Справа № 464/1641/24 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.
Провадження № 22-ц/811/2191/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
04 вересня 2025 року м.Львів
Справа № 464/1641/24
Провадження № 22-ц/811/2191/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника прокуратури Мацюри Я.Р.,
Тарасович О.І.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 20 травня 2025 року у складі судді Сабари Л.В. у справі за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна,-
встановив:
5 березня 2024 року керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Кулинич Ю.М. в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування з його приватної власності до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради квартири загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182941846101). В обґрунтування позову посилається на те, що 16 лютого 2024 року Путомитівською окружною прокуратурою Львівської області скеровано до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202314143000049 від 26 січня 2023 року відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362 КК України щодо зловживання своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, та у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї, що спричинило шкоду. 1 жовтня 2020 року державним реєстратором Пустомитівської міської ради Мудраком Є.М., на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради 11 червня 1996 року, довідки №1682 від 22 липня 2020 року, виданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», технічного паспорта на приватизовану квартиру, виготовленого ОКП БТІ 21 листопада 2012 року, здійснено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (загальна площа - 54,6 кв.м, житлова площа - 32,4 кв.м) за ОСОБА_5 . Вказує, що 5 листопада 2020 року ОСОБА_5 відчужив цю квартиру на користь ОСОБА_4 , яка 10 серпня 2021 року продала таку ОСОБА_3 . 6 вересня 2022 року ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_1 , у якого така перебуває у приватній власності на теперішній час. Зазначає, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 в незаконний спосіб набув право власності на спірну квартиру, оскільки із заявою про державну реєстрацію прав подав підроблене свідоцтво про право власності на квартиру, а також довідку та технічний паспорт, які не виготовлялись та не видавались, у зв'язку із чим державним реєстратором проведено незаконну державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_5 на спірну квартиру. З відповіді Львівської міської ради вбачається, що спірна квартира є неприватизованою, утворює житловий фонд та перебуває у віданні Львівської міської ради, в ній були зареєстровані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які у 2019-2020 роках зняті з реєстрації у зв'язку із їх смертю. Рішення про передачу вказаної квартири у приватну власність будь-яких осіб уповноваженими органами не приймалось. Стверджує, що спірне майно неправомірно вибуло з комунальної власності, що порушує право територіальної громади м. Львова на володіння, ефективне користування і розпорядження на власний розсуд і в її інтересах майном, що їй належить. Львівська міська рада, як компетентний орган, була обізнана про порушення інтересів територіальної громади, однак не вживала заходів претензійно-позовного характеру, що є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 20 травня 2025 року позов задоволено. Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради квартиру загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182941846101). Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_2 оскаржує ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що він (відповідач) до 26 лютого 2022 року проживав у м. Мелітополь. У зв'язку з початком повномасштабної агресії російської федерації проти України, змушений був покинути місце свого постійного проживання, почав проживати у м. Львові. Спірна квартира відповідала вимогам ОСОБА_1 , зокрема, така була без ремонту, що дозволяло облаштувати її за своїм смаком, а ціна відповідала середній ринковій, не була заниженою. Вказує, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бурило В. В. з проханням провести перевірку спірної квартири щодо наявності застережень для її придбання. З метою визначення ринкової вартості квартири було проведено її оцінку незалежним експертом - оцінювачем. Нотаріус, отримавши правовстановлюючі документи на спірну квартиру, провів їх аналіз та повідомив відповідача про відсутність перешкод для укладення договору купівлі - продажу. На підставі цього, 9 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу спірної квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бурило В.В. У квартирі за свої кошти ОСОБА_1 проведено ремонт, придбано меблі. В березні 2023 року відповідач отримав ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року про надання дозволу на проведення огляду зазначеного помешкання. Зазначає, що квартира є єдиним житлом відповідача, оскільки його інше нерухоме майно перебуває на тимчасово окупованій території, а, відтак, спір стосується майна, яке є єдиним для постійного місця проживання особи. Стверджує, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який не знав те не міг знати про те, що придбана квартира вибула з володіння Львівської міської ради неправомірно. Посилається на постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 291/86/20, від 4 липня 2023 року в справі № 233/4365/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17. Посилається на те, що прокурор, як представник держави, не звернувся до слідчого судді з клопотанням про вжиття заходів забезпечення у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12022140000000310 25 липня 2022 року, а Львівська міська рада своєчасно не вжила заходів шляхом звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на спірну квартиру, не внесли відповідні обтяження та відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що відсутні підстави для витребування Львівською міською радою у відповідача квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 набув права на спірну квартиру за відплатним договором, про що свідчить договір купівлі - продажу від 6 вересня 2022 року, укладений та посвідчений у встановленому законом порядку. Відповідач є четвертою особою, що зареєструвала право приватної власності на квартиру, що підтверджено Інформацією із державного реєстру речових право на нерухоме майно. Договір укладено після перевірки нотаріусом інформації про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Будь-яких доказів про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні відомості про права Львівської міської ради, або що було порушено порядок оформлення права власності, позивачем не надано. У зв'язку із цим, за відсутності в реєстрах відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, відповідач добросовісно покладався на такі відомості, тобто не знав і не мав знати про існування таких прав чи обтяжень. Вказує, що відповідач, який є добросовісним набувачем, не перебував та не перебуває в родинних стосунках ні з ким з учасників процесу, є вимушеним переселенцем, вчинив весь комплекс дій, які міг вчинити, з метою убезпечити себе, та проявив обачність при укладенні договору купівлі-продажу, а саме звернувся перед укладенням договору до приватного нотаріуса для перевірки наявності чи відсутності заборон, обтяжень щодо спірної квартири та можливості укладення договору, оскільки не є місцевим мешканцем та не міг володіти інформацією щодо підстави набуття попереднім власником даного майна. Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. 9 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», згідно з яким внесено зміни у ст.ст. 261, 388, 390, 391 ЦК України, ст.ст. 177, 185, 265 ЦПК України та ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно зі змістом Закону України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»: частину 4 ст. 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; У п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 390 ЦК України, якою доповнено відповідну статтю ЦК України Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Таким чином держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову. Згідно із постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 924/1277/20 особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, і це означає обов'язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини). На час постановлення оспорюваного рішення суд першої інстанції повинен був керуватися положеннями ЦК України з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Прокурором до матеріалів справи не додано документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, а відтак витребування майна у ОСОБА_1 є безпідставним, а судове рішення підлягає до скасуванню. Посилається на постанову Верховного Суду від 7 травня 2025 року у справі № 128/680/21, згідно якої скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, касаційний суд звернув увагу на те, що 9 квітня 2025 року набув чинності Закон України від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни до ст. ст. 261, 388, 390, 391 ЦК України, і який має бути враховано судами за нового розгляду справи з огляду на частину другу розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, а відтак дана постанова підлягає до застосування до цих правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 9 лютого та 30 березня 2024 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м належить ОСОБА_1 на праві власності, підстава набуття: договір купівлі - продажу квартири №614 від 6 вересня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бурило В.В.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 26 січня 2023 року внесено відомості до реєстру за №12023141430000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
З довідки ОКП «БТІ та ЕО» №1682 від 22 липня 2020 року вбачається, що така видана ОСОБА_5 про те, що згідно з інвентаризаційними даними ОКП «БТІ та ЕО» станом на 29 грудня 2012 року спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів 11 червня 1996 року.
Згідно технічного паспорта на приватизовану квартиру ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 21 листопада 2012 року загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 54,6 кв.м, житлова - 32,4 кв.м.
Свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів11 червня 1996 року, посвідчується право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 . Згідно цього свідоцтва, квартира приватизована на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», свідоцтво видано згідно з розпорядженням (наказом) від 11 червня 1996 року №525.
З листа ОКП «БТІ та ЕО» від 7 лютого 2023 року №388 вбачається, що довідка за №1682 від 22 липня 2020 року щодо квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 не видавалася.
Згідно листа ОКП «БТІ та ЕО» №1260 від 31 березня 2023 року станом на 29 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 не реєструвалось, в матеріалах інвентаризаційної справи по будинку відсутня інформація щодо виготовлення технічного паспорта на цю квартиру.
З відповіді ОКП «БТІ та ЕО» №423 від 7 лютого 2023 року вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 в БТІ не реєструвалось, не виготовлялись і не видавались ОСОБА_5 технічний паспорт від 21 листопада 2012 року на вказану квартиру та довідка №1682 від 22 липня 2020 року.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 10 квітня 2023 року згідно з відомостями Державного реєстру прав встановлено, що за заявою про державну реєстрацію права власності від 1 жовтня 2020 року №41739426, поданою ОСОБА_5 , державним реєстратором Мудраком Є.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54362016 від 1 жовтня 2020 року, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ №2182941846101 на квартиру АДРЕСА_2 та зареєстровано право власності за заявником №38461052. Для державної реєстрації права власності заявником надано свідоцтво про право власності на квартиру від 11 червня 1996 року, видане Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів; технічний паспорт, виготовлений ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 21 листопада 2012 року; довідку від 22 липня 2020 року №1682, виготовлену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».
Згідно з листом Галицької районної адміністрації від 27 лютого 2023 року №31-вих-23394 у журналі реєстрації розпоряджень з основної діяльність за 1996 рік відсутня інформація щодо прийняття розпорядження на підставі якого 11 червня 1996 року було би видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
З листа Сихівської районної адміністрації від 20 грудня 2023 року №34-вих-155608 вбачається, що на час зняття будинку з балансового обліку, у попереднього балансоутримувача була відсутня інформація щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 , тому така квартира віднесена до неприватизованих. У цій квартирі були зареєстровані: ОСОБА_7 (з 13 лютого 1990 року до 21 травня 2019 року), ОСОБА_8 (з 13 лютого 1990 року до 14 січня 2020 року), ОСОБА_9 (з 25 лютого 2002 року до 21 травня 2019 року). Розпорядження про приватизацію вказаної квартири в електронній базі «ЛОТУС» не виявлено, заходи позовного характеру щодо квартири не вживались.
З листа юридичного департаменту Львівської міської ради від 17 січня 2024 року вбачається, що 11 червня 1996 року Галицькою районною адміністрацією видано розпорядження №528 «Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ». Квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів 11 червня 1996 року, та на підставі розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 11 червня 1996 року за №528, зареєстрованого Львівським міжміським БТІ. Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації від 4 квітня 2019 року №265 будинок АДРЕСА_3 списаний з балансу Львівської міської ради.
Встановлено, що 5 листопада 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., зареєстрований в реєстрі за №2564.
10 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу цієї квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюбинським А.В., зареєстрований в реєстрі за №596.
6 вересня 2022 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бурило В.В., зареєстрований в реєстрі за №814.
Ухвалою слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2023 року у справі №441/2956/23, у кримінальному провадженні №12023141430000049 від 26 січня 2023 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Висновком експерта №СЕ-19/120-23/655-ОБ від 6 квітня 2023 року за результатами судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ринкова вартість цієї квартири станом на 5 листопада 2020 року могла становити 660 343 грн.
19 лютого 2024 року до Путомитівського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт Путомитівської окружної прокуратури Львівської області від 16 лютого 2024 року у кримінальному провадженні №1202314143000049 від 26 січня 2023 року відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362 КК України (зловживання своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, та несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї, що спричинило шкоду).
Пустомитівською окружною прокуратурою скеровано Львівській міській раді та Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради запити від 18, 25 січня та 1 лютого 2024 року з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді.
Згідно з відповідями Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 2 лютого 2024 року, Львівської міської ради від 13 лютого 2024 року, вказаними органами заходи позовного характеру в межах наданих повноважень щодо спірної квартири не вживались.
Листом від 20 лютого 2024 року Пустомитівською окружною прокуратурою повідомлено Львівську міську раду про наявність підстав для представника інтересів держави в особі Львівської міської ради та про намір подати позов до Сихівського районного суду щодо незаконного витребування квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року у справі №461/3919/22, у кримінальному провадженні №1202214020000000310 від 25 липня 2022 року надано дозвіл на проведення огляду спірної квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а сааме: забезпечення проведення призначеної у кримінальному провадженні судової оціночно-будівельної експертизи.
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 25 квітня 2025 року, наданих уповноваженим працівникам поліції в ході виконання ухвали суду про привід свідка, ОСОБА_3 відмовилася від надання пояснень з особистих міркувань та на підставі ст. 63 Конституції України.
ОСОБА_1 , допитаний в судовому засіданні як свідок, надав показання про те, до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проживав у м. Мелітополі. 24 лютого 2022 року вирішив покинути місто, у зв'язку із чим приїхав до м. Львова, де мав намір проживати. У серпні-вересні 2022 року вирішив придбати квартиру. Для цього він звернувся до ріелтора, розглянув декілька варіантів та вирішив зпридбати кварттру АДРЕСА_2 . Вказав, що квартира була без ремонту, ріелтор повідомив, що продавець не має змоги такий закінчити. До придбання квартири він вирішив звернутись до нотаріуса, який не мав жодного інтересу до майна чи до ріелтора. Зазначив, що нотаріус здійснив аналіз наданих документів та повідомив про відсутність будь-яких заборон, обтяжень щодо вказаної квартири, відсутність перешкод для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, особисто спілкувався з продавцем квартири, яка, зокрема, повідомила, що продає таку, оскільки не має фінансової можливості продовжувати ремонтні роботи через смерть її батька, який займався цими питаннями. Наведені обставини не викликали у нього жодних сумнівів і він уклав із продавцем договір купівлі-продажу. В лютому 2023 року, після того як зробив ремонт у квартирі та почав у ній проживати, дізнався від представників поліції про можливі шахрайські дії щодо цього майна.
Втановлено, що спір між сторонами виник щодо квартири АДРЕСА_2 .
Право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем в реєстрі за №596 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від 6 вересня 2022 року.
Первинно державну реєстрацію на спірний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано 1 жовтня 2020 року за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 11 червня 1996 року.
Згідно цього свідоцтва, квартира АДРЕСА_2 передана у власність ОСОБА_5 в порядку приватизації на підставі розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 528 від 11 червня 1996 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з такого.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» діючого на момент видачі свідоцтва про право власності на квартиру (1996 рік) приватизацією державного житлового фонду є відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ст. 3 цього Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Встановлено, що у спірній квартирі було зареєстрованим місце проживання з 1990 та 2002 роки по 2019 та 2020 роки за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що свідчить про їх постійне проживання до видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_5 .
Інших доказів про те, що ОСОБА_5 отримував право на постійне проживання у вказаній квартирі, суду не надано.
Розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 528 від 11 червня 1996 року приймалося щодо надання дозволу на продаж квартири від імені неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому, в даному випадку рішення органу місцевого самоврядування приймалося щодо квартири АДРЕСА_4 .
Встановлено, що документи, подані ОСОБА_5 для реєстрації права власності, зокрема довідка № 1682 від 22 липня 2020 року, видана ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Львівської обласної ради, та технічний паспорт на приватизовану квартиру, виготовлений ОКП БТІ 21 листопада 2012 року, уповноваженими суб'єктами не приймалися, про що свідчать довідки ОКП «БТІ та ЕО» № 388 та № 423 від 7 лютого 2023 року, інформація П'ятої Львівської державної нотаріальної контори № 596/02-14 від 24 квітня 2020 року.
Суд першої інстанції посилався на те, що спірне майно вибуло з володіння власника (позивача) не з його волі, іншим шляхом, про що свідчать також документи про реєстрацію кримінального провадження, що є матеріалами досудового розслідування та судового провадження, що можуть вказувати на протиправний характер дій ОСОБА_5 та інших осіб.
Постановляючи рішення суд першої інстанції зазначив, що суду не надано доказів, що ОСОБА_5 постійно проживав у спірній квартирі, іншим способом, встановленим законодавством, отримав право на приватизацію державного житлового фонду, внаслідок чого отримував рішення органу місцевого самоврядування з даного приводу, або Львівською міською радою приймалося рішення про відчуження спірної квартири, що є об'єктом державного житлового фонду.
