14.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/595/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,
судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/595/25 (суддя Мельниченко І.Ф.)
за позовом Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростфудс", м. Дніпро
про стягнення 298 905,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне підприємство "Нормер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення збитків в розмірі 298 905,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним розірванням договору суборенди № 006 від 01.04.2023, у зв'язку з чим позивачем понесено витрати на перевезення власного та орендованого майна і транспортних засобів з приміщень та території, орендованих у ТОВ "Ростфудс", які ПП "Нормер" вважає збитками.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі № 904/595/25 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Нормер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" про стягнення 298 905,00 грн. - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 01.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" (далі - орендар, відповідач у даній справі) та Приватним підприємством "Нормер" (далі - суборендар, позивач у даній справі) укладено договір суборенди № 006 (далі - договір). Відповідач, скориставшись наданим йому правом, звернувся до позивача із листом № 01-01/25 від 07.08.2024 про розірвання договору № 006 від 01.04.2023, у зв'язку з чим сторонами підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ПП "Нормер" було повернуто ТОВ "Ростфудс" об'єкт оренди за спірним договором. Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач, реалізувавши своє право на розірвання договору, діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Оскільки в діях відповідача відсутній склад правопорушення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до нього такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Приватне підприємство "Нормер", м. Дніпро подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 р. у справі №904/595/25 повністю та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ростфудс» (код 33973166) на користь приватного підприємство “Нормер» (код ЄДРПОУ 36840461) збитки в сумі 298 905,00 грн., завдані безпідставним розірвання Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р., стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ростфудс» (код 33973166) на користь приватного підприємство “Нормер» (код ЄДРПОУ 36840461) судові витрати в сумі 33 967,15 грн., що складаються із судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 586,86 грн, судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 380,29 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про тотожність понять «ініціатива розірвати договір» та «право на одностороннє розірвання (відмову від договору)». Такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та умовам Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р. Унаслідок цього судом було допущено порушення вимог ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 188, ч. 1, 3 ст. 291 ГК України.
На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт посилається на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду від 07.03.2023 р. у справі №909/1199/21 та у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 р. у справі №916/1684/18.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/595/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/595/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
16.05.2025р. матеріали справи № 904/595/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/595/25 (суддя Мельниченко І.Ф.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" (далі - орендар, відповідач у даній справі) та Приватним підприємством "Нормер" (далі - суборендар, позивач у даній справі) укладено договір суборенди № 006 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного вище договору орендар передає, а суборендар приймає в суборенду займану площу (надалі - об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74, у стані, що дозволяє виконувати їх нормальну експлуатацію з метою, вказаною в цьому договорі.
Об'єктом суборенди згідно з пунктом 1.3. договору є:
- нежитлове приміщення;
- складське приміщення.
Об'єкт суборенди орендар зобов'язується передати суборендарю в наступні терміни:
нежитлове приміщення до 01.04.2023, з моменту внесення орендної плати;
складське приміщення до 01.04.2023, з моменту внесення орендної плати.
Передача об'єкту суборенди оформлюється актом приймання-передачі об'єкту суборенди, підтверджуючи фактичну передачу об'єкту суборенди суборендарю (пункт 1.6. договору).
У підпункті 2.2.9. пункту 2.2. встановлено обов'язок суборендаря в десятиденний термін до дня закінчення дії договору чи у разі його дострокового розірвання повернути об'єкт суборенди орендарю, про що сторони складають та підписують акт приймання-передачі приміщення.
Відповідно до пункту 3.1. договору суборендар зобов'язується виплачувати на протязі строку дії договору орендарю за користування об'єктом суборенди орендну плату, в розмірі за м2: на дату підписання цього договору орендна плата складає 982,50 грн., ПДВ 20% - 196,50 грн., а всього 1 179,00 грн. в місяць.
Орендна плата виплачується суборендарем починаючи з дня підписання акта приймання-передачі об'єкту суборенди, незалежно від наслідків його господарської діяльності. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкту орендарю (пункт 3.2. договору).
За суборенду виконується передоплата щомісяця до 30-го числа місяця, який передує місяцю оренди. При цьому орендар зобов'язаний надати суборендарю до 5 числа місяця, наступного за оплачуваним, акт наданих послуг за попередній місяць (підпункт 3.4.1. пункту 3.4. договору).
Згідно з пунктом 3.5. договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць вираховується з урахуванням індекса інфляції за попередній місяць.
Строк дії договору та порядок його розірвання встановлено у Розділі 4.
Так, відповідно до пункту 4.1. договору останній укладений строком з 01.04.2023 по 31.12.2025.
Цей договір може бути розірвано достроково за згодою сторін, про що складається відповідна угода (пункт 4.2.).
Згідно з пунктом 4.3. сторона, що ініціює розірвання цього договору, повинна за місяць у письмовій формі сповістити іншу сторону про намір розірвати договір.
