ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1467/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Рахнянська С.В.,
від відповідача - Бурлаку Т.О., Караконстантин О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025, ухвалене суддею Пінтеліною Т.Г., м. Одеса, повний текст складено та підписано 20.03.2025
у справі № 916/1467/24
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
про: стягнення 217 173,60 грн,
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі Залізниця) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі Порт), в якому просило стягнути з останнього 217 173,60 грн плати за користування вагонами.
Позов мотивований тим, що протягом березня - серпня 2023 року на залізничну станцію Ізмаїл, на адресу Порту, надходили порожні вагони під навантаження вантажів. За весь час користування вагонами, а саме за час затримки вагонів з вини Відповідача та за час безпосереднього знаходження вагонів під навантаженням на під'їзній колії Відповідача, Залізницею була нарахована плата за користування вагонами, яку відповідач сплатив лише частково.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 у справі № 916/1467/24 позов Залізниці задоволено повністю.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Порт подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- надаючи оцінку доводам відповідача, суд першої інстанції зазначив виключно те, що викладено позивачем у письмових поясненнях і не підтверджено жодними доказами;
- суд не звернув увагу, що у відповідача відсутні власні або орендовані маневрові засоби (локомотиви), а тому вагони під вантажні операції подаються та забираються виключно локомотивами Залізниці;
- причиною простою вагонів в очікуванні маневрових засобів Залізниці є саме пропускна спроможність станції Ізмаїл;
- саме позивачем було допущено порушення у вигляді несвоєчасного забирання вагонів;
- в матеріалах цієї справи відсутня певна кількість відомостей плати за користування вагонами із зауваженнями відповідача, що свідчить про те, що позовні вимоги на загальну суму не підтверджені жодними належними доказами;
- також в матеріалах цієї справи відсутня певна кількість пам'яток про подавання та забирання вагонів.
- надані позивачем Акти загальної форми, нібито з помітками про відмову представника Порту від їх підписання, місять ознаки фальсифікації документів, оскільки ці акти на підпис представникам відповідача взагалі не надавалися.
Крім того, відповідач в прохальній частині апеляційної скарги просив також скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання відповідача від 12.12.2024 про призначення судової почеркознавчої експертизи, прийняти та задовольнити вищевказане клопотання та призначити судову почеркознавчу експертизу по справі № 916/1467/24.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
23.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 у справі № 916/1467/24, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 16.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, у т.ч. письмових пояснень щодо заявленого скаржником клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 916/1467/24, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 03.06.2025 о 14:30 год., зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 у справі № 916/1467/24.
15.05.2025 від Залізниці надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення, зазначаючи, зокрема, наступне:
- доводи скаржника щодо незаконності нарахування плати за користування вагонами є безпідставними, оскільки Залізниця детально підтвердила обґрунтованість нарахованих платежів з зазначенням номерів вагонів, дати та час їх прибуття, а також час вивантаження та зважування;
- посилання відповідача на відсутність певної кількості відомостей плати за користування вагонами є безпідставними, оскільки частина з них наявна в матеріалах цієї справи, а щодо іншої частини позивач вказує, що факт надходження на залізничну станцію Ізмаїл для Порту вагонів під навантаження, після проведення якого вагони забирались залізницею з під'їзної колії Порту, підтверджується наявними в матеріалах справи пам'ятками про подавання та забирання вагонів, які підписані без зауважень представниками обох сторін.
- у відзиві на позовну заяву відповідач фактично підтвердив складання відомостей, відповідач посилався на їх номер та зміст, перелічив номери та кількість вагонів, дати та час їх прибуття, час вивантаження та зважування;
- наявні в матеріалах цієї справи пам'ятки про забирання вагонів підписані з боку відповідача без жодних зазначень щодо затримки прийняття Залізницею вагонів
Щодо клопотання скаржника про призначення судової почеркознавчої експертизи, позивач зазначив, що воно подано представником відповідача в суді першої інстанції поза межами підготовчого засідання.
За проміжок часу з 28.04.2025 по 16.05.2025 будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
03.06.2025 головуючий суддя Богацька Н.С. відповідно до наказу голови суду від 27.05.2025 № 134-в перебувала у відпустці, що унеможливлювало проведення судового засідання 03.06.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 повідомлено учасників справи № 916/1467/24, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 відбудеться 08.07.2025 о 13:45 год.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 прийнято справу № 916/1467/24 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М., повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 відбудеться 22.07.2025 о 14:30 год.
У судове засідання 22.07.2025 з'явилися представники учасників справи, які надали пояснення по суті спору.
Представником Порту подано письмові пояснення по суті спору, в яких вкотре зазначено про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Залізниці (в подальшому, 24.07.2025 від відповідача надійшли докази направлення письмових пояснень позивачу).
В судовому засіданні 22.07.2025 колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 916/1467/24, відмовила у його задоволенні, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 22.07.2025.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, ухвалою суду першої інстанції від 05.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1467/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В подальшому, до канцелярії суду надійшли відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 20.05.2024 призначено судове засідання на 27.06.2024.
В наступних судових засіданнях 27.06.2024, 17.07.2024, 12.08.2024, 18.09.2024, 15.10.2024 оголошувались перерви у розгляді справи по суті, про що поставлялись відповідні протокольні ухвали.
Ухвалою суду від 28.10.2025 розгляд справи відкладено на 26.11.2025.
В судовому засіданні 26.11.2025 оголошено перерву у розгляді справи по суті до 17.12.2024.
12.12.2024 представником відповідача подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 916/1467/24.
В судовому засіданні 17.12.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, про що також постановлено відповідну протокольну ухвалу (а.с.153 т.5).
Стаття 13 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Поряд з цим, згідно статті 42 ГПК України учасники справи також мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі (ст. 99 ГПК України).
Водночас, Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» («Ciricosta and Viola v. Italy», заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.
Суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Колегія суддів зауважує, що відповідач у відзиві на позов не ставив під сумнів справжність підписів працівників Порту у пам'ятках про забирання вагонів, відповідно, не ставив питання про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, що в силу приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України позбавляє відповідача права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті.
Натомість, з відповідним клопотанням відповідач фактично звернувся на стадії розгляду справи по суті, під час дослідження судом доказів, і не навів жодної поважної причини неможливості своєчасно заявити клопотання про призначення експертизи. Більш того, відповідач не просив суд поновити строк для подання такого клопотання.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи і на даній стадії розгляду справи, оскільки проведена експертиза під час апеляційного перегляду буде новим доказом, який був відсутній на момент розгляду справи судом першої інстанції.
В судовому засіданні 22.07.2025 оголошено перерву, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 повідомлено учасників справи № 916/1467/24 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 09.09.2025 о 13:15 год.
03.09.2025 від ДП «ІМТП» надійшла заява (вх. № 3580/25) про участь його представників в усіх судових засіданнях у справі № 916/1467/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 справу № 916/1467/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф., повідомлено учасників справи № 916/1467/24, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 07.10.2025 о 14:30 год. Одночасно надано можливість представникам відповідача брати участь в усіх судових засіданнях у справі № 916/1467/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи.
У судове засідання 07.10.2025 з'явилися представники учасників справи.
Представники Порту просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 у справі № 916/1467/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник Залізниці заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 22.09.2022 року між Залізницею (Перевізник) та ДП «ІМТП» (Замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 01125815/2022-0002, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
За умовами п. 1.4. Договору, надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до п. 1.3 Договору перевезення послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до п. призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
Згідно з п. 3.4. Договору Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі плата за користування власними вагонами Перевізника).
Пунктом 3.4.1. Договору передбачено, що розмір плати за користування власними вагонами Перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2. Договору.
Відповідно до п. 3.4.3. Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами Перевізника, визначеної в п. 3.4. Договору, є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами Перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами Перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Відповідно до п. 4.1 Єдиного технологічного процесу роботи ДП «ІМТП» та станції Ізмаїл регіональної філії "Одеська залізниця" час перебування вагонів у користуванні ДП "ІЗМ МТП" визначається з моменту передачі фактичної подачі вагонів на вантажний фронт до моменту отримання станцією від ДП «ІЗМ МТП» письмового повідомлення про готовність вагонів до забирання і фактичного прийому їх агентом комерційним.
Згідно з додатком 1-5 до Договору Сторони домовились, що умови цього Додатку до Договору застосовуються до правовідносин Сторін з моменту визначення Замовника Переможцем електронних торгів (аукціону) за результатами участі в електронних торгах (аукціоні) відповідно до Регламенту ЕТС Укрзалізниця з урахуванням особливостей, визначених п. 9.2 цього Додатку до Договору. Умови цього Додатку до Договору мають пріоритет над умовами Договору. Інші умови Договору, не визначені цим Додатком до Договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку.
Позивачем були проведені електронні торги з визначенням ставки плати за користування вагонами, у зв'язку з чим ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн./вагон за добу в спірних перевезеннях визначається не згідно додатку 1-2 до Договору, а за результатами проведених електронних торгів.
Позивач зазначає, що протягом березня - серпня 2023 року на залізничну станцію Ізмаїл Акціонерного товариства «Укрзалізниця», на адресу вантажовідправника - ДП «ІМТП» надходили порожні вагони під навантаження вантажів. У зв'язку із зайнятістю вантажних фронтів відповідача, зазначені вагони було затримано на коліях станції Ізмаїл в очікуванні звільнення вантажного фронту, про що були складені відповідні акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини відповідача. Після звільнення вантажного фронту, вказані вагони подавалися на під'їзну колію відповідача, яка примикає до станції Ізмаїл, що підтверджується відповідними пам'ятками про подавання вагонів. Після навантаження, зазначені вагони забиралися з під'їзної колії Залізницею для здійснення подальшого перевезення вантажу, що підтверджується пам'ятками про забирання вагонів.
Позивач вказує, що за весь час користування вагонами, а саме за час затримки вагонів з вини Відповідача та час безпосереднього знаходження вагонів під навантаженням на під'їзній колії Відповідача, Залізницею була нарахована плата за користування вагонами в сумі 267933,36 грн з ПДВ, про що було складено відповідні відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.
Відповідач частково сплатив плату за користування спірними вагонами в сумі 50759,76 грн з ПДВ, що не заперечується учасниками цієї справи.
Проте, решту плати за користування спірними вагонами в сумі 217173,60 грн відповідач сплатити відмовився, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позов про стягнення вказаної уми з відповідача (217173,60 грн).
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У пункті 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
В п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно із п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.
Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію (форма повідомлення наведена у додатку 12). Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договором про подавання та забирання вагонів). У повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номери телефонів надаються начальнику станції. Повідомлення про час подавання порожніх вагонів під навантаження не потребується, якщо вони використовуються для подвійних операцій. Для запису повідомлень на станції ведеться ,,Книга повідомлень" (додаток 7).
В п.6 Правил користування вагонами і контейнерами закріплено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Пунктом 15 Правил передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Згідно з п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства;… відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Між цим, Статутом та Правилами передбачені підстави звільнення вантажовласника (відповідача) від обов'язку вносити плату з таких підстав:
- п. 121 Статуту: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами;
- п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що Залізниця дійсно має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від АТ «Українська залізниця».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 907/609/22.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах цієї справи відсутні докази звернення відповідача до позивача про складання актів загальної форми на відповідальність залізниці з причини очікування маневрових засобів для виведення завантажених вагонів на зважування або дозування за спірний період.
В свою чергу, наявні в матеріалах справи пам'ятки про забирання вагонів, які підписані відповідачем в графі «Примітка» не містять зазначень про час затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.
При цьому, виходячи з положень абз. в п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами така підстава звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, як затримка прийняття залізницею вагонів, має бути зазначена саме в пам'ятках про забирання вагонів (із зазначенням часу затримки з вини залізниці).
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження посилань відповідача щодо відповідальності позивача у затримці вагонів відповідачем не надано, а наявні в матеріалах справи пам'ятки на подавання вагонів ГУ-45, повідомлення про закінчення завантаження (розвантаження) вагонів, телефонограми не спростовують висновки суду першої інстанції.
Водночас, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції саме про повне задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, за весь час користування вагонами, а саме за час затримки вагонів з вини Відповідача та час безпосереднього знаходження вагонів під навантаженням на під'їзній колії Відповідача, Залізницею була нарахована плата за користування вагонами в загальній сумі 267933,36 грн, яка відповідачем оплачена лише частково (в сумі 50759,76 грн).
Предметом позову у даній справі є вимога Залізниці стягнути з Порту решту плати за користування спірними вагонами в сумі 217173,60 грн.
В матеріалах цієї справи міститься наданий позивачем «Загальний розрахунок суми позову до ДП «ІМТП» по станції Ізмаїл» на загальну суму 217173,60 грн (а.с.16-19 т.3), в якому наведені дані, зокрема, щодо номерів вагонів, дати та часу їх затримки (за який нараховано плату за користування), відповідно, суму заборгованості по кожному вагону окремо.
При цьому в окремій колонці, згідно наданого розрахунку, містяться дані щодо номеру Відомостей плати за користування вагонами по кожному вагону.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в наданому позивачем розрахунку заборгованості міститься перелік вагонів, по яким в матеріалах цієї справи відсутні Відомості плати за користування форми ГУ-46.
Зокрема, в матеріалах цієї справи відсутні Відомості форми ГУ-46 по наступним вагонам: 55847511, 53659579, 53849147, 54206925, 55597090, 55601199, 55872758, 55960199, 55961593, 55978449, 56055569, 56294473, 56295082, 62479704, 68002252, 68003201, 68013028, 68064302, 68369339, 68373471, 56109960, 64094972, 68373455, 56671266, 64546015, 63243554, 55667350, 60515547, 53717575, 56415912, 61034823, 64657422, 66524737, 56640998, 60405552, 62924279, 62930565, 63515530, 65238727, 67922104, 67627737, 55380570, 64731623, 56278609, 61709655, 64067614, 53105946, 60222262, 63122543, 67572529, 53179537, 55383962, 63899108, 64067531, 56560311, 60880689, 61130415, 61394946, 63685945, 65967457, 67850180, 67874685, 61827226, 63374185, 62161856, 63380828, 64772726, 67444331, 61151510, 54891031, 55632616, 58478025, 60399581, 61555728, 63750442, за які позивачем нараховано 41904,95 грн.
Як вже зазначалось, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (п. 3 Правил), яка є документом обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містить розрахунки платежів за користування вагонами (п. 4 Правил).
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що саме Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 є належним та допустимим доказом, який підтверджує облік часу користування вагонами, нарахування плати за користування ними та містить розрахунки платежів за користування ними.
З цих підстав доводи скаржника про відсутність в матеріалах цієї справи певної кількості відомостей плати за користування вагонами знайшли своє підтвердження.
Доводи позивача про те, що відповідач у відзиві на позов не заперечував факт їх наявності колегія суддів відхиляє, адже в силу приписів ст. 74 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається на підставу своїх вимог.
В той же час, відсутність відповідних Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 унеможливлює перевірити правильність наданого позивачем розрахунку, зокрема, облік часу користування вагонами та правомірність нарахування плати за користування ними.
Отже вимоги Залізниці про стягнення з Порту 41904,95 грн є необґрунтованими, на що не звернув увагу суд першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі в частині стягнення 41904,95 грн плати за користування вагонами скасуванню.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення 41904,95 грн скасуванню, із прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, а також зміні в частині розподілу судових витрат. В решті рішення суду залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 264, 269, 270, 275, 277, 281-283 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 у справі № 916/1467/24 в частині стягнення 41 904, 95 грн скасувати. Ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову. Змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат. В решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 175 268, 65 грн плати за користування вагонами та 2 103, 22 грн судового збору.
У решті позову відмовити.»
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код 40075815) на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7, код 01125815) 754, 46 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 13.10.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький