08 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2322/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Волковицької Н. О.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Апікс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (колегія суддів: Шутенко І. А. - головуючий, Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 (суддя Сірош Д. М.)
за позовом Фермерського господарства "Апікс"
до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення і визнання додаткової угоди укладеною,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Фермерське господарство (далі - ФГ) "Апікс" звернулося до господарського суду з позовом до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Рада) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Ради "Про відмову Фермерському господарстві "Апікс" у поновленні договору оренди землі від 12.11.2007" від 26.11.2024 № 14;
- визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007 та внесення змін до нього, у редакції, викладеній позивачем.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як орендар дотримався порядку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", для укладення договору оренди на новий строк. Проте відповідач прийняв спірне рішення, яке, на думку позивача, є передчасним та таким, що порушує його права.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, у позові відмовлено.
2.2 Суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність переважного права на поновлення договору з огляду на відсутність доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди землі протягом його дії. Тому договір оренди землі припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
2.3 При цьому з огляду на висновок про відмову у задоволенні вимоги про визнання укладеної додаткової угоди, суд не встановив наявності правових підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1 У касаційній скарзі, із урахуванням заяви про усунення недоліків, позивач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
3.2 Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважає, що суди застосували статтю 33 Закону України "Про оренду землі" без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 30.11.2021 у справі № 910/15776/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, а також Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/299/18, де прямо вказано на обов'язок орендодавця відповідати в місячний строк.
3.3 Скаржник також зазначає, що суди не врахували передбаченого законом обов'язку добросовісно провести переговори (про який Верховний Суд зазначав у справах № 910/12787/17, № 916/3156/17 та № 906/1324/21) і не дотрималися принципу jura novit curia, оскільки незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16- ц (пункт 109)).
3.4 Посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначив про порушення судом першої інстанції принципу змагальності та статті 13 ГПК України, оскільки суд залишив ухвалою від 18.03.2025 без розгляду його клопотання про долучення доказів сплати орендної плати за попередні три роки, що суперечить стаття 43, 80 ГПК України.
3.5 Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо деяких обставин (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).
3.6 Подані 06.10.2025 пояснення відповідача, які за своїм змістом є відзивом, не можуть бути прийняті з огляду на положення частини 1 статті 295 ГПК України, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 12.11.2007 Карлівська районна державна адміністрація Полтавської області та ФГ "Апікс" уклали договір оренди землі, які знаходиться в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, загальною площею 15,6611 га, в т. ч. ріллі 15,6611 га, кадастрові номера 5321681600:00:003:0133, 5321681600:00:003:0134, 5321681600:00:003:0132, 5321681600:00:003:1131, строком на 10 років.
4.2 Зазначений договір зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2008 за № 040855600002.
4.3 Додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 12.11.2007 та внесення змін до нього від 27.12.2017 укладеною Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ "Апікс" (далі - додаткова угода), Орендодавець згідно з наказом від 27.12.2017 № 12164-СГ надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером (кадастровими номерами) 5321681600:00:003:0133, 5321681600:00:003:0134, 5321681600:00:003:0132, 5321681600:00:003:1131, які розташовані за межами населених пунктів на території Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
4.4 Відповідно до пункту 8 Додаткову угоду укладено строком на 7 років, починаючи з 19.01.2018.
4.5 Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
4.6 Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.12.2020 № ЗО-ОТГ та від 26.02.2021 № 46-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" передано Ланнівській сільській раді Полтавського району (Карлівського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2511,0115 га та 70,9496 га, відповідно, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання - передачі від 09.12.2020 та від 26.02.2021. Так, були передані земельні ділянки з кадастровими номерами 5321681600:00:003:0133, 5321681600:00:003:0134, 5321681600:00:003:0132, 5321681600:00:003:1131.
4.7 На виконання пункту 6 договору та пункту 8 додаткової угоди статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач 22.10.2024 надіслав заяву про намір продовжити дію договору на новий строк, терміном 7 років разом із проєктом додаткової угоди та НГО земельної ділянки.
4.8 Листом-повідомлення орендодавця щодо узгодження внесення змін до договору оренди землі від 01.11.2024 відповідач запропонував підписати протокол розбіжностей до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.07.2008 та протягом 3-х робочих днів один примірник надати в Климівський старостинський округ. Цей лист позивач отримав 05.11.2024.
4.9 На виконання вказаного листа, позивач 08.11.2024 направив заяву про намір продовження договору оренди землі із додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 10.07.2008 та внесення змін до нього в редакції відповідача. Зазначений лист відповідач отримав 15.11.2024.
4.10 Рішенням позачергової п'ятдесят першої сесії восьмого скликання від 26.11.2024 № 14 "Про відмову ФГ "Апікс" у поновленні договору оренди землі від 12.11.2007" відмовлено ФГ "Апікс" у продовженні терміну дії договору землі від 12.11.2007, укладеного щодо земельних ділянок з кадастровим номером 5321681600:00:003:0133, загальною площею 60795 га, кадастровим номером 5321681600:00:003:0134, загальною площею 6,8860 га, кадастровим номером 5321681600:00:003:0132, загальною площею 2,0271га, кадастровим номером 5321681600:00:003:1131, загальною площею 0,6685 га на новий строк та рекомендовано повернути земельні ділянки.
Розгляд касаційної скарги Верховним Судом
4.11 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради
4.12 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
4.13 Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що у під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
4.14 При цьому слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
4.15 Разом із цим, вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради, суди попередніх інстанцій не врахували того, що сам по собі такий спосіб захисту як визнання укладеним договору оренди землі на запропонованих позивачем умовах, не потребує вжиття додаткових способів захисту, а тому заявлення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення Ради є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
4.16 Отже, у позові у цій частині належало відмовити із наведених підстав.
Щодо позовної вимоги про визнання додаткової угоди укладеною
4.17 За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
4.18 Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
4.19 Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень, - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
4.20 Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
4.21 Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
4.22 Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
4.23 Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
4.24 Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").
4.25 ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
4.26 Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
4.27 Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
4.28 До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).
4.29 При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).
4.30 Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
4.31 Частина 6 статті 33 цього Закону встановлювала, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
4.32 За приписами частини 8 цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини 11 цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
4.33 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено таке:
"38. Частини п'ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення".
4.34 Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5?8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
4.35 Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну єдину процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
4.36 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер має назву "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" та стосується лише переважного права орендаря (частини 1?5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в попередній редакції). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33) у відповідності до статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" у новій редакції тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.
4.37 При цьому відповідно до абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення, тобто шляхом укладення правочину. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 917/107/25 (пункт 38), які відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 і врахований Верховним Судом у справі № 906/1324/21, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі.
4.38 У вказаній постанові також зазначено, що умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено. Тому й приписи абзаців 3 та 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в цьому випадку застосуванню не підлягають (пункт 42).
4.39 Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково ґрунтували свої висновки на застосуванні до спірних правовідносин Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору оренди.
4.40 У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 наголошено, що у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
4.41 У заяві про усунення недоліків касаційної скарги позивач зазначив, що під час вирішення питання про продовження договору оренди землі на новий строк між сторонами не було спору щодо належного виконання ним своїх обов'язків за договором оренди в частині сплати орендної плати. Колегія суддів зазначає, що із змісту судових рішень таких обставин також не вбачається як і не вбачається цього із відзиву (пояснень) відповідача на позовну заяву.
4.42 Скаржник як на підставу для скасування судових рішень посилається також на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України і вважає, що суд порушив статті 43, 80 ГПК України і проявив надмірний формалізм, залишаючи без розгляду подане позивачем клопотання про долучення доказів належного виконання умов договору, оскільки завданням підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, що передбачено абзацом 3 частини 1 статті 187 ГПК України.
4.43 Разом з тим, положення статті 187 ГПК України регулюють порядок призначення врегулювання спору за участю судді, а не визначають завдання підготовчого провадження як про це у своїй заяві про усунення недоліків зазначає скаржник.
4.44 Відповідно до пункту 3 частини першої статті 177 цього Кодексу завданнями підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
4.45 Як вбачається зі змісту оскарженого судового рішення суд першої інстанції ухвалою від 18.03.2025 залишив без розгляду клопотання позивача про долучення доказів. У цій ухвалі суд з посиланням на частин 2, 4, 5 статті 80 ГПК України вказав, що подане клопотання представника позивача про приєднання до справи доказів є таким, що подано поза процесуальним строком, встановленим судом, та не містить обґрунтування неможливості його подання разом з позовом.
4.46 Згідно положень пункту 5 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.
4.47 Отже, положення вказаної норми права визначають, що за певних обставин у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані.
4.48 Із судових рішень не вбачається, що суд не повинен був виконувати вказані положення закону щодо роз'яснення позивачу щодо вчинення відповідних дій.
4.49 Однак суд першої інстанції, неправильно застосувавши статтю 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин, проявив надмірний формалізм та відмовив у прийнятті доказів а, відповідно, й у задоволенні позову через те, що позивач не довів належне виконання ним зобов'язань за договором оренди землі протягом його дії, що і не було спірним у цій справі (з огляду на зміст оскаржених судових рішень, а також позову і відзиву на нього) та виключно з цих підстав відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання додаткової угоди укладеною, без урахуванням положень пункту 5 частини другої статті 182 ГПК України, а суд апеляційної інстанції вказані помилки не виправив.
4.50 Відповідно до частини 2 статті 4 цього Кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.51 Отже, вказані особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. У справах позовного провадження таке звернення полягає у спрямованості звернення до відповідача.
4.52 За наслідками такого звернення суд має дослідити дійсні правовідносини сторін і перевірити доводи позивача, а у разі їх підтвердження зазначити які права, чи законні інтереси позивача було порушено, якими нормами права регулюються спірні правовідносини, отже у порушення яких норм права діяв відповідач.
4.53 Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
4.54 Проте колегія судів зазначає, що оскаржені судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки постановлені за неправильного застосування як норм матеріального права так і норм процесуального права.
4.55 Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у справах № 910/12787/17 (щодо визнання недійсними пунктів кредитних договорів) та № 916/3156/17 (щодо визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав), оскільки судові рішення у вказаних справах постановлені у неподібних правовідносинах.
4.56 При цьому щодо підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів наголошує, що ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
4.57 Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (постанова Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 910/8025/24).
4.58 У касаційній скарзі позивач посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо деяких обставин. Тобто з наведеного вбачається, що скаржник при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, здійснивши загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо деяких обставин, взагалі не зазначив щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, яким чином та яка саме норма має бути застосована до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування конкретних норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.
4.59 Отже, зважаючи на викладене, підстава касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
Висновки
4.60 За приписами пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
4.61 Враховуючи те, що позовна вимога не була вирішена судами належним чином у відповідності до чинних норм права, котрі регулюють спірні правовідносини, а також межі розгляду справи Верховним Судом та обмежений обсяг процесуальних повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в частині позовної вимоги про визнання додаткової угоди укладеною слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.62 При цьому за положенням частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
4.63 Колегія суддів зазначає, що оскільки у позові про визнання протиправним та скасування рішення Ради належало відмовити з підстав, викладених у цій постанові, оскаржені рішення та постанова у цій частині підлягають зміні шляхом викладення їх мотивувальних частини у редакції цієї постанови.
4.64 За вказаних обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
4.65 Враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень в частині позовної вимоги про визнання додаткової угоди укладеною та передачу справи на новий розгляд в цій частині, то за приписами статті 129 ГПК України судові витрати не підлягають розподілу, оскільки це питання має вирішуватися за результатами нового розгляду справи.
4.66 Водночас відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Фермерського господарства "Апікс" у справі № 917/2322/24 задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2025 в частині позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Н. О. Волковицька