У пункті 4.5. сторонами узгоджено, що цей договор може бути, достроково припиненно з ініціативи орендаря з наступних причин:
- суборендарем допущено прострочку більш ніж один місяць орендної плати та відшкодування витрат орендаря по оплаті послуг, перелічених у п. 2.2.6. цього Договору;
- суборендар використовує майно не за призначенням чи з порушенням умов договору суборенди відносно порядку використання. Суборендарем порушені умови, передбаченні п. 2.2.5. цього Договору;
- суборендар передав майно в користування іншій особі без дозволу орендаря;
- суборендар навмисно чи по необережності суттєво погіршує стан об?єкта суборенди, не виконує правил протипожежної та електричної безпеки;
- якщо суборендар навмисно уникає виконання робіт, передбаченних п. 2.2.3. цього договору;
- суборендарем систематично (тобто два та більше разів) порушуються вимоги п. 2.2.10 цього договору:
- суборендарем не виконані зобов'язання, передбаченні п. 3.7. цього договору;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством;
Орендар має право відмовитися від цього договору в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 4.6. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2023 сторонами підписано акт приймання-передачі до спірного договору, відповідно до якого передано орендоване приміщення орендаря, а саме, нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74) - 7,15 кв.м; складське приміщення - 25,0 кв.м.
У подальшому, сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 01.09.2023, № 2 від 01.02.2024 до спірного договору щодо внесення змін у пункти 1.2., 3.1. в частині предмета договору та орендної плати.
01.02.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі до спірного договору, відповідно до якого передано орендоване приміщення орендаря, а саме, нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74) - 13,15 кв.м; складське приміщення - 50,0 кв.м.
Актом приймання-передачі від 04.06.2024 сторонами засвідчено, що складське приміщення 50,0 кв.м було зруйноване та непридатне до експлуатації.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 04.06.2024 сторонами викладено пункти 1.2., 3.1. в наступній редакції: "1.2. Об'єкт суборенди складається з прилеглої території та нежитлового приміщення, яке орендар передає у тимчасове, термінове і платне володіння суборендарю...
3.1. Суборендар зобов'язується сплачувати орендарю за користування та володіння території та нежитлового приміщення впродовж встановленого в цьому договорі терміну. Всього орендна плата складає за місяць 16 629,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2 771,50 грн...".
У подальшому, листом № 01-01/25 від 07.08.2024 ТОВ "Ростфудс" повідомив позивача про розірвання договору № 006 від 01.04.2023 у зв'язку з проведенням ремонтних робіт та просив звільнити нежитлове приміщення та прилеглу територію від будівельної техніки, автомобілей, майна, тощо до 08.09.2024.
29.08.2024 ПП "Нормер" надіслав на адресу відповідача претензією № 2 від 21.08.2024, в якій зазначив про те, що намір ТОВ "Ростфудс" достроково розірвати в односторонньому порядку спірний договір є протиправним, що призведе до збитків суборендаря, у зв'язку з чим останній вимагав утриматися від будь-яких порушень зобов'язань за договором суборенди № 006 від 01.04.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ПП "Нормер" було повернуто ТОВ "Ростфудс" орендоване нежитлове приміщення за договором суборенди № 006 від 01.04.2023.
24.12.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача претензією № 3 від 23.12.2024, в якій ПП "Нормер", посилаючись на понесення додаткових витрат в загальному розмірі 330 705,00 грн. у зв'язку із достроковим розірванням спірного договору суборенди, які є його збитками та підлягають відшкодуванню ТОВ "Ростфудс", вимагало перерахувати вказані кошти на розрахунковий рахунок його підприємства протягом 7 календарних днів з дати отримання претензії.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилається на безпідставне розірвання договору суборенди № 006 від 01.04.2023, у зв'язку з чим його підприємством понесено витрати на перевезення власного та орендованого майна і транспортних засобів з приміщень та території, орендованих у ТОВ "Ростфудс", які ПП "Нормер" вважає збитками та просить стягнути їх з відповідача.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: 01.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" та Приватним підприємством "Нормер" укладено договір суборенди № 006 ( з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 01.09.2023, №2 від 01.02.2024 та №3 від 04.06.2024), на виконання умов якого 01.04.2023 сторонами підписано акт приймання-передачі до спірного договору, за яким передано орендоване приміщення орендаря, а саме, нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74) - 7,15 кв.м; складське приміщення - 25,0 кв.м. 01.02.2024р. сторонами підписано акт приймання-передачі до спірного договору, відповідно до якого передано орендоване приміщення орендаря, а саме, нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 74 (Чичеріна, 74) - 13,15 кв.м; складське приміщення - 50,0 кв.м. Актом приймання-передачі від 04.06.2024 сторонами засвідчено, що складське приміщення 50,0 кв.м було зруйноване та непридатне до експлуатації.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої останнім суми збитків у розмірі 298 905,00 грн. на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За положеннями частини1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчить з матеріалів справи, пунктом 4.3. спірного договору сторонами було узгоджено порядок його розірвання, зокрема, за ініціативою однієї із сторін, тобто в односторонньому порядку. При цьому, самостійною умовою та підставою такого розірвання є письмове повідомлення про це іншої сторони за місяць до дати розірвання (пункт 4.3. спірного договору).
