послуги 1000 грн).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Клопотання від відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 6000 грн., що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».
При цьому слід зазначити, що в ч.2 ст.4 Закону України «Про судовийзбір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн. Проте, нормами ч.3 ст.4зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, в зв'язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1038,30 грн.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст.2-6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.509, 525, 526, 530, 536, 599, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» суму заборгованості в розмірі 7567,80 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати по сплаті судового збору 1038,30 грн та витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місце знаходження:01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4 А, офіс, 10;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова