про відмову у закритті провадження у справі
13 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5582/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17754" до Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житловий комплекс "Гарний Дім", Виробничо-комерційна фірма "Буковина", ФОП ОСОБА_1 , Державна інспекція архітектури та містобудування України, Головне управління ДСНС України у Чернівецькій області, -
Товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17754" звернулось з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Чернівецької міської ради щодо надання "Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва" Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.Каспрука Павла 1, 5, 7 В м.Чернівці, які видані ОК "Житлово-будівельному кооперативу "Житловий комплекс "Гарний Дім" в частині будівництва будинку №7 по вул.Каспрука у м.Чернівці та скасувати наказ №1276-МУО від 12.05.2023 року «Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва», затверджений Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, від 12.05.2023 року «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Каспрука Павла 1, 5, 7 В м. Чернівці, які видані ОК «Житлово-будівельному кооперативу «Житловий комплекс «Гарний Дім» в частині будівництва будинку №7 по вул.Каспрука у м.Чернівці.
Ухвалою судді від 20.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.09.2025 від представника третьої особи Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житловий комплекс "Гарний Дім" надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.238 КАС України. В обґрунтування поданої заяви вказує, що позовні вимоги фактично спрямовані на зупинення будівництва житлового будинку задля усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на будівлю ПММ, а саме у користуванні нею відповідно до її цільового призначення, що належить до приватноправових відносин у сфері захисту суб'єктивних майнових прав власності позивача.
Окрім цього, у даній справі позивач оскаржує містобудівні умови та обмеження, які видані органом місцевого самоврядування не йому, а третій особі, що також свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права власності, яке включає в себе права на користування будівлею складу ПММ, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши заяву представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.
Як вбачається з доводів позовної заяви позивачем наголошено, що у спірних правовідносинах наявний саме екологічний інтерес, а судовому захисту підлягають екологічні права.
Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Орхуська конвенція ратифікована Законом України №832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.
Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об'єднання громадян (громадськість).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18.
Зважаючи на доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ не відповідає визначеним вимогам Закону України від 17.02.2001 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», які покликані захищати умови життєдіяльності людини та забезпечувати захист території, а тому, на переконання суду, ознаки приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин відсутні. Отже, у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач у цій справі має право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС України із позовом про скасування наказу №1276-МУО від 12.05.2023 року «Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва», оскільки звернувся за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 320/5710/20.
Питання наявності права на оскарження містобудівних умов та обмежень, як акту індивідуальної дії, особою, якій його не адресовано і прав та обов'язків якої він не стосується, було предметом розгляду у справі №826/12131/17 (постанова від 18.05.2022), у якій Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:
"55. (…), колегія суддів враховує, що комплексна забудова території відповідно до статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.
56. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що видача містобудівних умов та обмежень безпосередньо впливає на інтереси відповідної територіальної громади, а тому судове рішення, яким зобов'язано надати містобудівні умови та обмеження для (…), є таким, що вирішує питання про інтереси скаржника як мешканця будинку, що знаходиться на суміжній з будівництвом території."
За такого правового регулювання та зважаючи на сформовану Верховним Судом практику щодо наявності у особи права на оскарження в порядку адміністративного судочинства складових вихідних даних забудови суміжної земельної ділянки, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту саме в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, слід зазначити, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; присутність у спірних правовідносинах суб'єкта владних повноважень; дії вчинені суб'єктом владних повноважень; суб'єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.
Суд наголошує, що завданням суду відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано статті 13 Конвенції в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Окрім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи представника третьої особи, суд висновує, що підстави для закриття провадження у справі за ч.1 ст.238 КАС України відсутні, відтак клопотання представника третьої особи Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житловий комплекс "Гарний Дім" задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника третьої особи Бурми С.В. про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.О. Кушнір