Частиною 2 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Умову договору суборенди № 006 від 01.04.2023, якою сторони передбачили право будь-якої із сторін розірвати договір шляхом письмового повідомлення іншої сторони за один місяць до дати розірвання, слід тлумачити як встановлення скасувальної обставини у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України правочин може бути вчинений під відкладальною або скасувальною обставиною. Скасувальною обставиною є така обставина, за настання якої припиняються цивільні права та обов'язки, встановлені правочином. Таким чином, погоджена сторонами умова про можливість одностороннього розірвання договору після надсилання письмового повідомлення виступає саме скасувальною обставиною, оскільки її настання припиняє дію договору та зумовлює припинення зобов'язань сторін.
Разом із тим, за змістом статті 651 ЦК України розірвання договору допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто реалізація відповідачем права на одностороннє розірвання договору повинна відповідати погодженій сторонами процедурі та умовам.
Листом № 01-01/25 від 07.08.2024 ТОВ "Ростфудс" повідомив позивача про розірвання договору № 006 від 01.04.2023 у зв'язку з проведенням ремонтних робіт та просив звільнити нежитлове приміщення та прилеглу територію від будівельної техніки, автомобілей, майна, тощо до 08.09.2024.
29.08.2024 ПП "Нормер" надіслав на адресу відповідача претензією № 2 від 21.08.2024, в якій зазначив про те, що намір ТОВ "Ростфудс" достроково розірвати в односторонньому порядку спірний договір є протиправним, що призведе до збитків суборендаря, у зв'язку з чим останній вимагав утриматися від будь-яких порушень зобов'язань за договором суборенди № 006 від 01.04.2023.
30.08.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ПП "Нормер" було повернуто ТОВ "Ростфудс" орендоване нежитлове приміщення за договором суборенди № 006 від 01.04.2023.
24.12.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача претензією № 3 від 23.12.2024, в якій ПП "Нормер", посилаючись на понесення додаткових витрат в загальному розмірі 330 705,00 грн. у зв'язку із достроковим розірванням спірного договору суборенди, які є його збитками та підлягають відшкодуванню ТОВ "Ростфудс", вимагало перерахувати вказані кошти на розрахунковий рахунок його підприємства протягом 7 календарних днів з дати отримання претензії.
Згідно положень пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що за змістом частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України полягає у вільному укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реалізації відповідачем права звернутися до позивача із листом № 01-01/25 від 07.08.2024 про розірвання договору № 006 від 01.04.2023, у зв'язку з чим сторонами підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ПП "Нормер" було повернуто ТОВ "Ростфудс" об'єкт оренди за спірним договором і зазначає, що оскільки у даному випадку відповідачем здійснено розірвання договору у встановленому сторонами порядку та відповідно до умов договору, таке розірвання є правомірним. Відповідно, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати будь-які збитки позивачу, а висновок суду першої інстанції про те, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, а у суду немає підстав для застосування до нього такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків та задоволення заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги в частині: «… Випадки, коли саме (з яких саме підстав) орендар (тобто відповідач) має право розпочати (ініціювати) розгляд питання щодо можливості розірвання Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р., передбачені у п.4.5. Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р. Але ні розділ 4, ані будь-який інший пункт Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р. не містить положення, що орендар (відповідач) має право в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від договору в будь-який спосіб та будь-які строки, як і не встановлює механізму здійснення такої відмови (розірвання).
Навпаки, п.4.6 Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р. передбачає, що орендар має право відмовитись від цього Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством. У свою чергу й чинне законодавство не наділяє відповідача таким правом.
Намір розірвати договір суборенди (про який зазначено у п.4.3 Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р.) не можна ототожнювати з правом розірвати цей договір (відмовитись від договору) в односторонньому порядку. …
… Тобто суд зробив висновок, що ініціатива розірвати договір = праву розірвати (відмовитись від договору) договір в односторонньому порядку. Однак, вказане не відповідає фактичним обставинам справи та умовам Договору суборенди №006 від 01.04.2023 р.
Таким чином, суд порушив ч.1, 3 ст.651 ЦК України, ч.1 ст.188, ч.1, 3 ст.291 ГК України. …» відхиляються колегією суддів як такі, що не ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом характеру спірних правовідносин та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях.
Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 та від 05.07.2019 у справі №916/1684/18 колегія суддів розцінює як посилкові, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/595/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Номер» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Номер» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/595/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі № 904/595/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 586,86 грн покласти на Приватне підприємство «Номер».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв