Справа № 953/10530/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1210/25 Доповідач: ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- прокурора ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
- підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2025, -
Цією ухвалою задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_8 .
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, строком на 57 (п'ятдесят сім) днів - до 04.11.2025, включно.
Визначено суму застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб в сумі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання вказував, що СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12023220000000658 від 07.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
04.09.2025 ОСОБА_8 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
З ухвали слідчого судді вбачається, що задовольняючи частково клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та вважав встановленим існування ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор та захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2025 в частині визначення суми застави та визначити суму застави в розмірі завданої матеріальної шкоди - 6 894 570,43 грн., а захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , після доповнення апеляційної скарги, скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2025 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.
Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, яка просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , доводи ОСОБА_8 та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити їх апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 не підлягає задоовленню з наступних причин.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у скоєнні злочину та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є неспроможними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Більш того, у п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини («Боротюк проти України», «Амбрушкевич проти Польщі»), колегія суддів зауважує, що саме на основі не загальних фраз, а доведених конкретних фактів та відомостей, суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження, має оцінювати можливість запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. І лише посилаючись на обставини конкретної справи, які доводять, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатне запобігти встановленим ризикам, до особи може бути застосовано такий винятковий захід або продовжено строк його дії. За відсутності таких доказів тримання підозрюваного під вартою буде вважатися свавільним.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; висновки судово-товарознавчих експертиз; довідку спеціаліста ОСОБА_12 ; висновок щодо участі в якості залученого спеціаліста співробітників Північно - східного офісу Держаудитслужби; протоколи допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; документи, отриманими в КП «Харківводоканал»; документи, отриманими в АТ «Укрсиббанк»; інші матеріалами кримінального провадження в їх сукупності; наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам пп. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З ухвали слідчого судді вбачається, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 366 КК України; наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України (т. 6 а.с. 183-189).
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттєвими, оскільки ст. 198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.
Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо невірності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя визначив розмір застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб в сумі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком.
Виходячи з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Прокурор в своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 надала письмові докази, що ОСОБА_8 та його родина в своїй власності мають значні матеріальні цінності.
Крім того, судова колегія, враховує встановлений розмір завданої матеріальної шкоди, в якій підозрюється ОСОБА_8 .
Разом з цим, судова колегія враховує, те, що згідно до п.51 ЄСПЛ по справі «Летелье проти Франції» зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.
Апеляційний суд враховує наведену позицію ЄСПЛ і те, що тримання під вартою є запобіжним заходом забезпечення кримінального провадження відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України.
За викладених обставин у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою з визначенням застави в 1 300 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 є недостатнім.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_8 в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Окрім того, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 є взаємовиключними, оскільки адвокат, стверджуючи про необґрунтованість пред'явленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої зобов'язання.
За наведених обставин, судова колегія вважає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2025скасувати в частині визначення розміру застави. В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2025 щодо застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, скасувати в частині визначення розміру застави.
Постановити в цій частині нову, якою визначити заставу у розмірі 1 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 936 400 (три мільйони дев'ятсот тридцять шість тисяч чотириста) гривень, надавши ОСОБА_8 п'ять днів з дня постановлення ухвали для внесення різниці між раніше внесеною сумою застави, яка підлягає внесенню в розмірі 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) гривень, на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду до 13.10.2025, включно:
В решті ухвалу залишити без змін.
У разі внесення суми застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді