14.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/702/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,
судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі №904/702/25 (суддя Татарчук В.О.)
за позовом Приватного підприємства "Нормер" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про відшкодування збитків.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне підприємство "Нормер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" про стягнення збитків в розмірі 111300,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди №006 від 01.04.2023 в частині ліквідації наслідків, які перешкоджали нормальному використанню об'єкта оренди. Позивач зазначає, що відповідно до акту від 04.06.2024, об'єкт оренди був зруйнований і в внаслідок руйнування складського приміщення власне та орендоване майно позивача залишилось під завалами. Позивач за рахунок власних коштів забезпечив ліквідацію наслідків руйнування складського приміщення, а саме розбір завалів, у зв'язку з чим поніс збитки у загальному розмірі 111300,00грн, що складаються із витрат на ліквідацію завалів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі № 904/702/25 відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства "Нормер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" про стягнення збитків в розмірі 111300,00грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" (далі - орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормер" (далі - суборендар, позивач) був укладений договір суборенди №006 (далі - договір).
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.04.2023 (а.с. 11 том 1) орендар передав, а суборендар прийняв об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74), площею 7,15кв.м, складське приміщення, площею 25,0кв.м.
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2024 (а.с. 14 том 1) орендар передав, а суборендар прийняв об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74), площею 13,15кв.м, складське приміщення, площею 50,0кв.м.
04.06.2024 сторонами складено акт про те, що складське приміщення площею 50,0кв.м було зруйноване та непридатне до експлуатації (а.с. 15 том 1). Надані позивачем докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, а саме наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками понесеними позивачем, що є підставою для відмови в позові.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Приватного підприємства "Нормер" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 р. у справі №904/702/25 повністю та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ростфудс» (код 33973166) на користь приватного підприємство «Нормер» (код ЄДРПОУ 36840461) збитки в сумі 111 300,00 грн., стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ростфудс» (код 33973166) на користь приватного підприємство «Нормер» (код ЄДРПОУ 36840461) судові витрати в сумі 16 056,00 грн., що складаються із судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422,40 грн, судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що завдана ПП «Нормер» шкода полягає у витратах, понесених у зв'язку із розбором завалів після руйнування орендованого складського приміщення. Загальний розмір цих витрат складає 111 300,00 грн., що підтверджується наданими доказами та підтверджується:
- договором №0406/01 від 04.06.2024 р.;
- заявкою від 04.06.2024 р.;
- розрахунковою квитанцією №20-06-2024 від 20.06.2024 р. на суму 85 500,00 грн.;
- актом надання послуг №47 від 20.06.2024 р. на суму 85 500,00 грн.;
- заявкою від 30.06.2024 р.;
- розрахунковою квитанцією від 27.09.2024 р. на суму 174 700,00 грн.;
- актом надання послуг №52 від 27.09.2024 р. на суму 174 700,00 грн. (позиція 1-5, що становить 25 800,00 грн.).
Протиправність поведінки відповідача полягає в порушенні п.2.1.3. Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р., а саме невиконанні передбаченого договором обов'язку - відповідач не вжив жодних заходів по ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (руйнування складу), не забезпечив розбір завалів (ні власними силами, ні шляхом залучення сторонніх осіб на договірній основі). Внаслідок чого позивач вимушений був здійснити розбір завалів за власний кошт, уклавши відповідний договір зі сторонньою організацією.
Причинний зв'язок полягає у тому, що не виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених договором суборенди №006 від 01.04.2023 р., вимусило позивача за власний кошт здійснити ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації (розбирання завалів з метою отримання доступу до власного та орендованого майна).
Апелянт зауважує, що вина полягає у невжитті особою залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди.
На переконання скаржника, відповідач, будучи обізнаним і зі змістом договору, і з фактом руйнування складу (підтверджується відповідним актом), ухилився від виконання свого обов'язку без будь-яких законних підстав.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд порушив ст.22, 614, 623, 1166 ЦКУ.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/702/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі №904/702/25 (суддя Татарчук В.О.)до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
23.05.2025р. матеріали справи № 904/702/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі №904/702/25 (суддя Татарчук В.О.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" (далі - орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормер" (далі - суборендар, позивач) був укладений договір суборенди №006 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає в суборенду займану площу (надалі - об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74, у стані, що дозволяє виконувати їх нормальну експлуатацію з метою вказаною в цьому договорі.
Згідно з пунктом 1.3 договору об'єктом суборенди є: нежитлове приміщення; Складське приміщення.
За змістом пункту 1.6 договору об'єкт суборенди орендар зобов'язується передати суборендарю в наступні терміни: Нежитлове приміщення до 01.04.2023, з моменту внесення орендної плати; Складське приміщення до 01.04.2023, з моменту внесення орендної плати.
Передача об'єкту суборенди оформлюється актом приймання-передачі об'єкту суборенди, підтверджуючи фактичну передачу об'єкту суборенди суборендарю.
Орендар зобов'язується в разі виникнення, не з вини суборендаря надзвичайної ситуації, перешкоджаючої нормальній експлуатації об'єкту суборенди, терміново вжити всі необхідні заходи по ліквідації її наслідків (пункт 2.1.3 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що цей договір укладений строком з 01.04.2023 до 31.12.2025.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір чи його окремі пункти визнавалися недійсним в судовому порядку.
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.04.2023 (а.с. 11 том 1) орендар передав, а суборендар прийняв об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74), площею 7,15кв.м, складське приміщення, площею 25,0кв.м.
01.09.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору з викладенням пункту 3.1 договору в новій редакції: 3.1. Суборендар зобов'язується сплачувати орендарю за користування та володіння приміщенням впродовж встановленого в цьому договорі терміну. Всього орендна плата складає за місяць 2178грн. 90коп., у т.ч. ПДВ 20% - 363грн. 15коп. (а.с. 12 том 1).
01.02.2024 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору з викладенням пункту 3.1 договору в новій редакції: 3.1. Суборендар зобов'язується сплачувати орендарю за користування та володіння приміщенням впродовж встановленого в цьому договорі терміну. Всього орендна плата складає за місяць 4288грн. 80коп., у т.ч. ПДВ 20% - 714грн. 80коп. (а.с. 13 том 1).
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2024 (а.с. 14 том 1) орендар передав, а суборендар прийняв об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74), площею 13,15кв.м, складське приміщення, площею 50,0кв.м.
04.06.2024 сторонами складено акт про те, що складське приміщення площею 50,0кв.м було зруйноване та непридатне до експлуатації (а.с. 15 том 1).
Також, додатковою угодою №3 від 04.06.2024 сторони прийшли до згоди викласти пункт 1.2 договору в наступній редакції: Об'єкт суборенди складається з прилеглої території та нежитлового приміщення, яке орендар передає у тимчасове, термінове і платне володіння суборендарю, складається з прилеглої території (площа 440,0кв.м), динамічна і яка може змінюватись як в більшу, так і в меншу сторону. Пункт 3.1 договору затвердили у новій редакції: Суборендар зобов'язується сплачувати орендарю за користування та володіння прилеглої території та нежитлового приміщення впродовж встановленого в цьому договорі терміну. Всього орендна плата складає за місяць 16629грн 00 коп, у т.ч. ПДВ 20% - 2771грн 50коп. Прилегла територія 440,0кв.м де ціна 36,0грн.,=15840,0грн, з ПДВ; нежитлове приміщення 13,15кв.м де ціна 60,0грн,= 789,0грн, з ПДВ (а.с. 16 том 1).
Як зазначає позивач, внаслідок руйнування складського приміщення власне та орендоване майно залишилось під завалами. Позивач за рахунок власних коштів забезпечив ліквідацію наслідків руйнування складського приміщення, а саме розбір завалів, на підтвердження чого надав копії договору №0406/1 від 04.06.2024, заявок згідно з договором №0406/1, розрахункової квитанції №20-06-2024 від 20.06.2024 на суму 85500,00грн, акту надання послуг №47 від 20.06.2024 на суму 85500,00грн, розрахункової квитанції №27-09-2024 від 27.09.2024 на суму 174700,00грн, акту надання послуг №52 від 27.09.2024 на суму 174700,00грн (з якого позиція 1-5 відноситься до витрат на ліквідацію завалів на загальну суму 25800,00грн) /а.с. 17-36 том 1/.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію №1 від 01.07.2024 та претензію №2 від 23.12.2024 (а.с. 37-45 том 1) про відшкодування збитків, спричинених руйнування складського приміщення та подальшою їх ліквідацією за рахунок Приватного підприємства "Нормер", у розмірі 85500,00грн, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та збитки не відшкодовані.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: 01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" (далі - орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормер" (далі - суборендар, позивач) був укладений договір суборенди №006 (далі - договір) (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №1 від 01.09.2023, №2 від 01.02.2024 та №3 від 04.06.2024). Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2024 (а.с. 14 том 1) орендар передав, а суборендар прийняв об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74), площею 13,15кв.м, складське приміщення, площею 50,0кв.м.
04.06.2024 сторонами складено акт про те, що складське приміщення площею 50,0кв.м було зруйноване та непридатне до експлуатації (а.с. 15 том 1).
За доводами позивача, внаслідок руйнування складського приміщення власне та орендоване майно залишилось під завалами. Позивач за рахунок власних коштів забезпечив ліквідацію наслідків руйнування складського приміщення, а саме розбір завалів, на підтвердження чого надав копії договору №0406/1 від 04.06.2024, заявок згідно з договором №0406/1, розрахункової квитанції №20-06-2024 від 20.06.2024 на суму 85500,00грн, акту надання послуг №47 від 20.06.2024 на суму 85500,00грн, розрахункової квитанції №27-09-2024 від 27.09.2024 на суму 174700,00грн, акту надання послуг №52 від 27.09.2024 на суму 174700,00грн (з якого позиція 1-5 відноситься до витрат на ліквідацію завалів на загальну суму 25800,00грн) /а.с. 17-36 том 1/.
Як встановлено судом першої інстанції, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію №1 від 01.07.2024 та претензію №2 від 23.12.2024 (а.с. 37-45 том 1) про відшкодування збитків, спричинених руйнування складського приміщення та подальшою їх ліквідацією за рахунок Приватного підприємства "Номер", у розмірі 85500,00грн, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та збитки не відшкодовані.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом позову є стягнення збитків у розмірі 111 300,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Дослідивши матеріали справи та подану апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не підтверджено перерахування позивачем власних коштів у сумі 111 300,00 грн. останнім на рахунок ТОВ «НДІ Інженерних вишукувань » внаслідок певної поведінки, дії чи бездіяльності особи відповідача - ТОВ «Ростфудс», як і не мотивовано у чому полягає, власне, протиправність такої поведінки відповідача, його дій та/або бездіяльності.
Позивачем не обґрунтовано і того, що між зменшенням його майнових активів внаслідок оплати послуг ТОВ «НДІ Інженерних вишукувань» відповідно до умов укладеного між ними договору №0406/1 від 04.06.2024 та певною поведінкою, діями та/або бездіяльністю ТОВ «Ростфудс» існує безпосередній причинний зв'язок.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Збитки, настання яких можливо було уникнути та/або є опосередкованими, не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку.
За викладених обставин, оскільки позивачем доказово не обґрунтовано та не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, правові підстави для задоволення вимоги та стягнення з відповідача 111 300,00 грн у порядку статей 22, 1166 ЦК України також відсутні.
Відтак, доводи апеляційної скарги «… Щодо завданої шкоди та її розміру. Завдана ПП «Нормер» шкода полягає у витратах, понесених у зв'язку із розбором завалів після руйнування орендованого складського приміщення. Загальний розмір цих витрат складає 111 300,00 грн., що підтверджується наданими доказами та підтверджується:
- договором №0406/01 від 04.06.2024 р.;
- заявкою від 04.06.2024 р.; - розрахунковою квитанцією №20-06-2024 від 20.06.2024 р. на суму 85 500,00 грн.;
- актом надання послуг №47 від 20.06.2024 р. на суму 85 500,00 грн.;
- заявкою від 30.06.2024 р.;
- розрахунковою квитанцією від 27.09.2024 р. на суму 174 700,00 грн.;
- актом надання послуг №52 від 27.09.2024 р. на суму 174 700,00 грн. (позиція 1-5, що становить 25 800,00 грн.).
Протиправність поведінки
Протиправність поведінки відповідача полягає в порушенні п.2.1.3. Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р., а саме невиконанні передбаченого договором обов'язку - відповідач не вжив жодних заходів по ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (руйнування складу), не забезпечив розбір завалів (ні власними силами, ні шляхом залучення сторонніх осіб на договірній основі).
Внаслідок чого позивач вимушений був здійснити розбір завалів за власний кошт, уклавши відповідний договір зі сторонньою організацією.
Причинний же зв'язок полягає у тому, що не виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених договором суборенди №006 від 01.04.2023 р., вимусило позивача за власний кошт здійснити ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації (розбирання завалів з метою отримання доступу до власного та орендованого майна).
Щодо вини відповідача.
Вина полягає у невжитті особою залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. Відповідач, будучи обізнаним і зі змістом договору, і з фактом руйнування складу (підтверджується відповідним актом), ухилився від виконання свого обов'язку без будь-яких законних підстав.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд порушив ст.22, 614, 623, 1166 ЦКУ. …» відхиляються колегією суддів як такі, що не містять в собі обґрунтувань, які б мали досліджуватися судом апеляційної інстанції на предмет відповідності їх фактичним обставинам справи.
На підставі наведеного колегія суддів виснує, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі №904/702/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Нормер» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нормер» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі №904/702/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у справі №904/702/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн покласти на Приватне підприємство «Нормер».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Кощеєв