Суд вважає, що прокурором доведено, що спірна квартира не вибувала з власності територіальної громади м. Львова, а тому Львівська міська рада, яка діє в інтересах громади, є власником, право якої є порушеним, у зв'язку із чим, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, має право витребувати це майно від набувача.
Суд першої інстанції посилається на постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №725/1824/20, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.
У рішенні суду зазначено, що квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння Львівської міської ради поза її волею, оскільки рішення з даного приводу нею не приймалися, а документи, пред'явлені ОСОБА_5 для реєстрації права власності, уповноваженими суб'єктами не видавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Крім того, суд першої інстанції посилається на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 328, 387, 388, 392 ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_1 набув права на спірну квартиру за відплатним договором, про що свідчить договір купівлі-продажу від 6 вересня 2022 року, укладений у встановленому законом порядку.
Відповідач є четвертою особою, що зареєструвала право приватної власності на квартиру, що підтверджено Інформацією із державного реєстру речових право на нерухоме майно.
Договір укладено після перевірки нотаріусом інформації про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Прокурором чи позивачем не надано доказів про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні відомості про права Львівської міської ради, або що було порушено порядок оформлення права власності.
У зв'язку із цим, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, відповідач добросовісно покладався на такі відомості, тобто не знав і не мав знати про існування таких прав чи обтяжень.
Згідно із ст. 387 ЦК України саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.
Судом першої інстанції зазначено, що спірна квартира вибула з власності Львівської міської ради поза її волевиявленням унаслідок можливих протиправних дій ОСОБА_5 . ОСОБА_1 набув права власності на квартиру за відплатним договором, придбавши її у ОСОБА_3 , та є третім власником після її відчуження ОСОБА_5 , а тому не знав та не міг знати про те, що це майно вибуло з власності Львівської міської ради поза її волею. Під час придбання майна відповідач ймовірно правомірно очікував, що ОСОБА_3 мала право ним розпоряджатися, а він, після отримання цього майна, матиме змогу мирно ним володіти.
Суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено, так як не надано жодних доказів того, що ним проведено капітальний ремонт спірної квартири та ним понесено витрати на покращення цього майна, внаслідок чого суттєво змінилася вартість такої, що позбавляло б можливості суд витребувати майно у добросовісного набувача, така є єдиним місцем проживання, у зв'язку із чим не встановлено підстав для застосування постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 у справі № 725/1824/20.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Встановлено, що між сторонами виник щодо квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від 6 вересня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за №596.
Первинно державна реєстрація на спірний об'єкт нерухомого майна провдено 1 жовтня 2020 року за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 11 червня 1996 року.
Згідно цього свідоцтва спірна квартира передана у власність ОСОБА_5 в порядку приватизації на підставі розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 11 червня 1996 року № 528. Цим розпорядженням приймалося рішення щодо надання дозволу на продаж квартири від імені неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому, в даному випадку рішення органу місцевого самоврядування приймалося щодо квартири АДРЕСА_4 .
Встановлено, що документи, подані ОСОБА_5 для реєстрації права власності, зокрема довідка від 22 липня 2020 року № 1682, видана ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Львівської обласної ради, та технічний паспорт на приватизовану квартиру, виготовлений ОКП БТІ 21 листопада 2012 року, уповноваженими суб'єктами не приймалися, про що свідчать довідки ОКП «БТІ та ЕО» № 388, №423 від 7 лютого 2023 року, інформація П'ятої Львівської державної нотаріальної контори № 596/02-14 від 24 квітня 2020 року.
5 листопада 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу спірноі квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., зареєстрованого в реєстрі за №2564.
10 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюбинським А.В., зареєстрований в реєстрі за №596.
6 вересня 2022 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бурило В.В., зареєстрований в реєстрі за №814.
Ухвалою слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2023 року (справа №441/2956/23) у кримінальному провадженні №12023141430000049 від 26 січня 2023 року накладено арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Висновком експерта №СЕ-19/120-23/655-ОБ від 6 квітня 2023 року за результатами судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 5 листопада 2020 року могла становити 660 343 грн.
19 лютого 2024 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області від 16 лютого 2024 року у кримінальному провадженні №1202314143000049 від 26 січня 2023 року відносно ОСОБА_6 (реєстратора) за ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362 КК України. У даній справі Львівською міською радою заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 вартості квартири АДРЕСА_2 , як такої, яка незаконно вибула з власності. Цивільного позивача
Встановлено, що ОСОБА_1 набув право власноті на спірну квартиру за відплатним договором, про що свідчить договір купівлі- продажу від 6 вересня 2022 року, укладений у встановленому законом порядку.
Відповідач є четвертою особою, яка зареєструвала право приватної власності на квартиру, що підтверджено Інформацією із державного реєстру речових право на нерухоме майно.
Договір купівлі - продажу укладено після перевірки нотаріусом інформації про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивачем не надано суду доказів про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні відомості про права Львівської міської ради, або що було порушено порядок оформлення права власності.
За відсутності у офіційних реєстрах відомостей про права інших осіб на спірну квартиру або їх обтяжень, відповідач добросовісно покладався на такі відомості, тобто не знав і не мав знати про існування прав інших осіб чи обтяжень. Під час придбання спірного майна відповідач правомірно очікував, що ОСОБА_3 мала право ним розпоряджатися, а він, після отримання цього майна, матиме змогу мирно ним володіти.
Тому належть зробити висновок, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна у розумінні положень статті 388 ЦК України.
ОСОБА_1 до 26 лютого 2022 року проживав за адресою: АДРЕСА_5 . Він є вимушено переміщеною особою через повномасштабну агресію росії проти України та з 26 лютого 2022 року проживає у м. Львові. Він звертався до нотаріуса для перевірки історії спірної квартири з метою виявлення обтяжень чи прав інших осіб щодо цієї квартии. Після проведеної приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бурило В.В. перевірки та не виявлення підстав, що унеможливлювали укладення договору купівлі - продажу, 9 вересня 2022 року, між ОСОБА_1 (покупцем) та продавцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 , який посвідчено цим же нотаріусом (Бурило В. В.).
Відповідач є добросовісним набувачем, не перебував та не перебуває в родинних стосунках ні з ким з учасників процесу, є вимушеним переселенцем, вчинив весь комплекс дій, якиї міг вчинити, з метою убезпечити себе та проявив обачність при укладенні договору купівлі-продажу, а саме: звернувся перед укладенням договору до приватного нотаріуса для перевірки наявності чи відсутності заборон, обтяжень щодо спірної квартири. Докази обізнаноті відповідача про неправомірний перехід права на спірну квартиру не надані. На момент укладання ОСОБА_1 (покупцем) договору купівлі-продажу будь-які правові обмеження або обтяження відноно спірної квартири не існували.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону.
Встановлено, що у спірній квартирі ОСОБА_1 було проведено ремонт, здійснено вмеблювання.
Відповідач посилається на те, що квартира АДРЕСА_2 є єдиним житлом відповідача, оскільки інше нерухоме майно ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій росією території, що стверджується витягом з реєстру речових прав. Цим спростовується висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача.
Згідно постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 обставинами, що виключають витребування можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо. У даній постанові не зазначено, про необхідність доведення проведення відповідачем капітального ремонту спірної квартири та понесених витрат на її покращення.
Встановлено, що відповідач тимчасово не працює, не має вільних коштів для оренди житла.
З ухвали Галицького районного суду м.Львова від 13 лютого 2023 року (справа №461/3919/22) про надання дозволу на проведення огляду квартири АДРЕСА_2 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за №1202214000000310 проводиться з 25 липня 2022 року, але разом з тим в межах даного кримінального провадження, володіючи інформацією щодо вибуття квартири з власності органу місцевого самоврядування, прокурор не вжив заходів забезпечення та не звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на цю квартиру, що не було перешкодою для укладення, посвідчення та реєстрації договору купівлі-продажу спірної квартири, за яким покупець ОСОБА_1 набув право власності на цю квартиру.
З пункту 2.2 Розпорядження Сихівської районної адміністрації ЛМР від 4 квітня 2019 року №265 вбачається, що ЛКП «Під Зуброю» за актом приймання-передачі передано на облік районної адміністрації окремі житлові квартири, які перебувають у державній власності або у комунальній власності територіальної громади м.Львова та право власності на які не зареєстровано. Разом з тим, такий акт приймання -передачі відсутній. Згідно пункту 3 цього Розпорядження відділ житлового господарства не взяв на облік районної адміністрації квартири, які перебувають у державній власності або у комунальній власності територіальної громади м.Львова та право власності на які не зареєстровано, що свідчить про відсутність будь - якого інтересу до належного майна зі сторони Львівської міської ради.
Ситуація, коли добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів із нерухомим майном.
З листа Пустомитівської окружної прокуратури від 16 лютого 2024 року №1455/04 вбачається, що до Пустомитівського районного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт з цивільним позовом у кримінальному провадженні № 12023141430000049 відносно реєстратора Мудрака Є.М., у якому заявлено цивільний позов у сумі, яка відповідає вартості спірної квартири. Відтак, позивач порушив питання про стягнення вартоті спірної квартири з реєстратора, який зареєстрував право власності на квартиру та одночасно у цій справі просить витребувати дану квартиру у відповідача. Зазначені дії свідчать про недобросовісну поведінку позивача, адже мають на меті отримати як компенсацію вартості квартири так і саму квартиру, що є неприпустимим та несправедливим; порушенням принципів верховенства права, належного урядування, правової визначеності та справедливості.
ОСОБА_1 при допиті судом у якості свідка ствердив, що витратив на ремонт та придбаня меблів до спірної квартири кошти у розмірі біля 600 000 грн.
Віндикаційний позов та позов про стягнення вартості майна є альтернативними та заявляється позивачем на його розсуд.
Подання позову про стягнення вартості квартири, яка незаконно вибула в результаті неправомірних дій реєстратора виключає можливість подання позову про витребування майна у ОСОБА_1 .
У постановах від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц та від 18 березня 2020 року в справі № 199/7375/16-ц Верховний Суд, посилаючись на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача на користь міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.
Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).
Згідно із пунктом 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_1 , який є добросовісним набувачем та набув право власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі оплатного договору, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод і у такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Втручання у право власності ОСОБА_1 порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі позитивні наслідки вилучення квартири для захисту нібито інтересів територіальної громади не переважають дотримання прав власника ОСОБА_1 , який законним шляхом за плату набув у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця, і який внаслідок віндикації втратить не лише свою власність, а й єдине місце проживання в період воєнного стану, та буде вимушений самостійно шукати способи компенсації понесених ним у зв'язку із придбанням такого майна витрат, що послугує для нього надмірним тягарем. Це стверджується також тим, що ОСОБА_1 є особливо вразливою особою, оскільки він вимушено переселений із окупованої території, де залишилося його нерухоме майно, зокрема, житло.
9 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», згідно з яким внесено зміни у ст.ст. 261, 388, 390, 391 ЦК України, ст.ст. 177, 185, 265 ЦПК України та ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно із цим Законом: частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
У п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що положення такого Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 390 ЦК України, якою доповнено відповідну статтю ЦК України Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, спрямованими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 924/1277/20 особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, і це означає обов'язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини).
На час ухвалення рішення (20 червня 2025 року) суд першої інстанції повинен був керуватися положеннями ЦК України з урахуванням змін, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Прокурором до матеріалів справи не додано документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Верховний Суд у постанові від 7 травня 2025 року у справі № 128/680/21, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції звернув увагу, що 9 квітня 2025 року набув чинності Закон України від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни до ст.ст. 261, 388, 390, 391 ЦК України, і який має бути враховано судами за нового розгляду справи з огляду на частину другу розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, а відтак дана постанова підлягає до застосування до даних правовідносин.
Відтак, вилучення майна від добросовісного набувача без належної компенсації буде порушенням конституційних та конвенційних норм щодо непорушності права власності.
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись: ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради квартири АДРЕСА_2 загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182941846101).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 9 вересня 2025 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: _________________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк