Справа №635/2428/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1343/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.389 КК України
Іменем України
06 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняз а апеляційною скаргою прокурора на вирок Харківського районного суду Харківської області від 04.04.2025 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт Хорошеве Харківського району Харківської області, громадянка України, із середньою освітою, не працевлаштована, незаміжня, позбавлена батьківських прав відносно двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 29.03.2024 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки;
- 21.06.2024 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки, зміненого ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.03.2025 в частині призначення покарання за ч. 4 ст. 70 КК України та остаточно призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки
засуджена ч. 3 ст. 389 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.06.2024 частково 1 (один) місяць пробаційного нагляду, перевівши його у 1 (один) місяць обмеження волі з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, з розрахунку одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, та остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, ОСОБА_8 вироком Комінтернівського районного суду Харківської області від 29.03.2024 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 59-1 КК України встановлено ОСОБА_8 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
20.05.2024 до Харківського РВ № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшов на виконання вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.03.2024 та на підставі п. 2 глави 1 Розділу ІV «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5, ОСОБА_8 поставлено на облік, заведено особову справу.
Згідно наказу Міністерства юстиції України № 272/5 від 29.01.2019, а саме відповідно пункту 1 глави 3 розділу Х та пункту 2 частині 4 ст. 491 КВК України, засуджені до ПН зобов'язані: виконувати визначені законом та покладені судом обов'язки; з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
29.11.2024 засуджену ОСОБА_8 органом пробації ознайомлено під особистий підпис з порядком та умовами відбування призначеного їй покарання із попередженням про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, за погодженням зі співробітниками Харківського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_8 обрано постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та вона ознайомлена з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію (реєстрації).
Разом з цим, у ОСОБА_8 , яка будучи письмово попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, достовірно знаючи про обов'язки, зокрема самовільно не залишати раніше обране місце проживання та прибувати у встановлені дні явки на реєстрацію, виник протиправний умисел на ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Так, ОСОБА_8 , реалізуючи свій умисел, направлений на самовільне залишення місця свого проживання з метою ухилення від пробаційного нагляду, будучи особою попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 389 КК України, без поважних причин, без одержання відповідного дозволу від співробітників Харківського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, які здійснюють за нею пробаційний нагляд, самовільно, умисно залишила обране нею раніше місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виїхала за межі Безлюдівської об'єднаної територіальної громади, та не з'являлася без поважних причин на виклики співробітників Харківського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у встановлений час, а саме: 25.12.2024; 08.01.2025; 12.02.2025, хоча остання була ознайомлена під підпис з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію (реєстрації).
При цьому ОСОБА_8 співробітників Харківського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, які здійснюють пробаційний нагляд, про місце свого фактичного перебування та причини неприбуття на реєстрацію не повідомила, чим грубо порушила встановлені їй обмеження пробаційного нагляду.
Відтак, ОСОБА_8 , будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, та попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від пробаційного нагляду порушила вимоги передбачені статтею 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України пробаційного нагляду, діючи умисно, з мотивів зневаги до судового рішення, усвідомлюючи свої дії та передбачаючи їх наслідки, маючи на меті ухилитися від відбування призначеного судом покарання у виді пробаційного нагляду, при цьому, маючи можливість його відбувати, допустила ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у неповідомленні уповноваженого органу з питань пробації про зміну свого місця проживання та систематичному ухиленні від явки для реєстрації та таким чином, злісно і навмисно ухилилась від відбуття призначеного судом покарання у виді пробаційного нагляду, порушивши встановлені законодавством порядок та умови відбуття покарання, залишивши невідбутим покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосуванням кримінального закону, який підлягає застосуванню - ст. 69-1 КК України та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої ОСОБА_8 внаслідок м'якості. Постановити свій вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 3 ст. 389 КК України у виді 2 років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.06.2024 та з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки 6 місяців.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, з'ясувавши думку обвинуваченої та її захисника, які частково підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджувались в порядку ч. 2 ст. 382 КПК України. Ці обставини ніким не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 вчинила кримінальний злочин, передбачений ч. 3 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Колегія суддів знаходить слушними доводи апеляційної скарги прокурора в частині застосування до обвинуваченої положення передбаченого ст. 69-1 КК України.
Так, відповідно до вироку судом встановлено, як пом'якшуючу обставинуобвинуваченої ОСОБА_8 щире каяття, а також відсутність обтяжуючих обставин.
Відповідно до ст. 69-1 КК України за наявності обставин, які пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті.
Згідно п. 6-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення про призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України у вироку має бути вмотивоване, а таке покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статі (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Висновки суду з цих питань мають бути у вироку вмотивовані. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли збитки або шкоду не заподіяно.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14.04.2016 щодо застосування ст. 69-1 КК України, неможливість застосування положень ст. 69-1 КК України до осіб, які вчинили злочини за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, коли збитки або шкоду злочином заподіяно не було, порушує принцип справедливості, обмежує принципи рівності та індивідуалізації юридичної відповідальності, оскільки ступінь суспільної небезпечності злочинів без заподіяння збитків або шкоди значно нижчий, ніж злочинів, якими такі збитки або шкоду було заподіяно.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне при призначенні обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч. 3 ст. 389 КК України необхідно врахувати положення ст. 69-1 КК України.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який є нетяжкий злочин, дані про особу винної, яка раніше судима, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, позбавлена батьківських прав відносно двох малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем мешкання характеризується формально, офіційно не працевлаштована. Наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченій остаточне покарання у виді обмеження волі, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості, колегія суддів знаходить їх недостатньо обґрунтованими з огляду на положення ст. 414 КПК України.
За таких обставин, апеляційну скаргу прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, підлягає зміні.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовільнити частково.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 04.04.2025 року стосовно ОСОБА_8 змінити.
Призначити покарання ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 389 КК України - 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.06.2024 та з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити покарання - 2 роки 1 місяць обмеження волі.
В решіт вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді